Торгівля санкціями та людьми: як Європейський Союз майже зберіг тиск на Путіна та хто став на бік України.

У вівторок, за підсумками довгих дебатів, держави ЄС домовилися зберегти один із головних санкційних режимів проти Росії і навіть зробив санкції стабільнішими.

Проте, це рішення стало дуже витратним.

Прийняття цього рішення виявилося більш складним, ніж раніше. Європейський Союз навіть не зміг дотриматися визначеного терміну та змушений був винайти юридичну "опору", щоб уникнути розвалу всього пакету санкцій. В результаті, ЄС закріпив ці санкції на наступні три роки.

Проте це не можна вважати повною перемогою, оскільки з оновленого списку були виключені російські мільярдери Алішер Усманов та Михайло Фрідман.

Не меншою несподіванкою стало те, хто ж протиснув у ЄС "помилування" фігурантів списку найбагатших людей РФ.

Раніше роль "тарана для санкцій" переважно виконувала угорська влада під керівництвом Віктора Орбана, яка часто зазнавала поразок у цих санкційних протистояннях. Нині ж основним прихильником пом'якшення санкцій виступає вагомий гравець – Франція.

Чому Макрон взяв на себе за роль Орбана у ЄС? Пояснюємо це у статті.

Вже стало відомо, які саме вигоди отримає Франція в обмін на допомогу одному з олігархів.

А на окрему увагу заслуговує роль Латвії, яка публічно стала на захисті інтереси України та блокувала пом'якшення санкцій до останнього. Однак зрештою, під тиском Франції та інших, латвійці поступилися. У Ризі пояснюють, що погодилися на компроміс через загрозливі для України наслідки блокування. Слід додати, втім, що з цієї історії Латвія вийшла "у плюсі".

Крім того, необхідно усвідомлювати, які ризики для санкційної стратегії може нести цей компроміс та які наслідки можуть виникнути в результаті поступок з боку Європейського Союзу на даний момент.

Які це санкції і чому вони мають велике значення?

Санкційний механізм Європейського Союзу, запроваджений у відповідь на "дії, що ставлять під загрозу територіальну цілісність, суверенітет і незалежність України", був заснований у березні 2014 року. Це стало швидким кроком у покаранні тих, хто брав участь в окупації та незаконному приєднанні Криму.

Внесення до цього переліку має чітко визначені наслідки: це призводить до заморожування всіх активів у країнах ЄС. Крім того, громадянам та компаніям Європи заборонено надавати фінансову допомогу або економічні ресурси особам, які потрапили до цього списку. Для фізичних осіб, які зазначені в ньому, додатковим обмеженням є заборона на в'їзд або транзит через територію ЄС.

Як вже зазначалося раніше, на початку цей перелік охоплював лише осіб, що були причетні до анексії Криму. У нього увійшли російські чиновники та військові, а також деякі громадяни України, серед яких, зокрема, призначений російською стороною "прем'єр" Криму Сергій Аксьонов, а також екс-командувач Військово-морських сил України Денис Березовський, який перейшов на бік агресора, і інші.

З часом список зазнав численних доповнень і дуже швидко перестав бути лише "кримським". Наприклад, у квітні 2014 року до нього потрапив Валерій Герасімов, голова Генерального штабу Російської Федерації, через реальні загрози щодо можливого нападу на схід України, де були зосереджені великі військові сили. Іншим прикладом є Рамзан Кадиров, який був внесений у цей список у липні 2014 року не лише за підтримку незаконної анексії Криму, а й за його заяви про готовність відправити тисячі чеченських "добровольців" на Донбас.

Це різке збільшення та переосмислення списку сталося в 2022 році.

Президент Росії Володимир Путін і міністр закордонних справ Сергій Лавров були включені до цього списку 25 лютого 2022 року, наступного дня після початку широкомасштабного військового вторгнення. Разом із ними туди потрапив Дмитро Медведєв, який на той момент обіймав посаду заступника голови Ради безпеки РФ, а також Михайло Мішустін, глава російського уряду, та інші.

