Золотий потік з Росії: чому обсяги експорту коштовного металу до Гонконгу зросли в три рази.

Росія утричі збільшила експорт золота до Гонконгу і перетворила азійський хаб на головний канал обходу західних санкцій. Одночасно світова фінансова система відзначає пів століття відмови від золотого забезпечення грошей.

Протягом перших семи місяців 2026 року російські виробники дорогоцінних металів відправили до Гонконгу близько 100 тонн золота, що стало новим рекордом для цього регіону, згідно з інформацією, опублікованою Financial Times, посилаючись на митну статистику. Ці обсяги майже втричі перевищують результати за той же період попереднього року.

Російські фінансові медіа зазначають, що в умовах західних санкцій і обмежень з боку США та ЄС Гонконг виступає в ролі важливого хабу для перепродажу російських дорогоцінних металів.

Східний маршрут замість Лондона

Перед початком масштабного вторгнення в Україну в 2022 році ключовим споживачем російського золота виступала Велика Британія. У 2021 році Лондон закупив 266,1 тонни цього металу на суму $15,4 млрд, що становило 88% всього російського експорту. Після введення санкцій і закриття Лондонської біржі металів (LBMA) основними напрямками постачань стали Об'єднані Арабські Емірати, Гонконг, Туреччина та Китай.

За інформацією аналітиків London Stock Exchange Group, з початку 2022 року гонконгські компанії придбали російське золото на суму близько 35 мільярдів доларів. Більша частина цього металу надходить до Гонконгу, де немає обмежень на імпорт, а потім транспортується до материкового Китаю. Це наочний приклад економічних відносин між двома країнами, де Пекін отримує сировинні ресурси в обмін на свою підтримку Москви.

Логістичні процеси в Дубаї та заходи з охорони безпеки.

Додатковим фактором, що вплинув на Гонконг, став геополітичний контекст на Близькому Сході. Конфлікт у цьому регіоні викликав серйозні проблеми в логістиці Дубая, який є одним з основних конкурентів азійських торгових хабів. Це, в свою чергу, прискорило приплив капіталу та металу в Східну Азію. Водночас Гонконг проводить випробування нової системи клірингу та закликає центробанки розміщувати свої золоті резерви у місцевих сховищах, поки європейські регулятори, зокрема з Франції та Нідерландів, повертають свої активи з Нью-Йорка та Лондона.

Однак збільшення обсягів створює ризики санкцій для західних фінансових установ та підприємств, які займаються афінажем, оскільки їм важко встановити походження металу. У Бюро фінансових послуг і казначейства Гонконгу повідомили Financial Times, що учасники нової клірингової системи зобов'язані дотримуватися суворих стандартів протидії відмиванню грошей (AML). Проте, західні ринки ставляться до цих гарантій з певною недовірою.

"Шок Ніксона" і переривання "Бонанзи"

Парадокс сучасної комерції полягає в тому, що золото продовжує бути ключовим захисним активом, незважаючи на те, що більше півстоліття воно не має жодного зв'язку з покриттям паперових валют. Сучасна глобальна система сформувалася в умовах кризи, схожої на ту, що спостерігається сьогодні.

Основи сучасної системи були закладені у 1976 році на Ямайці, коли МВФ остаточно відмовився від Бреттон-Вудської моделі. До цього з 1944 року світ жив за стандартами, де долар забезпечувався золотом за фіксованою ціною $35 за унцію. Проте через масовий друк доларів для міжнародної торгівлі та видатків США обсяг валюти у світі перевищив обсяги золотого запасу у Форт-Ноксі.

Кульмінаційний момент настав в неділю, 15 серпня 1971 року, коли президент США Річард Ніксон звернувся до нації через телевізор, перервавши ефір надзвичайно популярного вестерн-серіалу "Бонанза". Історики відзначають, що Ніксон хвилювався про можливе невдоволення глядачів через перервану розвагу, оскільки рейтинг серіалу був вищим, ніж у самого президента. Проте його радники наполягли на терміновому виступі перед відкриттям фінансових ринків Азії. У своєму зверненні Ніксон оголосив про закриття "золотого вікна", що означало односторонню зупинку обміну доларів на золото для іноземних центральних банків.

Ямайський компроміс плюс монополія долара

Спроби врятувати фіксовані курси Смитсонівською угодою 1971 року провалилися, і вже до березня 1973 року валюти перейшли до вільного плавання. У січні 1976 року в Кингстоні на Ямайці представники МВФ офіційно визнали нову реальність.

Золото втратило свій статус монетарного засобу. Міжнародний валютний фонд скасував його фіксовану цінність, виключив його з переліку основних резервних активів та розпродав частину своїх запасів для підтримки країн, що розвиваються. Держави отримали можливість використовувати плаваючі валютні курси, а МВФ взяв на себе відповідальність за контроль за валютною політикою, щоб запобігти штучним маніпуляціям. Протягом 50 років існування Ямайської системи світ так і не зміг знайти альтернативи долару США.

За даними МВФ за перший квартал 2026 року, на долар припадає 57,13% світових валютних резервів центробанків проти 70% у 2000 році. Частка євро становить близько 20%, тоді як китайський юань утримує менш ніж 2%. Попри чвертьстолітній тренд на дедоларизацію, зелений папірець залишається головним засобом розрахунків і накопичень у світі.