Як протягом двох десятиліть Україна позбулася двох третин своїх банків і в результаті сформувала один із найпрозоріших економічних секторів — Delo.ua.
Запрошуємо вас разом з нашою редакцією згадати ключові моменти та яскраві події на складному двадцятирічному шляху розвитку української банківської системи до її сучасного вигляду.
Два десятиліття тому в Україні банки почали виникати вражаючими темпами, немов гриби після дощу. У 2005 році кількість фінансових установ на ринку сягнула 165. В країну активно інвестував іноземний капітал.
Того року, зокрема, австрійський Raiffeisen Bank International придбав банк "Аваль" за суму, яка на той час здавалася для України фантастичною -- $1 млрд. А вже наступного року французький BNP Paribas придбав контрольний пакет акцій (51%) УкрСиббанку. Пізніше, в 2009-му, частка BNP Paribas у банку зросла до понад 81%, а в 2010-му -- до 99,99%.
У 2006 році угорська компанія OTP Bank Plc. здійснила покупку 100% акцій "Райффайзенбанк Україна" за суму в 650 мільйонів євро. Після успішного завершення угоди банк отримав нову назву – OTP Банк.
У 2007 році італійська фінансова група UniCredit придбала 95% акцій Укрсоцбанку, одного з провідних банків України, у бізнесмена Віктора Пінчука за приблизно $2,1 млрд. Ця угода стала однією з найзначніших у сфері злиттів та поглинань в історії українських фінансів. Після переходу до нових власників Укрсоцбанк продовжував діяти під своїм брендом, але вже з італійським капіталом та управлінськими системами.
У цей час спостерігається активний розвиток кредитування населення в банківському секторі: іпотека, автокредити, споживчі позики та кеш-кредити демонструють швидке зростання. На фоні достатньо обмеженого контролю з боку центрального банку, значна частина кредитів (до 50%) видається в іноземній валюті. Цей чинник згодом стане каталізатором банківської, кредитної та валютної криз в Україні, що матиме тривалі наслідки для банківської системи, населення та державного бюджету на багато років уперед. Проте, це ще попереду. Наразі ж ми перебуваємо в епоху стрімкого та недостатньо контрольованого зростання ринку банківських послуг.
Ось яким чином виглядали матеріали Delo.ua в той час:
Глобальна фінансова криза 2008 року, викликана обвалом ринку ризикованих іпотечних кредитів у США, призвела до банкрутства значних фінансових установ, серед яких було Lehman Brothers. Це спровокувало світовий кредитний шок, різке падіння фондових ринків, збільшення рівня безробіття та зменшення обсягів міжнародної торгівлі. Вплив кризи відчули практично всі держави, включаючи Україну.
Одним із наслідків стало зниження курсу гривні з 5 до 8 гривень за долар США. Це призвело до значного зростання рівня неповернення валютних кредитів. У ситуації цугцвангу опинилися позичальники в іноземній валюті, банки, а також держава, якій необхідно знайти рішення для виходу з кризи, спричиненої жадобою фінансових установ, довірливістю позичальників і бездіяльністю уряду.
У 2008 році уряд прийняв рішення про рекапіталізацію державних банків Ощадбанк та Укрексімбанк, виділивши кожному з них по 1 мільярду гривень з державного бюджету. Це стало важливим кроком для зміцнення фінансової стабільності цих великих установ.
Однак кілька значних приватних банків, таких як Укрпромбанк, "Київ" та "Родовід банк", переживають важкі часи.
У січні 2009 року в Укрпромбанку була введена тимчасова адміністрація, а депозити клієнтів були переведені до Родовід банку, який вважався не менш "надійним". Через рік, у січні 2010-го, Національний банк України ухвалив рішення про анулювання банківської ліцензії та ліквідацію Укрпромбанку.
Банк "Київ" у 2009 році держава капіталізувала на понад 3,5 млрд грн, попередньо ставши власником 99,937 % акцій банку. Щоправда, це не сильно і не дуже надовго допомогло банку триматися на плаву -- в 2015 році уряд ухвалив рішення про виведення банку "Київ" з ринку шляхом відчуження його активів і зобов'язань на користь Укргазбанку.
