Пасенюк, Гонтарева, ICU та питання державної зради: як Офіс Генерального прокурора ініціював, а потім раптово зупинив розслідування.
Поділюся несподіваною новиною з українського фінансового сектору. Співзасновники компанії "Інвестиційний капітал Україна" (ICU) — Макар Пасенюк, Костянтин Стеценко та Валерія Гонтарева — стали об'єктом розслідування, яке проводить Офіс Генерального прокурора та Державне бюро розслідувань (ДБР). Правоохоронці аналізують можливу участь цих фінансистів у державній зраді, тоді як Гонтарева також згадується в контексті можливого зловживання своїм службовим становищем.
Необхідно підкреслити, що наразі жодного з них не було підозрювано. Отже, справа залишається відкритою лише у контексті фактичних обставин. Залучення представників ICU є однією з активних версій, які розглядає слідство. Проте, як вважає суд, справа має достатню "вагу". Існує ймовірність, що після виконання запитів міжнародного характеру можуть виникнути підозри.
Ось кілька цікавих фактів. Справа з номером 62025000000000954 була ініційована 23 вересня 2025 року. Слідча команда виявилася надзвичайно великою: замість звичних 1-2 слідчих, до неї входять 13 представників Державного бюро розслідувань та 5 прокурорів різних рангів, у тому числі старші прокурори з різних відділів. Це може свідчити про серйозність даної справи.
В офіційних матеріалах згадуються такі особи, як Пасенюк, Стеценко та Гонтарева, а також численні підприємства, що працюють в Україні, на Кіпрі та Британських Віргінських островах (BVI). Вони є частиною групи "Інвестиційний капітал Україна" (ICU). Серед них можна виділити відомі компанії, такі як ICU Trading, ICU Holdings, ICU Investment Management, CIS Opportunities Fund та АТ "Банк Авангард", загалом більше десяти структур. Слідчі органи досліджують їх можливу участь у фінансових зв'язках з представниками Росії, а також можливі зловживання владою для особистої вигоди.
Ось альтернативна версія тексту: Ось стисла хронологія подій. Розслідування було ініційоване у вересні 2025 року. 11 та 12 грудня Печерський суд виніс два рішення – одне умовне, інше – більш суттєве. Хоча обидва рішення базуються на подібній схемі, вони стосуються різних епізодів. Зокрема, було накладено арешт на певне майно ICU, яке визнано речовим доказом у цій справі.
Відповідно до ухвал суду, 8-9 січня 2026 року справа отримала міжнародний статус. Генеральна прокуратура України направила офіційні запити про надання міжнародної правової допомоги до правоохоронних структур Нідерландів, Кіпру та Британських Віргінських островів.
Прокурори звернулися з проханням надати Україні фінансові звіти компаній та інші важливі дані, а також закликали іноземних партнерів дотримуватися конфіденційності. Окрім цього, Офіс Генерального прокурора підкреслив, що справа не має політичного підтексту. Це є важливим уточненням, оскільки захист часто використовує тему політичних переслідувань, щоб перешкодити проведенню міжнародних розслідувань.
Запити на міжнародну правову допомогу не є випадковими. Я вже не вперше згадую про діяльність сучасних фінансових груп, які майстерно уникають кримінальної відповідальності, працюючи одночасно в кількох юрисдикціях. Суди однієї країни інколи не мають права ухвалювати рішення щодо подій, що відбулися в іншій державі. Я впевнений, що ICU майстерно використовують ці юридичні нюанси. Робота через Британію, Швейцарію, Кіпр та BVI протягом багатьох років надійно приховувала їхні операції з клієнтами. Можливо, саме тому позиція Офісу Генерального прокурора була чіткою: отримання інформації з інших країн прокуратура вважала необхідним для проведення повноцінного розслідування кримінальної справи.
Облігації LPN (Loan Participation Notes)
Існує ще один суттєвий аспект запиту, що стосується безпосередньо влади Нідерландів. Згідно зі зверненням Офісу Генерального прокурора, у грудні 2025 року Печерський суд ухвалив рішення про частковий арешт облігацій Loan Participation Notes (LPN), які належать компанії ICU і були випущені нідерландською EMIS Finance B.V. У січні ОГП звернувся до Нідерландів з метою отримання додаткової інформації про емітента та цінні папери, що знаходяться в власності ICU.
