Час на їхньому боці: як підозрювані у корупційних справах ухиляються від покарання і чи є шанси це змінити.

Які спільні риси мають справи колишнього керівника Державної судової адміністрації, судді з Харкова, партнерки Насірова, колишнього головного архітектора Києва та генерального директора відомого забудовника?

Вірно — всі ці справи підпадають під строк давності і вже закриті.

Зокрема, у липні 2026 року суд ухвалив рішення закрити справу стосовно колишньої чиновниці Державної фіскальної служби Людмили Солотви, яка підозрювалася у пособництві екс-голові ДФС Роману Насірову. Оскільки з моменту скоєння злочину минуло вже 10 років, терміни давності виявилися спливаючими.

Схожа ситуація сталася і з суддею Дзержинського районного суду Харкова Сергієм Лазюком, якого обвинувачували в отриманні хабарів. Він також уникнув покарання через закінчення терміну давності. Це відбулося попри те, що у 2022 році Вищий антикорупційний суд виніс йому вирок — 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Проте, після цього, у 2023 році, суддя був мобілізований до Збройних сил України, що призвело до зупинки розгляду справи. Протягом двох років у цій справі нічого не рухалося, і, врешті-решт, у листопаді 2025 року терміни давності завершилися.

Ще один приклад — фігурант "плівок Вовка", колишній очільник Державної судової адміністрації Зеновій Холоднюк. Він уникнув можливого покарання за зловживання своїм становищем. Холоднюка підозрювали у тому, що він допомагав призначити кандидата на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який був лояльний до голови ОАСКу Павла Вовка. У результаті суд змушений був закрити справу через закінчення термінів давності.

Ситуація з колишнім головним архітектором Києва Сергієм Целовальником та генеральним директором скандально відомого забудовника "Укрбуд девелопмент" Олегом Майбородою є подібною. Відповідно до звинувачень, столична влада виділила земельну ділянку в центрі Києва в оренду приватній компанії. Їй було доручено збудувати житловий комплекс з басейном для учнів середньої школи №130. Проте через кілька років будівництво зупинилося через нестачу фінансування, але згодом забудовник вирішив продовжити проект. В результаті, замість запланованого басейну для дітей, було зведено багаторівневий паркінг, з якого приватна компанія отримала незаконний прибуток. Однак через закінчення терміну давності справу було закрито.

І якщо ви вважаєте, що йдеться лише про справи з топкорупцією, в яких фігуранти зазвичай можуть дозволити собі дорогих адвокатів, здатних затягувати процес, то це не зовсім так.

Ось схожі приклади з регіонів лише за останній час:

У Житомирі було завершено судове провадження щодо екскерівника обласного Держгеокадастру, яке тривало протягом десятиріччя.

На Кіровоградщині було завершено судове провадження щодо сільського голови, якого звинувачували у хабарництві та неправомірній передачі земель в оренду. Ця справа розглядалася з 2016 року.

- у Львові суд закрив справу щодо податківця, обвинуваченого в отриманні кількох хабарів та шахрайстві;

У Кропивницькому завершили розслідування справи судді Фортечного районного суду, якого звинувачували в шахрайських діях.

Причина та сама -- строки давності спливли. І таких прикладів -- десятки, якщо не сотні.

Закриття справи не завжди означає, що вину не довели або що відсутній склад злочину -- тобто реабілітуючі підстави. Часто кримінальні провадження закривають саме через сплив строків давності. У такому разі ми фактично втрачаємо можливість дізнатися, винний фігурант чи ні. Державі лишається звільнити його від відповідальності, а покарати, навіть якщо вина була б доведена, вже неможливо. Виняток -- якщо сам фігурант виявить бажання, щоб його справу розглянули до кінця і винесли вирок. Але навіть якщо суд визнає його винним, від покарання фігуранта все одно звільнять через сплив строків. Тож захист у такому перегляді нічим не ризикує.

