"Мексиканський громадянин" та розслідування НАБУ: як недостовірні обвинувачення перетворюються на заголовки новин
Історія про інтерв'ю, яке з'явилося в Інтернеті з чоловіком на ім'я Єгор Буркін, висвітлила дві важливі проблеми українських ЗМІ. Буркін, відомий також під прізвиськом "Мексиканець", є фігурантом антикорупційної операції НАБУ і САП під назвою "Карфаген" і наразі знаходиться в міжнародному розшуку. Однак, особу людини, що з'явилася у відео, не було підтверджено незалежними джерелами.
Першою проблемою є публікація непідтверджених заяв особи, чию ідентичність не вдалося з'ясувати.
Друга - поширення інтернет-виданнями серйозних звинувачень без достатньої незалежної перевірки.
Попри беззаперечний суспільний інтерес до розслідування "Карфаген", постало питання про межу між висвітленням суспільно важливої інформації та поширенням неперевірених звинувачень.
Відеорозмова, яка тривала близько двох із половиною годин, з'явилася на YouTube-каналі блогера Василя Тимошенка і швидко зібрала понад півтора мільйона переглядів. У кадрі спікер не показував обличчя, пояснюючи це міркуваннями безпеки через статус перебування у міжнародному розшуку.
Він зазначив, що його голос звучить на записах таємного аудіоспостереження, які раніше були опубліковані Національним антикорупційним бюро України (НАБУ) та Спеціальною антикорупційною прокуратурою (САП).
Величезні числа та відомі імена.
Головна частина виступу доповідача була присвячена діяльності в Україні так званих "сірих" або шахрайських кол-центрів. Він наводив вражаючі статистичні дані без відповідного підтвердження, стверджуючи, що до початку операції "Карфаген" в країні функціонувало приблизно 1500 шахрайських кол-центрів, а їхній щомісячний обіг складав від 2 до 3 мільярдів доларів.
4 листопада Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура повідомили, що в розкритій ними злочинній мережі було задіяно не менше 12 осіб. За їхньою інформацією, головою цієї злочинної організації є чоловік з прізвиськом "Кримінал", який має три судимості на своєму рахунку (за даними ЗМІ, його ім'я — Андрій Осіпов). Він залучив до своєї діяльності чинних високопосадовців з Служби безпеки України, Офісу генерального прокурора, Національної поліції та представників кримінального світу.
Згідно з інформацією слідства, це сприяло функціонуванню шахрайських кол-центрів (які координували роботу щонайменше 52 таких закладів), розповсюдженню наркотичних речовин, виготовленню підроблених грошей, а також скоєнню нападів і катувань. Як зазначає проект "Схеми" від Радіо Свобода, "кришування" обходилося в 7 тисяч доларів на місяць для кожного кол-центру. 5 листопада НАБУ оголосило про підозри п'ятьом особам.
Президент України, висловлюючи свою думку щодо справи "Карфаген", підкреслив, що ситуація є "відверто неприємною та принизливою". У зв'язку з "Карфагеном" Володимир Зеленський оголосив про намір провести кадрові зміни. Проте він зазначив, що міністр внутрішніх справ, секретар Ради національної безпеки та оборони, а також виконуючий обов'язки голови Служби безпеки України не пов'язані із цією справою.
За словами чоловіка, який дав інтерв'ю, щомісячна плата за прикриття кол-центру зі штатом близько 50 працівників становила 21 тисячу доларів. Цю суму нібито розподіляли між представниками СБУ, Національної поліції та Офісу генерального прокурора - по 7 тисяч доларів представникам кожного відомства. Для більших офісів платежі, за його твердженням, зростали пропорційно до кількості працівників.
За його словами, загальна сума щорічних корупційних виплат правоохоронцям становила від 350 до 370 мільйонів доларів.
У ході бесіди також пролунали обвинувачення на адресу як діючих, так і колишніх високопосадовців, про що повідомили кілька засобів масової інформації. Серед осіб, які були згадані, були заступник керівника Офісу президента Олег Татаров, на той час генеральний прокурор Руслан Кравченко, а також затриманий у рамках операції "Карфаген" генерал СБУ Сергій Дука, для якого була внесена застава у розмірі 65 мільйонів гривень.
