Жити не "на швидку руку": блогерка Єва Коршик розповідає про критику, зміни місця проживання та внутрішню стійкість.
У цій бесіді Єва відкрито ділиться тим, що зазвичай залишається поза увагою її Instagram-сторінки.
Незважаючи на свою популярність, активну участь у соціальних мережах та яскраві дискусії щодо її рішень, блогерка Єва Коршик відкрито ділиться своїм життям, без жодних прикрас. Переїзди, життя на межі різних країн, війна, суспільний осуд, благодійність та непрості особисті вибори стали невід'ємною частиною її щоденності та внутрішнього розвитку.
Деталі можна описати як елементи, які створюють повну картину або вносять важливі нюанси в загальне розуміння ситуації.
У цій розмові Єва відверто ділиться тим, що залишається за кадром інстаграму: як змінюється відчуття дому, коли він більше не має чіткої адреси, як проживати публічний хейт у період особистих втрат, чому довіра для неї важливіша за хайп і як не відкладати життя "на потім". Це інтерв'ю -- про вразливість як силу, відповідальність за власний голос і пошук опори у часи, коли світ здається надто крихким.
1. Ви родом з Луганщини, потім -- Київ, зараз живете за кордоном. Як змінилось ваше відчуття дому? Чи бувають моменти, коли ви почуваєтесь розірваною між різними "домами" -- і як це впливає на вашу ідентичність, на ваше ставлення до України?
Я походжу з Луганщини, потім провела п'ять років у Харкові, а далі переїхала до Києва. Зараз ми мешкаємо за межами країни, і з часом моє сприйняття дому якось розпливлося. Я регулярно відвідую Київ, але щоразу зупиняюся в готелі. Це досить дивне відчуття, адже я точно усвідомлюю, що моя батьківщина — це Україна, зокрема Київ та Харків. Однак у мене немає конкретного фізичного місця, яке б я могла назвати домом. Останні півтора року ми живемо на одному місці: є дім, дві собаки і поруч кохана людина. І саме зараз я знову відчула, що таке справжній дім — він не прив'язаний до географії, але відчувається дуже близько.
Моя ідентичність від цього ніяк не змінюється. Я українка до мозку кісток, і жодна країна не може цього забрати. Водночас життя в Європі розширює внутрішні кордони: ти спостерігаєш за іншими культурами, менталітетами, традиціями й береш для себе щось нове та цікаве. Після початку повномасштабної війни я не виключаю життя на дві країни. Це складна реальність, але саме в ній я хочу жити повноцінно, а не в режимі "тимчасово".
Раніше я завжди відкладала своє життя на майбутнє — не купувала предмети для дому, оскільки постійно сподівалася на зміни. Тепер я вирішила, що більше не буду чекати. Я формую свій простір відповідно до своїх бажань, навіть усвідомлюючи, що в майбутньому можуть бути переїзди.
2. Нещодавно ви об'єдналися з Gostomel Shelter та взяли віртуальну опіку над собакою. Чим для вас є така форма опіки -- просто допомога чи певний моральний обов'язок? І чи були сумніви або страхи перед тим, як взяти на себе таку відповідальність?
"Gostomel Shelter" -- це повністю благодійна ініціатива для людей, які, як і я, зараз не мають можливості взяти ще тварину з притулку додому, але хочуть допомагати.
На сьогодні це стає серйозним викликом, оскільки традиційні збори коштів практично неефективні. Одноразовий внесок ще можливий, проте на регулярній основі люди втрачають інтерес — занадто багато ініціатив збору, а притулки щодня шукають способи, як забезпечити фінансування.
Ця ініціатива функціонує в особливий спосіб. В даний момент понад 200 тварин знаходяться під віртуальним захистом. Це означає, що щомісячний внесок, близько півтори тисячі гривень, йде на підтримку конкретного чотирилапого друга. Ви можете слідкувати за його життям, бути в курсі його стану і впевнено знати, що він отримує необхідний догляд. Для притулку це забезпечує стабільність і відчуття безпеки, без постійної потреби в нових зборах коштів.
Звісно, найкращий варіант -- забрати тварину з притулку додому, і я дуже хочу колись це зробити. Але поки такої можливості немає, регулярна допомога за підпискою -- це набагато краще, ніж не робити нічого.
3. Ваше нещодавнє співробітництво з BAZHANE викликало великий відгук у суспільстві. Як ви зараз сприймаєте своє рішення долучитися до цієї колаборації? Які труднощі ви відчули в момент, коли почалася критика з боку громадськості?
