Провокаційні події в Лейпцигу змінюють ситуацію на міжнародній арені: Німеччина реагує на дії Росії з рішучістю, примушуючи європейські країни зайняти чітку позицію. Ексклюзивне інтерв'ю з Мережком.

Берлін нарешті зробив те, чого нещодавно намагався уникати — відкрито поклав відповідальність за напад в аеропорту Лейпцига на Росію. Це важливий крок для Німеччини, адже тепер справа йде не лише про підозри в російській причетності, а про чітку оцінку дій Москви як елемента гібридної війни проти Європи. Німецькі власті вже обговорюють можливість введення нових санкцій, обмежень для росіян, активну боротьбу з "тіньовим флотом" та посилення заходів для захисту критичної інфраструктури.

Важливим аспектом є те, що Німеччина прагне винести цю проблему за межі своїх кордонів. З огляду на те, що країни ЄС та НАТО прийняли оцінку Берліна, напади на енергетичні та інші стратегічні об'єкти в Європі можуть сприйматися як частина єдиної російської кампанії. Ситуація вже не обмежується лише реакцією на конкретні атаки, а стосується того, якою має бути спільна політика щодо Москви. Чи достатньо просто називати російські дії "гібридними" і щоразу чекати нових доказів, перш ніж вжити заходів? Можливо, настав час змінити цю логіку: реакція повинна починатися не після атак, а ще до їхнього виникнення.

У ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA своїм баченням з цих та багатьох інших питань поділився Олександр Мережко, народний депутат України та керівник парламентського Комітету з питань зовнішньої політики і міжпарламентського співробітництва.

Німеччина офіційно звинуватила Росію в організації гібридної атаки в аеропорту Лейпцига. Берлін зробив крок від припущень до чіткого політичного висновку. Ця подія може стати ключовим моментом для Німеччини та всієї Європи у питанні тиску на РФ та протидії її діям.

Нещодавно канцлер Мерц зробив офіційну заяву, у якій підкреслив, що Німеччина знаходиться у стані конфлікту з Росією. Це не перший випадок, коли Росія вдається до різних провокацій, включаючи кібератаки, різні форми гібридної війни, дезінформацію та інші подібні дії. Основна причина цих дій полягає в тому, що Росія намагається завадити Німеччині у наданні підтримки жертвам агресії. Це викликає чимале обурення з боку Росії. Останні події стали черговим підтвердженням того, що Росія не зупиняється і продовжує демонструвати зухвалість у своїх діях стосовно Німеччини.

Німецькі розвідувальні служби та уряд країни добре усвідомлюють ситуацію. Це може стати критичним моментом. Раніше Берлін з обережністю висловлювався про можливу участь Росії, але тепер офіційно звинуватив її у нападі в Лейпцигу та оголосив про конкретні заходи у відповідь. Це вже не лише оцінка розвідки, а чітка політична позиція. Якщо Німеччина та інші європейські держави почнуть активніше протидіяти російським мережам, фінансам та можливостям для здійснення диверсій, то можна буде говорити про справжні зміни у підході до Росії. Я сподіваюся, що цей критичний момент призведе до вагомих змін у політиці стосовно Росії та, що важливо, у підтримці України.

Німеччина відповіла не лише заявою, що підтверджує участь Росії. Берлін ухвалив рішення закрити генеральне консульство Росії в Бонні, розірвати угоду з "Російським домом" у столиці та викликати російського посла на консультації. Додатково, Німеччина має намір посилити обмеження на в'їзд для громадян РФ, боротися з російським "тіньовим флотом" і добиватися нових санкцій від ЄС, зокрема впровадження обмежень на пересування осіб, причетних до гібридних атак. Чи вистачить цих заходів, щоб змусити Росію відчути посилений тиск?

Ці кроки є надзвичайно важливими, але в умовах, що склалися, вони, на жаль, мають радше символічне значення, і їх недостатньо. Німеччина наразі володіє значним потенціалом для посилення санкційного тиску на Росію. Берлін розуміє, що Кремль не має наміру припиняти свою гібридну війну і продовжуватиме провокації. На території Німеччини діє значна кількість агентів. Це стає очевидним, коли в травні відбуваються антиукраїнські акції. Тому не варто сподіватися, що Росія зупиниться після вжитих заходів, які, хоч і є необхідними, все ж недостатні. Тому Німеччині слід посилювати свої дії. Перш за все, потрібно повністю ізолювати Росію на політичному та дипломатичному рівнях, позбавивши її економічних ресурсів і можливостей для ведення війни проти України. Залишається ще багато можливостей для дій, і Німеччина повинна стати одним із провідних гравців у цьому процесі.