Щодо майбутнього Родовід банку, уряд ухвалив рішення про його порятунок шляхом перетворення на санаційний банк для управління проблемними активами державних фінансових установ. Це обійшлося бюджету в значну суму і лише відстрочило неминучий результат. У 2009 році докапіталізація банку вимагала від держави 12,35 мільярда гривень. Загалом витрати на порятунок "Родовіду", враховуючи списання боргів, сягнули неймовірних 19 мільярдів гривень. Проте, ефекту це не принесло – санаційний банк так і не зміг запрацювати належним чином. У 2016 році Національний банк України ухвалив рішення про виведення банку з фінансового ринку.
У зв'язку з усіма цими подіями стає явною проблема "пов'язаних осіб", коли банки, замість того щоб надавати кредити на ринкових умовах, часто кредитують своїх власників. При цьому системні реформи у сфері регулювання банків залишаються невиконаними.
У 2011 році Рінат Ахметов вирішує консолідувати свої банківські активи, об'єднавши ПУМБ і Донгорбанк під одним керівництвом ПУМБу.
У тому ж році російський Сбербанк став власником всіх акцій Volksbank International (VBI), що є підрозділом австрійської групи Oesterreichische Volksbanken AG в Східній Європі, до якого належав і Фольксбанк Україна. Це дозволило російському банку зміцнити свої позиції в Центрально-Східній Європі та на українському фінансовому ринку.
У 2012 році Смарт-Холдинг, який належить Вадиму Новинському, здійснює придбання українського Банку Форум у німецького Commerzbank. Ця угода стала однією з найзначніших на ринку злиттів та поглинань того року. У зв'язку з труднощами у своїй материнській компанії, німецька сторона погоджується на значні фінансові втрати, щоб вийти з українського сегменту. Водночас російсько-український олігарх отримує у власність перспективний актив за дуже вигідну ціну.
У 2013 році австрійська компанія Raiffeisen International також почала розглядати можливість покинути український ринок. Проте через великий розмір банку та недостатню фінансову спроможність потенційних покупців, які не могли запропонувати адекватну ціну за активи, Raiffeisen International вирішила залишитися в Україні.
На фоні цих подій шведський Swedbank оголосив про свій вихід з українського ринку. Активи його дочірньої компанії були передані основному акціонеру Дельта Банку, Миколі Лагуну. Установу фінансового сектора переіменують в Омега Банк.
Навесні 2014 року, після подій української Революції Гідності, Росія анексує Крим і запускає військові дії на Донбасі. Українська економіка опиняється на межі катастрофи. Курс гривні падає з 8 до 25 одиниць за долар США. В результаті цього країна стикається з серйозною банківською кризою.
Національний банк України під керівництвом Валерії Гонтаревої ініціює комплексну реформу в сфері банківського нагляду. Усі фінансові установи проходять стрес-тестування та перевірки в контексті так званих пов'язаних кредитів. Це стає початком масштабної "чистки" українського банківського сектору.
Протягом 2014 -- 2016 років з ринку виводяться понад 80 банків: якщо станом на січень 2014-го їх було 180, то "під ялинку" 2017-го їх залишилось лише 96. Відтоді і понині кількість банків в Україні повільно, але впевнено зменшується.
У першому році військових дій Росії проти України відновлюється співпраця з Міжнародним валютним фондом. На фінансовому ринку регулятор впроваджує нові, більш жорсткі вимоги до капіталу та прозорості власницької структури фінансових установ.
У жовтні 2014 року Національний банк України оголосив про неплатоспроможність VAB Банку, що належить бізнесмену Олегу Бахматюку, і призначив тимчасову адміністрацію для управління установою.
В цей же час Raiffeisen International заморожує перемовини щодо продажу своєї української "дочки". Часи міняються. Міняється і банківський ринок України. І, схоже, австрійці побачили для себе нові перспективи в Україні.
В грудні 2016 року держава націоналізує найбільший в країні ПриватБанк через його неплатоспроможність, а також системні ризики для банківської системи, спричинені значною часткою кредитів пов'язаним особам. За даними НБУ, 97% кредитів банку були видані пов'язаним з акціонерами компаніям, що призвело до значної нестачі капіталу. Аудит НБУ показав "діру" в капіталі близько $5,5 млрд.
На той час у банку налічувалося більше 22 мільйонів клієнтів. ПриватБанк забезпечував обслуговування приблизно 60% усіх транзакцій та половини платіжних карт, випущених в Україні. У цьому банку зосереджувалося 40% депозитів усієї банківської системи.
