Пакет на 50 мільярдів доларів. Які дії має вжити Україна для відновлення економіки в умовах конфлікту?

Економіка України перебуває на критичному етапі, де зростаюче споживання, яке підтримується імпортом і зовнішньою допомогою, контрастує з постійним падінням промислового виробництва. У разі відсутності термінового об'єднання бюджетних коштів, банківських активів і міжнародної допомоги, країна може опинитися під загрозою втрати свого виробничого потенціалу.

В ексклюзивній колонці для РБК-Україна колишній голова Ради НБУ Богдан Данилишин аналізує, який сценарій дозволить зберегти стійкість і сформувати основу для повоєнного відновлення.

Основное:

* Виробництво проти споживання: реальний ВВП зростає символічно, а дефіцит торгівлі сягнув 46,3 млрд доларів.

* Енергетичний фокус: кожна гривня, вкладена в інвестиції, повинна оцінюватися в годинах стабільної роботи підприємства.

* Пакет для промисловості: пропонується виділити 50 млрд гривень на енергостійкість, гарантії ризиків та підготовку кадрів.

* Тривале фінансування: важливо розвинути механізми страхування військових ризиків і забезпечення кредитної допомоги з залученням міжнародних донорів.

Макроекономічний аналіз на середину жовтня 2026 року виявляє тривожний дисбаланс між споживчими витратами та виробничими показниками. Згідно з оцінками, представленими Міністерством економіки:

* За період з січня по серпень реальний валовий внутрішній продукт зріс лише на 0,2%.

* промислове виробництво за цей період скоротилося на 1%;

* роздрібний товарооборот збільшився на 8,8%;

* валове нагромадження основного капіталу в першому півріччі зменшилося на 0,3%.

Це показники різних періодів і різних частин економіки. Але разом вони вказують на слабкість відновлення її виробничої бази.

Роздрібна торгівля також створює додану вартість, а споживання підтримує зайнятість. Проте воно не замінює інвестицій у потужності, а коли внутрішня пропозиція обмежена, частина додаткового попиту задовольняється імпортом.

Аналіз оперативних митних даних за перші дев'ять місяців показує, що імпорт товарів збільшився на 26,9%, в той час як експорт знизився на 0,1%. Це призвело до товарного дефіциту в розмірі 46,3 мільярда доларів. Варто зазначити, що не весь імпорт є споживчим: значна частина складається з обладнання, енергоносіїв та компонентів для оборони, які є критично важливими для виживання країни. Основною проблемою залишається недостатня здатність генерувати валюту через власне виробництво.

Накопичені втрати роблять повільне зростання економіки особливо ризикованим. Якщо взяти до уваги річні коливання ВВП за періоди 2022-2025 років, ми отримаємо приблизно 78,9% від рівня 2021 року. При стабільному зростанні на 2% щорічно повернення до цієї бази зайняло б приблизно дванадцять років, а при 4% — близько шести років.

Читайте також: Економіка України повернулася до зростання: Держстат оприлюднив нові дані щодо ВВП

Це умовний розрахунок, що не враховує нових руйнувань, а не є прогнозом. Він ілюструє вартість втраченого часу. Крім того, навіть повернення до довоєнного рівня не означало б, що ми подолали відставання від європейських сусідів.

Основною причиною економічного спаду є агресія з боку Росії. Ніяка відсоткова ставка не зможе компенсувати збитки від знищених електростанцій, втрату робочих місць чи порушення логістичних ланцюгів.

Проте економічна стратегія визначає, чи зможе компанія витримати ці втрати і відновитися. Саме ця здатність повинна стати основним показником її ефективності.

Енергетична стабільність як економічна пріоритетність.

Згідно з узгодженою оцінкою, проведеною урядом України, Світовим банком, Єврокомісією та ООН RDNA5, потреби на відновлення до кінця 2025 року оцінюються майже у 588 мільярдів доларів протягом десяти років. При цьому, для сектора енергетики необхідно близько 91 мільярда доларів.

Ці цифри відображають обсяг потреб, але не становлять вже затверджене фінансування. Крім того, вони не враховують можливих руйнувань, які можуть відбутися в 2026 році. У світлі руйнувань, що мали місце в останні місяці, вимоги на відновлення можуть зрости втричі.