Дуже важливе питання, наприклад, постачання ракет для систем Patriot. Німеччина має такі можливості, вони виробляються. Це було б виправданим і важливим кроком, у тому числі як елемент боротьби з російською гібридною агресією проти самої Німеччини.

Після офіційного визнання, що за Лейпцигом стоїть Росія, відбулося кілька інших випадків на німецькій території, зокрема, пов'язаних з електростанціями. Це свідчить про те, що дані події не є випадковими. Можливо, ми спостерігаємо за проявами системної гібридної війни, яку Росія веде проти Німеччини та Європи в цілому?

Я повністю з вами згоден: дані свідчать про те, що це не поодинокий випадок. У Німеччині вже зафіксовані акти саботажу на залізничному транспорті, енергетичних об'єктах, а також спроби підпалів і кібератаки. Лише в останні дні стало предметом розслідування два інциденти на енергетичних підстанціях, а сьогодні з'явилася інформація про нову ймовірну диверсію поблизу оборонного заводу в Мюнхені. Тому я б не рекомендував вважати ситуацію в Лейпцигу завершеною. Навпаки, це може бути лише фрагментом значно масштабнішої кампанії. Росія тестує межі європейської реакції, дізнаючись, наскільки далеко вона може зайти. Якщо відповідь буде недостатньо рішучою, наступні акти можуть виявитися більш складними та небезпечними, і вже не обмежаться лише диверсіями.

Варто зазначити, що Росія, зокрема під керівництвом Путіна, офіційно декларує, що веде війну проти Європи та Європейського Союзу. Основними цілями є Німеччина, Велика Британія — хоча вона не є членом ЄС, проте займає провідну роль у європейських справах, а також Франція. Німеччина, враховуючи свою значну підтримку України, виступає головним ворогом для Росії. Важливо розуміти, що якщо на такі провокації не реагувати рішуче й адекватно, вони можуть посилитися і призвести до небезпечних наслідків, зокрема актів саботажу та тероризму.

Ми вже спостерігали подібні ситуації у Великій Британії, Німеччині та в ряді інших європейських країн. Це вказує на те, що гібридна війна та провокації з боку Росії проти Німеччини лише наростатим. Єдиним способом протидії цьому є вжиття рішучих заходів. Німеччині та іншим країнам Європи слід не чекати на наступний Лейпциг, а запобігти цій небезпечній практиці заздалегідь. В іншому випадку Росія завжди буде мати перевагу, а Європа залишиться в ролі пасивного спостерігача, реагуючи лише на вже здійснені атаки.

Цілі, які Росія прагне досягти, розв'язуючи цю гібридну війну спершу проти Німеччини, а згодом і проти інших європейських країн, виходять за межі просто фізичного знищення військових виробництв. Основна мета полягає в тому, щоб посіяти хаос і страх на території європейських держав, впливаючи таким чином на їхнє суспільство. Це послання звучить так: "Дивіться, війна може безпосередньо загрожувати вам після цих гібридних атак, якщо ви не зупините свою підтримку Україні". Якою мірою цей чинник може реально впливати на європейське суспільство та політиків? Чи може це призвести до зміни підходів щодо допомоги Україні?

Ви абсолютно праві в своєму спостереженні, що Росія намагається внести хаос у ситуацію. Це явище є характерним для гібридних воєн. Кремль використовує створення штучного безладу, залякування та різні методи терору. Вони продовжують цю тактику з єдиною метою: залякати наших європейських партнерів до такого ступеня, щоб це призвело до змін у їхньому ставленні. Росія сподівається, що страх у певної частини населення Німеччини спонукатиме їх вимагати зменшення підтримки України з боку Берліна. Тому російські спецслужби вдаються до різноманітних акцій залякування та терору на німецькій землі, застосовуючи не тільки саботаж, але й політичні інструменти, включаючи підтримку проросійських партій. І це все дійсно відбувається на наших очах.

Критично важливо не дозволити Росії залякати німецьке суспільство. Необхідно донести до людей, що єдиний вихід із цієї ситуації не полягає в тому, щоб піддаватися страху та обирати шлях умиротворення агресора. Навпаки, для того щоб позбутися гібридної агресії з боку Росії, потрібно вжити рішучих заходів, які перевершують дії агресора. Необхідно давати рішучу і болісну відповідь на провокації, адже це єдиний спосіб зупинити гібридного ворога.

