Які зміни відбуваються з російськими активами після їх конфіскації і яку суму грошей Україна отримала протягом останніх чотирьох років?
Протягом більш ніж чотирьох років Україні вдалося вилучити в бюджет понад 5 тисяч російських активів, зокрема нерухомості, транспорту, корпоративних прав, фінансових ресурсів та інших. Кошти, отримані від їхньої реалізації, повинні слугувати на благо України.
Станом на липень 2026 року, завдяки механізму санкцій, державний бюджет отримав понад 8,6 мільярда гривень. Кошти, отримані внаслідок конфіскацій, повинні були сприяти відновленню пошкодженої інфраструктури та відшкодуванню збитків людям, постраждалим від війни. Але як саме функціонує цей механізм і наскільки він справді ефективний?
Від знаходження до торгів.
Під час функціонування механізму 262 було продано або передано на потреби оборони 262 активи, 146 з них готуються до реалізації, а більше ніж 3500 знаходяться під управлінням відповідних інституцій, включаючи Фонд державного майна України (ФДМУ).
Основна частина, що складає 168 одиниць, була передана для потреб оборони. З 75 активів було отримано кошти та доходи від цінних паперів, які були зараховані до державного бюджету. У двох випадках було стягнуто права вимоги російських компаній до України. Крім того, було реалізовано 17 активів, серед яких підприємства, квартири та одне нежитлове приміщення.
Серед п'яти найбільш реалізованих активів можна виділити наступні:
1) Компанія "АЕРОК" - 1,89 мільярда гривень.
АТ "Вінницяпобутхім" — 608 мільйонів гривень.
3) ПАТ "Пентопак" -- 103 млн грн;
4) ТОВ "Інвестагро" -- 27 млн грн;
5) Житло пропагандиста Артемія Лєбєдєва – 13,5 мільйона гривень.
Згідно з нормами санкційного законодавства, активи можуть бути конфісковані лише в тих осіб, які становлять загрозу для національної безпеки, суверенітету чи територіальної цілісності України. Варто підкреслити, що ця норма застосовується не тільки до російських громадян, але й до українців, які будь-яким чином підтримують дії Росії.
Активи, які підлягають стягненню, проходять доволі складний шлях: уповноважені державні органи виявляють їх, РНБО блокує, а президент вводить рішення про санкції в дію. Після цього Мін'юст подає позов до Вищого антикорупційного суду, який з'ясовує, чи вчиняла особа або підтримувала збройну агресію і чи справді володіє або розпоряджається виявленим майном.
Після цього активи передаються до Фонду державного майна або іншого відповідного органу відповідно до рішення Кабінету Міністрів. ФДМУ проводить оцінку активу та ухвалює рішення щодо подальших дій: залишити його у своєму управлінні, продати або передати іншій організації, наприклад, державному підприємству чи для потреб оборонного сектору. Наприклад, у березні цього року Укроборонпром отримав двигуни та інші компоненти повітряних суден від російського виробника ПАТ "Авіаційний комплекс ім. С.В. Ільюшина".
Якщо ФДМУ вирішує реалізувати актив, то розпочинається підготовка до аукціону. Для малих об'єктів стартову ціну встановлює аукціонна комісія, а для великих підприємств -- додатково затверджує уряд. Далі оголошення про продаж об'єкта публікують у системі "Prozorro.Продажі", де протягом місяця (для великих активів -- до трьох місяців) будь-хто може ознайомитися з ним і подати заявку.
Всі аукціони, що проходять через Prozorro.Продажі, здійснюються в прозорому режимі, а переможця обирає електронна система, ґрунтуючись на максимальній запропонованій ціні.
Кошти, отримані від санкційного майна, перераховують до спеціальної частини державного бюджету -- Фонду ліквідації наслідків збройної агресії. Ці гроші не йдуть до загального бюджету, їх спрямовують на:
* компенсацію знищеного або пошкодженого житла (програма "єВідновлення");
* реконструкція інфраструктурних об'єктів, що забезпечують комунальні послуги: постачання води, електрики та тепла, а також системи водовідведення.
Чому обрано аукціон, а не безпосереднє перерахування коштів на допомогу потерпілим?
По-перше, участь у торгах може призвести до значного підвищення вартості активу. По-друге, інвестування коштів у Фонд ліквідації наслідків збройної агресії дозволить забезпечити житлом кілька сімей одночасно. Якщо взяти до уваги нерухомість, то одним із свіжих прикладів є продаж дворівневої квартири російського пропагандиста Артемія Лєбєдєва за 13,5 мільйона гривень. Передача такого простору площею близько 140 квадратних метрів одній родині виявилася б економічно неефективною.
Що заважає роботі механізму?
Попри прозорість аукціонів, реалізація конфіскованих активів -- це тривалий і кропіткий процес. За попередні два роки Фонду держмайна вдалося продати лише 17 активів: шість -- 2024 року, п'ять -- 2025-го та шість -- цього року. Водночас проблеми з активами розпочинаються одразу ж після ухвалення судом рішення про стягнення.
