Перші вердикти Верховного Суду стосовно OnlyFans: чому "лист з Британії" не є достатнім підґрунтям для мільйонних штрафів від ДПС - sud.ua
Cьогодні індустрія створення цифрового контенту для дорослих є одним із найбільш динамічних секторів креативної економіки, де українці займають одну з провідних позицій у світі. Однак цей успіх супроводжується юридичним парадоксом, адже Україна опинилася в ситуації, коли Державна податкова служба активно вимагає мільйонні надходження до бюджету, тоді як правоохоронна система продовжує масово відкривати кримінальні провадження за створення того самого контенту.
До недавнього часу судова практика у справах, пов'язаних із платформою OnlyFans, характеризувалася великою непослідовністю, адже суди нижчих інстанцій покладалися на аналітичні звіти ДПС, отримані в рамках міжнародного обміну інформацією. Однак червень став відзначеним етапом, коли було закладено основи судового контролю над спробами Державної податкової служби безрозсудно обкладати цифрові доходи податками.
Упродовж одного тижня Верховний Суд ухвалив два важливі рішення -- 17 червня у справі № 240/22077/25 та 25 червня у справа № 560/9531/25, які стали на захист авторів контенту. Ці рішення довели, що наявність інформації від іноземних органів (HMRC) є лише поштовхом для перевірки, а не автоматичним доказом вини платника. Ситуація, коли податкова вручну підганяє дані OnlyFans під українські Прізвища, Ім'я та По батькові, отримала оцінку від вищої судової інстанції.
Механізм податкового контролю та практика судових розглядів.
Державна податкова служба України отримує дані від Королівської податково-митної служби Великої Британії (HMRC) стосовно фінансових переказів компанії Fenix International Ltd на користь резидентів України.
Іноземні органи передають текстові файли з іменами користувачів, електронними адресами та сукупною вартістю транзакцій за рік.
Податкова служба часто стикається з необхідністю вручну встановлювати відповідність між латинським написанням імені, зафіксованим в базі OnlyFans, та конкретним українським громадянином.
ДПС трактує ці дані як беззаперечне свідчення отримання іноземного доходу, що підлягає оподаткуванню ПДФО (18%) та військовим збором (1,5%).
Дослідження судових рішень виявляє дві протилежні напрямки у підходах судів до справ, пов'язаних з OnlyFans.
Справа № 340/4911/25
Державна податкова служба визнала, що особа повинна сплатити більше 460 тисяч гривень податків, спираючись на інформацію про дохід у 65 287 доларів США.
Суд визнала дані, надані HMRC, "відповідною податковою інформацією". Важливим моментом у справі стало те, що позивачка не представила жодних підтверджень, таких як банківські виписки, які могли б спростувати факт отримання коштів.
Суд виснував, що коли платник ігнорує запити ДПС та не надає власну версію руху коштів, суд приймає дані податкової як істинні. Суд наголосив, що тягар спростування інформації про дохід у такому разі переходить на платника.
Дело номер 320/37297/25
Податкова намагалася стягнути з моделі OnlyFans 2,8 млн грн, стверджуючи, що та заробила 447 тис. дол. США.
Суд став на бік позивачки, вказавши, що акт перевірки не містить посилань на жоден первинний документ: банківську виписку чи договір. Суд наголосив, що дані від HMRC є лише аналітичною інформацією, а не доказом фактичного отримання грошей на рахунок.
Податкова служба використала курс НБУ на 31 грудня 2022 року для розрахунку всієї суми за рік, замість того, щоб враховувати курс на дату кожної з 538 транзакцій. Це призвело до анулювання практично всіх податкових перевірок.
Перші рішення Верховного Суду
Вказані рішення Касаційного адміністративного Суду в складі Верховного Суду стали першим випадком, коли вища судова інстанція країни глибоко дослідила технологічні аспекти роботи платформи OnlyFans. Суд пояснив механізм захисту громадян від податкових зобов'язань, спираючись на певні припущення.
Дело номер 240/22077/25
Постановлення Верховного Суду від 17 червня 2026 року стало знаковим моментом для Державної податкової служби. У цій справі податкова служба Житомирщини намагалася обґрунтувати донарахування на суму близько 460 тисяч гривень, спираючись виключно на дані британської компанії "Fenix International LTD", які вказували на доходи у розмірі 2,26 млн гривень за період 2020-2022 років. Проте Верховний Суд виявив ряд помилок, зокрема, ігнорування податкової адреси та недоречне використання курсу Національного банку України при розрахунках.
Головне управління Державної податкової служби в Житомирській області здійснило позапланову перевірку для періоду 2020-2022 років. Причиною цього стало звернення ДПС України, яке містило інформацію від компетентних органів Великої Британії про доходи, отримані через платформу OnlyFans, в розмірі 2 266 424,04 грн. У результаті перевірки податкова служба висунула звинувачення у несплаті податку на доходи фізичних осіб, військового збору, а також наклала штрафи за неподання податкових декларацій та первинних документів.
Одним із головних доводів касаційної скарги стало недотримання податковим органом процедури повідомлення про проведення перевірки. Позивачка вказувала, що наказ про проведення перевірки та повідомлення були направлені не за її податковою адресою, а за місцем проживання, інформацію про яке контролюючий орган отримав від органів місцевого самоврядування.
