"Це провокація від спецслужб!" У Росії засудили чоловіка за зраду Батьківщині через переписку з "Анною з Херсону".

50-річного мешканця Калінінграда Олексія Кириленка засудили в Російській Федерації за звинуваченням у державній зраді. За версією правоохоронних органів, він нібито намагався незаконно перетнути український кордон та приєднатися до Збройних сил України. Проте сам Кириленко стверджує, що його наміри були зовсім іншими — він хотів забрати свою знайому з Херсону та її дитину. Його друзі вважають, що він став жертвою провокації з боку спецслужб, і підозрюють, що саме вони вели переписку з Кириленком, видаючи себе за "Анну з Херсону".

Телевізійна та онлайн-платформа "Настоящее время", запущена Радіо Свобода, детально висвітлює цю історію для російськомовних глядачів.

У 2024 році Олексій Кириленко обіймав посаду завідувача складу в одній із будівельних фірм Калінінграда. Як і його батьки, він є українцем за національністю. Його батько закінчив військове авіаційно-технічне училище у Василькові, проте згодом переїхав до Росії, де служив у Забайкальському краю протягом десяти років. Саме в Читі, на сході країни, Олексій з'явився на світ. Згодом сім'я вирушила до Калінінграда.

"Наскільки я знаю, . Він узагалі не підтримував усе це неподобство, - розповідає Олег, один зі знайомих Кириленка (ім'я змінено на прохання героя з міркувань безпеки - ред.). - . Мабуть, те, що з ним сталося, - це наслідок його довірливості.

Друзі розповідають, що Олексій займався підприємницькою діяльністю, постачаючи запчастини та комплектуючі для державних підприємств Калінінграда, зокрема для місцевої теплоелектростанції та "Автодору". Однак з початком війни його бізнес зазнав серйозних труднощів і зрештою зруйнувався через західні санкції, введені проти Росії.

Він співпрацював зі своїм партнером і взяв кредит. І тут розпочалася "СВО" (так російська влада називає війну з Україною - ред.). У цей період він замовив дорогі комплектуючі для ТЕЦ, але через санкції все було заблоковано. Олег згадує: "Гроші пішли до Німеччини, а товар так і не вдалося ввезти. Внаслідок цього не було змоги погасити кредит, та й за оренду квартири також не вистачало коштів". Олексій змушений був повернутися жити до батьків, і незадовго до цього розлучився з дружиною. Врешті-решт, він опинився у важкому емоційному стані, відчуваючи глибоку депресію.

Після втрати бізнесу, Кириленко оселився в маленькому дачному будиночку, де займався ремонтом. Одного дня він поділився з друзями спогадами про дівчину з Херсону на ім'я Анна, з якою колись познайомився, і згадав, що у них є спільна дочка. Анна знову вийшла на зв'язок з Кириленком вже після початку війни в Україні. Вона розповіла йому, що російські солдати, за її словами, вбили її батька - генерал-майора, а також матір і старшу дочку. Саме вона, працюючи нейрохірургом, вирушила на фронт, а молодшу дочку відправила до дитячого будинку. Олексій, як стверджують його друзі, щиро вірив цим словам. Проте його товариші залишалися скептично налаштованими щодо історії "Анни".

", - розповідає Олег. - Але ми її ніколи не бачили і взагалі не знаємо, чи існує вона насправді". За його словами, ми знаємо, що вона нібито нейрохірург, працювала у військовому госпіталі. Але ми шукали й не знайшли про неї жодної інформації, як і про її вбитого батька, генерал-майора".

" (радянська шпигунка в Німеччині), знаєш фільм "17 миттєвостей весни"? Це підстава, тебе використали, дурнику, - каже Олег. - Але він весь час стверджував, що жінка й дитина справжні, і досі на цьому наполягає. Ми ж схиляємося до того, що це була провокація спецслужб, легенда. Думаю, вони могли використати цю інформацію, зараз ШІ робить усе. Нібито це вона йому написала, а насправді може й чоловік писати".

"І . Він мав можливість здійснити будь-яку задумку," - підкреслює товариш Олексія.

"Він тоді сказав, що постійно з нею на зв'язку, вмовляє її піти "з нуля", де вона воювала. Просив забрати дитину з дитбудинку, - згадує Олег. - На початку 2024 року він повідомив нам, що вони вирішили одружитися, а потім виїхати до Канади".

"Весілля планували провести онлайн, дату двічі переносили. Ми тоді намагалися йому пояснити, що в Росії одружитися онлайн не можна (в Україні така можливість є - ред.). Але зрештою весілля так і не відбулося", - наголошує друг Кириленка.

