Страхування бізнесу від воєнних ризиків: фонд у розмірі $2-4 мільярди, 21% ПДВ та вартість бездіяльності.
Уряд планує запровадити великий механізм страхування підприємств від ризиків, пов'язаних з війною. Для реалізації цього проекту Україні потрібно буде інвестувати приблизно $1 мільярд, в той час як міжнародні партнери повинні додати ще від $1 до $3 мільярдів. Один із можливих способів поповнення української частини фінансування - це підвищення ставки податку на додану вартість з 20% до 21%.
Бізнес погоджується, що страхування потрібно масштабувати, але не поспішає підтримувати зростання ПДВ. Компанії очікують, що держава натомість запропонує взаємовигідну угоду: ухвалення важливих законів для отримання $29 млрд кредитного фінансування, посилення боротьби з корупцією та тіньовою економікою.
Одночасно 21% податку на додану вартість вже включено до проєкту державного бюджету на 2027 рік. У цьому документі уряд також обіцяє більше підтримувати бізнес: заплановано виділити 59 млрд грн на страхування від військових ризиків та інші види допомоги підприємцям, а також 29 млрд грн на програму "5-7-9%" і гарантії Національній установі розвитку.
Чому учасники виявилися в ситуації, коли спільна потреба в страхуванні існує, але фінансування цього процесу стало темою для переговорів? Які альтернативні способи фінансування фонду пропонує бізнес, і яких дієвих кроків з боку держави він очікує? Ці питання обговорювалися під час конференції Global Outlook: The Next Economy, організованої Європейською Бізнес Асоціацією. Видання Mind розглядає, як бізнес веде діалог з урядовими структурами.
Чому бізнес досі не має достатнього захисту від воєнних збитків
Проблема в тому, що на 13 році російської агресії в Україні досі немає дієвих інструментів компенсації збитків. "Ми зараз знаходимося у 26-му році, а масштабних механізмів страхування немає", - зазначив міністр економіки та довкілля Олександр Кравченко під час дискусії.
Він зазначив, що існуючі інструменти не задовольняють вимоги бізнесу. Міжнародна агенція MIGA пропонує лише обмежений асортимент продуктів, а лондонський ринок перестрахування, що колись забезпечував необхідне покриття, майже зник унаслідок загострення бойових дій.
Державні програми компенсації збитків працюють, але їхній масштаб обмежений. Наприклад, Експортно-кредитне агентство (ЕКА) надає до 30 млн грн за пошкоджене або знищене майно та до 3 млн грн страхової премії. Однак обмеженість цього механізму добре видно з даних, які ЄБА наводила на нещодавній зустрічі з бізнесом. Цього року ЕКА одержало 605 заявок, з яких 315 було погоджено. Потенційний максимальний обсяг компенсацій за погодженими заявками становив до 6,74 млрд грн, тоді як фінансування програми на 2026 рік - 1 млрд грн.
На компенсацію страхових премій було подано 87 заявок, з яких 28 залишаються в процесі очікування компенсації, а 11 заявок вже отримали виплату в розмірі 19,14 млн грн. Це свідчить про те, що навіть затверджені заявки формують потенційні зобов'язання, які значно перевищують доступні ресурси. Хоча це не вказує на неефективність програми, проте демонструє існуючий дисбаланс між попитом і бюджетними можливостями.
Але навіть такі інструменти не розв'язують проблему великих активів, масштабних виробництв, логістичної інфраструктури та нових інвестицій. Про це свідчить і досвід банківського кредитування. У спецпроєкті Mind "Бізнес і банки: діло кредиту" учасники ринку називали відсутність доступного страхування воєнних ризиків одним із бар'єрів для фінансування ОПК.
Досвід самого бізнесу показує, наскільки складно одержати компенсацію навіть тоді, коли формально існують відповідні механізми. Генеральний директор Dragon Capital Томаш Фіала під час дискусії розповів, що після початку повномасштабного вторгнення вони зафіксували збитки від знищення активів у Київській області, оформили їх, відкрили кримінальні провадження та пройшли судові процедури.
