Інвестиційний успіх Сороса - як йому вдалося заробити мільярд доларів на британському фунті.

У вересні 1992 року Джордж Сорос здійснив одну з найзнаменитіших фінансових операцій в історії ринків, виступивши проти британського фунта. Його фонд Quantum Fund відкрив величезну коротку позицію, і після падіння валюти та виходу Великої Британії з європейської валютної системи Сорос заробив близько 1 мільярда доларів.

Чому Сорос вирішив грати проти британського фунта

У 1992 році Велика Британія брала участь у Європейському механізмі валютних курсів (ERM), що було створено для стабілізації обмінних курсів європейських валют у певних межах, згідно з інформацією від Investopedia. Фунт стерлінгів повинен був зберігати визначений курс стосовно німецької марки, а Банк Англії змушений був втручатися на валютному ринку, коли виникали ризики перевищення цього діапазону.

Суть проблеми полягала в тому, що економічні обставини у Великій Британії все більше суперечили обраній валютній політиці. На ринку зростали побоювання, що країна не зможе безмежно підтримувати курс фунта, і врешті-решт їй доведеться або знецінити валюту, або вийти з механізму валютного курсу ERM.

Сорос був переконаний, що такий розвиток подій є неминучим. Його фонд почав розпродавати фунти, фактично ставлячи на те, що британська валюта втратить у вартості. Водночас інвестиції переміщалися в інші валюти, зокрема в німецьку марку. За інформацією МВФ, ставка Сороса проти фунта досягла приблизно 10 мільярдів доларів.

Механізм угоди був досить straightforward. Інвестор отримував кредит у фунтах, обмінював їх на іншу валюту, а потім, коли курс знижувався, мав шанс викупити фунти за нижчою ціною та погасити позику. Прибуток виникав із різниці між ціною продажу і ціною повторного викупу.

При цьому, Сорос не залишався єдиним інвестором, який виявляв сумніви щодо здатності британської влади підтримувати стабільність курсу. На фунт впливали численні учасники ринку, а спекулятивні атаки з часом набирали обертів. Тому вважати цю кризу лише наслідком дій одного інвестора було б надто спрощеним підходом.

"Чорна середа": шлях до мільярда Сороса

Кульмінація валютної кризи настала 16 вересня 1992 року - цей день увійшов в історію як "Чорна середа". Британський уряд намагався втримати фунт у межах ERM, але тиск на валюту виявився надто сильним.

Банк Англії спочатку підвищив процентні ставки, намагаючись зробити активи у фунтах привабливішими та зупинити продаж британської валюти. Проте цього виявилося недостатньо. Уряд зрештою оголосив про вихід фунта з ERM, фактично визнавши, що підтримувати встановлений валютний курс більше неможливо.

Після цього фунт зазнав різкого зниження. За попередніми оцінками, його вартість у порівнянні з німецькою маркою зменшилася приблизно на 15%, що відкрило вигідні можливості для тих, хто заздалегідь інвестував у прогноз на падіння британської валюти.

Саме в цій ситуації спрацювала стратегія Сороса. Він продав фунти за істотно вищою вартістю, а після падіння курсу валюти зміг викупити короткі позиції за нижчою ціною. За даними МВФ, його прибуток від цієї угоди склав майже 1 мільярд доларів. Завдяки цьому Сорос здобув відоме прізвисько "людина, яка зруйнувала Банк Англії".

Однак сам механізм не являв собою чарівну ставку на те, що фунт "неминуче знизиться". Сорос дійшов висновку, що для британських властей буде надзвичайно важко одночасно підтримувати валютний курс, вирішувати економічні труднощі та дотримуватись встановлених рамок ERM. Коли тиск з боку ринку досяг критичної позначки, цей прогноз підтвердився.

Історія "Чорної середи" є одним із найбільш відомих прикладів того, як інвестори можуть скористатися вразливістю валютної політики. Проте основний висновок цієї ситуації полягає не лише в можливості значного заробітку на зниженні вартості активів, але й у важливості розуміння економічного контексту, монетарних стратегій та ризиків, пов'язаних із офіційно визначеним курсом валют.

До речі, нещодавно ми згадували, що Jay-Z став одним з перших інвесторів, які повірили в Uber, коли цей сервіс тільки починав свій шлях як стартап і його вартість була значно нижчою, ніж після виходу на фондовий ринок. За даними Forbes, його інвестиції в розмірі близько 2 мільйонів доларів згодом перетворилися на частку, яка оцінювалася приблизно в 70 мільйонів доларів.