Запити - це не виконання арешту за кордоном (він уже накладений українським судом), а збір доказів щодо корпоративних документів, транзакцій, голосування, реструктуризації та інших моментів.
Зокрема, у запиті йдеться про два випуски облігацій: Series 26 Notes на суму $42,628 млн та Series 31 Notes на $49,023 млн. Я вже згадував про ці випуски у контексті скандалу, пов'язаного з ICU. До початку війни ці облігації продавалися VIP-клієнтам "Сенс Банку Україна", оскільки пропонували валютну дохідність, що перевищувала ставки за депозитами. Після початку повномасштабного вторгнення банк було націоналізовано, а облігації залишилися без обігу. Дохідність за ними формувалася із повернення кредитів "Сенс Банку", однак держава відмовилася покривати борги колишніх акціонерів. Проте EMIS Finance B.V. пообіцяв погасити ці зобов'язання. Врешті-решт вдалося реструктуризувати всі випуски, окрім двох. Тут і розпочинається історія, пов'язана з ICU.
Група контролює більшість облігацій з двох серій (26 і 31), які наразі зазнають арешту. ICU вирішили не йти на реструктуризацію, що фактично ускладнило можливість реструктуризації для власників менших пакетів. У результаті міноритарії опинилися в скрутному становищі. Я вважаю, що ICU прагнули "виманити" невільних партнерів, скупивши їх облігації за зниженими цінами, а потім запланувати реструктуризацію, щоб повернути собі всі $91 млн. Це доволі поширена тактика для ICU. Проте на даний момент їхні зусилля не увінчалися успіхом. Навпаки, схоже, що міноритарії почали створювати труднощі для групи. Ця ситуація може бути одним із таких прикладів.
За моїми даними, юристи ICU дізналися про запити ОГП і намагалися "збити" рішення Печерського суду, на підставі яких ці запити зроблені. Тактика доволі розумна, адже точна інформація розкрила б багато чутливої інформації. Дещо їм вдалося. У березні 2026 року Київський апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу ICU Trading LTD і скасував "маленьке" рішення Печерського районного суду від 11 грудня 2025 року. Суд відмовив прокурору у накладенні арешту на облігації LPN-26, LPN-29 та LPN-31 емітента E.M.I.S. Finance B.V. Таким чином, первісний арешт цінних паперів, накладений "маленьким" рішенням, було повністю скасовано.
Отримавши це рішення, юристи ICU намагалися оскаржити міжнародні запити, надіслані Офісом Генерального прокурора. Проте їхні зусилля виявилися безрезультатними. По-перше, "значне" рішення Печерського суду від 12 грудня підтвердило свою силу в апеляційному розгляді. Київський апеляційний суд відхилив апеляцію ICU Trading LTD, підтвердивши арешт облігацій, а також заборону на участь у реструктуризації та корпоративних подіях.
Суддівська колегія зазначає, що аргументи прокурора, викладені в клопотанні щодо накладення арешту на цінні папери - облігації, були ретельно розглянуті судом першої інстанції. В процесі дослідження матеріалів справи також були з'ясовані важливі обставини, що впливають на вирішення питання про арешт майна. У результаті колегія дійшла висновку, що наведені доводи є достатніми для підтвердження наявності підстав, передбачених статтею 167 КПК України, для накладення арешту на майно.
По-друге, за моїми відомостями, після винесення Печерським районним судом ухвали 11 грудня 2025 року про арешт LPN, Офіс Генпрокурора зрозумів, що "маленьке" рішення - у певному сенсі "дефектне", і тому одразу ж пішов до Печерського суду за другою ухвалою, що є нормальною практикою для захисту державних інтересів. І саме тому Офіс генпрокурора не підтримував "маленьке" рішення в апеляції, але відстояв "велике". А головне, суд визнав, і апеляційна інстанція це підтвердила, що облігації LPN відповідають критеріям ст. 170 КПК України як пов'язане зі злочином майно. Крім того, суд визнав зв'язок зі злочином достатнім навіть на стадії, коли нікому ще не вручено підозри.
Внаслідок цього скасувати арешт облігацій не вдалося, і міжнародні запити ОГП залишилися активними.
Офіс Генерального прокурора скасовує запити?
У червні 2026 року, після кількох місяців щільної роботи, з'явився дивний слух. Можливо, Офіс Генпрокурора відкликав один або кілька своїх запитів.