Алішер Усманов і Михайло Фрідман потрапили до списку 28 лютого 2022 року.

У цьому переліку можна знайти безліч суперечливих осіб, таких як Шойгу, Патрушев, Абрамович, Медведчук, Янукович, а також російські пропагандисти, як-от Соловйов і Симоньян, і багато інших.

Загалом ці обмеження охоплюють понад три тисячі фізичних та юридичних осіб.

Заморожені мільярди російських олігархів

Якщо на початку 2014 року, із запровадженням перших "кримських" санкцій, пункт про заморожування активів не сприймали серйозно (ну які активи в ЄС у "Гобліна" Аксьонова?), то зараз, із включенням до переліку російських тополігархів, це - дуже вагомий елемент санкційного тиску.

Обсяг активів ЄС, які підпадають під це рішення, не розкривається. Ймовірно, навіть євроінституції не мають точних відомостей про цю суму, оскільки банківська таємниця ускладнює процес збору такої інформації.

Одне з досліджень Європарламенту наприкінці 2025 року стверджувало, що у Євросоюзі наразі заморожено майже 30 млрд євро приватних російських активів - і це на додаток до 210 млрд євро активів Центрального банку Росії. Хоча звучать також більш амбітні оцінки: є версія, що кошти олігархів можуть становити до третини від заморожених центробанківських коштів (детальніше у минулорічній статті "Орбан ламає санкції".

Проте мова йде не лише про гроші в банках.

Особи, які потрапили до санкційного списку, володіли в Європейському Союзі значними активами, такими як нерухомість, підприємства, частки в компаніях, банківські рахунки, яхти та інші економічні ресурси, загальна вартість яких сягала мільярдів євро.

Не є дивним, що найбагатші особи, які підпадають під санкції, докладали значних зусиль для того, щоб бути виключеними зі списків. Кожен успішний випадок виключення з санкційних списків не лише слугує політичним сигналом для інших олігархів, які підтримують Путіна (ніби натякаючи: "вперед, все можливо!"), але й може стати дуже витратною юридичною поступкою.

Чудовим прикладом слугують вже згадувані яхти.

Алішер Усманов інвестував близько 600 мільйонів доларів у будівництво розкішної суперяхти Dilbar, яка має довжину 156 метрів і обладнана басейном, кінотеатром та вертолітними майданчиками. Судно було зареєстровано на компанію, що базується на Мальті, яка належить сестрі Усманова, Гульбахор Ісмаїловій. У 2022 році, внаслідок запровадження санкцій з боку ЄС, яхту було арештовано німецькою поліцією.

Деякий час адвокати Усманова намагалися переконати всіх, що яхта не має жодного стосунку до його сестри і фактично належить трастовій компанії. Проте, після того як у березні 2025 року санкції з Ісмаїлової були зняті (за ініціативою Угорщини та Словаччини), позиція юристів російського мільярдера кардинально змінилася. З того моменту і до сьогодні вони активно намагаються довести, що яхта є власністю сестри Усманова і повинна бути звільнена від санкцій.

На жаль, після того як Алішер Усманов буде виключений з санкційного списку, їхня діяльність стане значно легшою, а яхта Dilbar, імовірно, знову опиниться під контролем його сім'ї.

Існує цікава історія, пов'язана з яхтою, що належить Віктору Медведчуку. Це розкішне судно Royal Romance, яке має довжину 92 метри та оцінюється більш ніж у 130 мільйонів євро, було арештовано в Хорватії в 2022 році за запитом української сторони. У червні 2024 року хорватський суд прийняв рішення скасувати арешт, проте санкції Європейського Союзу сприяли тому, що яхта залишилася заблокованою.

Лідери держав, що входять до складу команди олігарха Усманова.

