Як Сполучені Штати скористалися планом Маршалла. Пора усвідомити їхню стратегію.

Отже, Сполучені Штати є нашим партнером, проте важливо прийняти дійсність і зрозуміти як наші, так і їхні інтереси.

Альтруїзм та безкорислива допомога ніколи не були характерними для США. Мені важко зрозуміти, чому ми, українці, вирішили вірити в казку про чудовий план Маршалла, який був реалізований для Європи, але це зараз має для нас негативні наслідки. На емоційному рівні ми відчуваємо зраду та приниження. Це стало результатом наших завищених очікувань від США.

Наше сприйняття США завжди було трохи ідеалістичним і ґрунтувалося на голлівудському міфі про героїв-захисників демократії та цінностей. А чи це відповідало дійсності, ми не замислювалися, бо картинка здебільшого була занадто гарною.

Зараз ми та інші країни Європи поступово виходимо з гіпнотичного стану і справедливо обурюємося від усвідомлення жорстокості, прагматизму й егоїзму США. Чи дійсно варто відчувати обурення через те, що нарешті виявилася справжня природа американської геополітики? Чи є усвідомлення відвертих інтересів адміністрації Трампа більш жахливим, ніж лицемірство та приховане ігнорування українських інтересів з боку попередньої адміністрації Байдена?

Так, ми з жахом спостерігаємо за водоспадом новин і намагаємося зрозуміти, що ж буде і чим все для нас обернеться. Чи наша угода зі США - рекет і приниження, чи це насправді угода ні про що? Чи сторони обмінюються тлумаками в інформаційному просторі перед своїми виборцями тільки заради PR-перемог, чи це дійсно про угоду, подібну до плану Маршалла?

Уже можна впевнено сказати, що це не рекет і ми не віддаємо наші надра США. Це точно PR з обох сторін. А от чи може ця угода стати для нас активатором розвитку та змін, тобто своєрідним планом Маршалла, - залежить більше від нас.

Ми повинні усвідомити, що нашою метою є розвиток за рахунок американських технологій, капіталу та експертизи. Нам необхідно сформувати стратегію, яка дозволить використовувати запропонований формат насамперед для реалізації наших інтересів. І так, наш можливий успіх також призведе до вигоди для американців, адже вони завжди знаходять спосіб отримати прибуток. Це їхній стиль роботи.

Для тих, хто бажає дізнатися, що насправді означав план Маршалла для Європи, про який політики часто говорять як про чудесний порятунок, я пропоную заглибитися в цікаві статистичні дані та факти.

Сам автор післявоєнної програми американської допомоги Європі (European Recovery Program), яку згодом стали називати його ім'ям, держсекретар США Джордж Маршалл у 1948 році запевняв, що глобальна мета, якою керуються США, - "відновити впевненість європейських народів в економічному майбутньому їхніх країн і Європи загалом".

Безумовно, завдяки фінансовій підтримці США, країни Західної Європи змогли відновити свої промислові потужності, банківську сферу, енергетичний сектор та аграрну галузь. Це також дало змогу створити нові соціальні інституції та закласти основи системи колективної безпеки. Реалізація плану Маршалла стала каталізатором для формування таких альянсів і організацій, як НАТО, ОЕСР, а згодом і ЄС.

Протягом чотирьох років реалізації плану США інвестували в відновлення Європи 13 мільярдів доларів. З урахуванням інфляційних процесів і коливань валют, ця сума сьогодні дорівнює приблизно 175 мільярдам доларів. З цієї суми лише 1,5 мільярда доларів (сучасні 20 мільярдів доларів) були надані у вигляді пільгових кредитів, тоді як решта становить грантову допомогу. Вінстон Черчилль охарактеризував план Маршалла як "найбільш безкорисливий вчинок в історії".

Що приховано за кулісами цього "альтруїстичного вчинку" з боку США?

Усі гранти, які отримала Європа, мали конкретне призначення: 70% фінансування, що надавалося у вигляді "подарунків", європейські країни витратили на американські товари, послуги, техніку, зброю та різноманітні ресурси. Європейським державам було заборонено використовувати американські кошти для розвитку власних нафтопереробних потужностей, натомість їм було запропоновано купувати готову продукцію від американських нафтових компаній.

План Маршалла на довгі роки запобіг створенню власної європейської фінансової системи, встановивши панування американського долара як нової світової валюти. CША надавали кредити європейським країнам на ті економічні проєкти, які відповідали інтересам США. Ці кредити європейці отримували зі спецфондів, які вони співфінансували. Борги європейці повертали Америці з відсотками впродовж 20 років - аж до початку 70-х.

У період з 1948 по 1952 роки валовий внутрішній продукт США виріс на 50%, що стало можливим завдяки експорту аграрної продукції до Європи, а також продажу товарів машинобудування, енергоресурсів і технологій. У "сучасних грошах" Сполучені Штати не лише повернули 20 мільярдів доларів, виданих у вигляді кредитів європейським країнам, і близько 10 мільярдів доларів у вигляді процентів, але й зміцнили своє військове, економічне та безпекове домінування на континенті. Крім того, США отримали назад 108 мільярдів доларів, які Європа отримала у вигляді грантів.

P.S. Я вважаю, що було б надзвичайно цікаво ознайомитися з інфографікою, що ілюструє фактичний розподіл фінансів, які "передані" Україні. Це могло б стати справжнім відкриттям.