Business Wisdom Summit 2026: Як підприємництво та суспільство створюють нову відповідальність у часи війни -- Delo.ua

Як змінюється роль компаній у відповідь на соціальні виклики? Чому соціальні ініціативи перестають бути разовими акціями та стають стратегічними інструментами? Ці питання опинилися в центрі панельної дискусії Бізнес і суспільство на Business Wisdom Summit 2026. Експерти обговорили нову етику взаємодії між тилом і фронтом та способи масштабування соціального впливу.

Модераторка дискусійної панелі Тетяна Смірнова, генеральна директорка бізнес/медіа бюро ekonomika+, разом із провідними експертами галузі досліджувала, яким чином суспільна довіра може бути трансформована в ефективну інфраструктуру.

Своїми знаннями та поглядами поділилися:

Починаючи бесіду, Тетяна Смірнова акцентувала увагу на звітних даних Фонду Притули, які свідчать про зібрану суму, що перевищує 12 мільярдів гривень. Вона поцікавилася, чи можна вважати цей факт доказом глибоких змін у довірі суспільства до благодійних ініціатив.

На думку Сергія Притули, кожна цифра в звітах є, перш за все, свідченням наявності інфраструктури, що підтримує довіру.

"Утримувати довіру вкрай складно без постійної підтримки. Прозорість, відповідальність і професіоналізм — це ті чинники, які не дають нам повернутися назад. Українці вже виробили звичку надавати допомогу через волонтерські ініціативи. Відчуття соціальної відповідальності стає невід’ємною частиною нашого суспільства, і це є однією з найкращих змін, хоча війна стала її каталізатором," — підкреслив він.

Він акцентував увагу на тому, що сучасні фонди стали більш ніж просто механізмами збору фінансів для закупівель. Це організації, які набули інституційної здатності впливати на ситуацію на рівні держави. Фонди часто швидше за державні структури виявляють і впроваджують технологічні рішення у бойових умовах, оскільки не стикаються з бюрократичними перепонами. У цій синергії роль держави полягає в масштабуванні успішних прикладів.

Водночас Притула розкритикував тезу про те, що "добрі справи робляться тихо. На його переконання, у країні, де точиться війна, про допомогу треба говорити максимально гучно, аби ставити приклади та залучати нових учасників.

Найбільш напруженим моментом обговорення стало своєрідне звернення Притули – маніфест, адресований іноземним компаніям, що продовжують свою діяльність в Україні, але відмовляються підтримувати військові ініціативи через свої "корпоративні принципи". Засновник фонду охарактеризував як деструктивний аргумент від брендів, які не бажають "обирати сторону".

"Ви вже ухвалили своє рішення, коли заснували бізнес тут і почали заробляти гроші," -- зазначив він, акцентуючи на тому, що єдиною причиною продовження діяльності цих компаній в Україні є підтримка Збройних сил України.

Звертаючись до керівників міжнародних офісів, він виступив з закликом оновити старі протоколи: "Ті, хто прагне змін, знаходять рішення, а ті, хто цього не бажає, лише вигадують причини".

На запитання модератора стосовно змін у підходах до благодійності під час розширення компанії, співзасновник і член Ради директорів SoftServe Тарас Кицмей зазначив, що корпоративна соціальна відповідальність (КСВ) починається з підтримки власної команди. В умовах великої війни ІТ-компанія прийняла рішення зберегти робочі місця та продовжувати виплачувати зарплату всім своїм мобілізованим співробітникам, яких на даний момент більше 400.

"Чи можете ви когось звільнити зі своєї сім'ї? Важко. Ми не можемо ставити тих, хто йде на війну, у гірші умови, ніж тих, хто залишився. Корпоративна соціальна відповідальність -- це бумеранг. Добре, яке ви творите, завжди повертається", -- наголосив Кицмей.