Боротьба за зняття санкцій з Алішера Усманова триває вже досить тривалий час. Він займає місце серед десяти найбагатших осіб Росії: на початку 2026 року його капітал оцінювався в 18,8 мільярда доларів (проте, точні суми, які залишаються заблокованими в Європейському Союзі, залишаються невідомими).

Усманов був включений до списку санкцій Європейського Союзу 28 лютого 2022 року як один із близьких до Володимира Путіна підприємців, чия фінансова підтримка суттєво сприяє військовим діям проти України.

У 2022 році Європейський Союз виявився перед спробою скасувати санкції, накладені на олігарха Усманова та його сестру Гульбахор. З таким проханням до Брюсселя звернулися представники влади Узбекистану, країни, де народився російський бізнесмен і яка також надала йому громадянство. Вони стверджували, що ці санкції негативно впливають на інвестиційний клімат та благодійні ініціативи в регіоні.

У вересні 2022 року Угорщина намагалася надати допомогу Усмановій, але під впливом тиску з боку інших країн ЄС Будапешт змушений був скасувати своє вето.

Усманов також спробував оскаржити накладені на нього та його сім'ю санкції в Європейському суді. Проте в лютому 2024 року суд відмовив у його позові, підтвердивши, що підстави для продовження обмежень є обґрунтованими.

В березні 2025 року стало відомо, що Угорщина знову намагалася домогтися скасування санкцій проти Усманова, але врешті-решт піддалася тиску своїх партнерів. Однак для російського мільярдера ця ситуація обернулася частковим успіхом: як результат компромісу з угорською стороною, Європейський Союз вирішив виключити зі списку Гульбахор Ісмаїлову.

Для повного розуміння ситуації слід зазначити, що з квітня 2022 року під санкціями Європейського Союзу також опинилася ще одна родичка олігарха Саодат Нарзієва. Однією з причин її внесення до санкційного списку стали дані про наявність у неї 27 рахунків у банку Credit Suisse, один з яких містив приблизно 1,9 мільярда швейцарських франків. Проте вже у вересні 2022 року ЄС зняв Нарзієву з цього списку, до речі, разом із колишньою дружиною Михаїла Фрідмана Ольгою Айзіман.

Справжні причини тієї "подвійної щедрості" з боку Ради ЄС досьогодні залишаються таємницею.

Навесні 2026 року кампанія на підтримку Усманова досягла піку у своїй політичній активності.

Як повідомляла "Європейська правда", тоді президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган написав лист словацькому прем'єру Роберту Фіцо із проханням підтримати виключення Усманова зі списку. У ньому Ердоган називав Усманова "узбецьким філантропом" та посилався на благодійну діяльність російського олігарха у Центральній Азії і тюркському світі.

Словаччина тоді поширила лист серед інших столиць ЄС, а також офіційно визнала, що домагається зняття санкцій з двох російських олігархів - Усманова та Фрідмана.

У березневому етапі переговорів Братиславі не вдалося переконати інші країни ЄС. Однак, зусилля виявилися успішними у вересні, після зміни лобістів.

Чому Макрон вирішив підтримати Усманова?

Без сумніву, ключову роль у скороченні санкційного списку ЄС наразі зіграла Франція.

Це - найбільш неочікуваний елемент історії.

11 вересня під час обговорення санкційного режиму у Брюсселі французький дипломат раптом заявив, що Париж підтримує словацьку ініціативу щодо виключення Усманова з санкційного списку. Згодом цю позицію Париж підтвердив офіційно.

У французькому уряді не пояснюють причин цього рішення, обмежуючи свої коментарі загальними висловлюваннями про "національну безпеку" та згадуючи "звернення міжнародних союзників", проте деталі щодо цих партнерів залишаються невідомими.

Втім, у публічному просторі вже фігурує версія, підтверджена джерелами "Європейської правди" в Баку: Франція домагається зняття санкцій з Усманова, прагнучи укласти непублічну угоду з Азербайджаном, який нібито пов'язав долю кількох французьких громадян, які перебувають в азербайджанських в'язницях, із рішенням ЄС щодо олігарха.