Суд зазначив, що можливість розпочати перевірку виникає лише за умови, що наказ було належно вручено відповідно до вимог статті 42 Податкового кодексу України. Верховний Суд підкреслив, що суди нижчих інстанцій не здійснили перевірку даних у інформаційних системах Державної податкової служби стосовно актуальної адреси платника, що викликає сумніви щодо законності всієї процедури перевірки.
Ба більше, податкова застосувала курс НБУ станом на 31 грудня кожного року до всієї суми річного доходу.
Верховний Суд підкреслив, що відповідно до пункту 164.4 Податкового кодексу України, іноземні доходи повинні переводитися в гривні за курсом, який діє на момент фактичного отримання кожного з доходів. Застосування курсу на кінець року призвело до неналежного збільшення податкових зобов'язань, що є істотним порушенням норм матеріального права.
Позивачка також оскаржила, що інформація, отримана з Великої Британії, стосується саме її особи. У наведених іноземних даних не було присутнього унікального податкового ідентифікатора (РНОКПП) та реквізитів банківських рахунків, а ідентифікація відбулася виключно за збігом імені та дати народження.
Суд встановив, що ідентифікатори платформи, такі як ім'я користувача та референс акаунта, можуть мати значення як доказ, проте податкові органи та суди не проаналізували, яким чином ці дані можуть безпосередньо пов'язати міжнародну інформацію з позивачкою. У процесі нового розгляду суд вимагав дослідити методи верифікації акаунтів на платформі OnlyFans.
Справа № 560/9531/25
Пізніше, 25 червня Верховний Суд підтвердив свою позицію у справі, де сума претензій перевищувала 1 мільйон гривень. Цей кейс лише закріпив стандарт того, що тягар доказування лежить на державі.
ВС прямо зазначив, що міжнародна податкова інформація за своєю природою є лише "інформацією", а не "первинним документом" чи "банківською випискою". Податкова не надала жодного доказу про реальний рух коштів або факт провадження позивачкою діяльності зі створення контенту.
Суд підкреслив, що для правильного оподаткування слід визначити момент, коли виникає право власності на дохід, а не просто фіксувати віртуальні дані в обліковому записі OnlyFans, які можуть враховувати комісії платформи або повернення коштів.
Суд підкреслив, що у справах адміністративного характеру відповідальність за доведення законності рішення покладається на Державну податкову службу (ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України). Тільки наявність "листа з Британії" не звільняє податкові органи від обов'язку підтвердити факт фактичного зарахування коштів на рахунки фізичної особи.
Обидві справи об'єднує позиція Верховного Суду, яка зазначає, що при розгляді подібних спорів суди не можуть обмежуватися лише формальною оцінкою інформації, отриманої від податкових органів. Натомість, суди зобов'язані ретельно дослідити специфіку функціонування платформи OnlyFans, порядок виплат, механізм формування доходів контент-авторів, а також особливості їхньої взаємодії з сервісом. Верховний Суд фактично вимагає від суддів нижчих інстанцій відмовитися від формального підходу, в якому податкові рішення ґрунтувалися тільки на текстових документах, наданих британською HMRC, та автоматичному порівнянні латинських імен з даними українських платників податків без належної перевірки джерел і змісту такої інформації.
Тепер Верховний Суд наполягає на проведенні дослідження процесу створення акаунтів та верифікації особи, а також на роз'ясненні значення сум, зазначених у звітах. Необхідно з'ясувати, чи є ці кошти фактичним доходом, чи лише відображають обіг акаунту, а також перевірити, чи були гроші дійсно зараховані на рахунки в українських чи іноземних банках.
Основною загрозою для творців контенту є не лише податкові суперечки, а й питання, пов'язані зі статтею 301 Кримінального кодексу України. Державна податкова служба розробляє механізми для стягнення податків, а правоохоронні органи, такі як Бюро економічної безпеки чи поліція, можуть використовувати результати цих перевірок як непрямі докази вини у виготовленні порнографічної продукції.
Статистика вражає: кількість справ за ст. 301 КК зросла з 903 у 2023 році до 1522 справ у 2025 році. Поліція продовжує практику "контрольних закупок" та конфіскації техніки (iPhone 14 Pro Max, роутери), навіть якщо контент створювався за добровільною згодою дорослих осіб. Наприклад, у справі № 211/1442/25 подружжя отримало по 3 роки умовно, а їхні кляпи та плітки було знищено за рішенням суду.
Червневі рішення Верховного Суду 2026 року стали знаковою перемогою сутності над формальністю. Постанови у справах № 240/22077/25 та № 560/9531/25 вперше в історії стали прецедентами, що забезпечили захист блогерів від безпідставного фіскального тиску.
Попри те, що ці рішення значно зміцнили позиції платників податків, вони не усувають проблему криміналізації. У разі відсутності реформування статті 301 Кримінального кодексу, вона залишається інструментом для реалізації планів і, іноді, для вимагання грошей. Щорічно в Україні порушується близько 1 500 кримінальних справ, пов'язаних з дорослим контентом. Ця норма часто застосовується не тільки до організаторів нелегального бізнесу, але й до звичайних громадян, які обмінюються інтимними фотографіями або відео за взаємною згодою.
У чинному законодавстві відсутнє загальне визначення порнографії та критерії відмежування її від продукції еротичного характеру. Це порушує принцип юридичної визначеності, оскільки обмеження прав має базуватися на чітких критеріях.
