Новини світу фінансів

Європейські норми, фінансування або оновлення кадрів. Чому прем’єр Корецький підняв питання реформи ДБР під час свого візиту до Брюсселя? - 20 хвилин

Цю інформацію надіслав читач. Редакція не несе відповідальності за цей матеріал.

У цьому матеріалі не буде й мови про операцію "Карфаген", яка мені вже набридла, або про виступ генерала СБУ Сергія Дуки, який сьогодні справді привернув увагу медіа своїми коментарями на ТСК Верховної Ради України. Дайте цьому "протистоянню силовиків" трохи заспокоїтися, щоб медійна метушня вщухла. Я не маю наміру підтримувати жодну зі сторін, оскільки обидві вони виглядають досить деструктивно, особливо в такий непростий час війни, коли наближається зима і тривають переговори. Тож, якщо ви шукаєте сенсацій, вам сюди не варто. Продовжуйте гортати далі. А якщо вас дійсно цікавить суть питання, ласкаво просимо. Що мене справді зацікавило, так це те, що прем'єр-міністр України Сергій Корецький нещодавно підняв тему "реформи" Державного бюро розслідувань (ДБР) у публічному просторі.

Завжди спокійний і обдуманий Корецький, який надає великого значення фінансовим аспектам, несподівано висловив одну думку на полях Форуму з розширення ЄС у Брюсселі. Це стало темою для обговорення в українських ЗМІ у зв'язку з його наміром подати законопроект щодо реформи Державного бюро розслідувань:

"Ми маємо на меті завершити все до кінця року. Це входить до складу наших бенчмарків, тому саме в цьому напрямку ми й працюємо."

Нічого більше не було сказано! Усе, що можна знайти в медіа, - це здебільшого фантазії, бажання та різні трактування. Закріпіть цей важливий факт у своїй пам'яті, і давайте спробуємо детально і критично розглянути цей випадок, розібравши його на складові.

Отже, у суспільному та публічному просторі, зокрема серед активістів, які працюють з грантами, протягом певного часу активно обговорюється ідея, що Державне бюро розслідувань необхідно "переформатувати", "оновити", "очистити" та "виправити" тощо.

Дивність ситуації, перш за все, полягає в тому, що ніхто не каже в чому конкретні претензії до роботи ДБР. Насправді, їх майже немає. І я зараз не буду заглиблюватись в ті одиничні суто процесуальні ляпи по деякім кримінальним провадженням, вони є в усіх правоохоронних органах... Мене зацікавило інше, а які інституційні претензії до ДБР у активістів? І виявляється, що їх насправді мінімум, а більшість із них сконцентровані не на роботі самого Бюро, чи на його ефективності, а на намаганні вплинути на майбутній конкурс на призначення директора та можливість для подальшого повного очищення/перезавантаження "під себе" прикриваючись якимось нікому невідомими іноземцями, яких хочуть інтегрувати в роботу конкурсної комісії, ще й з переважним правом голосу, що, звичайно, містить явні ознаки неконституційності, але хто зараз уже звертає на такі дрібниці увагу...

Але, добре, давайте все ж повернемося до того, як інтерпретували коментар прем'єр-міністра Сергія Корецького в ЗМІ, в переважній більшості вітчизняних ЗМІ, які, насправді, просто передруковували інформацію один у одного. Дивно, погодьтеся, але як є.

Зокрема, видання "Главком" (https://glavcom.ua/country/politics/reforma-dbr-koretskij-povidomiv-koli-urjad-planuje-podati-do-radi-zakonoprojekt-1156091.html), посилаючись на матеріали "Суспільного", розмістило повідомлення з заголовком: "Реформа ДБР: Корецький озвучив терміни подачі законопроєкту до Верховної Ради".

Серед інших аспектів, особливу увагу слід звернути на наступні два абзаци:

"Реформа ДБР є частиною погодженого плану ("Качки - Кос") просування процесу вступу України до ЄС та прискорення ключових реформ, затвердженого 11 грудня 2025 року за підсумками неформальної зустрічі міністрів у справах Європи, що відбулася у Львові.

У документі обговорюється проведення незалежного всебічного аналізу інституційної структури Державного бюро розслідувань, механізмів забезпечення доброчесності та функцій нагляду. Це дозволить оцінити потребу та доцільність подальших реформ відповідно до провідних європейських практик, що у підсумку сприятиме розробці, ухваленню та впровадженню законодавства, яке врахує всі необхідні рекомендації.

