10 листопада у Львові відбудеться прощання з чотирма героями-захисниками.

У вівторок, 10 листопада, Львів проведе в останню путь військовослужбовців Андрія Сколоздру, Олександра Мащака, Андрія Качмарика та Назарія Коршилівського, які загинули, захищаючи Україну від агресії російських окупантів. Інформацію про це оприлюднила пресслужба міської ради.

Останнє прощання з Андрієм Сколоздрою відбудеться о 09:30 в храмі Різдва Пресвятої Богородиці, що знаходиться в Сокільниках.

Чин похорону Андрія Сколоздри, Олександра Мащака, Андрія Качмарика та Назарія Коршилівського заплановано на 11:00 в Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Після цього, приблизно о 11:40, відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Андрія Сколоздру, Олександра Мащака та Андрія Качмарика проведуть в останню путь на Личаківському кладовищі, у секторі почесних поховань №87 (вулиця Пасічна). Назарія Коршилівського ж поховають на Ряснянському кладовищі, на території військового поля.

Львів'ян запрошують приєднатися до міської церемонії прощання та утриматися від проведення розважальних заходів і святкувань у цей період.

Біографічні довідки захисників:

Андрій Сколоздра, уродженець Львова (14.12.1982 - 10.09.2024), отримав освіту в середній загальноосвітній школі №67. Після цього він продовжив навчання, здобувши спеціальність техніка-технолога в "Технологічному фаховому коледжі Національного лісотехнічного університету України", який є відокремленим структурним підрозділом.

Займався електрозварювальними роботами на комерційних підприємствах.

Зі слів рідних, Андрій був чесною, доброзичливою та щирою людиною, завжди готовою прийти на допомогу. Понад усе цінував свою сім'ю, любив проводити час із донечками та будувати спільні плани з дружиною. Захоплювався сімейними подорожами, відпочинком на природі, любив ходити в гори, рибалити та цікавився автомобілями.

Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому, Луганському, Південно-Слобожанському та Курському напрямках у складі 103-ї окремої бригади територіальної оборони імені митрополита Андрея Шептицького Сил територіальної оборони Збройних Сил України.

Отримав нагороду від командира 103-ї окремої бригади територіальної оборони, названої на честь митрополита Андрея Шептицького, у вигляді нагрудного знака "Честь і Батьківщина" та відзнаки "Ветеран війни" від Сил територіальної оборони Збройних Сил України.

У Андрія Сколоздри залишилися його дружина, дві дочки, мати, брат з родиною, друзі та численні родичі.

Олександр Мащак, родом з Львова, народився 3 жовтня 1986 року і залишив нас 30 жовтня 2026 року. Він розпочав свою освітню подорож у загальноосвітній школі №67 у Львові, а згодом перевівся до школи №98, де продовжив навчання.

Займався діяльністю в будівельній галузі на підприємствах приватного сектора.

За розповідями близьких, Олександр вирізнявся щирістю, добротою, самостійністю та відповідальністю. Він був дбайливим батьком і старанним чоловіком, для якого родина завжди була на першому місці. Олександр мав пристрасть до риболовлі, вмів та любив займатися рукоділлям, мав таланти в ремонті і був справжнім майстром у своїй професії.

У 2023 році я взяв на себе обов'язок захищати рідну землю від агресії російських загарбників. Я відстоював територіальну цілісність та суверенітет України на південно-слобожанському та донецькому фронтах, служачи в складі 44-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ.

Нагороджений відзнакою командира 44-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України - нагрудним знаком "За незламність та відданість Україні" та нагрудним знаком "Ветеран війни".

В Олександра Мащака залишилися мати, дружина, син, брат, дядько, тітка, двоюрідні сестри, племінники, похресник та родина.

Андрій Качмарик, уродженець Львова (19.08.1984 - 31.10.2026), отримав освіту в середній загальноосвітній школі №72 цього міста. Після завершення навчання він здобув спеціальність автослюсаря в державному навчальному закладі "Львівське вище професійне політехнічне училище".

Проходив строкову військову службу.

Займався діяльністю в будівельній галузі на підприємствах приватного сектора.

Згідно з розповідями родичів, Андрій вирізнявся добротою, товариськістю та старанністю. Він був талановитим майстром, завжди готовим прийти на допомогу. Особливо цінував спільні моменти з рідними. Його захопленнями були риболовля, збір грибів, а також різні домашні роботи та майстрування.

У 2024 році вступив на захист своєї країни від російської агресії. Він відстоював територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському напрямку, служачи у 42-й окремій механізованій бригаді імені Героя України Валерія Гудзя Збройних Сил України. Після цього продовжив свою службу на Донецькому напрямку в 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила. Згодом він перебував на Дніпропетровському напрямку, де служив у складі 141-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

Отримав нагрудний знак "Ветеран війни".

В Андрія Качмарика є мати, двоє синів, сестра з родиною та близькі.

Назарій Коршилівський, уродженець Львова, народився 20 квітня 1988 року і пішов з життя 6 листопада 2026 року. Він отримав середню освіту в ліцеї №15, що підпорядковується Львівській міській раді. Вищу освіту Назарій здобув у Львівському національному університеті імені Івана Франка, спеціалізуючись на фінансах, банківській справі, страхуванні та фондовому ринку.

Мав досвід роботи майстром у Львівському вищому професійному училищі №20, а також зварювальником у регіональному підрозділі "Львівська залізниця" компанії "Укрзалізниця". Окрім цього, працював у сфері будівництва, займався перевезенням пасажирів і обслуговуванням автомобілів в приватних підприємствах.

За словами близьких, Назарій вирізнявся розумом, добротою, вихованістю та інтелектуальною зрілістю. Він був допитливим, мав широкий кругозір і завжди прагнув до самовдосконалення. Назарій вражав своїм знанням, численними захопленнями та інтересами. Його захоплювали спорт, космос і кулінарія, він також проявляв інтерес до релігії, читав Біблію та поглиблював свої знання в цій галузі. Він любив відкривати нові горизонти, багато читав, навчався і постійно розширював свій світогляд.

З моменту початку повномасштабної агресії з боку російських військ, він став на захист рідної землі. Воював за територіальну цілісність і суверенітет України на Північно-Слобожанському фронті, входячи до складу 5-го Сумського прикордонного загону Державної прикордонної служби України.

У Назарія Коршилівського залишилися його сестра, племінник, друзі та близькі.