Не всі усвідомлюють, але цю колекцію ми створювали, спираючись на мрії та емоції, які давно нас надихали. Для мене це була розповідь про жіночність і про силуети, що допомагають жінці підкреслити свою унікальність, а не приховати її. Мені дуже прикро, що ми не змогли донести цю колекцію до глядачів і показати, наскільки важливо для жінок відчувати свою жіночність, приймати та цінувати своє тіло.
Але так сталося, як і сталося. Наразі я свідомо вживаю перерву від співпраці — для мене важливо усвідомити цей досвід і зробити власні висновки. Найбільш складним у цій ситуації виявився суспільний осуд, коли твої наміри недооцінюють і навіть не прагнуть зрозуміти ті сенси, які ми намагалися передати.
У майбутньому я прагну до співпраці з великим українським брендом, який поділятиме мої цінності. Мені важливо, щоб це була не просто партнерська взаємодія заради популярності, а справжня спільна праця над чимось дійсно значущим і автентичним.
4. Яким чином ви справляєтеся з негативними відгуками в суспільстві? Як особам, які знаходяться на виду, подолати виклики, пов'язані з увагою з боку громадськості?
Якщо бути чесною, публічний хейт дається мені дуже важко. Зараз це один із найскладніших періодів мого життя. Одночасно з цим я проживаю важку хворобу близької людини -- онкологію четвертої стадії. Це точно не той час, коли в тебе є внутрішній ресурс легко справлятися ще й із тиском ззовні.
Мені здається, з публічним хейтом неможливо повністю змиритися. Я дуже емпатична людина й завжди пропускаю такі речі через себе. Особливо засмучує несправедливість -- коли тебе засуджують, не знаючи всього контексту. Проте мені пощастило: я отримала величезну кількість підтримки. Повідомлення, слова, присутність людей -- усе це дало мені відчуття внутрішньої опори й сили рухатися далі.
Сьогодні в мені є сили протистояти, продовжувати жити та не дати цим обставинам знищити мене.
5. Коли було ухвалено рішення про передачу всього гонорару від співпраці для підтримки армії — чи стало це відповіддю на критику, чи ж справжньою потребою зсередини?
Це абсолютно не було відповіддю на зауваження. Я ще з самого початку мала намір передати весь гонорар на підтримку армії, просто очікувала зручного моменту, щоб оголосити про це після вдалої презентації.
Невдовзі після цього я повідомила в наш загальний чат з командою, що вся отримана винагорода буде спрямована на підтримку військових. У той момент я вже контактувала з певним підрозділом, якому терміново потрібні були автомобілі та інше обладнання. Водночас почали з'являтися перші публікації з критикою нашої співпраці.
Свідомо я, звісно ж, сподівалася, що презентація пройде успішно. Не хотілося робити гучних заяв наперед або виглядати так, ніби я використовую цю тему завчасно. Хотілося, щоб усе було чесно й вчасно. У цьому є певна іронія: я чекала успішної презентації та колаборації, але обставини склалися інакше. Водночас мій намір був абсолютно чітким із самого початку й ніколи не змінювався.
6. Тепер давайте поговоримо про ваші плани: чи маєте ви якісь ідеї у сфері творчості, благодійності або бізнесу на найближчі роки? Які проекти ви хотіли б втілити в життя протягом наступних 1-2 років?
У мене на найближчі один-два роки є безліч планів. Я вже близько року займаюся розробкою свого власного бренду. Поки що не хочу розкривати всі деталі – поділюсь інформацією про нього трохи згодом, коли все стане на свої місця і я зможу належним чином його представити.
Паралельно в мене багато ідей для YouTube. Разом із командою ми готуємо проєкт, пов'язаний з українською культурою. Деталі можна описати як елементи, які створюють повну картину або вносять важливі нюанси в загальне розуміння ситуації. поки не розкриваємо -- зараз у пошуку найточнішого формату й подачі.
Раніше на моєму YouTube-каналі існувала рубрика, присвячена подорожам, де ми досліджували різні країни через призму їхньої кухні та культури. Тепер я прагну переосмислити цю концепцію і втілити її на території України – відображати регіони через їхні традиції, смаки, характер і атмосферу. На даний момент це лише ідея, але я хочу підійти до її реалізації максимально серйозно та перетворити її на справжній проєкт.
