Як стимулювати зовнішньоекономічну активність: перехід від компенсаційної до інвестиційно-експортної моделі -- Delo.ua

Актуальна ситуація у сфері зовнішньої торгівлі України вказує на значний дисбаланс. Протягом перших дев'яти місяців 2025 року імпорт товарів збільшився на 16,3%, у той час як експорт зазнав зменшення на 4,2%. Головними факторами цього явища стали спад аграрного виробництва, руйнування підприємств гірничодобувної галузі, а також скасування безмитної торгівлі з Європейським Союзом. Зокрема, експорт продовольчих товарів і агросировини зменшився на 8,9%, а мінеральних продуктів – на 12,2%.

Водночас варто відзначити, що експорт товарів з підвищеним рівнем доданої вартості, таких як продукція хімічної, легкої та деревообробної промисловості, будматеріали і машинобудування, зріс більше ніж на 10%. Це є позитивним знаком і вказує на поступову, але реальну диверсифікацію експортної структури.

Імпорт: зростання потреб і обмеження виробництва

Імпорт зріс у всіх ключових групах енергообладнання, паливо, машини, транспорт, продовольчі товари. Найбільше -- "машини, устаткування, транспортні засоби" (+32,9%). Збільшення імпорту пояснюється потребами ЗСУ, пошкодженнями енергетичної інфраструктури та пожвавленням внутрішнього попиту при слабкому розвитку власного виробництва.

Більше ніж третина імпортованих інвестицій припадає на енергетичне обладнання, яке фактично заміщує знищені активи, а не сприяє розширенню виробничих потужностей. Це яскравий показник того, що в економіці спостерігається процес відновлення, а не справжнього зростання.

Сировинні продукти складають приблизно 80% від обсягу експорту. У той же час, частка товарів для інвестування зросла на 18%, хоча їхня частка в загальному експорті поки що не перевищує 2%.

Експорт товарів споживчого призначення відновився до 97,5% від показників, зафіксованих до війни, але продукція з високою доданою вартістю поки що не виконує роль двигуна для зовнішнього сектора.

Проблеми мають структурний характер: зниження виробничих можливостей, неефективна логістика, нестача інвестицій та високі відсоткові ставки по кредитах. Без відновлення промислової інфраструктури експорт не зможе стати двигуном економічного зростання.

Українська економіка існує у режимі перманентного валютного дефіциту, який компенсується зовнішньою офіційною допомогою, а не експортом чи приватним капіталом. За останні 12 місяців структурний дефіцит платіжного балансу (без грантів) розширився до $44,3 млрд(22% ВВП). Основні джерела відтоку валюти торговий дефіцит ($49,2 млрд), виплата процентів за інвестиціями ($9,1 млрд) і відтік готівки поза банками ($11,6 млрд).

Міжнародна допомога ($46,9 млрд на рік) закриває цю діру, але не вирішує її причини - вузьку експортну базу, низьку продуктивність і відсутність припливу приватного капіталу. Частка грантів у допомозі зменшилася до 30%, що підвищує боргові та валютні ризики.

Політика валютної лібералізації НБУ, розпочата у 2023, мала на меті зменшити попит на валюту. Натомість вона спровокувала його зростання: нетто-покупки валюти бізнесом зросли на 40%, а населенням -- на 20% валютних інтервенцій НБУ.

Тепер ключовим чинником валютного дефіциту став не фіскальний сектор, а валютний ринок.

Обставини війни та підвищені ризики зменшують ефективність ринкових механізмів. Швидка лібералізація лише збільшила коливання та невизначеність, що стримує бізнес у прийнятті інвестиційних рішень.

1. Переорієнтація моделі з компенсаційної на інвестиційно-експортну.

Міжнародна підтримка повинна перетворитися не лише на фінансовий компенсатор, а й на рушійну силу для інвестицій та експорту.

2. Вкладення в підприємства з підвищеною доданою вартістю.

Необхідно створити умови для зростання машинобудування, енергетичного машинобудування, ІТ-експорту та переробної агросфери.

3. Оновлення системи логістики та транспортної інфраструктури.

Відновлення конкурентоспроможності експорту неможливе без ремонту портів, залізничних шляхів та терміналів.

4. Координація валютної, монетарної та торгівельної політики.

Національний банк України повинен гарантувати стабільність валютного курсу, в той час як уряд має розробити спеціалізовані програми фінансування для експортерів та механізми страхування ризиків.

5. Формування комфортних умов для інвестицій з боку приватного сектору.

Охорона прав власності, забезпечення прозорості в судовій системі та заохочення реінвестицій є ключовими факторами для відновлення бізнесу в Україні.

Сьогодні Україна існує завдяки зовнішнім фінансовим вливанням, проте не може вічно зберігати макроекономічну стабільність, сподіваючись лише на підтримку донорів.

Щоб перейти від моделі виживання до моделі розвитку, потрібна нова архітектура зовнішнього сектору - де головну роль відіграє не зовнішня допомога, а експорт, інвестиції й приватний капітал. Тільки так Україна зможе відновити власну валютну спроможність і стати гравцем, а не прохачем у світовій економіці.