Бюджет 2027 року – це величезна структура, збудована на основах невидимих фінансів.
Українська економіка опинилася в критичному стані, її можна порівняти з пацієнтом на штучній вентиляції легенів, який залежить від міжнародної фінансової допомоги. Без цієї зовнішньої підтримки її виживання стає вкрай сумнівним.
Цього року, вперше з 2023-го, наш реальний ВВП знизився в першому кварталі, а після зростання на 0,4% наразі залишився на нульовій позначці. Тривалі руйнування виробничих потужностей, складів, а також енергетичної та транспортної інфраструктури швидко перетворюють труднощі на справжню катастрофу. Виробники, які орієнтуються на внутрішній ринок і займаються забезпеченням безпеки та оборони України, поки що почуваються відносно непогано. Водночас, інші підприємства, за обережними оцінками Міністерства фінансів, показують "незначний прогрес".
Таким чином, перед українським урядом на наступний рік постають два важливих завдання: повністю забезпечити фінансування оборонних потреб та надати новий імпульс для економіки, яка переживає зменшення, немов шагренева шкіра. Виконати це в умовах, коли ми не маємо змоги покрити навіть оборонні витрати власними ресурсами, може виявитися вкрай складним, проте не безнадійним. Найкращим свідченням адекватності дій нинішнього уряду та його політики стане наявність у проекті державного бюджету на 2027 рік, нещодавно представленому урядом, хоча б натяків на спроби вирішення обох завдань у найближчій перспективі.
Захист і охорона
У проєкті держбюджету передбачено загальний обсяг фінансування національної безпеки та оборони в розмірі 4,8 трлн грн, що дорівнює 43,8% від валового внутрішнього продукту. Це на 517,9 млрд грн перевищує вже скоригований бюджет поточного року.
Найбільші статті традиційні:
* створення, закупівля та ремонт озброєння -- 2,4 трлн грн;
Заробітна плата військовослужбовців становить 1,8 трильйона гривень.
* Матеріально-технічне забезпечення та паливно-мастильні засоби – 122,2 млрд грн;
* продукти харчування – 56 мільярдів гривень;
* медикаменти -- 3 млрд грн.
Схоже, що відкладених півтрильйона повинно бути достатньо. Проте є деякі аспекти, які варто врахувати.
По-перше, варто звернути увагу на питання підвищення заробітних плат для військовослужбовців. Хоча стаття витрат на заробітну плату зросла на 173,5 млрд грн, не слід забувати, що цього року уряд постійно фіксував дефіцит за цією статтею та шукав додаткові джерела фінансування для виплат військовим. Навіть попри те, що дані залишаються закритими, депутати оцінювали цей дефіцит у межах 100-190 млрд грн. Отже, виділені на наступний рік 173,5 млрд грн — це лише спроба закрити існуючу прогалину, а не реальне підвищення заробітних плат військовим чи хоча б їхня індексація відповідно до інфляції.
По-друге, з загальної суми видатків бюджету, що становить 7,2 трлн грн гарантованих доходів держави, лише 3,7 трлн грн є власними ресурсами. Це означає, що навіть для фінансування виключно оборонних витрат ми не зможемо покрити витрати з власних коштів. До того ж, 1,73 трлн грн оборонних витрат (або 35,7%) складають кошти ЄС на озброєння, які відповідно до угоди можуть бути надані у "натуральному вигляді". Це ще більше обмежує фінансові можливості Міноборони. Існує ймовірність, що зброя та боєприпаси будуть в наявності, але грошей на виплату зарплат, навіть у незмінному розмірі, не вистачить.
Згідно з планом Міністерства фінансів, для досягнення поставлених цілей нам необхідно залучити 52,6 мільярда доларів міжнародного фінансування. Проте на даний момент підтверджена сума від наших партнерів становить лише близько 20 мільярдів доларів, що означає, що нам ще потрібно знайти 32,6 мільярда доларів (приблизно півтора трильйона гривень). Ця цифра вражає, адже вона перевищує загальні витрати на освіту, охорону здоров'я та соціальну підтримку разом узяті. У разі, якщо ми не зможемо знайти необхідні кошти або ж отримаємо їх занадто пізно, недофінансування стане неминучим.
По-третє, близько половини витрат на оборону, а саме 2,2 трлн грн, формуються з коштів спеціального фонду державного бюджету. Міністерство фінансів планує, що фінансування оборонних витрат з цього фонду буде здійснюватися за рахунок надходжень від БЕБ, ДБР, НАБУ, АРМА, АМКУ та Держаудитслужби. Подібні ініціативи висуває й митниця, яка повинна внести до спецфонду для оборонних потреб близько 65 млрд грн "з покращення роботи". Хоча митниця має певний план, інші органи не можуть похвалитися чіткими цифрами - скільки отримають, стільки й буде. Це створює певний ризик, але водночас може стати й стимулом для активної роботи. Проте в українських умовах такі стимули, як правило, не ведуть до бажаних результатів. Замість того, щоб полювати на "сірі" та "чорні" схеми, контролюючі органи частіше "перевіряють" добросовісний бізнес — причини для цього завжди знайдуться, а мета залишається незмінною.