У людини, яка просто гортає стрічку новин складається враження, що ці тези озвучив Сергій Корецький перебуваючи в Брюсселі, але це не так. Хоча саме вони, насправді, зацікавили мене найбільше. Оскільки Державне бюро розслідувань, як і інші правоохоронні органи і дійсно потребують системних реформ з актуалізації повноважень, недопущення їх перехрещення та інституційного підсилення.

Разом з тим, хтось можливо запитає, а причому тут уже підзабута декларація "Качки - Кос"? Дуже просто, вона інтегрована під частину кредитних траншів з ЄС. І подобається нам це чи ні, посилаючись на слова Сергія Корецького, що "це є частиною бенчмарків, отже так ми і рухаємося", ми все одно ідемо по цьому шляху, не дивлячись ні на що. Обіцяли, робимо. Морально-ціннісної сторони питання я не хочу торкатись. Єдине що скажу, що звичайно, мені не дуже подобається коли під час війни наші "партнери" кажуть, що ми "щит Європи" і дають нам кредити в обмін на потрібні їм реформи і далеко не усі із них це "найкращі європейські практики".., але це уже зовсім інша історія. Коли потрібні гроші для виживання країни, ти не ставиш умови, а приймаєш або не приймаєш умови інших. Така правда життя.

На сьогоднішній день дефіцит бюджету для військових потреб оцінюється в приблизно 70 мільярдів доларів (джерело: https://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/1588988-v-ukrayini-gotuyutsya-stvoriti-derzhavne-byuro-rozsliduvan). Цю інформацію озвучив Президент України Володимир Зеленський, підкресливши необхідність термінового вирішення цієї проблеми. Це також пояснює, чому Сергій Корецький підняв питання "реформи ДБР" під час свого виступу в Брюсселі — йдеться про новий "бенчмарк" від Європейського Союзу, що, в свою чергу, пов'язане з отриманням наступного кредиту, що передбачає виконання певних нормативних вимог.

Подорожі по Європі

Я цілком розумію логіку Сергія Корецького, як досвідченого інвестменеджера — перед ним постає конкретне завдання, яке потрібно вирішити. Мета виправдовує засоби. Проте в цій ситуації важливо уникнути помилок, прагнучи отримати черговий кредит, адже це може призвести до серйозних ризиків для національної безпеки. Завжди необхідно дотримуватись балансу, особливо в контексті нормативних рішень у сфері безпеки та оборони, особливо під час війни. І це стосується не лише реформи Бюро, а загалом.

В умовах війни реформування правоохоронних органів не може розглядатися виключно через призму кадрових змін, антикорупційної політики чи виконання міжнародних зобов'язань. Будь-яке втручання в інституційну архітектуру сектору безпеки має оцінюватися насамперед з погляду його можливих наслідків для безперервності правоохоронної діяльності, оперативної спроможності відповідних органів та стійкості державного управління. Особливо це стосується інституцій, безпосередньо залучених до протидії злочинам проти основ національної безпеки.

Первинними мають бути оцінка ризиків та дотримання принципів пропорційності й субсидіарності, щоб точково виправляти саме там, де це потрібно, і докладати рівно стільки зусиль, скільки необхідно. Особливо в умовах війни, коли будь-які інституційні зміни у правоохоронній системі мають враховувати ризики для безперервності її роботи, ефективності виконання покладених повноважень та стійкості державного управління.

На справді, такий підхід є втіленням так званих "найкращих європейських практик", а не пропозицією передати управління правоохоронними органами під зовнішній контроль, адже навіть зміна політичного лідерства та вибори не принесуть змін. Контроль залишиться у руках іноземців, які займуть позиції в "наглядових радах" та "конкурсних комісіях з вирішальним правом голосу" на різних рівнях. Це точно не відповідає найкращим традиціям демократичних країн, а скоріше є проявом неоколоніалізму. Проте, давайте повернемося до тем, які обговорювалися в ЗМІ відносно декларації "Качки -- Кос", зокрема, стосовно Державного бюро розслідувань.

Нагадаю, "У документі обговорюється проведення незалежного всебічного аналізу інституційної структури Державного бюро розслідувань, механізмів забезпечення доброчесності та функцій нагляду. Це дозволить оцінити потребу та доцільність подальших реформ відповідно до провідних європейських практик, що у підсумку сприятиме розробці, ухваленню та впровадженню законодавства, яке врахує всі необхідні рекомендації.

Зверніть увагу: у тексті не міститься жодного згадування про необхідність зміни процедури відбору директора ДБР з включенням іноземців, які мають переважне право голосу, а також про повне кадрове перезавантаження. Звідки ж беруться ці дивні ідеї, що постійно з’являються в публічному дискурсі? Можливо, варто запитати тих активістів, які орієнтуються на гранти, хто саме їх поширює. Проте варто зазначити, що ця рекомендація чи вимога з боку ЄС офіційно не висловлювалася, і вже тим більше не в такій формі, як намагаються подати деякі явно упереджені медіа.