У зазначених обставинах головним критерієм для інвестицій стає кількість годин, які підприємства, лікарні та комунальні служби можуть функціонувати завдяки кожній витраченій гривні. Важливо інтегрувати відновлення великих енергетичних об'єктів із розподіленими джерелами енергії, системами накопичення, когенерацією, резервними мережами та ініціативами з підвищення енергоефективності.

Читайте також: До кінця року збільшиться кількість електрогенерацій: куди їх спрямують.

Вибране рішення повинно бути адаптоване до місцевих умов навантаження, доступності пального та можливостей технічного обслуговування, оскільки просто купівлі генератора буде недостатньо.

Починати не потрібно з нуля. За повідомленням НБУ, на кінець вересня банки вже розпочали фінансування енергетичних проектів бізнесу й населення загалом на 68,7 млрд гривень.

Ця сума не є ідентичною вартості існуючих потужностей. Тому урядам та місцевим адміністраціям слід гарантувати дотримання перевірених термінів підключення, наявність джерел пального, відповідальних операторів та фінансування для ремонту.

Відновлення пропозиції енергії має й антиінфляційний ефект. Менші витрати на аварійне живлення та простої стримують собівартість продукції.

Проте, інвестиції вимагають певного часу для реалізації. Таким чином, вони служать доповненням до монетарної політики, а не замінюють її необхідність.

Соціальну допомогу варто орієнтувати, перш за все, на родини, що мають труднощі з оплатою основних послуг. Також важливо публічно демонструвати фінансові витрати на цю підтримку.

Кредит повинен забезпечувати фінансування інвестиційних вимог.

Загальний обсяг кредитування в банківському секторі становить приблизно 15% від валового внутрішнього продукту, тоді як частка активних гривневих кредитів досягає 11%. Ці показники є окремими й не можуть замінювати один одного. Навіть швидке зростання процентних ставок на фоні низької бази не свідчить про те, що підприємства отримують достатню кількість довгострокових фінансів для оновлення своїх потужностей.

Одночасно, ствердження про загальне зниження кредитування в реальному вимірі потребує додаткового аналізу. Промисловий індекс цін не може слугувати універсальним дефлятором для кредитів у всіх секторах економіки.

Значні процентні ставки підвищують фінансові витрати та можуть затягувати повернення інвестицій. Одночасно різке зниження вартості гривні без зміцнення довіри здатне сприяти зростанню попиту на іноземну валюту. Тому важливі ясні умови для поступового пом'якшення монетарної політики, а також оцінка її впливу на виробничі процеси.

Уряд і НБУ мають узгоджувати макроекономічні припущення та обмінюватися оцінками ризиків, зберігаючи незалежність рішень центрального банку. Такий підхід узгоджується з наголосом МВФ на залежності монетарних рішень від даних і обережності валютної лібералізації.

Читайте також: Подальша валютна лібералізація підвищить довіру міжнародних інвесторів до України

Очікування на зниження всіх процентних ставок перед початком інвестицій є недопустимим для країни. Найбільшою проблемою для позичальників є можливість залишитися з кредитом після втрати придбаного обладнання.

Необхідні страхові покриття, часткові кредитні гарантії та залучення донорів для компенсації підтверджених військових втрат. Банк повинен нести частину ризику, щоб мати зацікавленість у оцінці життєздатності проектів, а уряд – визначати межі своєї відповідальності та враховувати потенційні виплати під час бюджетного планування.

Практичні механізми вже існують. ЄБРР, ЄС та Aon розширюють механізм страхування воєнних ризиків URGF зі 110 млн євро до 150 млн євро, зокрема для товарів на тимчасовому зберіганні та активів, пов'язаних із газом.

Окремий пілотний проект ЄБРР з ПриватБанком і Райффайзен Банком передбачає часткове зменшення боргових зобов'язань у випадку підтверджених військових ушкоджень фінансованих основних активів. Загальний обсяг початкових фінансових асигнувань складає 8 мільйонів євро. Це обмежений пілотний проект, а не загальне списання кредитних зобов'язань, однак він демонструє можливі шляхи для розширення підтримки.

Програму "5-7-9%" слід аналізувати з огляду на додаткові інвестиції, які б не були реалізовані без її впровадження. Основними напрямками є енергетична стійкість, переробна промисловість, оборонне виробництво, відновлення підприємств та технологічне модернізація.

