30 мільйонів гривень на даний момент та можливість вимагати відшкодування всіх збитків: яким чином функціонуватиме нова програма компенсації для підприємців.

Модернізована програма розширила список активів, які підлягають компенсації для підприємств, і збільшила можливу суму відшкодування. Процедура подачі документів стала більш простою. Тепер оцінка не є обов'язковою для участі в програмі, а потрібна лише у випадку, коли бізнес зазнає реальних збитків. Крім того, до програми компенсації були включені підприємства з Києва.

Відновити пошкоджену будівлю, купити нове обладнання, перевезти виробництво в інший регіон, орендувати приміщення, відновити роботу -- усе це потребує коштів. І чекати кілька років на повне відшкодування збитків через міжнародні механізми бізнес часто просто не може. Ба більше, навіть держава хоче, щоб бізнес працював і платив податки.

Саме тому уряд продовжує вдосконалювати програму часткової компенсації бізнесу за пошкоджене або знищене внаслідок російської агресії майно, тож постановою Кабінету міністрів України від 17 вересня 2026 року №1157 до Порядку, затвердженого постановою №1541, було внесено низку важливих змін.

Передусім важливо не змішувати двох механізмів, які працюють у межах цієї програми.

Перший -- компенсація за пошкоджене або знищене майно. Підприємство, яке зазнало збитків унаслідок воєнної події, може отримати компенсацію прямих збитків у межах установленого ліміту. Максимальний розмір такої компенсації на одного суб'єкта господарювання збільшили з 10 до 30 млн грн. Для участі в програмі підприємці мають сплатити 0,5% від потенційної суми відшкодування за весь час війни.

Другий аспект – часткова компенсація страхової премії. У цьому випадку ситуація дещо інша: підприємство спочатку укладає угоду на страхування майна від воєнних ризиків та виплачує страховій компанії відповідну премію. Держава, в свою чергу, через ПрАТ "Експортно-кредитне агентство" (ЕКА) компенсує частину цієї витрати. У вересні максимальна сума компенсації була підвищена з 3 до 5 мільйонів гривень на одне підприємство в рік за одним договором. Крім того, ця програма тепер поширюється і на орендоване майно.

На 17 вересня 2026 року в контексті відшкодування пошкодженого або знищеного майна було затверджено 323 заяви на загальну суму приблизно 6,8 млрд грн. Що стосується компенсації страхових премій, ЕКА отримала 195 заявок, з яких рішення про часткове відшкодування було ухвалено по 39 з них на суму, що перевищує 56 млн грн.

Важливо пам’ятати, що узгоджені суми не слід плутати з фактичними виплатами. Наприклад, перші чотири компанії отримали компенсацію страхових премій ще в травні, яка склала 6,8 млн грн. Завдяки цьому середня вартість їхнього страхування знизилася з 4,24% до 1,19%.

Київ -- теж у програмі

Однією з найзначніших новацій вересневої постанови стало включення міста Київ та Київської області до списку територій з підвищеним ризиком. Цей крок є важливим, адже раніше підприємства, що зазнали пошкоджень внаслідок війни в столиці, не мали можливості скористатися цим механізмом на загальних умовах.

Одночасно було розширено список майна, що може бути включене до програми, зокрема, додавши:

* інженерні системи;

* паливні ємності;

* енергетичні ресурси (для адміністраторів акцизних складів);

* засоби для транспортування пального;

* сільськогосподарську техніку;

* вантажні автомобілі й причепи масою понад 7,5 тонни.

Було визначено можливість отримання компенсації за рухоме майно, яке проходило через зону підвищеного ризику. Логіка цього рішення є зрозумілою. Сучасне підприємство складається не лише зі стін. У разі знищення виробничого обладнання, вантажного автомобіля або сільськогосподарської техніки, відновлення бізнесу лише за рахунок компенсації за приміщення може виявитися непростим завданням. А оскільки транспорт може переміщуватися такими територіями, він також підлягає ризику пошкодження.

Не треба платити наперед

Для бізнесу є ще одна дуже практична зміна. Раніше оцінка була потрібна вже на етапі входження до програми. Тобто підприємству потрібно було заздалегідь витратити гроші на оцінювача, підготувати відповідний документ і витратити час на процедуру -- ще до того, як воно фактично зазнало збитків.