28 лютого 2024 року Олексій поїхав до міста Багратіоновська, що на російсько-польському кордоні, за 45 км від Калінінграда. Мабуть, саме там він намагався нелегально перетнути кордон, - каже його друг.

"Він їхав на таксі. Коли воно зупинилося на вулиці Прикордонна, з машини, що їхала за ними, вискочили представники силових структур. Схопили Олексія, він не чинив опору, - розповідає Олег. - Лише згодом ми дізналися, що Льоша був на зв'язку з якимось чоловіком на ім'я Віктор, який казав, що допоможе йому перетнути кордон. Мовляв, у Польщі його зустрінуть, усе буде добре".

Кириленка доставили до відділення поліції. Як він згодом розповів адвокату, наступні пів доби, до 16:00 29 лютого, він провів у наручниках, з мішком на голові, при цьому йому довелося стояти на одному коліні.

"Це було буквально тортурами: його змушували стояти на одній нозі. Всю ніч його тримали в кімнаті, при цьому жодного звинувачення не висунули. . В Олексія було безліч гематом", - каже Олег.

Після затримання Кириленко отримав адвоката, який вмовив його підписати свідчення про визнання вини. Однак невдовзі Кириленко вирішив змінити захисника і уклав угоду з адвокаткою з Калінінграда, Марією Бонцлер. Її захист тривав недовго: 28 травня 2025 року 65-річна Бонцлер сама потрапила під арешт і наразі перебуває в калінінградському слідчому ізоляторі. У березні 2026 року їй також пред’явили обвинувачення у державній зраді.

Судовий процес у справі Кириленка відбувся 4 березня 2026 року. Згідно з даними слідства, мешканець Калінінграда мав намір виїхати спочатку до Польщі, а потім до України, щоб приєднатися до Збройних Сил України. У матеріалах справи містяться свідчення про те, що Кириленко нібито зв'язався з невідомою особою і, слідуючи її порадам, здійснював певні дії.

За замах на державну зраду та спробу участі в діяльності терористичної організації суд засудив Кириленка до 15 років ув'язнення в колонії суворого режиму, з відбуванням перших чотирьох років у в'язниці. 3 липня 2026 року Апеляційний військовий суд у Власісі залишив вирок у силі.

"Він перебуває в дуже поганому стані і не здатен пересуватися."

У СІЗО у Кириленка виникли труднощі зі станом здоров'я.

Коли його затримали 12 грудня 2024 року, його привели на допит. Олексій не зміг утриматися на ногах і впав. У цей момент один із співробітників, спираючись усім своїм тілом, навалився на нього, внаслідок чого він отримав травму ноги. Тепер Льоша сильно кульгає і пересувається лише з милицями, - розповідає Олег. - Його руки також, очевидно, зазнали ушкоджень, адже нервові закінчення, можливо, пошкоджені. Він вже відчуває, як пальці починають відмовляти, і не може стиснути руку в кулак.

Друзі розповідають, що Олексій провів практично цілий рік у слідчому ізоляторі без необхідного зубного протеза. Його батьки намагалися передати протез, але місяцями отримували відмови та писали численні звернення керівництву установи. Лише через чотири місяці їм вдалося добитися прийняття протеза, проте незабаром він зник із камери. Батьки вирішили замовити новий протез вартістю 70 тисяч рублів, але знову зіткнулися з труднощами у його передачі, що затяглося ще на пів року.

"На протязі 11 місяців він не мав змоги нормально харчуватися і пережовувати їжу, що призвело до розвитку дистрофії. Зараз, при зрості 177 см, його вага складає лише 50 кг; разом з одягом, милицями та взуттям його загальна вага становить 59 кг", - розповідає його товариш. "Є навіть медичний висновок невролога з обласної лікарні, в якому рекомендується стежити за вагою! Але, звичайно, ніхто цим не займається. До того ж, у нього астма, коливається тиск, і є труднощі з сечовипусканням."

На додачу до цього у СІЗО у Кириленка постійно виникають алергічні реакції - він з дитинства страждає на поліноз, алергію на цвітіння. Через це ще у 1992 році він отримав "білий квиток" (непридатний до військової служби).

"Отже, людину визнали непридатною для проходження строкової служби, але, згідно з версією слідства, вона все ж планувала вирушити на війну," - з подивом зазначає Олег.

Ув'язнений не може домогтися проведення повного медичного обстеження для встановлення ступеня інвалідності та призначення лікування. Захист Кириленка та

Вирок, винесений Кириленку, став остаточним, і 15 серпня його етапували до слідчого ізолятора в Митищах, звідки планують перевести до Саратова.