Заяви НАТО та Європейського Союзу чітко висловлювали підтримку Німеччини.

На даний момент Росія не досягає своєї мети посіяти розбрат в Європі через ці атаки. Скоріше, ми спостерігаємо процес консолідації. Однак необхідно залишатися уважними і діяти злагоджено, адже йдеться про держави-члени НАТО. Наприклад, у випадках гострих проявів гібридної війни, існує стаття 4 Північноатлантичного договору, яка передбачає проведення консультацій та координацію дій у відповідь на такі виклики.

Колишній міністр закордонних справ Литви Габріелюс Ландсбергіс піднімає ще більш важливе питання. Він стверджує, що якщо на сьогоднішній день європейська реакція обмежується лише заявами, санкціями та розслідуваннями, то потрібно переходити до превентивних заходів. Якщо ми вважаємо це гібридною війною, слід діяти не після атак, а завчасно. Чи готова Європа до такого підходу, чи це питання вже обговорюється і може бути втілене в життя?

- Я повністю згоден із тезою, що має бути не реактивна, а проактивна політика. Саме історія з Лейпцигом показує, чому Європа більше не може чекати, поки станеться чергова атака, а потім з'ясовувати, хто за нею стоїть. Тому питання вже не тільки в тому, як покарати Росію за конкретну атаку. Питання в тому, як не допустити наступної. Європейські спецслужби мають не просто розслідувати такі випадки, а виявляти підготовку до них заздалегідь. Треба ламати агентурні мережі, перекривати фінансування, посилювати захист критичної інфраструктури, обмін розвідданими і контроль за людьми та структурами, які можуть працювати на Росію.

Лейпциг повинен стати важливим сигналом для Європи: якщо Росія вже намагається завдати удару по об'єктах, що підтримують Україну, не можна зволікати з наступними заходами. Стримування розпочинається в той момент, коли Москва усвідомлює, що її плани можуть бути зірвані ще до їх реалізації.

- Чому саме Німеччина зараз опинилася у центрі цієї гібридної кампанії. Чи пов'язано це лише з її підтримкою України, чи Росія бачить ще й внутрішньополітичні можливості? Зокрема, найближчими тижнями в Німеччині відбудуться важливі місцеві вибори. Ультраправа "Альтернатива для Німеччини" має великі шанси вперше після Другої світової війни отримати владу в окремих землях. Чи може Росія використовувати цей фактор і намагатися посилити позиції цієї партії?

Безсумнівно, існує безпосередній зв'язок. Я б навіть зазначив, що Німеччина є важливою для Росії з двох основних причин. По-перше, і це найголовніше, її роль у наданні підтримки Україні. Берлін став одним із ключових постачальників військової допомоги, тому Москва прагне зменшити цю підтримку. Атака в Лейпцигу, в цьому контексті, є дуже показовою: вона була зосереджена на об'єкті, пов'язаному з українською допомогою. Отже, Росія не діє випадково, а намагається впливати на рішення Німеччини.

Проте існує й інший аспект, пов'язаний з внутрішньою політичною ситуацією. Наразі в Німеччині настала критична пора. 6 вересня в Саксонії-Ангальт пройдуть вибори до земельного парламенту, і "Альтернатива для Німеччини" наразі має перевагу над своїми основними суперниками. Якщо цій партії вдасться сформувати уряд у земельному парламенті, це може стати значним політичним зламом для всієї країни. Росія може сприймати цю ситуацію як можливість і, ймовірно, буде намагатися підтримувати проросійські сили та партії, втручаючись у виборчий процес, можливо, навіть через фінансову допомогу. Відомі випадки, коли Росія фінансувала окремих проросійських політиків і угруповання. Сподіваюся, що німецькі спецслужби усвідомлюють цю загрозу. До речі, виникають серйозні питання щодо "Альтернативи для Німеччини". Існують підозри стосовно можливих контактів деяких її представників з російськими спецслужбами, що піднімає питання доступу до секретної інформації та безпеки національної системи Німеччини. Тому "Альтернатива для Німеччини" може становити певну політичну небезпеку.