У своєму звіті, що охоплює шість років діяльності ВАКС, Transparency International Україна повідомляє, що протягом 2024-2025 років 13 осіб були звільнені від кримінальної відповідальності через закінчення термінів. Крім того, протягом наступних трьох років ще 26 справ, пов'язаних з корупцією, можуть бути закриті.

Більше того, як стверджує голова антикорупційного комітету Верховної Ради Анастасія Радіна, щороку САП передає до ВАКС близько 120 справ, але суд ухвалює лише близько 70 вироків. На кінець 2025 року у ВАКС накопичилося 327 нерозглянутих справ, і 60% із них перебувають на розгляді понад рік. Із 2019 року через сплив строків давності вже закрили 64 справи, а середній розгляд у двох інстанціях триває близько трьох років.

Отже, як рахуються строки, від чого залежать та коли зупиняються?

Всі кримінальні справи починаються з конкретної дати, що визначається в залежності від характеру злочину. Наприклад, у випадку хабарництва терміни обчислюються з моменту отримання неправомірної вигоди, тоді як у справах, пов'язаних із поданням недостовірної інформації в деклараціях, вони починаються з дати подачі декларації з неточними даними.

Тривалість термінів також варіюється в залежності від серйозності кримінального правопорушення. Для ухвалення вироку за злочин невеликої тяжкості держава має всього 5 років з моменту його вчинення, тоді як за корупцію у великому обсязі покарання може бути застосоване протягом 15 років.

На перший погляд, строки можуть здаватися досить великими – протягом 5, 10 чи навіть 15 років можна завершити навчання в школі або університеті, а також досягти високих посад, починаючи з нуля. Саме тому в статті 6 Європейської конвенції акцентується на правах підсудного. Це положення визначає право на справедливий суд, і однією з його ключових складових є розумний термін розгляду справи. В контексті Європейського суду "гумові" процеси вводять обвинуваченого в стан невизначеності, адже його життя під кримінальним переслідуванням значно ускладнюється, а права та свободи – обмежуються. Тому на державу покладається обов'язок дотримуватися встановлених рамок, які мають бути присутніми, проте не завжди є достатніми.

Наше процесуальне законодавство містить певні запобіжні заходи для випадків, коли підозрюваний або обвинувачений проявляє неналежну поведінку. Наприклад, якщо особа вчиняє новий злочин певного виду до закінчення терміну давності, то цей термін переривається. Крім того, у випадку, якщо правопорушник ухиляється від слідства чи судового процесу, терміни давності зупиняються. На сьогоднішній день НАБУ активно розшукує осіб, причетних до 60 корупційних справ. Найстаріше оголошення про розшук на їхньому сайті з'явилося 10 років тому у справі про розкрадання газу ПАТ "Укргазвидобування" на суму 3 млрд грн. Якби не існувало відповідних законодавчих механізмів, терміни давності в цій справі вже б спливли.

Проте не всі підозрювані втікають за кордон, і не кожен з них вчиняє нові правопорушення, поки слідство тримає їх під прицілом. У ході повномасштабного вторгнення з'явився ще один метод уникнення покарання — "добровільна" мобілізація до Збройних сил України. Іншими словами, особи, звинувачені в корупційних діях, можуть знайти сховище від правосуддя в армії. За нормами Кримінального процесуального кодексу, розгляд справи призупиняється, якщо обвинувачений мобілізований, і відновлюється лише після його демобілізації. При цьому терміни давності для притягнення до відповідальності продовжують діяти. Завдяки цій особливості, десятки корупціонерів можуть уникнути можливого покарання.

Процес триває до моменту, коли вирок набирає законної сили, і в цьому є важливий аспект. Коли в ЗМІ повідомляють, що ВАКС виніс вирок про покарання у вигляді певної кількості років ув'язнення, це не означає, що вирок вже є остаточним і має юридичну силу.

