"Зимова допомога" за рахунок сиріт – з липня держава перестала фінансувати більшість прийомних родин.
Служби у справах дітей повідомляють, що деякі родини звертаються до них із заявою, що якщо фінансова ситуація не покращиться, вони будуть змушені залишити своїх дітей у їхніх установах, оскільки не мають можливості їх забезпечити.
В Україні існує кілька варіантів для влаштування дітей, які втратили батьківську опіку або є сиротами. Окрім небажаних інтернатів, доступні такі альтернативи, як усиновлення, опіка, прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу (ДБСТ) та патронатні вихователі. За даними на 2025 рік, в країні налічується 594 патронатні сім'ї, в яких виховується 1103 дитини, але цього явно недостатньо. Про це в інтерв'ю Аллі Котляр для ZN.UA розповіла Дар'я Касьянова, національна програмна директорка міжнародної благодійної організації "СОС Дитячі містечка Україна" та голова правління "Української мережі за права дитини".
"В кожній громаді повинно бути щонайменше дві сім'ї, здатні приймати до трьох дітей одночасно. Проте існують ситуації, коли в патронатних сім'ях виховують одночасно п'ять дітей. Існують також громади, в яких немає жодної такої родини," – зазначила Касьянова.
Голова правління "Української мережі за права дитини" зазначила, що війна негативно впливає на утворення нових прийомних сімей. За останніми даними Державної служби у справах дітей, в Україні налічується 1295 дитячих будинків сімейного типу, де виховуються 8734 дитини, а також 2784 прийомні сім'ї, в яких перебувають 5307 дітей. Загалом під опікою знаходяться 442 407 дітей у 31 819 сім'ях. Експерт також додала, що з різних причин сьогодні закривається більше прийомних сімей, ніж створюється нових.
Згідно з новим дослідженням, представленим організацією "СОС Дитячі містечка Україна", фінансування потреб дітей, які проживають у прийомних сім'ях та ДБСТ, виявляється недостатнім. Для дітей віком від народження до шести років державні кошти покривають лише 51% їхніх потреб, а для підлітків від шести до вісімнадцяти років — 63%. Це свідчить про те, що навіть найосновніші потреби дітей залишаються незадоволеними, і вихователі змушені постійно думати про питання харчування. Вони не мають можливості забезпечити дітям необхідне лікування, купити нове взуття або відправити їх на позашкільні заняття. Часто це пов'язано з відсутністю транспорту, адже одночасно перевезти від шести до десяти дітей фізично неможливо, — зазначила Касьянова.
Національна програмна директорка міжнародної благодійної організації "СОС Дитячі містечка Україна" зазначила, що економічні труднощі не є вирішальними у цій ситуації. За її словами, більшість сімей, які беруть участь у цій програмі, керуються місією та цінностями, ухвалюючи рішення щодо дітей не з фінансових міркувань. Причини такого вибору часто пов'язані з особистим досвідом сирітства або виховання в інтернатах у когось із батьків. Проте, на жаль, таких людей не так багато, як хотілося б.
"І, звісно, мінімальні виплати, та ще й великі затримки їх після передачі цих виплат Пенсійному фонду -- це проблема. Служби у справах дітей розповідають, що деякі сім'ї приходять до них і кажуть: якщо ще певний час грошей не буде, то ми приведемо й залишимо дітей тут. Ну, бо їх нема чим годувати. Затримки жахливі насправді. У дуже багатьох сімей -- із липня. А є такі, що не отримують грошей уже рік. Ми питаємо в дослідженні за що вони живуть? Родичі допомагають, беруть у борг, щось вирощують на своїх городах, виховуючи по десять дітей, іще йдуть кудись працювати. Кожен виживає як може. Без зайвої романтизації. Але так не має бути. Водночас ми знаємо, скільки цих батьків звинувачують у тому, що вони наживаються на дітях. Якби справа була у фінансах, то всіх дітей уже розібрали б", -- розказала Касьянова.
Насправді, звертає увагу експерт, сума, яку отримують сім'ї, мізерна і не покриває навіть базових потреб. Не кажучи вже про те, що дитину треба зібрати до школи і в неї має бути телефон і планшет або ноутбук для навчання.
"Найефективнішим способом комунікації та розповсюдження інформації про альтернативні форми виховання є "сарафанне радіо". Коли люди спостерігають, що такі сім'ї живуть у відчаї, це зовсім не сприяє формуванню нових подібних родин. Я сподіваюся, що держава почує наші заклики і збільшить ці виплати, адже це вже виходить за межі людської гідності", — підкреслила Касьянова. Вона також зазначила, що якщо обіцянка голови Державної служби у справах дітей не буде виконана, і фінансування не надійде на рахунки прийомних сімей до кінця року, ці кошти можуть бути втрачені для них.
Вона нагадала, що наразі базові щомісячні виплати в прийомній сім'ї для дітей до шести років становлять 6407 гривень, для дітей від шести до вісімнадцяти років -- 7990 гривень, для осіб, старших за вісімнадцять років, які продовжують навчання, -- 7570 гривень. За підрахунками голови правління спілки "Української мережі за права дитини", їх мали б підвищити вдвічі. Адже йдеться про дітей із дуже складною історією.
На мою думку, порівнювати дітей-сиріт та тих, хто позбавлений батьківського піклування, з дітьми, які виховуються в біологічних сім'ях, не є коректним. Ці діти пережили травматичні ситуації та стикаються з безліччю труднощів. Ми, як суспільство, несемо відповідальність за те, що не встигли вчасно забрати їх з небезпечних умов, а згодом помістили в інтернати, де вони зазнали насильства і не отримали належної освіти чи медичної допомоги. У результаті, всі ці проблеми лягають на плечі прийомних батьків, які змушені все це компенсувати. Це дійсно непросте завдання. Я вважаю, що додаткові 5 мільярдів гривень на рік — цілком реальна сума для держави, яка вже два роки поспіль виплачує всім по тисячі гривень "Зимової підтримки", яка насправді не робить істотного внеску. За ці 11 мільярдів гривень за два роки можна було б суттєво покращити умови для сімейного виховання та допомогти цим дітям й їхнім родинам подолати бідність. Це була б справжня підтримка, — підкреслила Касьянова.
Щодо нещодавно виданого указу президента України №859/2025 "Про додаткові заходи для захисту прав дітей в умовах збройної агресії проти України", експерт висловлює думку, що його існування є тривожним сигналом.
"Я не вірю в укази, вони декларативні й не працюють. Нам бракує реальних законів, наприклад, про сімейні форми виховання чи про деінституалізацію, а також контролю над їх виконанням. Законів багато, але кожен використовує лише те, що його напряму зачіпає. А є ще чимало нормативних актів, які перетинаються один з одним. Проте звички читати й розуміти законодавство в нас немає. І в кожній області той самий нормативний акт трактують по-різному, коли це стосується конкретної дитини чи сім'ї", -- заявила Касьянова.
Нагадаємо, що на початку грудня журналісти "Слідства.Інфо" опублікували розслідування щодо порушення прав дітей з інтернатів Дніпропетровської області, яких після початку повномасштабної війни евакуювали до Туреччини. Згідно з результатами моніторингу, який і відобразили журналісти у відео, діти не мали доступу до освіти та медицини, зазнавали фізичного і психологічного насильства та були змушені зніматися у промороликах для збору грошей. І це, за словами голови правління спілки "Української мережі за права дитини", насправді реальність інтернатних закладів, яка не змінюється від переміщення до Туреччини чи будь-куди ще.