Як так сталося, що Офіс Генпрокурора спочатку надсилає офіційні міжнародні запити, просить надати масу закритої інформації, підтверджує арешт паперів ICU, але буквально через кілька місяців фактично відмовляється від власної позиції?
Точної відповіді на це питання я не знаю. Ситуація виглядає вкрай інтригуюче. Особливо якщо врахувати, що це політично чутлива справа. У справі фігурують колишня очільниця НБУ Валерія Гонтарева та керівники ICU, які підтримували контакт з оточенням щонайменше двох президентів України.
З раціональних версій - можливо, йдеться про технічний процес, у рамках якого Офіс Генпрокурора має відкликати попередній запит, щоб одразу ж надіслати новий. Припускаю, що це пов'язано з апеляцією на рішення Печерського суду. Друга раціональна версія - що відкликання є частковим.
Проте неможливо виключити, що розгадка цієї інтриги має характерні риси, властиві Україні. Виникає певна аналогія. Після успіху Євромайдану саме Генеральна прокуратура, яку тоді очолював представник "Свободи" Олег Махницький, фактично "злила" справи, пов’язані з оточенням Віктора Януковича, що дало можливість фігурантам залишити країну з грошима.
Не є таємницею, що українські правоохоронні органи іноді створюють проблеми з метою їх подальшого вирішення. В одній з таких ситуацій у фінансових колах з'явилася інформація про те, що представникам ICU була зроблена пропозиція вирішити питання за гроші через Офіс Генерального прокурора. В ході обговорень називалися суми від $200 тисяч до $500 тисяч, хоча обидва ці варіанти виглядають занадто низькими, зважаючи на серйозність справи та вплив учасників. Натомість їм нібито пропонували "заморозити" справу чи навіть повністю її знищити. З'явилися чутки, що ця пропозиція надійшла від певних осіб з Офісу Генпрокурора, які, за інформацією, діють від імені керівника Руслана Кравченка.
Цілком зрозуміло, що це всього лише плітки. Чи є у них реальна основа – важко сказати. Я часто чую подібні чутки, коли йдеться про розслідування щодо впливових осіб. Тому рекомендую вам розглядати цю версію, але не вважати її беззаперечним фактом. Сподіваюся, що новий Генеральний прокурор Руслан Кравченко залишиться вірним своїм принципам і зможе відновити довіру до прокуратури, як обіцяв Верховній Раді. Простими словами, не хотілося б виявити в цій справі прояви звичайної корупції.
Ще раз наголошую, ситуація, що склалася, виглядає досить незвично. Спочатку правоохоронці розпочали розслідування, до якого потрапили особи, які більше 12 років вважалися недоторканими. Після цього були надіслані міжнародні запити до кількох країн, і іноземні установи почали діяти у відповідь на них. А зараз з’явилася новина про скасування цих запитів.
Якщо початкові запити мали підстави, чому їх тепер відкликають? Якщо вони не мали обґрунтувань, чому їх взагалі надіслали до Нідерландів, Кіпру та BVI? Якщо інформацію вдалося отримати, чому прийняли рішення про відмову?
ЕПІЗОД 1. ВЗАЄМОВІДНОСИНИ З РОСІЙСЬКОЮ ФЕДЕРАЦІЄЮ
Пропоную ознайомитися з конкретними аспектами цієї ситуації та висловлюю свої припущення щодо можливих причин, що стали підставою для розслідування проти ICU.
Головна лінія, яку розслідує ОГП, - чи існував факт протизаконної співпраці Пасенюка, Стеценка та Гонтаревої з росіянами. Слідчі припускають, що існував, і фігуранти з метою збагачення могли навмисно здійснювати дії на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
Деталі, що привернули увагу правоохоронців, можна знайти в "малому" та "великому" рішеннях Печерського суду Києва, на основі яких слідчі пізніше направляли запити. Ці рішення були прийняті у грудні 2025 року. Ось кілька цитат, які звучать досить жахливо і конкретно:
Компанія "Інвестиційний капітал Україна" підтримує стабільні фінансові відносини з фінансовими установами держави-агресора Російської Федерації з моменту свого створення. Це триває навіть у умовах повномасштабної військової агресії проти України та незважаючи на запроваджені національні та міжнародні санкції.
