Трава, яка може приносити до 1500 доларів за гектар. Розповідь фермера з Житомирської області.
Підприємець інвестував 1 мільйон доларів у міскантус в той час, коли в Україні про цю рослину знали лише одиниці. Наразі уряд планує встановити законодавчі рамки для земель, придатних для вирощування таких культур. Це може призвести до появи нових можливостей на ринку або ж створити потенційні ризики.
У 2009 році, коли фаянсовий завод у Кам'яному Броді на Житомирщині припинив свою діяльність, селище почало переживати кризу. Відсутність роботи призвела до масового виїзду мешканців, а поля поступово заростали чагарниками. Вадим Кричковський, місцевий житель, став свідком цього занепаду на власні очі.
Він уже мав агробізнес на Вінниччині. Спершу пробував вирощувати на батьківщині традиційні кукурудзу, жито і соняшник. Піщані ґрунти рідного району результату не дали. "Я почав вивчати, яка культура може рости на деградованих, малопродуктивних ґрунтах і давати економічний результат", - згадує він.
Фермер виявив інтерес до міскантусу — багаторічної злакової рослини, яка може досягати висоти до чотирьох метрів. У країнах ЄС цю рослину вирощують для отримання біопального пального та як підстилку для тварин. За словами Кричковського, для успішного вирощування міскантусу важливішими є погодні умови, ніж тип ґрунту, і в регіоні насправді достатньо опадів. Навесні 2023 року він разом із партнером висадили перші 60 гектарів. Наразі площа плантацій перевищує 200 гектарів.
Від редакції. Малий та середній бізнес складає більше ніж половину економічної структури України. Хоча його учасники не мають такої ж можливості впливати на свої інтереси, як великі компанії, вони вміло адаптуються та відкривають нові горизонти для свого зростання.
Європейський Парламент підтримує основні принципи, що керують підприємцями у їхньому невтомному прагненні до розвитку, тому наша редакція буде ділитися захоплюючими розповідями про них. Ці наративи не зосереджені на вражаючих досягненнях чи величезних фінансових прибутках. Вони про те, як українці, віддані своїй справі, працюють, створюють робочі місця для інших та передають свої знання.
Прибуток з одного гектара міскантусу.
Основною перешкодою для входу в цю галузь є вартість посадкового матеріалу. Одна ризома, або корінь, з якого розвивається рослина, коштує приблизно 9 гривень. Для обробки одного гектара необхідно близько 20 тисяч саджанців. Включаючи всі витрати на роботи, загальна вартість посадки гектара становить від 200 до 220 тисяч гривень. Перші гектари фінансувалися Кричковським та його партнером, співвласниками ФГ "Міскантус технолоджи", за рахунок власних коштів, без залучення банківських кредитів.
"В Україні майже ніхто не звертається до банків за новими інвестиційними проектами, оскільки відсутній такий вид фінансування, як інвестиційний кредит для стартапів," - зазначає він. Це й справді був стартап, але в аграрному секторі, де необхідно враховувати тривалий період до отримання прибутку. Рослина висаджується один раз, проте протягом перших двох років плантація не приносить доходу.
Урожай починають збирати з третього року - 5 тонн з гектара. Наступного року - до 10 тонн, а на пік урожайності плантація виходить на п'ятий-шостий роки і дає 20 тонн біомаси. У 2025 році Кричковський оцінював дохідність вирощування у 500-800 євро з га при собівартості 250 євро. У розмові з ЕП він називає інші цифри.
"Урожай 2026 року виявився навіть більш продуктивним, ніж пшениця, оскільки ціни на пшеницю знижуються через відсутність експорту. При максимальних показниках врожайності, дохід від міскантусу може становити від 1000 до 1500 доларів з гектара, якщо реалізувати його в якості сировини," - зазначає фермер.
За словами експерта, ринок міскантусу перебуває на етапі зростання. Вартість тонни пелет, виготовлених з цього матеріалу (які є формою твердого біопального), в країнах Європейського Союзу складає 330 євро. В Україні ціни поступово наближаються до цих показників. Для експорту необхідно провести термообробку міскантусу, тому сировина зазвичай постачається за кордон лише у формі пелет. В Україні ж його купують у різних варіантах: як пелети, так і у вигляді тюків або подрібненим безпосередньо з поля. Найбільший попит на цей продукт спостерігається з боку Польщі.
