Російські цілі в Африці: яких результатів прагне досягти Кремль
Після вторгнення в Україну і розриву із Заходом Росія оголосила "історичне повернення" до Африки. Що з того вийшло?
Конфлікт із Заходом, спричинений повномасштабним російським вторгненням в Україну, змусив Кремль шукати підтримку в інших регіонах. Африка стала одним із пріоритетних напрямів його зовнішньої політики. Візити міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова на африканський континент, що почастішали, речниця російського МЗС Марія Захарова назвала "історичним поверненням". За її словами, "те, скільки наша країна зробила для Африки в XX столітті, не зрівняється ні з ким і ні з чим".
Єгипет - головний партнер Росії в Африці
Кожні три роки, починаючи з 2019 року, в Росії проходить саміт Росія-Африка. Цього року, тридцятий за рахунком саміт відбудеться 28-29 жовтня в Москві. У представленій програмі основна увага приділяється економічному співробітництву, хоча також обговорюватимуться питання політики, безпеки, науки та культури. Проте, на практиці, співпраця Росії з африканськими країнами помітна лише в обмеженій кількості, переважно з державами, розташованими на півночі континенту.
Хоча Південноафриканська Республіка й залишається найбільшою економікою на континенті, обсяги торгівлі між Росією та ПАР є незначними і помітно поступаються показникам співпраці з Єгиптом та Алжиром, підкреслює Іван Клишч, науковий співробітник Міжнародного центру оборони та безпеки (ICDS). Єгипет і Алжир виступають основними партнерами Росії, з особливим акцентом на співпраці з Єгиптом. Російські дипломати та бізнесмени прагнуть зміцнити зв'язки і з іншими африканськими державами, такими як Танзанія та Ефіопія, але наразі без значних успіхів.
Роль Єгипту є закономірною. Він має другу за потужністю економіку на континенті. З 2021 року товарообіг між Росією та Єгиптом зріс більш ніж удвічі й у 2025 році, за даними Федеральної митної служби Росії (ФМС), досяг 10,5 мільярда доларів. Головний драйвер - постачання російського зерна. Друга за важливістю категорія - продукція російської чорної металургії. Єгипет постачає до Росії, перш за все, фрукти та овочі.
Окрім комерційних зв'язків, Москву і Каїр об'єднують інвестиційні ініціативи, зокрема, Росія реалізує в Єгипті значний проєкт будівництва атомної електростанції в районі Ель-Дабаа, розташованому на узбережжі Середземного моря. Ця ініціатива фінансується за рахунок російського кредиту в обсязі 25 мільярдів доларів, що, за прогнозами, покриє близько 85% загальних витрат на реалізацію проєкту.
"Єгипет - одна з небагатьох африканських країн, де Росія має реальну економічну базу: тривалі ділові зв'язки, великі проєкти, накопичений досвід співпраці, - зазначає сходознавець Микита Смагін. - У перспективі Єгипет може стати для Москви своєрідними воротами до Африки, майданчиком для виходу на інші ринки. Але важливо розуміти, що Каїр керується власними інтересами. Розраховувати на те, що він почне допомагати (владі РФ. - Ред.) виключно з політичної солідарності, було б надто оптимістично".
Торгівля між Росією та Африкою: стрімкий розвиток з невисокого старту.
У 2025 році Єгипет став важливим гравцем у російсько-африканській торгівлі, зайнявши приблизно 39 відсотків від загального обсягу, згідно з інформацією, наданою ФМС. Загалом, товарообіг Росії з усіма 54 африканськими країнами перевищував 27 мільярдів доларів. Під час одного з заходів Міністерства закордонних справ Сергій Лавров підкреслив, що торгівля розвивається "досить швидко", але зауважив, що "ще є можливості для подальшого зростання".