У далекому 1999 році Конституційний суд здійснив аналіз явища депутатської недоторканності. Він також встановив, що процес притягнення до кримінальної відповідальності складається з кількох етапів, починаючи з моменту надходження повідомлення про підозру і завершуючи моментом, коли вирок набирає законної сили. Наше законодавство ясно визначає, що вирок стає остаточним або після закінчення терміну для подачі апеляції, або після ухвалення фінального рішення в апеляційному суді.

Перед моментом, коли вирок набирає законної сили, розпочинається одна з найскладніших фаз захисту.

Як розгортаються події: від "дурнів" до складних маневрів.

Затягнути розгляд справи на роки можна безліччю способів. Найпримітивніші -- зловживання процесуальними правами: фіктивні лікарняні, вигадані поважні причини неявки, перебої зі зв'язком, раптова зайнятість адвоката в іншій справі, безпідставні відводи та клопотання й багато іншого. Але є і більш монументальні та оригінальні способи.

Такі зміни стають суттєвою проблемою, адже новим адвокатам потрібно чимало часу, щоб ознайомитися з великою кількістю матеріалів, особливо коли обвинувачених багато. У випадку ОАСКу, наприклад, їх дев'ять, і кожен може мати по два захисники.

У тій же справі Окружного адміністративного суду Києва один із підозрюваних ще на етапі досудового розслідування залучив адвоката з проблемами зору та вимагав перевести 220 томів матеріалів справи на шрифт Брайля. Під час судового розгляду одне з засідань не відбулося, оскільки захисник пропустив слухання, оскільки відвів свою дитину в аквапарк.

Проходження військової служби, жага до якої часто виникає вже під час кримінального переслідування особи. І виникає зовсім не шляхетно -- а щоб зупинити провадження і затягнути розгляд. Проблема полягає в тому, що у разі мобілізації строки давності не зупиняються разом із розглядом. І навіть якщо обвинувачений технічно може брати участь у засіданнях під час служби ще не означає, що він на них з'являтиметься. Проблеми зі зв'язком, термінові завдання по службі -- і засідання знову переноситься.

Екс-суддя Київського апеляційного суду Ігор Петрик, затриманий за отримання хабара в розмірі 5 тисяч доларів, мобілізувався ще в 2022 році. Розгляд його справи був призупинений до травня 2023 року, проте Петрик не залишив військову службу і продовжував перешкоджати здійсненню правосуддя різними способами: він постійно ініціював перенесення судових засідань через тривоги, брав лікарняні, змінював адвокатів. У нього також траплялися й інші незаплановані ситуації. Наприклад, під час поїздки до суду зламався його транспорт. А одного разу він нібито забув свою сумку в маршрутці і витратив весь час, відведений для засідання, на пошуки цього транспорту по місту. Завершальним акордом стали перенесення засідань через "бойове" поранення, яке насправді сталося через самовільне залишення військової частини.

Цікаво, що повітряні тривоги, як з'ясував суд, були важливими для Петрика лише під час засідань. Після їх завершення він вільно прогулювався містом, замість того щоб залишатися в укритті. Це стало зрозумілим завдяки аналізу його телефонних дзвінків, зіставлених із картою тривог: суддя майже ніколи не рятувався від небезпеки. Наразі Петрика взяли під варту, і справу почали розглядати активніше. Вирок був винесений 9 липня, але попереду ще апеляційний процес, який потрібно завершити до початку грудня.