"В Польщі реалізується державна програма, спрямована на перехід до опалення пелетами. Багато домогосподарств вже перейшло на цей вид пального, і лише цього року їхня кількість досягла приблизно 9 тисяч. Завдяки цьому спостерігається значний попит та вигідні ціни," - зазначає підприємець.
Міскантус є відмінною альтернативою звичним видам пального. Згідно з даними Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків, одна тонна сухого міскантусу за своєю енергетичною цінністю прирівнюється до 1,7 тонни деревини, 515 кубічних метрів газу, 900 кілограмів кам'яного вугілля або 419 кілограмів нафти. Таким чином, гектар міскантусу, який щороку дає 15-20 тонн біомаси, може замінити десятки тонн традиційних енергоносіїв, забезпечуючи при цьому стабільну продуктивність без необхідності нової посадки протягом 20 років.
Скільки товару продається на експорт, а скільки залишається в Україні - залежить від сезону. "Ми орієнтуємося насамперед на український ринок: якщо тут високі попит і ціна, то стараємося продавати в Україні. Це відбувається, як правило, під час збирання врожаю, коли потрібно сушити кукурудзу, а, наприклад, у міжсезоння, влітку, більшість урожаю експортуємо в ЄС", - каже Кричковський.
За його словами, на даний момент попит значно перевищує пропозицію. Це особливо помітно серед аграріїв, які активно шукають альтернативні види пального для сушіння зернових. "Багато фермерів використовують дизельні та газові сушарки, і зараз вони активно переходять на пелети", - зазначає співвласник ФГ "Міскантус технолоджи".
Розсада - це підприємство в рамках іншого підприємства.
Раніше Кричковський заявляв про стрімке зростання площ, тепер каже про приріст на 50 гектарів на рік. Причину пояснює відверто. "Ми могли б висаджувати більше власних плантацій, але трохи змінили стратегію. Річ у тім, що виник попит на саджанці і на цьому компанія також заробляє", - пояснює підприємець.
Три роки тому в Україні не існувало жодного розсадника, і саджанці доводилося замовляти з Великої Британії. Наша компанія стала піонером у створенні промислового розсадника міскантусу в Україні. Попит на ці саджанці стрімко зростає: ті, хто вже вирощував цю культуру, активно розширюють свої площі.
"Тепер у країні є інфраструктура, зареєстровані сорти. Цим займається Інститут біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН. Площі там малі, скоріше, дослідні, а ми промислово розвиваємо цей напрямок", - зазначає Кричковський.
Для висадки створили машини
Для висадки міскантусу необхідна спеціальна техніка, яка застосовується лише на етапі посадки. Оскільки в країнах Європейського Союзу підприємці не змогли знайти адаптовані машини, вони вирішили замовити їх створення в Україні. "Наш завод виготовив чотири прототипи для власних потреб", - зазначає Кричковський.
При дотриманні оптимальних умов зберігання саджанців, зокрема при температурі 1 градус, успішність приживлення рослин досягає 90-94%. Збирання міскантусу здійснюється взимку та навесні за допомогою standardного аграрного обладнання, що дозволяє уникнути конфлікту з harvesting інших культур. Якщо виникає потреба транспортувати міскантус на відстань понад 30 км, його тюкують, а для коротших відстаней - подрібнюють на січку та перевозять на причепах.
Основна технологічна проблема полягає в боротьбі з бур'янами, адже для міскантусу не існує зареєстрованих гербіцидів. Проте компанія знайшла вихід завдяки британській грантовій програмі Innovate Ukraine, яка дозволила їй придбати обприскувач, оснащений елементами штучного інтелекту. Ця технологія здатна розпізнавати культуру і наносити засоби лише на бур'яни. Оскільки хвороби та шкідники не вражають цю рослину, фунгіциди та інсектициди не використовуються.
Ризики некерованого розповсюдження цієї рослини є незначними. Як зазначив Кричковський, протягом 20 років один кущ може займати не більше ніж 4 квадратні метри.
Для переробки створюють підприємство.
Наступним етапом розвитку компанії стане запуск пелетного заводу в Кам'яному Броді, на місці старого фаянсового виробництва. Ділянка була придбана в стані руїн, і це рішення було зумовлене значним зростанням витрат на логістику за останній рік.
"Ми вже давно замислювалися над створенням заводу, але тільки зараз розпочали реалізацію цього задуму. Зараз активно працюємо над вибором та установкою необхідного обладнання. Урожай, який зберемо навесні, будемо обробляти на наших власних потужностях," – зазначає Кричковський.
