Кирило Данильченко: Полювання на російські танкери завдає шкоди експортним постачанням нафти та забезпеченню Криму - Блоги
В Азовському морі щодоби бовтається в середньому 100-130 суден. Значна частина - суховантажі, риболовецькі, буксири, патрульні ФСБ. Невелика - танкери. Судна класу річка - море завантажують на рейді Таганрога, тоді вони рухаються у Крим або ж перевантажують сировину на великі "панамакси". Чому вони везуть сиру нафту - зрозуміло: значна частина НПЗ у європейській частині РФ у простої, а глушити видобуток у Сибіру не хочеться, пише Кирило Данильченко для LB.ua.
Азовське море сьогодні виконує роль важливої транзитної артерії, що має два основні напрямки, які починаються на півночі (з гирла Дону та Таганрога) і прямують на південь, проте їхні цілі суттєво різняться. Перший напрямок пов'язаний з військовою логістикою. Танкерні судна рухаються на південний захід, до портів, що знаходяться під контролем окупантів. Вони транспортують світлі нафтопродукти (бензин, авіаційний гас, дизель) з російських нафтопереробних заводів, щоб підтримати діяльність окупаційних сил, військового флоту та цивільного господарства.
Другий потік - експортна валюта. Інша частина танкерів йде тим самим маршрутом на південь, але їхня ціль лежить далі, у Чорному морі. Вони везуть сиру нафту й темні нафтопродукти (мазут). Крим їм не потрібен, бо там немає потужностей переробки, їхня мета - проскочити під Керченським мостом.
Схема бджоли та її королеви.
Куди ці "волгонєфті" везуть сиру нафту? Не в Індію чи Китай: судна класу річка -- море не призначені для океанських штормів, їх переламає навпіл.
Їхній маршрут закінчується одразу за Керченською протокою. У районі порту Кавказ, у Тамані або трохи далі, в нейтральних водах Чорного моря, організовані так звані рейдові стоянки для перевалки із судна на судно (Ship-to-Ship, STS). Там на якорі стоять величезні океанські танкери ("афрамакси" або "суецмакси" вантажопідйомністю 100-150 тисяч тонн) з того самого тіньового флоту із сірими страховками та вимкненими транспондерами. Думаю, що там є вертолітне й катерне прикриття, щоб не поклювали "магури" й "малюки".
Маленькі танкери (ті самі 7000-тонники проєкту 15781), проминаючи Керченський міст, підходять до цих гігантів, швартуються борт до борта й перекачують у них сиру нафту. Щоб заповнити один океанський танкер, потрібні 15-20 рейсів "малюків" з Азова. Після завантаження гігант іде через Босфор до Азії, приносячи Путіну нафтодолари. Схема бджоли та її королеви.. Імовірно, це спроба обійти роздовбані термінали в Причорномор'ї та вивезти сиру нафту, бо в Туапсе зберігати якось не виходить, а селище Волна отримало вже десяток разів.
Полювання на індичок: мінус 40 % флоту в регіоні
Але під Керченським мостом нині спостерігаються великі черги навіть для бюджетних дійних корів – РЗД постачає армію агресора, а вантажі через паливну кризу прибувають на 25% повільніше. Тому й розпочалося полювання на танкери – їх атакують, бо вони стоять у черзі на пропуск і намагаються пробитися до Криму.
У водах Причорномор'я та Азовського моря експлуатується близько 35 танкерів під брендом "Волгонефть" і приблизно 50 нових суден типу RST/15781. Хоча дані можуть варіюватися, загальний обсяг цифр зрозумілий. Таким чином, активний флот наливних суден класу річка-море на півдні Росії складає близько 80-85 одиниць.
Якщо розглядати лише наливний флот (танкери), за 96 годин ми знищили майже 40 % малих бензовозів і нафтовозів на півдні Росії. У цю статистику потрапили як старі судна, так і нові моделі: на дно пішов "Санар-17", а серйозні пошкодження отримали "Челсі-6", "Аура", "Сонар-1", "Ілля Рєпін", "Венера-3", "Пенелопа" та підсанкційний панамський "Галіаскар Камал".