Обсяги торгівлі дійсно демонструють позитивну динаміку. З початку цього десятиліття товарообіг виріс приблизно на 50%. Проте, у 2025 році, про який звітував Лавров, не було зафіксовано зростання. Більше того, у минулому році російський експорт зменшився на 6,5%, досягнувши 22,7 мільярда доларів. Тим не менш, загальні результати виявилися приблизно на рівні 2024 року завдяки 26,1% зростання імпорту, який склав 4,4 мільярда доларів.
У загальному обсязі зовнішньої торгівлі Росії частка Африки залишається досить малою (у 2025 році - 3,9 відсотка) і явно не відповідає тій увазі, яку російська влада приділяє відносинам з африканськими державами.
Проте сама Росія не є значним торговим партнером для країн Африки. Для порівняння, товарообіг з Європейським Союзом, який є найбільшим партнером, у 2025 році склав близько 385 мільярдів доларів. Інші ключові партнери, згідно з даними національних статистичних відомств цих країн, також суттєво перевищують Росію за цим показником: обсяги торгівлі з Китаєм у 2025 році перевищили 348 мільярдів доларів, з США майже досягли 105 мільярдів доларів, а з Індією становили приблизно 103 мільярди доларів.
"Російська економічна присутність в Африці залишається набагато менш помітною, ніж присутність Китаю, США, традиційних зовнішніх гравців, як-от Франції та Великобританії, а також Індії, - зазначає ганський політолог, експерт аналітичного центру Geopolitical Intelligence Services Фідель Овусу. - Якщо говорити про торгівлю та інвестиції, то за останні роки навіть такі регіональні держави, як Туреччина та ОАЕ, діяли на континенті успішніше, ніж Росія".
Хоча на майбутньому форумі про економічну співпрацю, очевидно, багато говоритимуть, реальні плани не вражають. До 2030 року обсяг торгівлі має зрости в півтора-два рази, заявив нещодавно директор департаменту розвитку двосторонньої співпраці мінекономрозвитку РФ Павло Калмичек. Навіть якщо це станеться, Росія все одно поступатиметься, приміром, Німеччині, чий товарообіг з Африкою у 2025 році, за даними Федерального статистичного відомства (Destatis), становив близько 72 мільярди доларів.
"Західні країни, як і раніше, домінують у стратегічно важливих сферах, зокрема у видобутку корисних копалин, фінансах та енергетиці, навіть попри зниження їхньої політичної активності в регіоні, - зазначає аналітикиня консалтингової компанії Control Risks із Сенегалу Беверлі Очіенг. - Водночас Росія, безсумнівно, буде конкурувати за доступ до критично важливих мінеральних ресурсів та енергетичних проєктів. Це помітно на прикладі літієвих проєктів у Малі та ініціатив у сфері атомної енергетики по всьому континенті".
Які дії вживають російські найманці в Африці після смерті Пригожина?
Яскравіше, ніж у торгівлі та інвестиціях, російська присутність в Африці проявляється у військовій сфері. Ще з часів приватної військової компанії (ПВК) "Вагнер" російські найманці обслуговують, зокрема, правлячі режими нестабільних держав зони Сахеля - великого регіону на південь від Сахари. Натомість пов'язані з ними структури отримують доступ до природних ресурсів. Після загибелі засновника ПВК "Вагнер" Євгена Пригожина значна частина цих операцій перейшла під контроль ПВК "Африканський корпус", створеної російським міноборони.
Міністерство оборони здійснює зміну керівництва та переходить до більш традиційної системи військового управління замість використання найманців. Це, на думку Івана Клишча, робить військові операції менш ризикованими, проте водночас веде до збільшення бюрократії. Він також зазначає, що, незважаючи на сильну залежність країн, де присутні російські найманці, від Москви, вважати ці держави повністю підконтрольними Росії було б занадто спрощеним підходом.
Згідно з інформацією, наданою Дослідницькою службою Конгресу США, найбільші угруповання російських військових знаходяться в трьох африканських країнах: Центральноафриканській Республіці, Малі та Лівії. У кожному з цих регіонів мова йде про тисячі військовослужбовців. Окрім того, "Африканський корпус" прагне розширити свою діяльність у Буркіна-Фасо та Нігері, а також зафіксовані випадки присутності російських найманців в Екваторіальній Гвінеї.