Один із затриманих азербайджанців - французький підприємець Мартен Раян.

У грудні 2023 року його арештували в Баку, а 16 березня 2026 року він отримав десять років позбавлення волі за звинуваченнями у шпигунстві, які Франція не визнавала.

Таким чином, Франція розраховує на те, що отримавши згоду ЄС на скасування санкцій проти Усманова, зможе домогтися звільнення своїх громадян.

Якщо ця стратегія спрацює, вона може встановити небезпечний прецедент: персональні санкції, введені у відповідь на агресію проти України, можуть стати своєрідною "валютою" у суперечках і дебатах, які не мають жодного відношення до самої України. В результаті "торгівля заручниками" ризикує стати засобом для зменшення тиску санкцій.

Як до списку "врятованих" олігархів додали Фрідмана

Рішення Європейського Союзу щодо санкцій також охоплює Михаіла Фрідмана. З 28 лютого 2022 року він підпадає під ці обмеження, оскільки є одним із ключових фінансистів Росії, що тісно пов'язані з оточенням президента Путіна.

На початку Фрідман намагався захистити свої арештовані активи через суд, і йому вдалося досягти певного успіху: у квітні 2024 року Суд Європейського Союзу скасував санкції, накладені на нього та його бізнес-партнера Петра Авена, за період з лютого 2022 року по березень 2023 року, вказавши на недоліки в формулюваннях санкцій того часу.

Проте на практиці ситуація залишалася незмінною для Фрідмана та Авена: в Європейському Союзі вже були враховані юридичні доводи адвокатів російських олігархів, тому проти них були прийняті нові рішення з покращеними обґрунтуваннями. Більше про цю ситуацію читайте в статті "Російські олігархи виграли битву, але не війну".

Після цього Угорщина виступила на підтримку Фрідмана.

У березні 2025 року Орбан, разом із Усмановим, потрапив до переліку осіб, щодо яких висунуто вимоги під час чергового продовження санкційного режиму. Проте угорському уряду не вдалося добитися ухвалення рішення в Раді ЄС, і під тиском інших держав він змушений був зняти вето. Ситуація повторилася у вересні 2025 року та березні 2026 року, знову без успішних результатів.

Отже, у вересні 2026 року до дискусії долучився Люксембург.

Коли Франція (разом зі Словаччиною) почала активно просувати виключення Усманова, посол Великого герцогства попередив: якщо партнери погодяться зняти санкції з Усманова, то Люксембург вимагатиме такої самої поступки і щодо Фрідмана.

Причина ситуації є досить очевидною: Фрідман вже протягом тривалого часу через судові інстанції вимагає від Люксембургу щонайменше 16 мільярдів доларів компенсації за заблоковані активи. Судові баталії продовжуються, викликаючи занепокоєння серед керівництва Люксембургу.

Зрештою долю санкцій проти Фрідмана та Усманова дійсно довелося розглядати в пакеті.

Ця розповідь засвідчила ризики ланцюгової реакції, що виникають унаслідок послаблення санкцій. Якщо одному місту надається привілей для певного олігарха, то й у інших регіонах з'являються свої адвокати цих інтересів.

Останній спротив Латвії

У понеділок 21 вересня, коли перемовини про продовження санкційного режиму, здавалося, завершилися, а міжнародні медіа повідомили про досягнутий компроміс, збунтувалася Латвія. Пізно увечері, під час вже заздалегідь домовленого письмового голосування, вона раптом виступила проти "прощення" двох олігархів.

Рига зробила цю заяву публічно, підкреслюючи свою рішучість у підтримці України. "Я ініціював… термінове засідання Кабінету міністрів для обговорення цього питання. Поки Росія триває у своїй агресії, тиск з боку Європи має лише посилюватися, а не ставати зручним для Кремля," - зазначив латвійський прем'єр Андріс Кулбергс.