(2) "Група компаній Інвестиційний капітал Україна має стійкий фінансовий зв'язок фінансовими компаніями країни агресора РФ, починаючи із свого заснування та продовжує його. Незважаючи на повномасштабну збройну агресію відносно України і впроваджених національних та міжнародних санкцій. Так, станом на 2014 рік власником 22,74% компанії ICU Holdings Limited була компанія нерезидент Cordova Management Ltd, власником якої є Улютіна Г.О. дружина заступника голови Зовнішторгбанку росії (ВТБ) Юрія Соловйова, а компанія Quillas Equities, яка також належна останьому, надавала багатомільйонні позики Keranto Holdings Ltd, яка, в свою чергу, знаходиться під контролем Пасенюка М.Ю. та Стеценка К.В.".
(3) "В кінці лютого 2018 року компанія Хоmeric Holdings Ltd, яка знаходиться під контролем Пасенюка М.Ю. та Стеценка К.В., стала власником 35,02% компанії Burger King Russia (Cyprus) Ltd, продавцем пакету виступила структура ВТБ. Засновником Xomeric Holdings Ltd виступає зареєстрована на Британських Віргінських островах CIS Opportunities Fund SPC Ltd. Ліцензію на управління фондами в інтересах CIS Opportunities Fund SPC Ltd має зареєстрована на тих же островах ICU Investment Management Ltd. Компанії Burger King Russia (Cyprus) Ltd c власником мережі закладів харчування у країні агресорі -- РФ, і сплачує податкові платежі, з яких фінансується збройна агресія відносно України".
А ось одна з цитат, взята із запиту Офісу Генпрокурора про міжнародну правову допомогу до Королівства Нідерланди:
Існують підстави вважати, що починаючи з 2014 року і до сьогодні, Гонтарева В.О., Стеценко К.В., Пасенюк М.Ю. та інші невстановлені на даний момент громадяни України, умисно й за попередньою змовою, з метою власного збагачення, вчиняють дії, що шкодять суверенітету, територіальній цілісності та обороноздатності України. Ці дії полягають у економічній співпраці з компаніями, які контролюються резидентами держави-агресора та особами, що підпадають під санкції, а також у володінні підприємствами, що ведуть свою діяльність і сплачують податки на території Російської Федерації. Це, в свою чергу, надає допомогу агресору, його організаціям та представникам у проведенні підривної діяльності проти України.
Можливо, я неправий, але такі формулювання вказують на досить жорсткі дії з боку правоохоронних органів. Санкції Ради національної безпеки і оборони стосовно певних українців вводилися з набагато меншою кількістю припущень, тому дивно, що проти власників ICU (як колишніх, так і теперішніх) досі не застосовано жодних заходів. Особливо дивує те, що Офіс Генерального прокурора, ймовірно, відкликав звинувачення.
Хочу підкреслити. Якщо звернути увагу на численні публікації в засобах масової інформації за багато років, то факти співпраці ICU з російськими партнерами є добре відомими. Дивно, що розслідування було ініційовано лише у вересні 2025 року. Наприклад, факт володіння Burger King Russia є офіційно підтвердженим, а родина одного з керівників ВТБ колись була співвласником цієї групи. Інша справа полягає у тому, щоб довести, що ці зв’язки залишалися активними після початку повномасштабного вторгнення. Але і тут ситуація не така проста.
Наприклад, загальновідомо, що інвестиційна компанія ICU мала зв'язки з підсанкційним російським олігархом Костянтином Григоришиним. У січні 2015 року ICU придбала 25% акцій компанії "Вінницяобленерго". На той час Григоришин вже володів 72% акцій цього підприємства.
Аукціон справляв враження продажу в надійні руки, тоді як перепродаж ICU виглядав як спосіб очищення активів на випадок можливих судових позовів або анулювання приватизації. У зв'язку з цим виникла думка, що 25% акцій "Вінницяобленерго" опинилися у власності Костянтина Григоришина. Однак існувала й інша версія подій, яка стверджувала, що цей пакет акцій отримав Петро Порошенко в обмін на гарантії недоторканності інших бізнесів Григоришина.
Після початку повномасштабного вторгнення Рада національної безпеки і оборони України вилучила у Григоришина активи "Запоріжтрансформатор" та "Турбоатом". Проте, парадоксально, його частки в шести обленерго залишилися недоторканими. Персональні санкції щодо Григоришина були введені лише 19 січня 2025 року. У ЗМІ з'являлися повідомлення про можливе блокування, яке могло б призвести до конфіскації активів. Проте насправді ніякого блокування не відбулося. Компанія "Вінницяобленерго" не підпадає під санкції, не арештована і не конфіскована. Більш того, немає жодних розслідувань щодо співпраці Григоришина з ICU, незважаючи на те, що цей факт підтверджений.