Втрата 40 % спеціалізованого флоту за лічені дні – це не просто виклик, а справжня катастрофа. Ситуація виглядає так: наразі немає можливості доставити паливо до Криму, оскільки капітани залишених 60 % суден бояться виходити з портів Ростова через ризик загоряння. До того ж, не всі судна в даний момент здатні вийти в море.
Це також негативно впливає на експорт та швидкість обробки "панамаксів". Незалежно від рівня пошкоджень, навіть якщо судно не згоріло і не затонуло, в цьому сезоні, з урахуванням штормів та замерзання моря, воно вже не зможе нічого перевезти. Це зокрема пов'язано з тим, що потужності ремонту RST/15781 зайняті серією суден, що будуються на стапелях. Замовлення радіолокаційної системи, рації, навігаційного обладнання, з'єднання з рульовою машиною, гірокомпаса та кілометрів кабелів, які згоріли в рубці - це одне. А ось відновлення судна та пошук екіпажу, який погодиться працювати в цьому регіоні без компенсацій за поранення та бойові виплати - зовсім інша справа.
Чорноморський флот - операція "кинути танкери"
Ну і традиційно тішить Чорноморська флотилія. На численних відео жодного корабля прикриття в конвої, жодної спроби прикрити старенькі "волгонєфті" хоча б вогнем "Раптора" й екіпажами дронів-перехоплювачів з "Рубікону". Поки Чорноморський флот рятує свої вимпели, російський бізнес оплачує війну своїми спаленими суднами. Військові просто кинули комерційний флот напризволяще.
Мільярди доларів, наукові роботи, погрози висадки під Одесою і тотальної блокади, паради, а в підсумку - ховаються за мінами та бонами в Новоросійську. Для України немає кращої інвестиції з боку Росії. А ви пам'ятаєте, як у Росії стверджували, що ми будемо змушені просити у Москви дозвіл на використання зернового коридору, інакше нас задушать у блокаді? На мою думку, у Бога є почуття гумору.
Комерційні мертві душі
Станом на сьогодні, загальні втрати Росії через ремонт, втрачені судна і вантажі, а також очікувані простої складають приблизно 200 мільйонів доларів, і це є обережною оцінкою. До цих цифр також варто додати недоотримані доходи державного бюджету, банкрутства транспортних компаній або їхнє зростаюче залежність від державних субсидій, підвищення вартості страховок та необхідність переведення нових суден у цей регіон.
За кожним палаючим танкером стоять цілком конкретні бенефіціари: компанії рівня "Волготранс" (їм належать знищені й уражені "Санари"), структури олігарха Лисіна або фірми-прокладки тіньового флоту. Для них ці 200 мільйонів доларів прямого збитку - лише початок ефекту доміно, який затягує на їхніх шиях фінансовий зашморг.
По-перше, настає страховий колапс. Жоден нафтовоз не ходить без полісу. Після 35 уражених суден Азов де-факто став зоною бойових дій. Страховики або просто відкликають покриття, або задирають премії за воєнний ризик у десятки разів за кожен рейс, різко змінюючи всю маржинальність бізнесу.
По-друге, виникають кадрові проблеми та труднощі з кредитами. Цивільні моряки з Росії не готові ризикувати своїм життям. Щоб змусити команду вийти з Ростова в цей "тюрму", судновласники змушені підвищувати тарифи втричі. Тим часом банки вже стукають у двері: частина флоту перебуває в лізингу, і коли заставне майно виявляється на дні або ж судно з вигорілою рубкою чекає черги на піврічний ремонт, фінансові труднощі неминуче призводять компанію до краху.
Всі ці палючі танкери, чотирикілометрові черги під мостом, сутички за паливо в Криму, Бєлгород без електрики й води, а також знову палаючий завод у Капотні - це частини одного великого логістичного краху. Війна стає дедалі важчим тягарем для самої Росії. Економічні ресурси та флот знищуються, лише щоб кілька старих чиновників могли задовольняти свої забаганки у світі, наповненому випаленими аквадискотеками та трильйонами рублів. Але запаси заліза та державного бюджету вичерпуються набагато швидше, ніж їхні плани на спеціальну військову операцію.