Продуктивність першої лінії становить 2 тонни на годину. Це забезпечить можливість обробки всього врожаю та деревини з територій, що очищуються для нових плантацій. Фінансування здійснюється за рахунок власних ресурсів та очікуваного гранту від держави на створення переробного підприємства.
Кричковський називає завод проміжним етапом, кінцева мета - виробництво целюлози. Це стратегічна сировина, потрібна для різних галузей: від паперової до оборонної. Для цього бракує двох речей, і питання не в грошах.
"Інвестиції можна залучити, проте інвестор хоче знати, з якою кількістю сировини ми почнемо. Нам необхідно мати щонайменше півтори тисячі гектарів із урожайністю не нижче 15 тонн на гектар, тому наразі ми обрали проміжне рішення," - зазначає він.
Інша проблема полягає в нестачі інженерів і технологів. "Щороку все важче знайти фахівців, які мають глибоке розуміння процесів. Для організації виробництва нам, ймовірно, доведеться залучати іноземних спеціалістів та навчати українських", - зазначає Кричковський.
Наразі на підприємстві в Кам'яному Броді працює 36 постійних співробітників, а в періоди підготовки розсади, що відбувається двічі на рік, їх кількість зростає до 60 за рахунок сезонних працівників. Люди не поспішають повертатися в село, проте в наявності нові переселенці: агронома та бухгалтера вдалося залучити з Житомира, і вони вже оселилися в Кам'яному Броді.
Плани компанії амбітні - 2-2,5 тис. га, але терміни їх досягнення змістилися: раніше називався 2030 рік, тепер - 2032-й. Кричковський пояснює це свідомим коригуванням стратегії: компанія вирішила частину ресурсів спрямувати на виробництво розсади. Наразі готує до посадки ще 700 га в Житомирській області.
Варіанти для "військових" територій
Україна є країною з найбільшим рівнем забруднення вибухонебезпечними залишками у світі. За інформацією аграрного комітету Верховної Ради, понад 13,9 мільйонів гектарів території постраждали внаслідок бойових дій. Від початку великої війни державна гуманітарна програма розмінування змогла очистити лише 15 тисяч гектарів сільськогосподарських угідь.
Війна залишає в землі не лише величезні кратери, а й небезпечні хімічні залишки. Вибухи снарядів розподіляють важкі метали, концентрація яких у військових зонах може перевищувати нормальні рівні в десятки або навіть сотні разів. Процес природного відновлення таких територій може займати сотні років, а після безграмотної рекультивації за допомогою бульдозерів відновлення родючості може тривати десятиліттями. На думку науковців з ННЦ "Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського", у цій ситуації може стати в нагоді міскантус.
Кричковський вже представив декілька подібних ініціатив у рамках програми ЄС "Горизонт Європа".
Міскантус є багаторічною рослиною, яку можна вирощувати на землях, очищених від мін, без необхідності оранки ґрунту, що знижує ризики для людей. Цю культуру можна скошувати щорічно. Протягом тривалого часу вона сприяє відновленню ґрунту завдяки своїм унікальним властивостям. Зокрема, після збору врожаю на полі залишається значна кількість біомаси.
Внаслідок вибуху верхній родючий шар ґрунту зазнає руйнування. Навіть якщо землю розмінують і вирівняють, вирощувати однорічні культури буде безрезультатно, оскільки в цих зонах бракує поживних елементів", - зазначає Кричковський.
Міністерство аграрної політики та продовольства України анонсувало наміри встановити чіткі визначення термінів "значно деградовані землі" та "енергетичні культури". Як зазначив міністр Тарас Висоцький, в Україні налічується близько 2,5 мільйона гектарів таких земель. Водночас, директиви Європейського Союзу RED II та RED III пропонують заохочення для виробництва біопального з енергетичних рослин, вирощених на зазначених територіях.
На сьогоднішній день термін "енергетична рослина" не має чіткого визначення в українських нормативно-правових актах, що впливає на умови оренди земель для подібних проектів.
Ініціатива Міністерства аграрної політики вимагає додаткового обговорення з бізнесом та відповідними парламентськими комітетами. Тому наразі залишається незрозумілим, чи можуть під невизначене поняття "деградовані землі" підпадати однорічні сільськогосподарські культури.
Для підприємців на кшталт Кричковського, вирішення цього питання стане ключовим: чи залишиться міскантус лише нішевим експериментом для ентузіастів, чи перетвориться на ефективний засіб відновлення мільйонів гектарів, які постраждали внаслідок війни.