"Ми сподівалися на компенсацію за рахунок російських активів, які були заморожені. Проте зараз ця можливість виглядає достатньо віддаленою", - коментує ситуацію Фіала. Він вважає, що більша частина заморожених коштів, скоріш за все, буде виділена на пріоритетні потреби Сил оборони під час війни. Якщо ж після завершення конфлікту щось залишиться, то в першу чергу будуть враховані збитки населення та держави, а не бізнесу.
"Отже, надії на отримання такої компенсації зникли ще давно, незважаючи на те, що ми все оформили", - зазначає Фіала. Він також додає, що Dragon Capital продовжує свої судові позови проти росії за збитки, понесені в Криму, але за більше ніж десять років компанія так і не отримала жодної компенсації.
Інший шлях - страхування воєнних ризиків - для бізнесу теж залишається складним. За словами Фіали, вони використовували як страхування MIGA, так і комерційні продукти. Нещодавно застрахували енергетичні активи на заході України, однак вартість такого покриття за останній час суттєво зросла.
"Нещодавній випадок на Західній Україні показує, що це становить більше 6% від вартості активу. У Києві ж в останній раз у травні ціна була приблизно 10%", - зазначив він.
Схожий досвід спостерігається в "Київстар". Ця компанія забезпечує страхування логістичних процесів на заході України. Як зазначає генеральний директор Олександр Комаров, вартість страхового полісу становить 7-8% від загальної вартості активів. Однак у центральній частині України отримати подібне покриття для компанії вже не представляється можливим.
При цьому навіть наявність поліса не означає швидкої компенсації. "У нас був досвід страхування від воєнних ризиків із 2020 року. З 2022 року ми спробували отримати покриття. Але воно надійшло лише у 2025-му - приблизно 50% від суми збитків (понад $10 млн). І це насправді дуже класний результат. Кількість умов, бюрократія, страхувальник, перестрахувальник, який приймає остаточне рішення, а далі можете домовлятися у Великому англійському суді - усе це не стимулює", - пояснює Комаров.
У результаті навіть ті компанії, які мають доступ до страхування, стикаються або з високою ціною полісів, або з тривалим процесом отримання виплат. Для частини активів страхування взагалі залишається недоступним.
Перший збиток: які плани у уряду щодо розширення страхування
У цьому контексті Міністерство економіки пропонує заснувати окремий фонд для страхування від воєнних ризиків. Концепція цього фонду передбачає механізм компенсації "перших втрат". Суть ідеї полягає в тому, що фонд бере на себе найбільш ризиковану частину можливих збитків, тоді як приватні страховики та перестрахувальники можуть покривати збитки, що перевищують цей рівень.
За озвученою під час дискусії моделлю, компанія, яка хоче скористатися фондом, сплачуватиме щорічну премію в розмірі 2% від суми застрахованого об'єкта. Максимальний ліміт компенсації - $10 млн на одну юридичну особу на рік. Передбачається, що фонд працюватиме на всій території України, а не лише у прифронтових регіонах.
Фінансування фонду повинно здійснюватися за рахунок державних внесків, страхових платежів від підприємств, а також фінансової підтримки міжнародних партнерів.
Олександр Кравченко пояснює логіку first loss так: "Фонд має закрити перший збиток. Цю концепцію ми синхронізуємо зі страховим ринком. Це суттєво спрощує доступ приватним комерційним страховим компаніям страхувати надлишковий ризик за набагато меншими ставками, ніж якби вони страхували ці активи умовно з нуля".
За задумом уряду, фонд має не замінити приватне страхування, а зробити його можливим у ширшому масштабі. Якщо держава та донори покривають перший шар ризику, комерційні страховики можуть брати на себе наступний - з меншим очікуваним збитком.
Існує ще одна важлива мотивація для створення фонду — це об'єднання ризиків. На сьогодні, за інформацією міністра, українські страхові портфелі мають невелику величину та недостатню диверсифікацію. Формування фонду, що об'єднає численні об'єкти з різних регіонів і секторів, дозволить створити більш різноманітний портфель і зібрати статистичні дані щодо збитків.
"Коли спілкуємося з перестраховиками в Лондоні, вони кажуть, що в нас дуже обмежені, не диверсифіковані портфелі. Якщо зможемо через фонд консолідувати значний портфель, він буде достатньо диверсифікований, з часом наберемо статистику. Це суттєво здешевить і розкриє перестраховий ринок", - вважає Кравченко.