Як видно, всі ці дії відбувалися на межі. Я вважаю, що отримання конфіденційних документів та фінансових звітів з Нідерландів, Британських Віргінських островів та Кіпру могло б розкрити нові факти, які не були б вигідні ICU.
ЕПІЗОД ДРУГИЙ. ГОНТАРЕВА
Валерія Гонтарева може похвалитися стійкою базою "фанатів" в Україні. Вона керувала Нацбанком з 2014 по 2018 рік, і за ці чотири роки прославилася як авторка "банкопаду", що коштував життя половині всіх банків України. У десятків тисяч людей назавжди "згоріли" заощадження на депозитах, компанії втратили буквально мільярди, а економіка отримала потужний удар під дих. Головне, чого так і не змогли зрозуміти власники банків та їхні клієнти, - навіщо? Навіщо було влаштовувати це показове гільйотинування? Дії, які сама Валерія Олексіївна назвала "очищенням", відкинули Україну на багато років назад в економічному розвитку.
Коли Гонтарева отримала пропозицію обійняти посаду очільниці НБУ, вона показово продала свою частку в групі "Інвестиційний капітал Україна". Рішення напевно було складним, адже на той час вона фактично керувала ICU, а серед клієнтів було оточення Януковича і Порошенка. Багато хто припускав, що продаж акцій був просто видимістю виходу з бізнесу. Але аж до 2025 року виглядало, ніби розлучення було чесним, поки не з'явилося спільне розслідування ОГП та ДБР.
Ось ще одна витримка з постанови Печерського суду:
Відповідно до інформації, отриманої в ході розслідування, Гонтарева В.О. продовжувала здійснювати фактичний контроль над діяльністю зазначених компаній, використовуючи їх для отримання незаконних вигод. Досудове слідство виявило, що з моменту створення групи компаній "Інвестиційний капітал Україна" її діяльність систематично фінансувалася структурами, що мають зв'язки з Російською Федерацією та її керівництвом, зокрема Зовнішньоекономічним банком Росії (ВТБ Банк).
Схоже, у слідчих є підстави вважати, що Гонтарева не порвала зв'язки з ICU навіть після того, як стала головою НБУ.
Існують ще два аспекти, за якими слідство досліджує можливість її залучення до зловживання службовими повноваженнями. Це може звучати дивно, але такі є юридичні нюанси. Офіційно, колишня голова НБУ не вважається підозрюваною, хоча багато постраждалих від "банкопаду" хотіли б іншого.
На даний момент формулювання розслідування є доволі загальними. Я виділив два основних напрямки.
Перша - це можлива причетність Гонтаревої до видачі стабілізаційних кредитів банкам під час "банкопаду". Я не знаю, стабкредити яким саме банкам слідчі вважають викраденими. Але, враховуючи високу смертність банків у той період, варіантів може бути кілька.
Існують вагомі підстави вважати, що під час свого перебування на посаді Голови правління Національного банку України Гонтарева В.О. могла зловживати своїм службовим становищем. Вона, діючи всупереч інтересам держави, прагнула отримати неправомірну вигоду для себе та інших фізичних і юридичних осіб, що призвело до незаконної видачі стабілізаційних кредитів комерційним банкам у період з 2014 по 2018 роки.
Друга обвинувачення стосується ймовірної участі у відмиванні коштів та нецільовому використанні державних фінансів, хоча конкретні деталі відсутні.
(7) "Досудове розслідування проводиться відносно правління Національного банку України, яке під керівництвом Гонтаревої В.О. протягом 2014-2018 років, за попередньою змовою службовими особами групи компаній Інвестиційний капітал Україна (Investment Capital Ukraine або ICU), використано службове становище всупереч інтересам служби, з метою одержання неправомірної вигоди для себе шляхом створення умов та забезпечення системного функціонування масштабних схем розкрадання бюджетних коштів та легалізації доходів одержаних злочинним шляхом".
Обидва ці формулювання виглядають доволі класичними для України. Вони часто з'являються в житті нещодавно звільнених чиновників і зазвичай є запрошенням до зближення з правоохоронцями. Я не пам'ятаю практично жодного кейсу, за яким суд посадив би когось із фігурантів. Зазвичай такі справи "зливаються" за згодою зі слідчими, після закінчення строку позовної давності. Однак є важливе "але": попри відсутність кінцевого вироку, ексчиновник має прожити кілька років ходіння на допити та засідання судів.