Кравченко та Дука спростували обвинувачення, висунуті проти них НАБУ і САП. Татаров не надав жодної публічної реакції з цього приводу.
Суперечка медійників
Поширення інтерв'ю з чоловіком, який представився як Єгор Буркін, відомий також як "Мексиканець", яскраво підкреслило відмінності між блогінгом і журналістикою. Інтерв'ю з Тимошенком перетворилося на одноосібну розповідь спікера, оскільки автор не ставив жодних провокаційних чи уточнюючих запитань. В кадрі інтерв'юера не звучали запити на підтвердження або докази щодо заявлених сум і згаданих імен.
На думку Оксани Мороз, засновниці ініціативи "Як не стати овочем", блогер не мав ані необхідних професійних навичок, ані наміру здійснювати перевірку інформації з самого початку. Крім того, вона звернула увагу на те, що автор відео не мав можливості підтвердити достовірність свого співрозмовника.
"Висловлювання Буркіна відображають позицію Росії. Чи можуть бути якісь сумніви? Особливо після того інтерв'ю, яке явно відповідало певній схемі – одних дискредитувати, інших вихваляти, аби створити ще більше хаосу!" – зазначила Мороз, підкресливши, що Росія вже давно не придумує нічого нового, а опирається на наші реальні проблеми.
Публікація інтерв'ю викликала дискусію серед журналістів і редакторів ЗМІ. Частина медійників поставила під сумнів доцільність поширення змісту сказаного без попередньої верифікації особи та перевірки озвучених тверджень.
Головна редакторка "Бабеля" Катерина Коберник повідомила, що "Мексиканець" звертався до кількох українських медіа з пропозицією дати інтерв'ю. Однак усі вони відмовилися, оскільки не мали можливості перевірити його заяви. Вона також висловила критику на адресу окремих ЗМІ за те, що ті без перевірки детально передавали слова співрозмовника.
Коберник пояснила, що сам факт розмови з людиною не означає автоматичної згоди на публікацію. Згідно зі стандартами журналістики, якщо співрозмовник висуває звинувачення проти конкретних осіб, редакція має звернутися до них по коментарі, перевірити факти та зіставити отриману інформацію з іншими джерелами.
На думку редакторки "Бабеля", для виконання такої роботи знадобилося б значно більше часу, ніж просто швидке публікування розмови. Вона також підкреслила, що редакція не може уникнути відповідальності за зміст матеріалу лише через те, що інформацію вже оприлюднив інший джерело.
Шеф-редакторка "Детектора медіа" Наталія Лигачова звернула увагу на мотиви анонімного співрозмовника, а також на ймовірну мету швидкого розповсюдження запису. На її думку, одним із ключових меседжів розмови стало зображення української державної системи як повністю корумпованої, а також дискредитація певних осіб. Вона висловила припущення, що з часом можуть виникнути нові інформаційні кампанії, які будуть націлені вже проти антикорупційних органів.
"Детектор медіа" зібрав думки інших фахівців у статті під назвою "Медійники посперечалися щодо інтерв'ю 'Мексиканця'". Ці коментарі свідчать про те, що професійна дискусія зосереджена не лише на праві на проведення інтерв'ю, а й на стандартах його підготовки, верифікації та подальшого розповсюдження.
Іншу думку висловила редакторка політичного відділу ZN.ua Інна Ведернікова. Вона наголосила, що навіть можлива інформаційна операція або спроба маніпуляції не скасовує необхідності розслідувати корупційні факти, які вже стали предметом роботи НАБУ. За її логікою, суспільство має одночасно бачити реальні проблеми державних інституцій і розуміти, як Росія може ними скористатися.
Свою позицію висловила й журналістка Ірина Ромалійська, ведуча на каналі "Бутусов Плюс".
