Яким був фактичний курс долара під час існування СРСР: чому ця інформація залишалася в таємниці і про що не прийнято було говорити.

Протягом тривалого часу курс долара в СРСР залишався предметом великого секрету. Хоча в глобальному масштабі долар виконував роль основної резервної валюти, в радянській економіці його використання було абсолютно заборонено і не підлягало вільному обігу.

Автор популярного історичного YouTube-каналу "Історик" пояснює, що ще від 1927 року в Радянському Союзі було ліквідовано приватний валютний ринок: всі операції з іноземною валютою передали під контроль Держбанку та Внешторгбанку.

Раніше, за його словами, кожен міг вільно купувати, продавати та зберігати іноземну валюту без будь-яких обмежень.

Однак, у 1937 році, через десять років, до Кримінального кодексу СРСР була додана стаття 25, яка прирівнювала всі валютні операції до злочинів проти держави. Цей закон поклав початок жорстоким репресіям проти тих, хто мав справу з доларами.

Автор зазначає, що на початку 1950-х років Сталін планував створити союз країн, які б повністю відмовилися від використання долара як платіжного засобу. Проте ця амбітна ідея не була реалізована і зазнала поразки.

1961 року набрав чинності оновлений Кримінальний кодекс СРСР, який включав жорстоку 88-му статтю. Вона передбачала суворі покарання за незаконні валютні операції -- від трьох до восьми років ув'язнення, конфіскацію майна, а у випадках великих обсягів валютних злочинів -- навіть розстріл.

Експерт підкреслює, що за особистим розпорядженням Хрущова до цієї статті була введена смертна кара. Саме в цей рік відбулися публічні страти Яна Рокотова, Владислава Файбішенка та Дмитра Яковлєва — приклади жорстокого покарання за фінансову діяльність із доларами.

Офіційно отримати можливість купувати іноземну валюту могли лише обмежена група осіб.

Історик зазначає, що основними учасниками були дипломати, високопрофесійні партійні діячі, моряки, а також спортсмени і митці, які мали можливість здійснювати тимчасові поїздки за кордон.

Обмін валют у СРСР здійснювався виключно через відділення Держбанку, при цьому операції проводилися лише до полудня і суворо під контролем міліції. Максимальна сума для обміну не перевищувала 30 рублів, що приблизно дорівнювало 33 доларам.

Автор наголошує, що після повернення з-за кордону всі залишки валюти обов'язково потрібно було здати назад до банку.

Починаючи від 1950-х, СРСР поступово відкривався для іноземних туристів, які щороку прибували тисячами.

Блогер пояснює, що хоча гості могли офіційно обміняти валюту в банках або готелях за встановленим курсом, насправді більшість із них не поспішала скористатися цією можливістю.

Причиною такої ситуації став процвітаючий чорний валютний ринок, який існував у кожному великому місті. Його учасниками були валютники, або фарцівники -- нелегальні посередники.

Вони купували долари за ціною, що в п’ять-шість разів перевищувала офіційний курс, а потім перепродавали їх за 8-10 рублів, створюючи прибутковий бізнес, незважаючи на значні ризики.

Для громадян Радянського Союзу, які вирушали за межі країни, чорний ринок перетворився на основне джерело іноземної валюти, оскільки офіційно дозволена сума у 33 долари виявлялася явно недостатньою. Автор підкреслює, що люди свідомо ризикували, купуючи валюту у нелегальних обмінників, адже інакше їм не вдалося б організувати свою подорож.

Блогер розповідає захоплюючі факти з історії змінення курсу долара:

Блогер наголошує, що цей курс був штучно занижений. Долари обмінювалися в надзвичайно обмеженій кількості та лише для вузького кола осіб, що спричиняло значні збитки для державної скарбниці.

Експерт підкреслює, що статтю 88 скасували лише 1994 року -- вже через кілька років після розпаду Радянського Союзу. Водночас були скасовані й усі обмеження на купівлю іноземної валюти.

Автор YouTube-каналу "Історик" іронічно зауважує, що саме той Союз, який щороку пророкував крах американського долара, врешті-решт сам розпався.