За його словами, уряд сприймає фонд як короткостроковий механізм для виправлення "ринкових недоліків": "Наразі ми стикаємося з ринковим провалом, який намагаємося подолати за допомогою державних і донорських ресурсів. Але це лише тимчасове рішення. Ми сподіваємося, що з часом, завдяки диверсифікації, зможемо також вийти на міжнародні ринки перестрахування, що дозволить зменшити навантаження на бюджетне фінансування".
Міжнародні партнери на початку очікують внеску від України.
У рамках публічних дискусій обговорюється стартовий вклад України, який становить приблизно $1 мільярд. Очікується, що міжнародні партнери додатково внесуть ще щонайменше $1 мільярд, а в перспективі ця сума може досягти до $3 мільярдів. Таким чином, загальний обсяг фінансування може коливатися в межах від $2 до $4 мільярдів.
Уряд розглядає кілька варіантів залучення української частини фінансування. Головний - підвищення ПДВ на 1 в. п. - до 21%. Інші варіанти, що обговорюються, - тимчасовий імпортний збір або збільшення чинних мит на імпорт споживчих товарів. Остаточного офіційного рішення щодо джерела фінансування наразі немає. Але в пояснювальній записці до проєкту держбюджету уряд вже закладає на 2027 рік 21% ПДВ.
"Ми ретельно обговорили можливі джерела фінансування. Враховуючи обсяг фінансових ресурсів, потрібних для впровадження механізму, його адміністрування та швидкість поповнення, мушу визнати, що не бачу багато альтернатив", - зазначає Кравченко.
Він зазначив, що міжнародні партнери виявляють інтерес до підтримки ініціативи, але сподіваються, що Україна першою проявить готовність зробити вагомий внесок: "Під час наших розмов з донорами ми бачимо, що багато з них дійсно готові підтримати цю ініціативу. Але їх увага зосереджена на готовності України інвестувати свої ресурси".
Однак міністр визнає, що реалізація механізму все ще залишається "на паузі" через брак остаточної угоди щодо джерел фінансування фонду.
"Зараз ми на розвилці: або все ж таки зможемо нарешті запустити механізм військового страхування, або знову залишимося там, де є, - проводитимемо дискусії між бізнесом та урядом. Бізнес потребуватиме підтримки, а ми будемо дуже обмежені в тому, що реально зможемо надати", - вважає Кравченко.
ПДВ в контексті легалізації: умови підтримки страхового резерву.
На конференції спікери, безумовно, акцентували на важливості розширення страхування. Основна дискусія точилася навколо джерел фінансування для фонду та умов, за яких бізнес готовий підтримати його створення. Компанії фактично пропонують уряду знайти компроміс: якщо державні органи сподіваються отримати згоду на підвищення податкового навантаження, вони повинні продемонструвати конкретні дії - від зменшення тіньової економіки до виконання умов для залучення міжнародних інвестицій.
За інформацією Mind, Комітет Верховної Ради з фінансових, податкових та митних питань проводить оцінку щорічних втрат бюджету, які виникають внаслідок тіньової економіки, на рівні 400-450 мільярдів гривень.
На мою думку, започаткований новий фонд отримує підтримку з боку бізнесу. Важко знайти компанії, які не вважають, що страхування є суттєвим для захисту їхніх поточних активів та для інвестування в нові проєкти. Однак є один важливий момент: звідки брати кошти для фінансування фонду? Чи доцільно підвищувати ПДВ для цих цілей? Звісно, було б ідеально залучити капітал через оподаткування колцентрів, тютюнових виробів або шляхом боротьби з контрабандою — це, безумовно, було б кращим варіантом. Але якщо інших варіантів не залишиться, можливо, варто розглянути можливість наповнення фонду за рахунок податкових надходжень, - зауважує генеральний директор Dragon Capital.
Водночас він підкреслює, що підвищення податкового навантаження повинно бути пов'язане з чіткими зобов'язаннями з боку держави: "Ми прагнемо спостерігати значне скорочення тіньової економіки та корупції в уряді, яка щораз вражає своїми масштабами".
Окремо Томаш Фіала закликає уряд і парламент активніше виконувати умови, необхідні для отримання міжнародного фінансування. До кінця року Україна має залучити $29 млрд довгострокового кредитного фінансування від ЄС, Світового банку та МВФ за умови виконання відповідних вимог.
