Мустафін про генерала Санта Анну, ключову постать мексиканської історії XIX століття.

Історія людини, яка одинадцять раз була президентом Мексики

27 вересня 1842 року на цвинтарі Санта-Паула в Мехіко відбулося незвичайне поховання – генерал Антоніо Лопес де Санта-Анна можна описати як видатного мексиканського політичного діяча та військового лідера., який на той час вже вшосте обіймав посаду президента Мексики, провів церемонію поховання власної ноги. Під час "Тістечкової війни" 1838 року генерал зазнав серйозного поранення, внаслідок чого йому довелося ампутувати кінцівку. Проте, навіть після втрати, він зберіг її у своєму маєтку протягом кількох років, поки не настала нагода організувати урочисте поховання з усіма військовими та державними почестями.

Протез, що був у власності Антоніо Лопеса де Санта-Анни.

Проте жителі Мексики, а також їх сусіди, пам'ятають Санта-Анну не лише завдяки його гучному прощанню з власною кар'єрою. Вся історія цієї нації протягом більшої частини XIX століття так тісно пов'язана з життям цього генерала, що відокремити їх стало практично неможливо.

Антоніо Лопес де Санта-Анна можна описати як видатного мексиканського політичного діяча та військового лідера.

За походженням майбутній президент належав до впливової креольської родини з провінції Веракрус, яка на собі відчула принизливі обмеження останніх десятиліть іспанського панування. Проте це не завадило Санта-Анні вступити до лав армії колонізаторів - при цьому мати скористалася дружбою з намісником провінції й домоглася, щоб сина зарахували до війська ще неповнолітнім.

Перші роки служби він ревно служив короні. Брав участь у військових діях проти тубільців та бунтівливих переселенців, які вже облаштувалися у Мексиці (яку тоді навіть іменували Новою Іспанією). Був поранений - чічімецька стріла влучила йому в ліву ріку - та нагороджений за хоробрість виявлену під час каральної експедиції до Техасу.

Ознайомтеся також: Вироблено в... Знак, яким нарешті почали гордитися.

У 1821 році Санта-Анна став союзником Агустина де Ітурбіде, ще одного іспанського військового, який після тривалих сутичок з прихильниками незалежності вирішив очолити рух за автономію. Виконуючи його накази, Санта-Анна вигнав залишки метрополітенських військ з Веракруса, за що був удостоєний звання генерала та отримав значний земельний наділ у звільненій провінції.

Ітурбіде в цей час проголосив себе імператором. Генерали, не бажаючи терпіти його правління, оголосили про свою підтримку республіканських ідей. Лише через кілька місяців після підписання "плану Каса Мата" монархія була скинута, Гвадалупе Вікторія зайняв пост президента Мексики, а Санта-Анна отримав призначення на посаду губернатора Юкатану.

Епізод бою біля Тампіко

Проте це стало лише початком серії державних переворотів. У 1828 році, слідуючи вже перевіреному плану, новий президент Мануель Педраса був скинутий, і на чолі країни опинився ще один генерал — Вісенте Герреро.

Санта-Анна грав одну з провідних ролей у путчі й уже за дорученням Герреро відбив останню спробу іспанців відновити свою владу над Мексикою. Перемога над інтервентами й справді була блискучою - хвацького генерала після неї стали називати "рятівником Батьківщини" і "переможцем Тампіко" - за місцем вирішальної битви з колишніми колонізаторами.

За п'ять років за підтримки Санта-Анни до влади повернувся... Педраса. Але вже радше як маріонетка генерала. Бо скликаний ним конгрес новий президентом обрав самого Санта-Анну. Що після недовгої імітації ліберальних реформ зробив різкий розворот в консервативний бік та встановив в країні особисту диктатуру.

Як наслідок у 1835 році одразу в одинадцяти штатах Мексики спалахнули повстання під гаслами федералізації або ж навіть цілковитої самостійності. Санта-Анні вдалося розгромити ополчення найсильнішого з бунтівних штатів - Сакатекаса. І генерал рушив до Техасу, де незалежність проголосили переселенці із США.

Попри те, що взяття форту Аламо обійшлося дорогою ціною, ця подія не змінила хід війни. Розстріли полонених лише підвищили рішучість опору. Під Сан-Хасінто Санта-Анна зазнав катастрофічної поразки, намагаючись втекти, переодягнувшись у звичайного драгуна. Однак його затримали, і врешті-решт він був змушений підписати угоду, що визнавала незалежність Техасу.

Капітуляція біля Сан-Хасінто

Після цього скандалу зганьбленого президента звільнили, незважаючи на погрози з боку кількох сотень обурених переселенців, які вимагали його смерті. Проте в Мехіко вже сформувалася нова влада, яка усунула Санта-Анну з його посади та визнала всі угоди, укладені ним, юридично недійсними. Тим не менш, генералу надали можливість, як приватній особі, повернутися до свого маєтку.

Через рік після подій почалася вже згадувана "Тістечкова війна". Причиною її стали вимоги французького уряду компенсувати збитки громадянину Франції, чий кондитерський магазин у Мехіко був знищений натовпом. Санта-Анні знову довірили командування військами. Проте цього разу він не зміг зупинити інтервентів — французів, і навіть сам отримав серйозні поранення в бою. Втрата ноги стала для нього символом самопожертви заради батьківщини, про що він постійно нагадував своїм співвітчизникам.

Читайте також: Гроші для цілого світу. Не лише американська біографія долара

Невдовзі він вчергове став президентом - тепер його правління було ще суворішим до опозиції, але так само як і попередні, завершилося повстанням штатів -- цього разу Юкатану і Ларедо. Генерал знову втік, знову був впізнаний, заарештований... і відпущений. До іспанської на той час Куби.

Втім, дежавю на цьому не припинилися. З початком війни Мексики зі Сполученими Штатами Санта-Анні дозволили повернутися. Він вчергове став на чолі армії та оголосив себе президентом. Так само безславно війну програв -- американцям навіть вдалося захопити як трофей його протез (а згодом приєднати, окрім Техасу ще й Каліфорнію та Нью-Мексико). І знову вирушив у вигнання - цього разу до британської Ямайки, а потім до Колумбії.

Американські солдати здобувають генеральський протез та інші трофеї, залишені мексиканцями.

Однак у 1853 році в Мексиці до влади прийшли консерватори, які не знайшли нічого кращого, ніж знову запросити Санта-Анну на пост президента. Це був вже одинадцятий раз! Попередні невдачі, очевидно, нічому не навчили їх. Генерал дав згоду і незабаром проголосив себе довічним диктатором, вимагаючи, щоб до нього зверталися "Ваша ясна велич". Крім того, він продав Сполученим Штатам ще одну частину мексиканської землі за 10 мільйонів доларів.

Революція спалахнула, і за два роки Санта-Анна остаточно втратив свою владу. Проте він не втратив надію. Під час свого перебування на Кубі, в Колумбії, на Данських Віргінських островах, а також у США, він активно намагався сформувати загін для повернення на батьківщину.

Знак на могилі Антоніо Лопеса де Санта-Анни

Втім, він повернувся до Мексики самотужки та без зброї, після того як революціонери оголосили загальну амністію в 1874 році. Через два роки його життя обірвалося, і він залишився майже непоміченим усіма. Принаймні, його похорон не супроводжувалися державними почестями, навіть тими, які були надані його нозі в 1842 році.

Спеціально для Еспресо

Про автора. Олексій Мустафін, український журналіст, телевізійний менеджер, політик, автор книжок науково-популярного спрямування