Необхідність підтримки оборотного капіталу є важливою, особливо в умовах відновлення після завданих ушкоджень. Проте цю підтримку слід чітко відрізняти від фінансування розширення виробничих потужностей. Кількість виданих кредитів не є достатнім показником ефективності програми.

Необхідно зміцнити валютну стабільність за рахунок експорту.

На кінець вересня міжнародні резерви сягнули приблизно 47,1 мільярда доларів, що еквівалентно чотирьом місяцям імпорту. Зменшення цих резервів вказує на тиск у сфері зовнішнього фінансування. Проте варто зазначити, що продаж валюти Національним банком України не слід вважати безповоротним зникненням ресурсів: ці інтервенції підтримують функціонування ринку, де через війну виник структурний дефіцит валюти. Динаміка резервів також залежить від міжнародної допомоги, виплат по боргах і переоцінки активів.

Девальвація не зможе повернути до життя зруйновані виробництва. Для компаній, що використовують імпортне обладнання та сировину, це призведе до збільшення витрат.

Однак підтримка курсу на певному, обраному рівні може потребувати все більших втручань з боку держави. Тому важливо забезпечити контрольовану адаптацію курсу, чіткі правила валютних операцій та обережне скасування обмежень згідно з реальною доступністю зовнішніх фінансових ресурсів.

Читайте також: Долар за 50 гривень? НБУ прокоментував, яким буде курс, а МВФ висловив прогноз для економічної ситуації.

Виробнича реакція повинна стартувати з логістики та можливостей експорту. Для виходу на ринки Європи необхідні сертифікація, випробувальні лабораторії, а також відповідність технічним стандартам. Саме ці спільні для багатьох компаній бар'єри слід усунути державі в першу чергу.

Підтримка внутрішніх виробників повинна базуватися на чітко вимірюваних показниках, таких як додана вартість, ефективність, обсяги продажу та податкові надходження. Закупівлі для оборонних потреб і відновлення можуть стимулювати стабільний попит, якщо замовлення розробляються на кілька років наперед і пропонуються конкурентоспроможним постачальникам. Крім того, кожна спеціальна пільга повинна мати визначений термін дії та механізм оцінки її впливу.

Повні заборони на імпорт можуть призвести до значного зростання цін на важливі комплектуючі, а також закріпити існуючу неефективність. У такому випадку необхідно координувати підтримку з міжнародними зобов'язаннями України.

Бюджет має фінансувати здатність заробляти

На кінець серпня було зафіксовано, що сума державного та гарантованого державою боргу досягла 9,6 трильйона гривень. У той же час, середня процентна ставка за внутрішнім державним боргом склала 13,2%, тоді як за зовнішнім вона становила 1,95%.

Ця різниця показує цінність пільгового фінансування партнерів. Проте вона не є готовою оцінкою можливої економії. Адже борги відрізняються валютами, строками та умовами, а можливість замінити внутрішні запозичення зовнішніми обмежена.

Зменшувати вартість внутрішнього фінансування потрібно через зниження інфляційних і валютних ризиків, передбачуваний календар запозичень, розширення кола інвесторів і подовження строків боргу. Просте встановлення бажаної дохідності ОВДП може залишити бюджет без достатнього попиту.

Читайте також: Нацбанк вийшов із "режиму тиші": регулятор підвищив облікову ставку до 16%

Для розуміння масштабу: зниження ставки на один процентний пункт для одного трильйона гривень нового або рефінансованого боргу дає близько 10 млрд гривень економії за повний рік. На чинні облігації з фіксованим купоном цей ефект автоматично не поширюється.

Аналіз витрат має забезпечити підтримку оборонних потреб і важливих соціальних функцій, а також звільнити ресурси із програм, які не демонструють ефективності. Водночас необхідно зменшити податкові втрати через неформальні схеми, ліквідувати необґрунтовані пільги та забезпечити прозорість адміністрування для добросовісних підприємств. Очевидно, що ні невизначені майбутні надходження від детінізації, ні прогнозовані заощадження на відсотках не повинні використовуватися для фінансування вже взятих безумовних зобов'язань.

В якості початкової ініціативи можна запропонувати програму фінансування виробництва на суму 50 мільярдів гривень протягом року.

* 20 мільярдів на забезпечення енергетичної стабільності компаній та громад.