Зі зростанням компанії розширилася і її соціальна відповідальність. SoftServe заснував корпоративний фонд "Відкриті очі", який вже передав на фронт близько 400 повністю укомплектованих евакуаційних автомобілів. Додатково, компанія надає підтримку державі через технологічні рішення. У рамках ініціативи Open Tech фахівці, які працюють на волонтерських засадах (pro bono), реалізували 86 цифрових проєктів і наразі працюють над ще 30. Серед їхніх партнерів - Міністерство цифрової трансформації, Міністерство оборони, фонд "Повернись живим" та Фонд Сергія Притули.

Підсумовуючи свою промову, Тарас Кицмей підкреслив, що підприємцям не слід розглядати корпоративну соціальну відповідальність як просто тренд або звичайну вимогу. Саме КСВ є важливим інструментом, який сприяє формуванню довіри до компаній.

"Корпоративна соціальна відповідальність виступає як інструмент, що може створити гармонію між бізнесом і суспільством. Це повинно стати нашою метою," -- чесно зазначив він.

Обговорюючи глибину залученості бізнесу, директорка з комунікацій "Інтерпайп" Людмила Новак наголосила, що для прифронтового заводу в Нікополі, чиї 1500 працівників нині у ЗСУ, допомога армії стала питанням існування. Компанія створила штатну патронатну службу, яка безперервно забезпечує мобілізованих колег усім необхідним.

"Це не просто про волонтерство, а про життєздатність нашого бізнесу. Якщо ми не докладемо всіх зусиль для підтримки військових у цей критичний момент, ми ризикуємо не лише зупинити свою діяльність, але й втратити нашу країну", — наголосила вона.

Однією з найбільших проблем є реінтеграція ветеранів у важкі галузі промисловості. Наразі на підприємство повернулися 200 демобілізованих військовослужбовців, а рівень їхнього збереження досягає вражаючих 75% (в той час як середній показник по країні становить лише 50%). Для досягнення таких результатів компанія запровадила обов'язкову медичну та психологічну реабілітацію перед тим, як ветерани вирушають у виробничі цехи, оскільки стандартні висновки військово-лікарської комісії часто не відображають справжній стан здоров'я бійців.

Кожен робочий простір вимагає індивідуального підходу. Як зазначає фахівець, ветерани, які зазнали травм, часто не відповідають медичним стандартам безпеки для своїх попередніх позицій, проте вони мають велике бажання повернутися до своєї звичної діяльності.

"Наприклад, наш кранівник втратив одну з нирок, і відповідно до закону, більше не має права керувати краном. Але він приходить і говорить: 'Я вночі сплю і мрію про те, як управляю краном'. Тому ми вирішили створити навчальний полігон, де тепер він навчає дівчат, які хочуть стати кранівницями", - розповіла Новак.

Завдяки цьому адаптивному методу, навіть ті професіонали, які зазнали значних ампутацій і відчували страх перед поверненням до виробничого середовища, успішно перетворюють свої психологічні обмеження на можливості та займають посади керівників ремонтних команд.

Юлія Ярмоленко, генеральний директор компанії "Київський БКК", впевнена, що систематична соціальна відповідальність бізнесу поступово трансформує основи українського суспільства. Вона підкреслила, що здатність діяти на благо інших стає для українців джерелом внутрішньої сили і психічної стійкості.

"У світовому індексі щастя однією з шести ключових складових є волонтерство. Питання в опитуванні звучить дуже просто: що ви минулого місяця зробили для благодійності? Це доводить, що навіть у найважчих умовах війни можна формувати власне щастя через ініціативи, допомогу та підтримку один одного", -- підкреслила експертка.

Обговорюючи тривалу підтримку армії, керівниця компанії підкреслила, що регулярні постачання на передову вже давно не обмежуються продуктами харчування, а стали символом невидимого зв'язку з тилом. Навіть у тих випадках, коли неможливо передати посилку безпосередньо, і солодощі доводиться скидувати за допомогою дронів, це все ж таки є важливим сигналом для військових: про них пам’ятають і їх цінують. Як зазначила вона, така допомога є проявом людяності без жодних очікувань на вдячність.