Окремий важливий напрям для мене -- допомога дітям з Луганської та Донецької областей. Ідеться не лише про матеріальну підтримку, а й про психологічну й інформаційну. Це діти, які пережили надзвичайно складний досвід. Я сама родом із Донбасу, добре розумію цей контекст і знаю, наскільки сильно середовище формує картину світу. Саме тому для них так важливі безпечний простір, правильна інформація і якісний контент. І я дуже хочу бути частиною цієї роботи. Зараз ми шукаємо формат і можливості, щоб реалізувати цю ініціативу відповідально, системно й справді ефективно.
7. Чи були колись моменти, коли ви свідомо створювали драму або провокацію, щоб підірвати перегляди?
Ні, у своєму блозі я ніколи не вдавалася до штучних методів заради привернення уваги. Я не генерувала конфліктів і не вигадувала сенсаційних приводів — за весь час моєї кар'єри жоден з моїх постів не отримав штучного резонансу. Можливо, через це в мене немає мільйонів підписників. Проте варто зазначити, що перегляди моїх сторіс, охоплення та залученість часто перевищують кількість моєї аудиторії.
Я пов'язую це з тим, що ніколи не вела Instagram "за правилами". Усе, чим я ділюся, -- це моє реальне життя, без сценаріїв і провокацій. Я не намагалася спеціально зачепити чи роздратувати аудиторію -- мені важливо залишатися чесною з собою й людьми, які мене читають.
8. Який найбільш значний компроміс заради здобуття популярності ви були змушені прийняти — чи повторили б ви свій вибір?
Моє основне кредо в блозі — вести свою діяльність з відкритістю та щирістю.
Колись я продала інтерв'ю за гроші й так його й не випустила. Це була людина з інфобізнесу, не зовсім зрозумілого мені формату. Коли ми записали розмову, я зрозуміла, що просто не можу її публікувати, тому одразу повернула всі кошти й закрила цю історію. Після цього більше не беру гроші за YouTube, інтерв'ю чи подібні проєкти -- тільки за рекламу в Instagram. Для мене важливо не відчувати, ніби я "продалася".
Іноді я організовувала зустрічі з гостями, усвідомлюючи, що їхня присутність забезпечить мені більшу аудиторію. Проте варто зазначити, що їхні погляди та цінності не завжди співпадали з моїми.
Якщо говорити про компроміси, то саме такі моменти можна вважати ними. Але я про це не шкодую -- це був досвід. Мені було цікаво чути іншу позицію, спостерігати за різними цінностями й формувати власну ще чіткіше.
9. Чи існує серед українських інфлюенсерів особа, з якою ви б принципово не захотіли співпрацювати, і якщо так, то чому?
Я не буду згадувати конкретні імена, оскільки для мене це не про особистості, а про принципи. Я абсолютно не готова до співпраці з людьми або проєктами, якщо відчуваю внутрішній дискомфорт: коли слова не відповідають вчинкам, коли за красивою оболонкою ховаються відсутність чесності або безвідповідальність за свій вплив.
Наразі для мене надзвичайно важливо підтримувати внутрішню гармонію і залишатися вірним своїм принципам. Тому я завжди приймаю рішення не з урахуванням вигоди, а виходячи з власних цінностей. Якщо я не відчуваю довіри, то будь-яка співпраця для мене є неможливою, навіть якщо вона обіцяє великі можливості чи відоме ім'я.
10. Як на вашу думку, яка буде ключова валюта для інфлюенсерів у 2025 році — увага, довіра, вразливість або щось інше? Чи можливо зберігати цю цінність, не піддаючись гонитві за популярністю?
Я вірю, що найважливішою цінністю в будь-якій діяльності є щирість. У світі інфлюенсерства на сьогодні це щирість як із собою, так і з людьми, які тебе слухають.
Довіра не з'являється з шуму чи ефектних заголовків. Вона формується, коли ти щиро дотримуєшся тих принципів, які проголошуєш, і не намагаєшся виглядати інакше, ніж є насправді. Люди не є наївними – вони чітко відчувають нещирість, маніпуляції та обман.
Необхідно залишатися вірним собі та висловлювати правду — навіть якщо вона не є бездоганною. Важливо не зраджувати своїм внутрішнім принципам. На мій погляд, саме це є справжньою цінністю у 2025 році.
Раніше ми писали, що Джамала цього року обрала особливий формат різдвяного привітання для своїх шанувальників. Артистка поділилася зворушливим відео, в якому разом зі старшим сином Еміром виконує всесвітньо відому українську колядку "Щедрик". Під час співу Джамали 7-річний Емір акомпанував їй на синтезаторі.
