"Із десяти стартапів половина опиниться на межі банкрутства. Як примножити інвестиції в десять разів, не зазнавши фінансових втрат?"

Кореспондент LIGA.net, розділ "Бізнес"

Важко уявити інвестора, який би не хотів повторити успіх Майка Маркулла. У 1977 році він вклався в тоді невідому компанію Apple, яка через три роки примножила вартість його акцій у 1700 разів. Донедавна стати українським Маркуллою було практично неможливо: для цього треба було мати не тільки значні статки, але й каліфорнійську прописку та багаторічний досвід роботи у техногалузі, зв'язки в якій виведуть на нового Стіва Джобса.

Сьогодні знайти свій власний "Apple перед IPO" можна без зусиль, сидячи на дивані у Дніпрі чи Львові, а почати інвестувати можна з кількох тисяч доларів. Спеціалізовані організації - інвестиційні синдикати - відбирають проєкти з великим потенціалом. Вони пропонують різноманітні бізнеси: від стартапу, що займається автоматичним миттям вікон у багатоповерхових будинках, до стабільних, але все ще зростаючих компаній, таких як Bolt та Liki24.

Синдикати значно полегшують доступ до глобальних венчурних можливостей, проте не усувають притаманні цьому виду інвестування численні ризики. Як функціонують синдикати, для кого підходить така модель заробітку і коли можна очікувати повернення інвестицій, дізнайтеся в детальному інвестиційному гіді від LIGA.net.

### Спільно та окремо: Сутність інвестиційних синдикатів Інвестиційні синдикати є спільнотами, організованими професійними інвесторами, до яких можуть долучатися фізичні особи для спільних інвестицій у бізнеси. В Україні функціонує п'ять таких синдикатів, проте домінують два: Iclub, що об'єднує 8600 інвесторів і управляється інвестиційним фондом TA Ventures Вікторії Тігіпко, та Toloka з понад 2100 учасниками. Останнім часом обидва синдикати демонструють значний ріст. За даними Scroll.media, у 2025 році Iclub здійснив 18 інвестицій на суму $20,1 млн, а Toloka - 12 угод на $12 млн. У 2026 році Toloka вже вклала кошти у 10 угод на $12,5 млн, а до кінця року планує збільшити кількість угод до 15 з загальною сумою до $45 млн, розповідає співзасновник Олександр Колб. Кількість учасників синдикатів також зростає. Наприклад, за півтора року до травня 2026 року число партнерів Toloka подвоїлося, хоча спочатку планували лише 700-800 учасників. Наразі щомісяця до них приєднується близько 70-100 нових інвесторів. Iclub має амбітний план об'єднати 100 тисяч українців. Секрет успіху синдикатів полягає в їхній структурі, яка спрощує процес венчурного інвестування, що має високий рівень ризику. Традиційні венчурні фонди залучають великі суми від обмеженого кола інвесторів і купують частки у багатьох стартапах. Частина з них може зазнати невдачі, але деякі зростають і можуть стати публічними або бути купленими великими технологічними компаніями, такими як Microsoft. У цей момент венчурний фонд закриває угоду (exit) і повертає свої інвестиції. Прибуток від успішних exit'ів має перекривати витрати на невдалі угоди. Головна відмінність синдикатів полягає в тому, що учасники можуть інвестувати не в усі угоди фонду, як це відбувається в традиційних VC, а лише в обрані ними проекти. Це можливе завдяки створенню окремих юридичних осіб в Великій Британії чи США для кожної угоди, що дозволяє партнерам перераховувати кошти на рахунок цих організацій, які потім інвестують у стартапи. Ще одна важлива особливість синдикатів - низький поріг входу. У той час як для входу в VC потрібні інвестиції від $50 000, в Iclub мінімальна сума коливається, але починається з $4 000, а в Toloka - з $5 000. Це робить синдикати доступнішими для приватних інвесторів, адже юридичні процедури в синдикатах простіші, ніж у фондах, які підлягають суворим регуляціям. Синдикати перевіряють партнерів на законність походження коштів і зв'язок з незаконною діяльністю. У Toloka, зокрема, проводять перевірку, щоб уникнути інвесторів з країн, які можуть бути пов'язані з ризиками, як-от Росія, Білорусь і Іран. Всі інвестиції здійснюються відповідно до законодавства США або Великої Британії. Незважаючи на зручність входу, низький поріг може бути оманливим, вважає Петро Чернишов, голова наглядової ради КАІ. Він наголошує, що інвестувати лише в один проект - це ризик, оскільки навіть стабільні компанії можуть не виправдати очікувань. Для адекватної диверсифікації портфеля інвестору потрібно мати десятки угод. З кількістю угод, необхідних для формування мінімального портфеля, інвестор може витратити близько $50 000 за кілька років. При цьому заможні інвестори мають витрачати не більше 20% вільного капіталу на венчурні інвестиції, а звичайні - до 10%. Таким чином, для участі у венчурному інвестуванні інвестор має розпоряджатися сумою близько півмільйона доларів. Партнери синдикатів можуть звертатися за порадами, але статистика свідчить, що в середньому в кожен проект Toloka інвестує близько 100 учасників, а середній чек становить близько $1,3 млн. Сума інвестицій залежить від уподобань інвестора та його стратегії. Венчурні інвестиції є не лише ризиковими, але й довготривалими. Інвестиції заморожуються до моменту масштабування та продажу компаній, терміни яких неможливо точно визначити. У Toloka середній період інвестування в один проект оцінюється в три-п'ять років з очікуваною рентабельністю близько 25% річних. Одним із найуспішніших прикладів Toloka є інвестиція в компанію Scale.Ai. У 2024 році, коли її вартість сягнула $14,3 млрд, синдикат інвестував у неї понад $2 млн. Літом 2025 року 49% акцій компанії купила Meta, що підвищило її ринкову вартість. Після цього компанія вирішила виплатити акціонерам дивіденди, які перевищили суму інвестицій для партнерів Toloka. Дивіденди - це рідкісний випадок у венчурному інвестуванні, де зазвичай прибуток отримують лише після продажу компанії. Проте жоден з бізнесів, в які інвестувала Toloka, не був списаний, оскільки синдикати зазвичай не вкладають у стартапи на ранніх стадіях. Toloka використовує три стратегії для відбору інвестицій. Перша - це скейлапи, тобто бізнеси з працюючою моделлю та швидким зростанням. Друга - це більш стабільні компанії, близькі до exit'у. Третя стратегія включає інвестиції в пакети стартапів, які пройшли через акселератори. Загалом, стартапи залишаються найбільш ризиковими інвестиціями, і багато з них не мають підтвердженого доходу. Інвестори повинні бути готові до можливих втрат. Однак, незважаючи на ризики, синдикати пропонують можливість доступу до глобального ринку, який може бути недоступним для індивідуальних інвесторів.