Проте найскладнішим викликом для бізнесу зараз є реінтеграція ветеранів. Щоб дати реальну надію військовим із важкими пораненнями, команда компанії відвідує шпиталі з конкретним меседжем: "Ми чекаємо вас в економіці". Аби ці слова були підкріплені діями, на виробництві запустили нестандартний експеримент.

"Ми запросили фахівця з протез-хабу, щоб він фізично заміряв та перевірив у цехах, які саме вакансії і на скільки годин реально може взяти на себе людина з ампутацією. Наше завдання -- адаптувати процеси і показати на власному прикладі, що професійна реалізація можлива, адже це головна умова повернення ветерана до повноцінного життя", -- підсумувала Ярмоленко.

Відповідаючи на питання про необхідність переходу бізнесу від спонтанної допомоги до структурованих ініціатив, директорка комунікаційної агенції Vandog Agency Ірина Мєтньова підкреслила, що багато керівників досі не розуміють різниці між корпоративною соціальною відповідальністю та епізодичними "добрими вчинками" раз на рік. Насправді ж це складна система, яка сприяє розвитку бренду і в той же час приносить реальну користь суспільству.

Основною проблемою таких комунікацій експертка вважає явище "purpose washing" — фальшиву демонстрацію цінностей в інтересах піару. Під час великої війни українське суспільство стало надзвичайно сприйнятливим до нещирості.

"Люди чітко бачать, де бренд реально зацікавлений у допомозі, а де відбувається "purpose washing" -- коли роблять абищо, тільки щоб гарно виглядати. Справжня відповідальність відрізняє тих, хто дійсно розуміє, що робить, від тих, хто просто грає на публіку", -- наголосила Мєтньова.

Коли корпоративна соціальна відповідальність (КСВ) перестає бути просто піар-інструментом і стає невід'ємною складовою корпоративної стратегії, компаніям значно простіше залучати інвестиції, клієнтів та найкращих професіоналів. У сучасному світі кандидати та споживачі уважно аналізують справжні цінності організацій.

"Для людей має значення, хто ви є, які ваші цінності та яка ваша реальна позиція. Це не лише про те, як ви себе рекламируєте – ваша маркетингова стратегія, – а про те, що ви насправді робите. Чи відповідають вчинки вашого лідера його заявам, чи це всього лише результат старань піар-відділу?" – зауважила експертка.

Галина Соловей, директорка "Фундації Дім Рональда МакДональда в Україні", звернулася до бізнесу з проханням "думати серцем, але діяти системно". Цього року фундація святкує своє десятиріччя, і її основна мета – зведення Дому Рональда МакДональда на базі київського "Охматдиту". Цей проект, над яким працюють з 2020 року, має на меті безкоштовно забезпечити житлом сім'ї, що приїжджають з інших міст із тяжкохворими дітьми і не можуть дозволити собі оренду.

Відповідаючи на запитання модератора щодо готовності бізнесу інвестувати в довгострокові проекти під час війни, експертка підкреслила, що ключовим фактором у цій співпраці є довіра. Перед початком будівництва Дому, фундація успішно облаштувала сімейні кімнати в шести лікарнях України, що підтвердило їх ефективність на практиці.

"Всі сучасні медики одностайні в тому, що для хворої дитини підтримка сім’ї є такою ж важливою, як і медикаменти. Для того, щоб бізнес міг реалізовувати довготривалі проєкти, необхідні три складові: відповідність місії, наявність актуальної проблеми, яку вирішує проєкт, та довіра до партнера", – підкреслила Соловей.

Вона зазначила, що, незважаючи на те, що повномасштабне вторгнення змусило суспільство зосередитися на термінових потребах для виживання, інтерес до довгострокових ініціатив залишається актуальним. Українські підприємці, незалежно від розміру свого бізнесу, продовжують активно підтримувати стійкі проєкти.