Цей благородний вчинок латвійського уряду отримав відкриту підтримку з боку України.

І, безсумнівно, він міг мати вагоме значення для виборців Латвії.

Менше ніж через два тижні, 3 жовтня, в Україні відбудуться парламентські вибори. Схвалення урядом "прощення" провідних кремлівських олігархів навряд чи буде позитивно сприйняте патріотичними виборцями, на яких розраховує чинна влада.

Проте, публічний демарш Латвії не тривав довго.

До завершення доби влада прийняла рішення скасувати вето на "компромісний" варіант. Для збереження свого іміджу Латвія утрималася від голосування щодо виключення Усманова та Фрідмана.

Кулбергс пояснив це "вибором між поганим і набагато гіршим", і це пояснення має ґрунт. Цього дня завершувався дедлайн для продовження санкцій. Якщо цього не зробити - всі три тисячі підсанкційних, від Путіна до Абрамовича, опинилися би поза санкціями.

Рига також оголосила про намір впровадити національні санкції проти обох олігархів, аби запобігти можливості розблокування їхніх активів у Латвії. Однак це виглядає більше як символічний жест, ніж дійсно ефективний захід.

У цьому контексті вражає також інша угода.

Прем'єр-міністр Латвії заявив, що після його зустрічі з президентом Емманюелем Макроном, Франція погодилася розпочати діалог щодо залучення Риги до французької ініціативи з ядерного стримування. Макрон також підтвердив намір зміцнити військову присутність Франції в Латвії, зокрема у сфері протиповітряної оборони.

Санкції "зацементували", але наслідки будуть

З іншого боку, компроміс не можна вважати повним провалом.

Приємна новина полягає в тому, що відтворення цієї ситуації з учасниками основного списку санкцій виявляється неможливим - щонайменше, на найближчі три роки.

Досі санкції ЄС продовжували кожні 6 місяців. Були ідеї перевести їх на щорічне продовження. Але тепер, на фоні важких дискусій із Францією, Євросоюз погодився на безпрецедентний для себе крок: весь санкційний список, за винятком виключених з нього осіб, продовжений на 36 місяців.

Це важливий зсув.

Досі була необхідність щопівроку шукати консенсус 27 столиць для продовження санкцій. Тут варто також нагадати, що у 2027 році відбудуться вибори у кількох державах ЄС, включно з тією ж Францією, яку може очолити Марін Ле Пен. Тепер немає небезпеки, що нова влада будь-якої країни легко зруйнує санкційний режим проти росіян.

Отже, підібʼємо підсумки.

Після тривалих обговорень, які тривали кілька тижнів, 27 країн Європейського Союзу досягли компромісу: російські олігархи Усманов і Фрідман були виключені з санкційного списку. Водночас, режим санкцій для інших 3000 осіб продовжений до 22 вересня 2029 року.

Наче тріумф.

Проте, її вартість насправді є дуже великою і перевищує виключно російські санкції. Установлено прецедент, коли обмеження щодо ключових осіб були зняті в результаті політичних угод. Країни, що домагалися їх виключення, поставили своїх партнерів перед вибором: погодитися з умовами або ж зіткнутися з можливим продовженням обмежень стосовно інших осіб зі списку.

"Москва відзначає свою перемогу, адже здобула бажане: відчуття безкарності, зневагу до ЄС та розділення серед європейських країн", - зазначив міністр Андрій Сибіга, коментуючи це рішення.

Фон французького тиску на своїх партнерів робить ситуацію ще більш ризикованою. Тепер учасники інших санкційних списків (не лише росіяни) отримали урок: можна "взяти" заручників — громадян впливової країни Європейського Союзу — і сподіватися, що такий тиск знову подіє.

До того ж, чи не підважить це ще й секторальні санкції проти економіки РФ?

Політичний прецедент стає небезпечним через можливість його повторення. Кожна поступка неминуче веде до нових компромісів.