Росія, як звичайно, підтримує крайні політичні сили, як лівого, так і правого спектра. На перший погляд це може здаватися парадоксальним, але в контексті путінської політики немає жодної суперечності. Усе, що сприяє хаосу та підриває стабільність, демократичні цінності та ліберальні основи, вигідно Кремлю. Тому підтримка партії "Альтернатива для Німеччини" представляє серйозну загрозу для конституційного ладу у Німеччині, демократії та безпеки Європи.

Якою мірою німецьке суспільство зможе витримати цей тиск? Чи здатні подібні дії з боку Росії викликати серйозні труднощі для Німеччини?

Проблеми дійсно існують, і їх не слід недооцінювати. Німеччина володіє потужною державою, ефективними спецслужбами та політичною системою, яка здатна витримувати серйозні виклики. Однак Росія намагається завдати удару не лише по конкретних цілях. Її мета значно ширша: сіє страх і прагне переконати людей у тому, що підтримка України робить Німеччину небезпечним місцем.

Лейпциг тут дуже показовий. Якщо Росія справді стоїть за цією атакою, то це не просто спроба пошкодити конкретний об'єкт. Це сигнал німцям: ви допомагаєте Україні, і через це можете стати мішенню. Саме на таку реакцію російська влада і розраховує.

Найбільшою загрозою є те, що страх може проникнути у політичну сферу. Суспільство може почати ставити під сумнів необхідність підтримки України, якщо це призводить до виникнення проблем всередині країни. Саме в цей момент Росія намагатиметься скористатися внутрішніми розбіжностями в Німеччині, особливо під час виборчого процесу. Однак, якщо німецькі громадяни усвідомлять, що їх намагаються залякати та примусити змінювати власну політичну лінію, цей план не буде успішним. Росії необхідно продемонструвати, що шантаж не принесе результатів. Якщо йти на поступки після кожної провокації, їх кількість лише зросте. Тому Німеччина повинна паралельно захищати свої інтереси, викривати російські мережі та пояснювати громадянам, що відступ під тиском не призведе до покращення безпеки.

- Якою може бути реакція Москви, якщо вона не отримає бажаного результату? Заступник голови Ради безпеки Росії Медведєв уже погрожував ударами по німецьких підприємствах, які виробляють військову техніку для України, і навіть згадував можливість ударів по об'єктах у Берліні. Чи може Росія перейти від гібридних атак до відкритого застосування сили проти Німеччини або інших країн ЄС і НАТО?

Я б хотів, щоб Німеччина та інші європейські країни серйозно віднеслися до цієї заяви. Це фактично висловлення, яке наближається до офіційної позиції. Слід пам’ятати, що Медведєв займає важливу посаду і не є звичайною приватною особою. Коли він говорить, часто це відображає думки або позицію Путіна. Медведєв має значний вплив у сфері національної безпеки та оборони Росії, тому його слова не варто вважати просто черговою провокацією.

Існує принцип міжнародного права, закріплений у Статуті ООН, який забороняє застосування сили або загрози силою у міжнародних відносинах. У даному випадку ми стикаємося з безпосередньою загрозою використання військових дій проти Німеччини. Це створює серйозну ситуацію, яка вимагає повторного застосування статті 4 Північноатлантичного договору та проведення консультацій. Йдеться про загрозу силового втручання в країну, що є членом НАТО. Тому необхідно вжити активних заходів: ізолювати Росію, обмежувати її економічні можливості та продовжувати підтримувати обороноздатність України.

Якщо підвести підсумки всього сказаного, які ж прогнози можна зробити на найближчі тижні та місяці? Чи буде Росія активніше вдаватися до гібридних атак, розширюючи їх масштаби та спрямовуючи на інші європейські держави?

На жаль, у мене склалося враження, що Росія не зупиниться на досягнутому. Лейпциг, ймовірно, не стане останнім прикладом такої поведінки. Якщо Москва усвідомлює, що за допомогою диверсій, кібератак, залякування та маніпуляцій з політикою можна створювати труднощі для європейських країн, вона продовжить свої дії. Імовірно, ці дії ставитимуться все більш нахабно, а географія їхнього впливу може розширитися. Але багато в чому це залежатиме від реакції Європи. Де саме вона проведе межу терпіння і чи буде готова її захищати. Якщо кожен такий інцидент завершуватиметься лише деклараціями та розслідуваннями, Росія сприйме це як сигнал для подальших дій. Якщо ж відповідь буде рішучою, Москва отримає чітке послання. В іншому випадку, новий напад буде лише питанням часу.