Вона вважає, що перед публікацією подібного матеріалу необхідно спочатку перевірити особу співрозмовника через незалежні джерела, а після проведення інтерв'ю - ретельно перевірити всі важливі заяви. Як альтернативу традиційному формату інтерв'ю, вона запропонувала використовувати метод журналістського аналізу, доповнений відповідними застереженнями та контекстом.
Журналістка Зоя Казанжи підкреслила, що відмова професійних редакцій від проведення інтерв'ю не перешкоджає їхньому розповсюдженню, особливо коли йдеться про потенційні інформаційні кампанії. Вона зазначила, що творці подібних матеріалів все одно здатні знайти платформу та свою аудиторію.
На думку Казанжи, питання полягає в тому, хто формуватиме порядок денний навколо резонансних заяв - професійні медіа чи блогери. Вона вважає, що якісна журналістика могла б перехопити ініціативу й запропонувати аудиторії власну, доказову інтерпретацію сказаного.
Сам Василь Тимошенко висловив свою реакцію на критику, заперечуючи наміри захистити співрозмовника. Він підкреслив, що в ході бесіди обговорював кримінальні справи, міжнародний розшук Буркіна та можливу його участь у наркоторгівлі.
Тимошенко висловила думку, що інтерв'ю з цими особами відбуваються за їхніми умовами, зокрема після узгодження питань і тем обговорення. Блогер, у свою чергу, зазначив, що проти нього ведеться інформаційна кампанія та оголосив про припинення запису політичних інтерв'ю.
Редакційні команди перед ухваленням рішення.
Коли інформаційний потік наповнив медіа-середовище, редакції зіткнулися з дилемою: як подати вже розголошену заяву, дотримуючись етичних стандартів.
Скажімо, видання NV відокремлювало заяви співрозмовника від установлених фактів.
Журналісти застосували маркери атрибуції на кшталт: "особа, що ідентифікує себе як Єгор Буркін", "згідно з його словами" та "за його оцінками". Цей метод дозволяє читачам усвідомити, що представлені дані не є остаточно підтвердженими фактами слідства.
Крім цього, деякі засоби масової інформації надавали додаткову інформацію: вказували статус підозрюваної особи, нагадували про її наявність у міжнародному розшуку, а також викладали хронологію проведення операції НАБУ та САП під назвою "Карфаген".
Водночас поширення інтерв'ю в медіа виявило низку проблем і ризиків:
* Відсутність балансу думок. Коли у ЗМІ оприлюднюються серйозні звинувачення на адресу посадовців, стандарт вимагає надати позицію згаданих осіб чи відомств (СБУ, Нацполіції, ОГП) або принаймні зазначити, що редакція направила офіційні запити. У перших новинних замітках про це інтерв'ю подекуди позиції обвинувачених осіб не було.
* Недостатня перевірка даних. Вживання фраз на кшталт "2-3 мільярди доларів" або "370 мільйонів хабарів" без надання незалежних експертних оцінок формує оманливе уявлення про те, що ці цифри базуються на достовірних розрахунках.
* Застосування медіа в якості інструменту. Особи, що беруть участь у кримінальному провадженні, можуть прагнути створити для себе сприятливий інформаційний контекст, впливати на хід розслідування або підривати репутацію інших учасників. У зв'язку з цим, їхні заяви вимагають об'єктивної перевірки.
Від бесіди до інформаційного потоку.
Історія з інтерв'ю "Мексиканця" показала, як заяви співрозмовника, особу якого не вдалося незалежно підтвердити, можуть швидко стати новинами.
Згідно з інформацією, отриманою від дослідницько-аналітичної команди InfoLight.UA, всього за 21 годину після виходу інтерв'ю було зафіксовано близько 1500 публікацій з 957 різних джерел.
Інтерв'ю швидко стало темою обговорення в українських медіа, після чого російські пропагандистські платформи скористалися ним для висунення обвинувачень проти президента Володимира Зеленського, хоча сам учасник розмови заперечував будь-які зв'язки з ним.
Ця оповідь викликала обговорення серед українських журналістів щодо балансу між подачею суспільно значущих новин та розповсюдженням непідтверджених звинувачень.