Але ось що варто зазначити. Гонтареву звільнили вже давно, і довгі роки правоохоронці красномовно мовчали в її бік. Крім того, я нагадаю про першу лінію, яку вивчає слідство щодо ICU, - співпрацю з росіянами. Нагадаю, що ексзаступник голови ВТБ Юрій Соловйов був другом Гонтаревої, а його дружині належала чверть ICU.
Навіть якщо справа не дійде до вироку суду, факти вкрай зручні для авторів санкцій РНБО. Якщо на це буде політична воля, співвласники ICU - колишні та нинішні - ризикують потрапити до списків.
ЧОМУ ЖИ ЗАРАЗ?
У справах, що стосуються впливових політиків та бізнесменів, це завжди є вирішальним аспектом. Протягом багатьох років група ICU залишалася практично непомітною для правоохоронних органів. Справи проти її співвласників або не ініціювалися зовсім, або швидко закривалися без особливих труднощів.
Наприклад, кейс про банкрутство "Брокбізнесбанку". За ним досі переслідують багатьох відомих у минулому людей, включно з банкірами. А от щодо ICU - його швидко закрили.
Інший випадок - справа "Роттердам+". Ця резонансна історія призвела до обшуків в офісі групи, але розслідування було зупинене досить швидко.
Третій приклад. Протягом багатьох років існує загадкова справа №52019000000000044, датована 18 січня 2019 року. Що саме в ній криється, мені невідомо, оскільки вона "зависла". Має місце підозра, що існує якась угода.
Мабуть, єдиний виняток із щасливої низки закритих розслідувань - це справа про мільярд, привласнений через банк "Авангард". Пасенюк і Стеценко забрали собі 949 млн грн відсотків, які заробили, обертаючи заморожені активи "Сбербанку Україна" - "дочки" російського "Сбера". Пасенюк і Стеценко вирішили не повертати ці відсотки державі, а поділити між собою. Схоже, при цьому вони проігнорували таблицю ділення, яка була б у цій ситуації доволі доречною.
Їм дали шанс розлучитися по-доброму. Кабмін і НБУ запропонували перевести привласнені гроші на рахунки United24. Коли ж Пасенюк і Стеценко відмовилися, а натомість виплатили собі дивіденди майже на мільярд гривень, НБУ застосував до них жорсткі санкції, включно з відстороненням від управління банком "Авангард". Суди ICU програли, і вже багато місяців намагаються продати свій банк, щоб врятувати його від ліквідації (справа не рухається). До того ж, Кабмін подав на них до суду і прагне зобов'язати їх повернути близько $47,5 млн.
Здавалося, що ситуація критична. Проте це не відповідало дійсності. До вересня 2025 року не було жодних резонансних справ щодо ICU, Пасенюка, Стеценка та Гонтаревої – немов їх оберігали від уваги. Ніхто не згадував про їхню співпрацю з Януковичем, обслуговування інтересів Порошенка, зв’язки з росіянами та особами, що підпадають під санкції, чи про підозрілі схеми, такі як шантаж власників LPN-облігацій.
У певному сенсі, не дивно, що слідство відкликає запити про міжнародну правову допомогу. Хоча це було б вкрай нелогічно, раз уже справу відкрито.
Можливо, ICU спробує створити версію, згідно з якою проти них ведеться політичне переслідування. Нібито справа щодо Пасенюка і Стеценка є лише етапом у процесі переслідування Порошенка. Такий підхід міг би бути вигідним як "Сивочолому", так і керівництву ICU. Проте, ця інтерпретація має істотні недоліки. Насправді, проти Порошенка існує чимало фактів, які не потребують свідчень членів цієї групи. Безумовно, такі свідчення мали б свій вплив, але аж ніяк не стали б відкриттям.
Я вважаю, що справа проти ICU є чимось на зразок поєднання переслідування Порошенка та розслідування зловживань однієї з найбільших фінансових груп в Україні. Іншими словами, слідчі не зовсім вводили в оману, коли в своєму зверненні до урядів Нідерландів, Британських Віргінських островів та Кіпру стверджували, що справа не має політичних мотивів. Однак така неоднозначність аж ніяк не знижує важливості проведеного розслідування.