Тепер настав момент розглянути, яким чином уряд має намір підтримати реальний сектор економіки.
Економічний прогрес
Безпосередньо на підтримку виробництва та підприємництва уряд заклав у проєкті 9,4 млрд грн. За які планує забезпечити:
* фінансова підтримка для створення, розвитку або модернізації підприємств у сфері переробної промисловості;
* часткову компенсацію вартості агротехніки та обладнання вітчизняного виробництва;
* державна підтримка розвитку індустріальних зон;
* впровадження державної фінансової компенсації для споживачів, які придбавають товари та послуги українського виробництва (можна назвати "Національний кешбек");
* держпідтримку проєктів зі значними інвестиціями.
Що ж, сума -- скромна, підтримка -- дивна. Не посперечатися можна хіба що зі стимулюванням розвитку переробки. Решта -- дуже дискусійні пункти.
В Україні існує безліч індустріальних парків – станом на липень 2026 року їх нараховується 121. Проте функціонують з них лише 50. Замість створення нових парків, варто зосередитися на підтримці вже існуючих, зокрема, шляхом розширення допомоги для тих, чия інфраструктура постраждала внаслідок російських атак.
"Національний кешбек" спочатку виглядав як безглузда ідея, але на завершальному етапі став відверто шкідливим. Сьогодні попит на продукцію вітчизняних виробників точно не є головною проблемою. Обстріли виробничих потужностей і складів – так, зруйновані логістичні ланцюги – звісно, перебої з енергопостачанням – безсумнівно, нестача кадрів – однозначно, але питання попиту залишається на другому плані. Жодну з критичних проблем українського бізнесу не вирішити, роздаючи "кешбеки" споживачам. Це явно не той шлях.
Як допоможе куца держпідтримка розвитку проєктів зі ЗНАЧНИМИ інвестиціями, теж не дуже зрозуміло.
Уряд вирішив виділити 19 мільярдів гривень Національній установі розвитку, яка відповідає за програми доступного кредитування "5-7-9" та лізингу "5-7-9". Ці кошти в основному призначені для підтримки агровиробників: 41% із них піде на кредити, а 82% — на лізинг, тоді як решта використовуватиметься для обігових коштів. У разі нестачі фінансування, планується випустити облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) на 10 мільярдів гривень, щоб покрити потреби проектів Національної установи. Проте, здається, уряд не помічає, як суттєво змінилася ситуація в країні. Серед найактуальніших проблем аграрного сектора – відсутність можливості експорту, переповнені склади, зростання цін на паливо та ризик його дефіциту. Пропонувати кредити "5-7-9" як вирішення цих питань – це, м'яко кажучи, не найефективніший підхід.
Компенсації за знищене чи пошкоджене бізнес-майно були хитро пов'язані з надходженнями від підвищення податків: 58,7 млрд грн очікується від збільшення ставки ПДВ, а 8,3 млрд грн — від зростання акцизу на пальне. Хоча сума виглядає значною, виникає питання: зміни в оподаткуванні не ухвалюються бюджетним законом, і поки що невідомо, як складеться ситуація з цими поправками до Податкового кодексу. Вірогідно, парламентська дискусія на тему "+1% ПДВ або відновлення знищеного бізнесу" не буде особливо гарячою. Це контрастує із підвищенням акцизу на пальне на 4%, адже з початку року ціни на пальне вже зросли на 39% у річному вимірі. Прив'язувати таку важливу статтю витрат до таких нестійких джерел є невірним кроком.
Отже, якщо говорити про реальний сектор, то це, по суті, все. Проте, якщо розглядати питання більш широко, то до економічної підтримки можна додати фінансування енергетичного сектора в розмірі 2 млрд грн, 900 млн грн на ініціативи в космічній галузі, 209 млн грн на підготовку проектів у видобувній індустрії, 960 млн грн для супроводу ініціатив Американо-українського інвестиційного фонду відновлення (за умови їх реалізації), 800 млн грн на грантову підтримку ветеранів-підприємців та 19,7 млн грн на проекти публічно-приватного партнерства.
Чесно кажучи, досить рідко.
Sure! Please provide the text you'd like me to make unique.
Вочевидь, впоратися з обома рівноважливими завданнями не виходить. Не вдається навчитися на помилках минулих років, де дірка в бюджеті Міноборони серед літа стала вже недоброю традицією. Не до снаги й адаптуватися до реалій, які суттєво змінюють економіку. Уряд живе переконанням, що партнери завжди його підтримають і що український бізнес швидко адаптується. Це справді працює до певної межі. Хай би як лажала українська сторона, партнери завжди підставляють їй то милицю, то ціпок. Хоч би які виклики звалювалися на наших підприємців, вони лупають сю скалу. Та ніщо не триває вічно, і якщо щодо готовності партнерів нас підтримувати наразі сумнівів не так багато, то от стійкість української економіки викликає дедалі більше занепокоєння. Як і загальне нерозуміння урядом того, як стрімко насправді погіршується ситуація.