А все інше виглядає доволі захопливо. Давайте розглянемо це у формі тез:

* здійснення незалежного всебічного дослідження інституційної архітектури Державного бюро розслідувань,

* механізмів забезпечення доброчесності та функцій нагляду з метою оцінювання необхідності та доцільності подальших реформ відповідно до найкращих європейських практик,

* що призведе до створення, затвердження та реалізації законодавчого акта, який відобразить усі важливі рекомендації.

Розумно -- звичайно. Спочатку проводимо комплексний аналіз інституційної спроможності ДБР, тим паче, важлива частина його уже була реалізована незалежним зовнішнім аудитом Рахункової палати України, далі проводимо комплексний аналіз ефективності, корупційних ризиків та завантаженості, враховуємо дійсно успішні європейські практики роботи ЄДИНОЇ слідчої правоохоронної інституції.

Подорожі по Європі

Враховуючи вищевикладене, я роблю простий і зрозумілий висновок, що серед РЕКОМЕНДАЦІЙ наших європейських партнерів є доволі раціональні та правильні речі і якщо при розробці урядового законопроекту будуть враховані вищезазначені пріоритети, то таку реформу я однозначно буду підтримувати. Без маніпуляцій, з урахуванням найкращого європейського досвіду та реального стану справ. Щоб подібна реформа тільки підсилила інституційну спроможність Бюро, а не навпаки.

Цікаво, що, досліджуючи історію цього питання, я натрапив на висловлювання відомого українського вченого та засновника Центру політико-правових реформ Ігоря Коліушка. У серпні 2013 року він зазначав (https://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/1588988-v-ukrayini-gotuyutsya-stvoriti-derzhavne-byuro-rozsliduvan), що:

В даний момент тривають обговорення щодо того, які саме повноваження, окрім проведення розслідувань, цей орган (ДБР) може взяти на себе від прокуратури, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України та інших правоохоронних структур.

Станом на сьогодні, жодні з запланованих повноважень інших правоохоронних органів, таких як Міністерство внутрішніх справ та Служба безпеки України, так і не були передані до Державного бюро розслідувань. Що стосується НАБУ, то тут взагалі можна мовчати...

Отже, перше. Виходить, що на сьогодні питання полягає не стільки в потребі реформування Державного бюро розслідувань, скільки в наданні йому всього спектра повноважень відповідно до рекомендацій наших західних партнерів. Однак, за цей час ніхто так і не передав ці повноваження. Як можна адекватно оцінити ефективність роботи Єдиного слідчого органу в Україні, якщо основні заплановані функції в ДБР від інших установ так і залишилися не реалізованими?

Другий аспект. Щодо інституційної стабільності. На територіальному рівні, Державне бюро розслідувань не має належного представництва навіть у всіх обласних центрах. Його структура є так званою "кустовою", і наразі в Україні існує лише 7 територіальних управлінь, крім центрального офісу.

Третє. Близько 90% злочинів які розслідують працівники ДБР, станом на зараз, під час війни, це військові злочини. Така організаційно мала структура просто фізично не розрахована на таку кількість проваджень у розрахунку на одного слідчого. Якщо порівнювати, наприклад з НАБУ, то навантаженість на слідчих ДБР більша в середньому приблизно в 5-10 разів.

Отже, коли формували Державне бюро розслідувань, орієнтуючись на найкращі європейські моделі, не було враховано два важливі аспекти: війну з Росією та опір інших силових структур втрачати частину своїх повноважень, навіть якщо вони є неналежними і тимчасовими. Щодо вини самого Бюро, то, на мою думку, її немає, оскільки ці питання не стосуються їхньої компетенції. Ідея створення такої правоохоронної установи є більш ніж обґрунтованою і цілком відповідає сучасним тенденціям, а також легко вписується в систему державних інститутів стримувань і противаг.

Попри об'єктивні виклики, такі як перевантаження та недостатня інституційна спроможність (кадри, ресурси, фінансування), Державне бюро розслідувань вирізняється серед правоохоронних органів завдяки видатній кількості кримінальних справ, що стосуються національної безпеки. Від початку повномасштабного вторгнення Росії було відкрито понад 3 тисячі справ! З них 2 050 пов'язані з державною зрадою, 837 – з колабораційною діяльністю, а ще 57 – з пособництвом державі-агресору. До суду вже направлено 1 598 обвинувальних актів.