Тепер цей бар'єр знято. Під час участі в програмі підприємство визначає можливі збитки, з яких сплачує 0,5%. Проте оцінка необхідна лише після того, як сталася страхова подія, коли підприємство фактично зазнало пошкоджень або втратило майно і звертається за компенсацією. Оцінка проводиться для встановлення розміру прямих (реальних) збитків, які подаються на компенсацію, а за результатами незалежної експертизи складається звіт про величину прямих збитків.

Для підприємств це означає одну просту річ: доступ до програми став більш економічним та швидким.

Участь у програмі не є безоплатною. Підприємство сплачує внесок у розмірі 0,5% від заявленого ймовірного розміру збитків за весь час участі в програмі. Наприклад, якщо підприємство заявляє ймовірний збиток у 30 млн грн, максимальний внесок становитиме 150 тис. грн.

Це не страховий платіж, а скоріше внесок у рамках національної програми.

30 мільйонів гривень — це велика чи мала сума?

Ключовим є чітке усвідомлення сутності програми.

30 млн грн -- це не гроші на відновлення умовної "Криворіжсталі". Для великого промислового підприємства збитки можуть обчислюватися сотнями мільйонів або мільярдами гривень. Але для малого чи середнього підприємства 30 млн грн можуть бути саме тією сумою, яка дасть змогу не закрити бізнесу після удару.

Припустимо, що загальна сума вимоги підприємства, що виникла внаслідок військових пошкоджень, складає 100 мільйонів гривень. Ця сума може включати витрати на відновлення інфраструктури, закупівлю нового устаткування, релокаційні витрати та інші пов'язані витрати. Крім того, частина цієї вимоги може бути пов'язана з втраченими вигодами.

Державна програма не ставить за мету компенсувати все це. Вона передбачає часткову компенсацію прямих збитків -- у межах 30 млн грн. Тобто держава фактично говорить бізнесу: "Ми не можемо сьогодні компенсувати весь ваш збиток, але можемо допомогти отримати частину коштів для відновлення роботи".

Це, мабуть, головна економічна причина існування такого механізму.

Міжнародні механізми компенсації збитків, завданих російською агресією, залишаються актуальними. Проте вони не вирішують негайні проблеми підприємств, яким терміново потрібно відновити свої виробничі процеси.

Міжнародний реєстр збитків вже відкрив можливість для юридичних осіб подавати заявки відповідно до визначених категорій. Однією з таких категорій є C3.3, яка стосується процесу переміщення (евакуації) бізнесу. Це включає в себе витрати на транспортування та логістику, витрати на повторний запуск підприємства, орендні платежі за житло для працівників, а також інші безпосередні витрати, разом із втраченим прибутком, що виникає внаслідок релокації.

У цьому випадку інтереси комерційного сектору та уряду переплітаються. Бізнесу необхідні фінансові ресурси для підтримки своєї діяльності, тоді як державі вигідно, щоб компанії залишалися активними, зберігали зайнятість та забезпечували надходження податків, швидко відновлюючись після труднощів.

Таким чином, часткова компенсація є не лише відшкодуванням за завдані збитки. Це також намагання збудувати фінансовий зв'язок між руйнуванням і процесом відновлення.

А як щодо інших втрат?

Ось тут виникає цілком закономірне запитання: якщо підприємство отримало від держави 30 млн грн, чи означає це, що воно більше не може вимагати відшкодування решти збитків? Може.

Процедура передбачає передачу права вимоги до Російської Федерації на користь держави виключно в межах фактично отриманої компенсації. Таким чином, якщо компанія отримала 30 млн грн, держава отримує право вимоги на цю ж суму. Проте це не означає, що підприємство автоматично відмовляється від решти суми збитків.

Після того як підприємство зазнало прямих збитків, воно має право на відшкодування витрат на відновлення, а також на компенсацію втраченої вигоди за час, витрачений на відновлення діяльності. Крім того, суми можуть бути підлягають індексації за період від моменту завдання шкоди до отримання компенсації.

У цьому контексті важливо розрізняти два терміни: компанія може заявити про весь обсяг втрат, але отримати подвійну компенсацію за одну й ту ж шкоду - неможливо. Отже, якщо підприємство планує надалі використовувати українські або міжнародні судові механізми для стягнення повної суми збитків, слід врахувати, що часткова компенсація, отримана від держави, вже була виплачена.

Фінансові засоби не можуть покрити всі втрати, спричинені війною. Проте вони здатні надати компанії найважливіше – шанс не зволікати з відшкодуванням протягом тривалого часу, а розпочати відновлення діяльності вже сьогодні.