Завдяки подібним "стратегічним рішенням" у справах суддів, які перебувають під наглядом Автомайдану, ризик закриття в найближчі два роки висить над такими справами:

● справа судді Романа Потапенка, який, за версією обвинувачення, 15 серпня 2017 року отримав хабар від адвоката Анатолія Воронкіна за винесення виправдувального вироку. Обвинувальний акт скерували до суду 23 січня 2018 року, а у травні 2022 Потапенка оголосили у розшук, строки зупинились на рік. Коли Потапенка розшукали, розгляд продовжили, проте досі вироку немає, а часу залишилось зовсім небагато, до 15 серпня 2027 року;

● справа судді Ігоря Мінаєва, яка вже 4 роки призупинена в апеляції. За даними прокуратури, 26 вересням 2017 року він отримав хабар за непритягнення особи до адміністративної відповідальності. 5 вересня 2018 року справа вже була у суді. ВАКС оголосив вирок 4 лютого 2022 року, апеляція -- заморожена, а строки спливають вже 26 вересня 2027 року;

● справа судді Геннадія Молібоги та адвоката Ігоря Сєрікова, які обвинувачуються у тому, що 14 грудня 2017 року отримали хабар за непритягнення особи до адміністративної відповідальності. 6 серпня 2018 року обвинувальний акт направили до суду, 2 грудня 2025 року ВАКС оголосив вирок, а 14 грудня 2027 року вже закінчуються строки. Справа зараз у апеляції, але на засідання Молібога перестав з'являтися -- за що отримав грошові стягнення, -- і перестав виходити на зв'язок через близькість місця свого перебування до фронту.

*Ми свідомо наводимо конкретні дати. Вони демонструють, що правоохоронці не гаяли часу в цих справах — розслідування та передача матеріалів до суду були завершені в межах року. Однак навіть така швидка реакція детективів і прокурорів не захистила справи від ризику закриття. Це означає, що проблеми часто виникають під час судового процесу і залежать від дій сторони захисту.*

Проблеми не підлягають термінам давності. Яким чином їх можна розв'язати?

Вивчаючи фактори, що призводять до закриття справ через терміни давності, ми приходимо до висновку, що необхідно застосовувати системний і всебічний підхід.

По-перше, важливо здійснювати вплив на поведінку учасників процесу, зокрема, на представників сторони захисту. Це стосується ситуацій, як-от постійні відсутності без поважних причин, ненадійні лікарняні довідки та відпустки, а також необґрунтовані клопотання та клопотання про відвід. Для досягнення цієї мети необхідно посилити існуючі механізми впливу, закладені в законодавстві.

На сьогоднішній день, якщо обвинувачений не з'являється на судове засідання, йому може бути накладено фінансове стягнення. Це може бути ефективним засобом, але в контексті корупційних справ та з урахуванням економічного становища підозрюваних — не завжди результативним. Сума таких "штрафів" коливається від 0,5 (1 664 грн) до 2 (6 656 грн) прожиткових мінімумів. Для осіб, які беруть участь у схемах на мільярди, таких як народні депутати, міністри та інші високопосадовці, ця сума не є значною. Тому для підвищення ефективності фінансових санкцій доцільно було б їх індексувати, враховуючи реальну економічну ситуацію в країні, а також особисті та майнові характеристики правопорушника, як це успішно робиться при визначенні розміру застави у справах, пов'язаних із топкорупцією.

Існує ще один механізм – дисциплінарні провадження по відношенню до прокурорів та адвокатів, зокрема за неявку на судові засідання. На жаль, судді рідко використовують цю можливість, і досі її ефективність не була продемонстрована, хоча потенціал для цього існує. Учасники процесу повинні усвідомлювати репутаційні ризики, коли обирають стратегію, що полягає не у наданні переконливих доказів, а в навмисному затягуванні справи. На нашу думку, загроза дисциплінарного покарання для прокурора або позбавлення адвокатського статусу повинна стримувати бажання зловживати процесуальними правами. Проте, на практиці, з десятків звернень суддів ВАКС щодо адвокатів лише кілька були притягнуті до відповідальності.

Якщо для боротьби з "поступовим затягуванням" можна використовувати вже існуючі інструменти в процесуальному законодавстві, то ситуація з мобілізацією до Збройних Сил є дещо більш складною, проте також підлягає вирішенню.