Протягом періоду з січня по жовтень 2026 року співробітники Державного бюро розслідувань направили до суду 502 обвинувальні акти, які стосуються 701 особи, звинуваченої у корупційних злочинах. Серед цих обвинувачених є народний депутат та 350 працівників правоохоронних і інших державних структур. У загальному, до суду було подано 8 370 обвинувальних актів щодо 8 803 осіб. У списку обвинувачених - 2 народні депутати України, 1 посадовець категорії "А", 33 судді, 1 743 співробітники правоохоронних органів та інші.

Ці результати дійсно вражають, чи не так? І знову виникає логічне запитання: що б сталося, якби реформа зі створення Державного бюро розслідувань пройшла успішно, з адекватним штатом, необхідними повноваженнями та регіональними представництвами? Чи звучали б тоді так активно заклики до його "оновлення"? Маю великі сумніви.

Також, я вважаю, що важливо відобразити, як українці оцінюють діяльність Державного бюро розслідувань. У вересні було проведено соціологічне опитування для Консультативної місії ЄС в Україні. Наприклад, у 2021 році лише 17% респондентів висловили довіру до ДБР. Проте, у 2025 році цей показник збільшився більш ніж у три рази — до 52%, а в цьому році він досяг 53%. Найвищий рівень довіри до ДБР спостерігається серед молоді. Серед українців у віці 18-29 років цей показник становить 70%, тоді як серед осіб віком 30-39 років — 53%.

Ну і на останок, думаю слід згадати також про те, що саме в ДБР, вперше серед правоохоронних органів, запровадили використання поліграфу на постійній основі -- від прийняття на роботу, до поточних перевірок за необхідності.

Мабуть, усе це в комплексі і створює сьогоднішній образ Державного бюро розслідувань, як сучасної правоохоронної інституції з колосальним, але ще не до кінця реалізованим, потенціалом. На це є ціла низка об'єктивних та суб'єктивних причин. Але, як на мене, найпоказовішим є навіть не висока ефективність працівників Бюро, а не дотичність їх до корупційних скандалів, від директора ДБР Олексія Сухачова, до речі, обраного на відкритому конкурсі, до простого слідчого. В антикорупційних "бомбах" від НАБУ працівники ДБР не фігурують, а скандальний "Карфаген" та протистояння силових структур обійшло ДБР стороною. До речі, як на мене, це дуже показово демонструє, що внутрішня превенція корупційних проявів, поставлена на високому організаційному рівні і працює належним чином. Що, насправді, для вітчизняних правоохоронних органів, на жаль, скоріше виключення, аніж правило.

Однак, з огляду на всі вищезазначені аспекти, я виступаю за цілеспрямоване реформування Державного бюро розслідувань! Це має відбуватися без усіх цих незрозумілих "конкурсних комісій з переважним голосом іноземних експертів", проте з акцентом на системний та всебічний незалежний аналіз актуальної інституційної спроможності. На сьогодні ми можемо з упевненістю стверджувати, що модель, запропонована нашими західними партнерами, яка передбачає створення окремого слідчого органу, справдили себе. Водночас, ця інституція стикається з викликами, пов'язаними з війною та внутрішньополітичними труднощами, що заважають їй повністю розкрити свій потенціал, і це дійсно є серйозною проблемою. Є ризик вигорання співробітників через величезні навантаження та суспільний тиск, зокрема через велику кількість розслідувань військових злочинів. Це особливо чутливо в умовах війни.

P.S. Цікаво, що вперше в історії нашої "правоохоронної" системи я спостерігаю, як інституція публічно заявляє про намір не зосереджувати владу та повноваження в своїх руках, а навпаки, звертається з проханням про їх розподіл... Справді, на сьогоднішній день створення ефективної військової юстиції є нагальною необхідністю. Це, з одного боку, дозволить якісно розслідувати численні випадки воєнних злочинів, а з іншого — розвантажити Державне бюро розслідувань, яке має виконувати інші закріплені за ним функції.

І це було б логічно. Маю надію, що під час проведення того самого незалежного зовнішнього аналізу інституційної спроможності та ефективності Державного бюро розслідувань, прем'єр-міністр України Сергій Корецький, зробить правильні державницькі висновки. Зрештою, головним критерієм будь-якої реформи має бути не сам факт її проведення, а реальне посилення інституційної спроможності держави, особливо в умовах війни.

Необхідно акцентувати увагу на тому, що приносить результати, і діяти саме в цьому напрямку.

Олексій Буряченко, голова Міжнародного інституту досліджень безпеки.

Читайте також