"Зараз адвокат намагається зупинити переведення. Якщо вже відбувати покарання, то чому б не робити це ближче? У Льоші літні батьки, мати тяжко хвора, їй важко ходити через проблеми із суглобами. Тобто вони навіть не зможуть приїхати до нього", - каже Олег.

Товарищі та адвокати Кириленка підкреслюють, що транспортування в спеціальному вагоні без доступу до медичної підтримки є прямою загрозою життю та здоров'ю ув'язненого.

Кириленко перебуває в критичному стані, не має можливості ходити, – повідомив адвокат правозахисної організації "Перший відділ" Євген Смирнов в інтерв'ю проєкту Російської редакції Радіо Свобода "Север.Реалии". – На жаль, не варто сподіватися на жодні поблажки під час касаційного розгляду. Найкращий варіант – зменшення терміну на рік, але це суттєво не вплине на його ситуацію. Єдиним позитивним моментом є те, що завдяки тривалому перебуванню під арештом – майже два з половиною роки – у СІЗО, скоротився термін його утримання в умовах в'язниці. За статтею про "державну зраду" термін арешту зараховується день у день.

Адвокат окремо зазначає, що в Калінінградській області немає в'язниць, тому засудженого відправляють для відбування покарання в інший регіон Росії. А .

"Наприклад, це дійсно велика відстань. Її діти не мають фінансової можливості відвідати маму. Це обійдеться в кілька сотень тисяч рублів, а таких коштів у них просто немає", - зазначає Смирнов.

Ці особи знаходяться під особливим контролем у всіх виправних установах. Їх кореспонденцію та передачі перевіряють з особливою строгістю. Спроби утримувати їх у найгірших умовах стають нормою: їх направляють до ШІЗО або до ПКТ (приміщення камерного типу). "Їхній режим постійно стає жорсткішим, - зазначає адвокат. - Спочатку вони перебувають у звичайних умовах, але згодом їх переводять на більш суворий режим. Вже на початку накладаються декілька покарань, і їх переводять у 'критку' – приміщення камерного типу. І вони залишаються там протягом усього терміну, фактично, у в'язниці. Таким чином, держава прагне продемонструвати суспільству: ми знищимо вас, ми вас катуватимемо".

Схоже, що це була спроба провокації. Спеціальні служби характеризують це як "оперативний експеримент".

Сьогодні за статтею "державна зрада" у Росії переслідують уже дві тисячі росіян, щодня порушується в середньому дві справи. Якщо до війни виносилося в середньому 15 вироків на рік, то зараз їхня кількість зросла в десятки разів, розповідає Євген Смирнов. І

"Судячи з усього, так, це, звичайно, була провокація. Вони, мабуть, дізналися, що у нього була ця дівчина, якесь спілкування з нею. І просто від її імені почали йому писати, - зазначає Євген Смирнов, говорячи про справу Кириленка. - Але перевірити чи підтвердити це неможливо. Слідство відмовилося перевіряти наші версії й керувалося лише своїми папірцями".

"Спецслужби - це насправді звичайні бюрократи. Вони мають звітувати про запобігання значній кількості злочинів. Дрони літають, а в Росії відбуваються вибухи. Керівництво поставило завдання їх зупинити. Тож вони звітують про те, що до нас прилетіло 50 дронів, але водночас зазначають, що уникнули багатьох терактів. Проте вони не розповідають про те, як затримали 15-річного підлітка, якого самі ж попросили купити бензин і кинути його в паровоз. Їхні звіти сухі й формальні: "ми запобігли диверсії", - зазначає юрист.

По утверждению Смирнова,

"Тоді, у паніці, всі намагалися якось допомогти, кудись переказати гроші, - каже він. - Відразу з'явилося безліч зборів - допомога біженцям, збори на якісь ліки, допомога Україні. І в перші дні ще не було санкцій, навіть міжнародні платежі працювали, і люди переказували багато грошей. Через десять днів генеральна прокуратура [Росії]виступила з попередженням, що переказувати гроші в Україну не можна, бо це може бути державною зрадою, - розповідає Смирнов. - А ще через приблизно п'ять місяців ФСБ почала проводити оперативно-розшукові заходи: приходили до людей, забирали в них техніку, виносили офіційне застереження про те, що це може бути розцінено як державна зрада. А потім, починаючи з 23 року, стали порушувати кримінальні справи за ці перекази".

Згідно з його заявами, в Росії відбувається друга хвиля розслідувань справ про державну зраду, пов'язаних з фінансовими переказами. Раніше під арешт потрапляли лише ті, хто відправляв кошти в українські фонди та організації. Тепер же ризик затримання стосується всіх, хто здійснює пожертви на російські банківські картки.