Мова йде про фінансування, яке, зокрема, буде покриватися за рахунок доходів від заморожених російських активів. "Отже, доцільно максимально використати ці кошти, адже вони для нас не мають жодної вартості – окрім необхідності ухвалення дійсно корисних законодавчих актів. Це стосується і питань верховенства права, і боротьби з корупцією, а також необхідності обрання прокурора через прозорий конкурс".
Нагадуємо, що 16 вересня Верховна Рада схвалила в першому читанні сім законопроєктів, які є вкрай важливими для отримання міжнародної фінансової підтримки. Крім того, ще один документ був прийнятий і наразі готується до підпису президентом.
Олександр Комаров, представник "Київстар", висловив свою думку про те, що бізнесу доводиться обирати між двома варіантами, які не обіцяють нічого доброго. "З одного боку, я відчуваю когнітивний дисонанс. Ми знову стаємо свідками зростання податкового тиску на прозору частину економіки. Телекомунікаційний сектор вже й так піддається серйозному податковому навантаженню — середній рівень оподаткування в цій індустрії перевищує 30%. Для порівняння, в Європейському Союзі, до якого Україна постійно прагне, цей показник становить 20%. Вже з 1997 року ми сплачуємо 7,5% податку на розкіш, а тепер ще й Національна комісія з питань електронних комунікацій намагається зібрати 0,75% від доходів усієї галузі для свого фінансування".
Комаров виступає за те, щоб підвищення податку на додану вартість було прив’язане до певних зобов’язань уряду по зменшенню тіньової економіки. При цьому мова йде не лише про загальні декларації, а й про систематичне звітування про досягнуті результати.
"Дуже б хотілося, щоб уряд сказав: "Нам потрібно підвищити ПДВ, але ми беремо зобов'язання. Ось є, за нашими розрахунками, частка сірого ринку, там у податках ми недоотримуємо стільки-то за рік. Ми будемо кожен квартал розповідати, що ми зробили, щоб вивести цю частку з "тіні". Тоді, мені здається, буде правильний діалог", - пропонує СЕО "Київстар".
При цьому він усвідомлює, що швидкий ефект від боротьби з тіньовою економікою не гарантований, а результат може з'явитися лише за рік-два, і визнає, що розв'язання проблеми не залежить виключно від Кабміну: "Ми всі розуміємо, спираючись на ті події, які є в країні, наскільки цей спрут пронизує різні гілки влади".
Представник тютюнової індустрії висловив пропозицію шукати фінансування, зокрема, у тіньовому секторі економіки. "Ми вдячні за те, що уряд відкритий до діалогу. Він слухає, але хотілося б, щоб наші ідеї були зрозумілі. Існують й інші можливості для поповнення фонду," – зазначив Олександр Фаркош, генеральний директор Japan Tobacco International в Україні.
Одним із таких джерел Фаркош називає боротьбу з контрабандою на тютюновому ринку. За його словами, частка нелегального ринку цигарок в Україні за останні декілька років зросла з 12% до 19,8%, а втрати державного бюджету від тіньового ринку оцінюються у 27 млрд грн на рік. Це більш як половина суми, необхідної для наповнення фонду українською стороною.
Фаркош також звертає увагу на іншу проблему концепції фонду - відсутність у ній страхування товарних запасів: "У деяких індустріях компанії 90% усіх коштів тримають у товарообороті. Але в концепції немає страхування товару".
Для виробників і дистриб'юторів це важливе застереження: пошкоджене приміщення - лише частина потенційної втрати. Удар по складу з готовою продукцією, сировиною або товарними запасами може створити не менший фінансовий ризик, ніж пошкодження будівлі чи обладнання.
Схожу точку зору висловлює генеральний директор Nestlé в Україні та Молдові Роман Янович. Він також вважає, що підвищення податку на додану вартість є негативним кроком для бізнесу, але попереджає, що відсутність ефективного механізму страхування може призвести до ще серйозніших наслідків для інвестицій та відновлення економіки.