15 мільярдів на часткове забезпечення інвестиційних ризиків.

* 10 мільярдів для спільного фінансування модернізаційних проектів;

5 мільярдів на підготовку фахівців та адаптацію робочих місць.

Це приблизно 0,5% прогнозного номінального ВВП 2026 року. Розподіл є авторською ілюстрацією масштабу, а не кошторисом уже підготовлених проєктів.

Такий пакет можна активувати лише в рамках затверджених бюджетних перепризначень та узгодженого співфінансування грантів. Загальну суму гарантій не слід порівнювати з бюджетними витратами на управління ризиками. Необхідно встановити окремі ліміти зобов'язань, провести оцінку можливих збитків та розробити сценарій для великих виплат. Масштаб фінансування повинен визначатися на основі оцінки проєктів, а не бажаного рівня кредитного мультиплікатора.

Європейські інструменти відкривають нові можливості для розширення цього ресурсу. Ukraine Investment Framework володіє потенціалом на 9,6 млрд євро у вигляді гарантій та грантів, що сприяє залученню до 40 млрд євро інвестицій. Важливо зазначити, що ці кошти не є вільними бюджетними ресурсами України, а доступ до них здійснюється через спеціально обрані фінансові установи та підготовлені проєкти.

Спеціальний кредит ЄС під назвою Ukraine Support Loan на період 2026-2027 років розділяє військову та загальну фінансову підтримку. Урядові необхідно мати єдиний графік фактичних надходжень для кожного з інструментів, щоб уникнути повторного врахування одного й того ж ресурсу.

Український сценарій має бути готовим до погіршення умов

Перші три місяці реалізації такої програми слід зосередити на заходах, що забезпечують швидкі результати:

* завершення реалізованих енергетичних проектів;

* ліквідації затримок при підключенні;

реалізація узгоджених систем страхування та забезпечення гарантій;

* вирішенню питань, пов'язаних з платежами між державою та бізнесом.

Уряд повинен призначити відповідальних осіб та вказати джерела фінансування для кожного із прийнятих рішень. Місцева адміністрація зобов'язана підготувати необхідні майданчики та інфраструктуру.

Протягом найближчого року важливо зосередитися на оновленні виробничих процесів, укладенні експортних угод, підготовці кадрів та підвищенні якості виконання контрактів. Забезпечення захисту власності, прозорість у відборі отримувачів допомоги та ефективні механізми оскарження рішень державних органів є ключовими умовами для залучення інвестицій.

Затримки у впровадженні реформ можуть призвести до втрати зовнішнього фінансування. У липневому звіті Міжнародний валютний фонд чітко відзначив уповільнення прогресу у структурних перетвореннях.

Читайте також: МВФ розпочав нову місію в Україні: що обговорюватимуть

План повинен містити заздалегідь визначені кроки на випадок затримки в наданні допомоги, нових руйнувань або ускладнень з експортом. У разі збільшення ризиків пріоритет мають оборонні заходи, основні послуги, відновлення критично важливих об'єктів та підтримка життєздатних підприємств. Розширення програм можливе лише після підтвердження наявності ресурсів.

Для підвищення рівня безпеки та забезпечення фінансування можна пришвидшити процес модернізації та обережно зменшити обмеження. Не варто робити дату завершення війни критерієм, без якого вся програма втрачає свою значущість.

Щоквартальний звіт повинен відображати дані про години простоїв, фактичні обсяги виробничих потужностей, нові кредити на інвестиції, приватне співфінансування, доходи від експорту та рівень зайнятості після завершення навчання. Важливо також публікувати інформацію про бюджетні витрати на підтримку, потенційні гарантійні виплати та результати незалежного аудиту. Програми, які не забезпечують бажаного результату, слід коригувати або припиняти.

***

Україна вже довела свою здатність забезпечувати функціонування державних інститутів навіть у ситуації тривалої війни. Наступний виклик полягає в тому, щоб зберегти і розвинути виробничу базу, яка фінансує як оборонні потреби, так і соціальні послуги.

Міжнародна підтримка продовжує бути важливою. Її тривалі наслідки залежать від того, скільки компаній зможе відновити свою діяльність завдяки цій допомозі, скільки людей знайдуть продуктивну роботу і наскільки підвищиться здатність країни генерувати власні доходи. Таким чином, виживання економіки може стати фундаментом для її відновлення.