26 червня народні обранці подали до Верховної Ради законопроєкт №15354, що передбачає призупинення строків давності під час проходження військової служби для осіб, які є фігурантами справ, що розслідуються детективами НАБУ або вже передані до суду прокурорами САП. Відновлення перебігу строків планується здійснювати або з моменту звільнення з військової служби, або з часу відновлення судового провадження.

Такі зміни до Кримінального кодексу будуть обґрунтованими. Адже прагнення служити Україні повинно виходити з щирих почуттів та патріотизму, а не з наміру уникнути покарання.

Є й друга пропозиція -- вона покликана боротися із глобальною проблемою закриття справ за строками давності саме у корупційних провадженнях. Ідея така: зупиняти перебіг строку давності за тяжкі й особливо тяжкі корупційні злочини з моменту, коли обвинувальний акт направили до суду. На думку законотворців, це позбавить підсудних можливості та сенсу затягувати розгляд справи, адже результат неодмінно настане, незалежно від їхньої поведінки. А щоб обвинувачення не зловживало цим і не подавало неякісні матеріали, строк пропонується відновлювати, якщо суд поверне обвинувальний акт на доопрацювання.

Ця ініціатива важлива як для європейського курсу України, так і для справедливості й посилення антикорупційних органів. Адже небезпека корупційних правопорушень саме в ресурсах -- фінансах і зв'язках, які дозволяють суб'єктам роками ухилятися від правосуддя і почуватися при цьому комфортно.

Проте важливо правильно оцінити ризики. Якщо терміни давності будуть призупинені з моменту передачі обвинувального акта до суду, це може призвести до суперечок і можливих позовів до Європейського суду з прав людини від осіб, які є учасниками справи. Це пов'язано з тією ж статтею 6 Конвенції та з тим, як наразі регламентовані наші терміни давності. Якщо призупинення відбувається лише на фінальній стадії — тобто коли рішення суду набирає законної сили — то їхнє зупинення в окремих випадках на ранніх етапах може виглядати як непослідовність з боку законодавця і порушення положень Конвенції.

Тож норми варто виписати так, щоб вони узгоджувалися з поняттям розумного строку розгляду справи. Держави-учасниці Конвенції мають широку дискрецію у реформуванні власного законодавства, зокрема щодо строків давності. Єдине обмеження стосується заборони застосовувати такі зміни до діянь, за якими строк вже сплив на момент набрання чинності нових положень законодавства.

До прикладу, в Італії діє унікальна двошарова система, коли основний строк давності зупиняється після вироку першої інстанції (так званий "закон Бонафеде"). Водночас тривалість апеляції та касації обмежена жорсткими дедлайнами (так звана "реформа Картабіа").

Ці терміни для розгляду справ були введені, щоб запобігти ситуації, коли обвинувачений стає "вічно підсудним". Якщо апеляційні або касаційні суди не встигають розглянути справу в установлені строки, вона визнається процесуально неприйнятною, що фактично призводить до її закриття. Натомість рішення суду першої інстанції безпосередньо та назавжди зупиняє перебіг основного строку давності.

Судовий процес в Україні є вкрай складним механізмом. Він стикається з великими навантаженнями, перебоями в електропостачанні, повітряними тривогами та іншими зовнішніми факторами, які вже витрачають чимало часу на шляху до справедливих і обґрунтованих рішень. Тому надзвичайно важливо на законодавчому рівні унеможливити маніпуляції та хитрощі, що затягують розгляд справ — як з боку захисту, так і з боку обвинувачення. Важливо бачити нульову толерантність суду до подібних дій та розвиток механізмів протидії — як тих, що вже закладені в нашому процесуальному законодавстві, так і нових норм, які зміцнять можливості суду у боротьбі зі зловживаннями процесуальними правами.

Нехай справедливість торжествує крізь усі часи.

Дар'я Носик, правознавець Всеукраїнського об'єднання "Автомайдан"