"У 2022 році громадянка Росії збирала кошти на картку "Сбербанку". Мета збору - придбання медичних препаратів для українців. Такі перекази здійснювалися через російські банки цілком офіційно, - наводить він приклад. - Але ".

Проте, за інформацією адвоката, більшість кримінальних справ щодо державної зради в Росії ініціюються саме через провокаційні дії силових структур. Спеціальні служби без особливих зусиль виявляють потенційних жертв в інтернет-просторі, оскільки багато людей відкрито діляться своїми переконаннями у соціальних мережах.

Не зовсім зрозуміло, яким чином ФСБ отримала інформацію про знайомство Олексія Кириленка з людиною з Херсону. Проте, незаперечним є те, що "Анна" сама ініціювала контакт з росіянином після тривалої паузи. У своєму повідомленні вона безпосередньо запитала, чи готовий він захищати Україну. Цього виявилося достатньо, щоб розпочати кримінальне провадження, як зазначає Євген Смирнов.

Спочатку їхня бесіда торкалася особистих питань, але згодом ця дівчина ненав'язливо перевела розмову на тему готовності Олексія захищати Україну. Вона заявила, що проживає в Україні і їй потрібна підтримка та захист. Смирнов згадує, як розвивалося їхнє листування: "Олексій не говорив про намір піти на війну, але цей факт був зафіксований. У Росії це розглядається як державна зрада, адже перехід на бік противника вважається серйозним злочином. Тому будь-яка спроба виїзду з країни сприймається як початок кримінальних дій".

Смирнов окремо зазначає, що справа Кириленка не зовсім типова: силовики діяли від імені його знайомої. У більшості випадків провокатори, які ведуть розмови, - це незнайомці з мережі.

"З'являється така людина, починає листування. Спочатку - на нейтральні теми, завойовує довіру, а потім уже починає обговорювати щось конкретне. Завдання провокатора - не просто поміркувати, а продовжувати запитувати, доки людина не скаже все точними формулюваннями, - пояснює адвокат. - Провокатор каже: "Ну слухай, чувак, я ж такий самий, як ти. Я теж проти них, цієї путінської шобли, ми всі за перемогу України".

Він говорить: "Я приєднався до певної організації, у них усе під контролем, ще трохи – і вони допоможуть нам здобути перемогу у війні". При цьому згадує одну з заборонених у Росії "терористичних груп". Або ж видає себе за жертву, представляючись працівником СБУ або ГУР, чимось подібним. Таким чином, вони закріплюють момент, коли особа усвідомлює, з ким спілкується, і стає частиною злочинної змови. Після цього провокатор підштовхує її до конкретних дій, які потрібно буде виконати, - пояснює він механізм дій.

У цей момент провокатор звертається з проханням вчинити незаконні дії, такі як залишити напис або підпалити щось.

Наприклад, йдеться про ці відомі релейні шафи на залізничному транспорті. Смирнов зазначає: "Кажуть, купіть бензин, облийте цю шафу й підпаліть її". В результаті лише фарба обгорає, тоді як обладнання залишається неушкодженим, і реальної шкоди не завдається. Однак жертві пояснюють, що "ми зможемо зупинити війну, призупинити рух потягів і паралізувати роботу заводу".

Жертвами провокацій через листування часто стають зовсім молоді люди, які багато часу проводять у соціальних мережах.

Часто співробітники ФСБ самі не приховують, що затримали людину саме в результаті провокації.

". І прямо зазначають у справі, що "під час моніторингу мережі інтернет було виявлено такого громадянина, який негативно висловлювався про чинну політичну систему. Після цього співробітник такий-то вступив з ним у контакт, представився представником України, попросив його зробити те-то, на що той погодився, і після цього був затриманий, - каже Євген Смирнов. - І це кваліфікується як завершена державна зрада, і суди з цим погоджуються. Бо це особлива категорія справ, якої всі бояться, як вогню. Усі бояться проявити м'якість у цій категорії справ".

Ось ще один важливий аспект: незважаючи на те, що ці справи є досить поширеними, їх розглядом займаються спеціально призначені судді, які мають доступ до державної таємниці. Таких суддів не так вже й багато, і зазвичай вони проходять ретельну перевірку та навчання. Ці фахівці усвідомлюють важливість своїх обов'язків і, як правило, остерігаються виявляти ініціативу, - зауважує адвокат. - Працівники силових структур дійсно вважають, що затримують ворогів Росії; у багатьох з них справді є певні стереотипи. Суть їхньої логіки така: добре, що ми затримали ворога, адже якщо б не ми, то підступний українець міг би змусити його вчинити щось жахливе. А якщо ти виступаєш проти "СВО" або поточної політики, то ти автоматично стаєш ворогом, з яким можна чинити все, що завгодно.