Як Франція перетворюється на виклик для Європейського Союзу та які наслідки це може мати для України.

Франція не лише стикається з політичною кризою, а й поширює її за межі своїх кордонів.

Після дострокових парламентських виборів, які відбулися минулого року, Франція опинилася в ситуації безвиході. Жоден із політичних блоків не здобув необхідної більшості, що ускладнює ухвалення навіть найнеобхідніших реформ.

Ця дезінтеграція на найвищому рівні має реальні наслідки для всієї Європи. Політично паралізована Франція більше не є надійним двигуном для європейського порядку денного.

Детальну інформацію про актуальні події та їх вплив на Україну можна знайти в статті журналістки Шарлотти Гійу-Клер з Франції, під заголовком "Макрон: між поганим і ще гіршим - що означає криза у Франції для України та ЄС". Нижче представлено короткий огляд її висновків.

Франція, яка колись була центральною для європейської інтеграції, оборони та стратегії щодо України, сьогодні поглинута внутрішніми пожежами.

Згідно з думкою ключових експертів German Marshall Fund та Центру європейської реформи, у таких містах, як Вашингтон, Берлін, Варшава та Рим, Париж все частіше сприймають як "недостатньо надійного партнера".

Прем'єр-міністр Італії Джорджа Мелоні перебирає на себе лідерство на південному фланзі ЄС, особливо в питаннях міграції та розширення. На сході Польща та країни Балтії формують оборонне планування навколо України - з Парижем чи без нього.

Навіть у рамках "коаліції рішучих", спільної ініціативи Франції та Великої Британії на підтримку України, вплив Франції стає все меншим через недостатню матеріальну допомогу та політичну нерішучість.

Як анонімно зазначив один високопосадовий французький дипломат у розмові з Carnegie Europe: "Ми колись задавали темп. Тепер ми лише намагаємося наздогнати, якщо взагалі маємо місце за столом".

Франція, що є єдиною ядерною державою в ЄС та постійним членом Ради Безпеки ООН від Європейського Союзу, не в змозі досягти того ж рівня підтримки України, яку забезпечують інші союзники з Європи.

Коли Німеччина пообіцяла понад 22 млрд євро допомоги, загальні видатки Франції залишаються нижчими за 8 млрд - різниця, яку неможливо пояснити лише економічною спроможністю.

Частково ця недостатність викликана фіскальними обмеженнями і політичною нестабільністю, але основне занепокоєння в Брюсселі пов'язане з політичною непостійністю.

Слабка позиція президента Франції Емманюеля Макрона, а також відсутність визначеного наступника в центрі політичного спектру, підвищують ймовірність того, що перемога крайніх правих з партії "Національне об'єднання" на виборах 2027 року може стати причиною стратегічного розриву в політиці Європейського Союзу.

Марін Ле Пен раніше вже відкидала визнання Росії агресором, а її політична сила не раз висловлювалася проти надання зброї Україні.

Для Москви Франція, яка переживає внутрішні конфлікти і боргові труднощі, є стратегічно вигідним активом. Це послаблює східний фланг Європейського Союзу, деморалізує менші країни та може відкрити шлях для порушення європейської системи стримування.

Якщо Франція відмовиться від активної участі в геополітичних справах, Росія зможе зустріти менше перешкод та отримати нові можливості як в Україні, так і за її межами.

Криза у Франції вже стала загальноєвропейською проблемою.

Париж більше не відіграє провідну роль у Брюсселі, і це має серйозні наслідки для України. Країна потребує боєприпасів, фінансової допомоги, дипломатичної підтримки та підготовки своїх військовослужбовців.

Якщо Франція не дотримається своїх зобов'язань, це призведе до зриву термінів, погіршення координації та надасть Росії можливість діяти.

Проте, недостаток французького керівництва створив можливість для інших.

Берлін виступає лідером у сферах промисловості та фінансів, Варшава разом із балтійськими державами займається стримуванням Росії, а Рим фокусується на питаннях міграції та розширення.

Якщо Париж продовжить заглиблюватись у власні справи, то центр тяжіння Європи поступово переміщуватиметься на схід і південь.