Витрати державного бюджету на докапіталізацію націоналізованої фінустанови перевищили 155 млрд гривень. Такою виявилась ціна міцно заплющених очей регулятора на багаторічні фінансові зловживання акціонерів найбільшого банку України.
Націоналізація ПриватБанку в грудні 2016 року стала важливим етапом у захисті державою своїх прав на цей актив. Відтоді уряд постійно залучений до судових розглядів в різних країнах у зв'язку з численними позовами колишніх власників банку – Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова.
Перехід Привату у власність держави став поворотним моментом, коли частка держави у банківському секторі одномоментно перевищила половину всіх банківських активів, досягнувши позначки близько 55%.
Держава врахувала уроки з ситуації, що сталася з ПриватБанком, і в Україні розпочинаються нові реформи в сфері корпоративного управління державних банків: формуються наглядові ради та розробляються стратегічні плани.
Однак 2016 рік запам'ятався не тільки справою ПриватБанку. У цьому році італійська фінансова група UniCredit ухвалила рішення покинути український ринок. Вона передала Укрсоцбанк російській компанії ABH Holdings, яка є власником Альфа-Банку в Україні, отримавши натомість менше 10% акцій ABH Holdings. Таким чином, Альфа-Банк став новим власником Укрсоцбанку.
Пізніше, в 2019 році НБУ погодив злиття Альфа-Банку Україна та Укрсоцбанку. Укрсоцбанк припинив існування як окрема юридична особа, його активи, зобов'язання й клієнтська база перейшли до Альфа-Банку. Бренд "Укрсоцбанк" остаточно зник з ринку.
В 2017 році в Україні стартує проєкт monobank -- перший мобільний банк без фізичних відділень. Це спільний проєкт колишніх топ-менеджерів ПриватБанку. "Обличчям" банку фактично стає Олег Гороховський. Мобільний додаток функціонує завдяки партнерству з Універсал Банком Сергія Тігіпка, який надає банківські послуги.
У 2018 році monobank досягне понад мільйон користувачів, ставши найшвидше зростаючим мобільним банком в Україні, а наступного року почне приносити прибуток.
Це час стрімкого підвищення популярності безготівкових платежів та активного прогресу мобільних банківських додатків, включаючи й ті, що належать державі. На фінансовому ринку виникає нова концепція: зменшення використання готівки на користь технологічних інновацій і покращених сервісів.
Тим часом очищення банківського ринку триває. В січні 2017-го регулятор визнає неплатоспроможним Платинум Банк. Одна з причин -- керівництво банку не змогло провести докапіталізацію в 2016 році. Друга причина -- непрозора структура власності та відсутність погодження від Антимонопольного комітету щодо придбання банку бізнесменом Борисом Кауфманом. Вже в лютому НБУ ухвалює рішення про ліквідацію банку.
Цікаво, що в цей час колишня очільниця Платинум Банку Катерина Рожкова вже працює в НБУ заступницею голови правління Валерії Гонтаревої і відповідає, зокрема, за банківський нагляд. В центробанку Катерина Рожкова пропрацює до середина літа 2025 року при чотирьох очільниках регулятора. А в березні 2024-го суд у справі Платинум Банку ухвалить рішення про стягнення з пов'язаних осіб фінустанови 1,477 млрд грн. Серед відповідачів -- і Катерина Рожкова.
Тим часом влітку 2016 року на банківському ринку розгортається ще одна драма, але зі щасливим фіналом для окремих його учасників. Фонд гарантування вкладів задовольняє пропозицію ТАСкомбанку Сергія Тігіпка виступити приймаючим банком частини активів і пасивів визнаного напередодні неплатоспроможним Діамантбанку. НБУ визнав Діамантбанк неплатоспроможним, посилаючись на те, що фінустанова не забезпечила досягнення встановленого центробанком мінімального значення нормативу достатності регулятивного капіталу на рівні 5%.
Серед тих, хто володіє значними частками в Діамантбанку, можна відзначити Давида Жванію, в той час як міноритарним акціонером є колишній народний депутат Микола Мартиненко. Він пов'язує визнання банку неплатоспроможним з обвинувальними заявами, які були висунуті проти нього Національним антикорупційним бюро.
Тим часом Сергій Тігіпко продовжував вибудовувати свою бізнес-імперію.
Пандемія COVID-19 стала черговим викликом і тестом на якість банківських реформ попередніх років. Сектор проходить тест без масових банкрутств.