Основною перешкодою на шляху до контролю над конфіскованими активами є численні арешти та обтяження. Наприклад, під час підготовки до приватизації лише одного активу – підсанкційного заводу "АЕРОК" – було знято 14 арештів у різних кримінальних справах. Процес скасування арештів є досить тривалим, оскільки їх розглядають у різних судах, зокрема в рамках кримінальних проваджень, що затримує подальші кроки щодо реалізації активів. Проблема з арештами та обтяженнями стосується близько 70% конфіскованих підприємств або часток у них, що знаходяться на території, контрольованій Україною.
Однією з ключових проблем під час аналізу є відсутність інформації, зокрема фінансових документів, що стосуються активів після їх передачі. Ця ситуація може виникати через приховування, вилучення або навіть знищення даних попередніми власниками. Подібне сталося з "АЕРОК" або ж Демурінським гірничо-збагачувальним комбінатом. Відновлення необхідних документів може займати до двох-трьох місяців, що додатково уповільнює процес.
Ця проблема є особливо актуальною для активів, які знаходяться на тимчасово окупованих землях. Наразі їх нараховується щонайменше 135, але точної цифри встановити не вдається, оскільки місцезнаходження багатьох об'єктів залишається невідомим. Крім того, більше однієї третини компаній, що зазнали конфіскації (або у яких була вилучена частина акцій), розташовані в районах, близьких до зон бойових дій.
Ускладнює ситуацію також низька інвестиційна привабливість деяких стягнутних активів: якщо підприємство має великі боргові зобов'язання, незавершені судові процеси або фактично не володіє майном, чи перебуває на межі банкрутства, то на аукціоні може не виявитися потенційних покупців.
Раніше ми повідомляли про колишнє аграрне підприємство, яке належало російському титановому магнату Міхаїлу Шелкову. Держава змогла реалізувати його лише з четвертої спроби, після зниження боргового тягаря та зняття обмежень з активів. Іншим прикладом є ТОВ "Інвестиційний союз "Либідь"", що володіє ТРЦ Ocean Plaza. Після того, як частка підприємства була конфіскована державою, з'ясувалося, що у нього є борг понад 200 мільйонів доларів перед компанією, яка має зв'язки з колишніми власниками. Це призвело до необхідності подати окремий позов для стягнення права вимоги за цим боргом на користь держави.
Існують випадки, коли підприємство зберігає лише свою юридичну сутність, в той час як усі інші активи відсутні. Згідно з інформацією Фонду державного майна України, близько 20% компаній, що знаходяться на території під контролем України, не мають жодного майна. Це призводить до того, що ці активи втрачають свою інвестиційну привабливість для подальшого використання. Серед таких компаній можна знайти колишні підприємства російських олігархів, таких як Євтушенков, Дерипаска та Усманов.
Якщо перший аукціон з реалізації активу не приносить успіху, організовують повторні торги зі зниженою стартовою вартістю, відповідно до чинного законодавства. В такій ситуації інвестори мають можливість вести переговори та підвищувати ціну об'єкта. Продаж великих або стратегічно важливих активів потребує особливої підготовки – для реалізації цілого підприємства або складного майнового комплексу знадобиться значно більше часу, ніж для продажу квартири чи автомобіля.
На завершення, варто зазначити юридичні ризики, які виникають через недовіру інвесторів до механізму конфіскації та страх втрати придбаного майна в майбутньому. Однак закон містить важливий запобіжник: якщо особа придбала актив через електронний аукціон приватизації, її не можна позбавити цього майна.
Щодо осіб, які потрапили під санкції, більшість з них намагаються оскаржити рішення, ухвалені Вищим антикорупційним судом у першій інстанції. Проте значна частина цих рішень залишається в силі. Винятки виникають лише у тих випадках, коли конфісковане майно виявляється належним третім особам, які не мають жодного стосунку до підсанкційних осіб. У таких ситуаціях апеляційний суд може частково внести зміни до прийнятого рішення.
У жовтні цього року відбудуться два аукціони, що стосуються великих активів, підданих санкціям: вже згадуваного Демурінського гірничо-збагачувального комбінату та підприємства "Мотордеталь-Конотоп", яке спеціалізується на виробництві компонентів для двигунів внутрішнього згоряння і належало російському сенатору Сергію Калашнікову. Початкова вартість активів становитиме 1,82 млрд грн для комбінату та 415 млн грн для "Мотордеталь-Конотоп".
Унікальною рисою обох аукціонів буде продаж пулу активів, що включає кілька взаємопов'язаних об'єктів (корпоративні права та права вимоги) в одному лоті. Можливість формування пулів активів з'явилася у травні цього року, і вона покликана підвищити їхню інвестиційну привабливість та спростити процес підготовки до реалізації. Отже, аукціони, які відбудуться в жовтні, стануть експериментом для нової моделі продажу активів, що підпадають під санкції.
