ТЦК протягом 95 днів не розглядав питання про відстрочку: одинокий батько двох дітей отримав моральну компенсацію - sud.ua

Ужгородський міськрайонний суд ухвалив рішення визнати бездіяльність по справі несвоєчасного розгляду заяви про подовження відстрочки незаконною та зобов'язав виплатити позивачу 3 тисячі гривень, замість запитуваних 50 тисяч.

Обставини ситуації

Позивач подав до суду позов проти ТЦК та СП, а також вищого органу, де третім учасником виступає Державна казначейська служба України. У позові йдеться про вимогу стягнення з Державного бюджету України компенсації за моральну шкоду в розмірі 50 000 гривень за період з 26 червня 2025 року по 28 вересня 2025 року.

У позові зазначено, що 17 червня 2025 року, згідно з пунктом 5 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", позивач подав заяву на отримання (продовження) відстрочки, разом із усіма необхідними документами для підтвердження. Заява була зареєстрована 18 червня 2025 року. Відповідно до пункту 60 Постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року, розгляд такої заяви має бути здійснений протягом семи днів, тобто до 25 червня 2025 року. Однак, протягом значного часу жодних дій щодо розгляду заяви не було вжито, що свідчить про протиправну бездіяльність. Цей факт був підтверджений рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року у справі № 260/6287/25, яким було визнано бездіяльність неналежною.

Моральна шкода, зафіксована за цей період, проявляється в надзвичайному рівні стресу, викликаному загрозою примусового призову, відсутністю можливості внести дані до Єдиного державного реєстру "Оберіг", а також постійним страхом незаконної мобілізації. Додатково, час, витрачений на кореспонденцію та підготовку адміністративного позову, позбавляє можливості належно піклуватися про неповнолітніх дітей. Позивач є єдиним законним представником дітей, оскільки їхня мати позбавлена батьківських прав і не сплачує аліменти. Відсутність офіційного підтвердження про відстрочку змусила обмежити дозвілля дітей, відмовляючи їм у звичних заняттях через страх затримання. Це порушило їх право на повагу до особистого та сімейного життя (стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), а також права дитини (стаття 31 Конвенції ООН про права дитини) і статті 3 та 51 Конституції України.

Відповідачі звернулися з проханням відхилити позов, вказуючи на брак доказів, що підтверджують факт страждань, відсутність причинно-наслідкового зв'язку, медичних записів, а також конкретних даних щодо розміру збитків за окремими випадками. Державна казначейська служба України заперечила свою відповідальність у цій справі.

Оцінка суду

Суд у справі № 308/1403/26 встановив, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не розгляду заяви про продовження відстрочки, що підтверджено рішенням адміністративного суду. Погодився з твердженнями про завдання моральної шкоди, спричиненої протиправною бездіяльністю, яка порушила звичний спосіб життя у побуті та родині, а також про те, що впродовж зазначеного періоду позивач постійно відчував стрес у зв'язку з мобілізаційними заходами.

У той же час позивач не зміг підтвердити розмір шкоди, що становить 50 000 гривень. В законодавстві немає вказівок на мінімально допустиму суму. Суд, беручи до уваги принципи розумності та справедливості, а також характер і масштаб моральних страждань, тяжкість вимушених змін у житті, а також обмеження у виборі місця проживання, вважає, що сума 3 000 гривень є цілком обґрунтованою.

Яке рішення ухвалив суд?

Позов задоволено частково.

З державного бюджету України на користь позивача було стягнено 3 000 гривень як компенсацію за заподіяну моральну шкоду.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.