Розробка ефективного механізму страхування військових ризиків є давно очікуваною ініціативою. Проте те, що ми лише зараз обговорюємо цю концепцію на п’ятий рік війни, викликає подив. Звичайно, підвищення ставки ПДВ виглядає як погана ідея. Як представник компанії, що виробляє "Мівіну", кетчуп та майонез, а не автомобілі Bentley, я розумію, що кожна гривня має значення для споживання. Тому зростання ПДВ неодмінно позначиться на нашій діяльності, і це не може бути добрим знаком.
Одночасно Янович не бачить жодної іншої ефективної альтернативи, здатної забезпечити необхідний обсяг фінансування. "Можемо залишатися романтиками і вірити, що якщо хтось не вкраде, це наповнить бюджет. Але реальність зовсім інша. Найгірший сценарій для мене полягає в тому, що нічого не зміниться. Ми просто продовжимо шукати рішення та обговорювати концепції. І в якийсь момент в Україні стане важко навіть думати про нову інвестиційну діяльність, не кажучи вже про відновлення", - зазначає спікер.
Вона зазначає, що відсутність системи страхування від обстрілів у країні, яка має спільний кордон з агресивним сусідом, є суттєвим недоліком для інвестиційної привабливості держави: "Я б не хотіла, щоб так сталося. Навіть якщо ми самі не будемо використовувати цей фонд, важливо, щоб інші компанії отримали з нього вигоду, аби бізнеси залишалися в Україні і виробництво не переїжджало за кордон".
У заключенні Янович зазначає: "Я усвідомлюю, що це не найкраща пропозиція. Саме з цієї причини її не обговорювали вже тривалий час. Проте ідеальних рішень не існує. Є лише неприйнятне, яке потрібно затвердити. Тому я особисто підтримую підвищення ПДВ, навіть якщо ця ініціатива виглядає невтішно на даний момент. Але для забезпечення стабільного відновлення це є необхідним кроком".
Бізнес не зупиняється: як компанії самостійно знижують свої ризики.
Поки уряд та бізнес ведуть діалоги щодо фонду, компанії змушені самостійно адаптувати свої операційні моделі. Це особливо стосується забезпечення фізичної безпеки активів, організації логістики, управління складами та розподілу виробничих потужностей.
Томаш Фіала підкреслив, що одним із методів зменшення ризиків є вкладення в розподілені активи, переміщення частини інфраструктури під землю або забезпечення додаткового фізичного захисту. Проте варто зазначити, що такі рішення потребують значних фінансових витрат.
У ході обговорення Фіала навів енергетичну інфраструктуру як приклад витрат на захист: "Для того, щоб забезпечити безпеку одного трансформатора Укренерго, знадобиться від $3 до $5 мільйонів".
Олександр Комаров зазначив, що створення підземного дата-центру може вимагати витрат у розмірі від 10 до 15 мільйонів доларів, проте навіть така сума не забезпечує повної безпеки від балістичних ракет.
Ці показники не є загальними кошторисами для всіх організацій: вартість варіюється в залежності від потужності об'єкта, рівня захисту, геологічних умов, інженерних рішень та вимог до безперервності функціонування. Проте вони наочно демонструють, чому фізичне укриття не може бути єдиним вирішенням проблеми військових загроз.
Фаркош поділився інформацією про те, як компанія JTI адаптує свою логістичну систему після нападів на інфраструктуру як власної, так і конкурентів: "Наша галузь входить до десятки найбільших платників податків. Останнім часом ми та наші суперники стали мішенню для атак з боку агресора. Деякі з нас потерпають більше, інші - менше. Але всі ці обставини змусили нас терміново перепланувати наші логістичні маршрути та склади, фактично здійснивши повну перебудову логістики".
Компанія, за його словами, збільшує кількість складів, водночас зменшуючи їхній розмір: "За декілька останніх місяців ми змогли розширити кількість складів. Зараз шукаємо менші склади. Так, це впливає на costs, але вимушені це робити, тому що в ситуації з війною нам не залишається іншого рішення, як застрахувати, перестрахувати і диверсифікувати свої ризики".
Багато українських компаній вже використовують традиційний підхід до диверсифікації: коли вся продукція або виробничі процеси зосереджені лише в одному місці, навіть один несподіваний удар може призвести до серйозних збоїв в діяльності. Розподіл ресурсів дозволяє зменшити ймовірність великих втрат, але водночас підвищує витрати на оренду, наймання персоналу, перевезення, контроль запасів та управлінські витрати.