НБУ підтримує ліквідність банків через регуляторні послаблення та довгі кредити рефінансування.
Вимушена "дистанційка" провокує вибуховий розвиток дистанційних банківських послуг, онлайн-платежів і фінтех-проєктів. Банки масово запускають цифрові кредити та ідентифікацію клієнтів через "Дію". Як то кажуть: не було би щастя, та нещастя допомогло.
Державні діячі також не залишаються осторонь від бізнесменів – парламент приймає так званий "антиколомойський" закон, який унеможливлює скасування рішень щодо націоналізації чи ліквідації банків, а також повернення коштів їх попереднім власникам через судові інстанції. Прийняття цього закону стало однією з ключових умов для отримання чергового траншу від Міжнародного валютного фонду для України.
У розпал літньої спекотної пори того року Яків Смолій, голова Національного банку України, вирішує піти у відставку, пояснюючи своє рішення політичним тиском. Ринки та міжнародні фінансові партнери України з особливою увагою спостерігають за розвитком подій.
У перший день повномасштабного вторгнення Росії в Україну, 24 лютого 2022 року, Національний банк України вживає екстрені заходи на фінансовому ринку: офіційний курс гривні "заморожується" на рівні 36,6 за долар (це значення має велике символічне значення з точки зору фінансової стабільності); зняття готівки та перекази валюти за кордон піддаються суттєвим обмеженням; валютні операції для іноземних резидентів є забороненими. Для боротьби з інфляційними ризиками НБУ суттєво підвищує облікову ставку до 25%.
В таких умовах, під обстрілами, вже за тижні від початку вторгнення 75% банківської мережі відновлює роботу.
Екстремальні умови праці сприяють появі другої хвилі цифровізації послуг після пандемії COVID-19 та активному розвитку мобільних сервісів.
Восени 2023 року центробанк відмовився від режиму жорсткої фіксації обмінного курсу гривні, перейшовши до нового режиму "керованої гнучкості". Це знизило дисбаланси на валютному ринку і допомогло експортерам та імпортерам планувати свої розрахунки.
Окрім регулювання валютного ринку, Національний банк продовжує очищати ринок банківський -- тепер від фінустанов, що належать представникам країни агресора. Серед найбільших за розміром активів представників російського капіталу в Україні -- Альфа-Банк Україна, який належав російським бізнесменам Михайлу Фрідману, Петру Авену та Андрію Косогову. Спроби російських акціонерів уникнути санкцій, перейменувавши банк в Sense Bank і заявивши про нібито готовність європейських бізнесменів придбати фінустанову, не врятували Альфу від націоналізації.
Уряд України тривалий час розглядав, як найкраще вирішити цю ситуацію: аби не витрачати бюджетні кошти і уникнути юридичних проблем з попередніми власниками, як це спостерігається зараз у випадку з ПриватБанком. Врешті-решт, банк продовжує свою діяльність на території України, але вже під контролем держави. Це, до речі, знову призвело до збільшення державної частки на банківському ринку, яку в мирний час планували зменшити. Міжнародні партнери також радили вжити такі заходи. Проте війна вимагає інших підходів.
Після введення режиму контрольованої гнучкості для курсу гривні восени 2023 року, Національний банк України з 2024 року почне поступово скасовувати валютні обмеження і полегшувати умови для ведення бізнесу, зокрема дозволивши часткову репатріацію дивідендів.
Фінансові установи повільно збільшують обсяги кредитування підприємств, зокрема в рамках державних гарантій, партнерських ініціатив та програм відновлення. Водночас вони отримують значні прибутки від інвестицій у державні облігації та депозитні сертифікати НБУ.
Водночас Українська держава здобуває перемогу в кількох важливих судових справах проти колишніх акціонерів ПриватБанку та Дельта Банку, які розглядаються в міжнародних судах вже протягом тривалого часу.
1 жовтня 2025 року уряд України прийняв рішення розпочати процес підготовки до приватизації державних банків. Першими в черзі на продаж опинилися Sense Bank та Укргазбанк. Ідея про продаж державних часток у цих фінансових установах почала обговорюватися в урядових колах ще наприкінці 2023 року.
Головна ж тенденція вітчизняного банківського сектору -- перехід до європейських стандартів регулювання і підготовка до інтеграції в фінансовий простір ЄС.