Військова присутність Росії має кілька ключових причин, підкреслює Ірина Філатова, почесна наукова співробітниця університету Кейптауна. "Росія володіє значними запасами корисних копалин, таких як золото і уран. Це дозволяє їй здійснювати вплив на південні кордони Європи, зокрема в контексті міграційних питань та регіональної безпеки. Лівія, в свою чергу, є важливим логістичним центром, що забезпечує зв'язки з Сахелем та Центральною Африкою, оскільки вона дозволяє зручно організовувати постачання до країн без виходу до моря".
Врешті, Росія залишається для африканських країн найбільшим постачальником озброєння, попри те, що загалом її експорт зброї за роки війни скоротився. Стокгольмський інститут дослідження проблем миру (SIPRI) оцінює частку Росії на африканському ринку в 21 відсоток. Утім, Китай відстає не набагато. Його частка - 18 відсотків.
Які цілі Росія переслідує в Африці?
Хоча Росія не виступає основним економічним партнером для Африки, її вплив на континенті є значно більшим, ніж можна було б очікувати, якщо оцінювати лише обсяги торгівлі та інвестицій. Це зумовлено постачанням таких товарів, як продовольство та добрива, а також військовою присутністю в ряді країн. Про це говорить Іван Клишч з ICDS.
"Росія приділяє особливу увагу дипломатичному впливу Африки, під яким я маю на увазі, перш за все, кількість країн - адже на африканому континенті їх найбільше", - зазначає Фідель Овусу. - "Для Москви критично важливо мати підтримку африканських держав під час голосувань в Генеральній Асамблеї ООН. Останнім часом їй вдається здобувати таку підтримку все частіше".
Ірина Філатова також висловлює схожу точку зору: "Зв'язки з Африкою мають велике значення для Росії, адже вони слугують підтвердженням того, що країна не опинилася в міжнародній ізоляції. Російське керівництво намагається продемонструвати, що отримує підтримку від значної частини світового співтовариства, і африканські держави займають в цьому контексті важливу позицію".
Як в Африці ставляться до Росії
В останні роки Росія активно намагається закріпити своє місце на світовій арені, виступаючи в ролі захисника інтересів глобального Півдня і протиставляючи його Заходу, зокрема, посилаючись на історичну травму колоніалізму.
"Ми прагнемо співпрацювати з Африкою, і будемо це робити не так, як це робили колонізатори, щоб отримати прибуток чи привласнити ресурси, а з метою спільного розвитку", - запевнив президент Росії Володимир Путін під час свого виступу на нещодавньому засіданні клубу "Валдай".
В різних країнах реакція на колоніальне минуле варіюється, зауважує Ірина Філатова: "Африка не є однорідною країною, а складається з різноманітних націй. Сприйняття Росії та її самоідентифікація істотно відрізняються. Також існує значний розрив між думками політичних еліт і звичайних людей. Наприклад, у Південній Африці російська пропаганда отримує позитивну оцінку. В інших регіонах антиколоніальні настрої досить поширені, але вони не завжди пов'язані саме з Росією".
Беверлі Очіенг підкреслює, що Росія прагне використовувати м'яку силу, відкриваючи культурні установи та організовуючи програми навчання для журналістів, які охоплюють не тільки медійні, але й ідеологічні аспекти. Проте, за її словами, африканські держави в своїх відносинах із Росією перш за все керуються власними стратегічними інтересами.
Якщо розглянути документи Африканського союзу, найбільшого інтеграційного об'єднання континенту, то можна помітити, що основними пріоритетами в них вказані економічний розвиток, торгівля та інвестиції, а не конфлікти із Заходом. У цих сферах Росія наразі не здатна надати африканським країнам пропозиції, які могли б зрівнятися з тими, що надають інші міжнародні актори, вважає Іван Клишч.
