Вшиті блохи або мікроголки, ціна яких дорівнювала кільком зарплатам, - захопливі історії про джинси в епоху СРСР.
26 лютого 1829 року народився Леві Стросс, також відомий як Лівай Страусс чи Леві Штраус. Завдяки йому джинси отримали свої класичні металеві заклепки і почали завойовувати популярність у всьому світі.
Вони стали справжнім культовим явищем у СРСР, хоча їх виробництво розпочалося лише наприкінці епохи комуністичної імперії. 24 Канал поділиться найголовнішими міфами та цікавими фактами про джинси в Радянському Союзі.
Тема: Від Європи до Америки: хто став першопрохідцем у створенні джинсів та як виник цей легендарний одяг.
Джинси вперше з'явилися в Радянському Союзі в 50-х роках. Однак справжній сплеск популярності цього одягу почався у 1957 році під час міжнародного фестивалю молоді та студентів, що проходив у Москві. Цей захід зібрав 34 тисячі учасників з 131 країни. Проте справжні американські джинси були представлені лише для демонстрації, а їхні власники повернулися до своїх країн. У 60-х роках молодь почала носити схожі на джинси парусинові штани, які називали "техасами". Однак справжня мода на джинси в СРСР почала формуватися лише ближче до 80-х років.
Джинси стали об'єктом жорстокого протистояння з боку тоталітарного режиму, адже їх вважали символом "капіталістичної інфекції". Влада тоді сприймала їх як знак американської культури та чужих класових ідеалів. За носіння джинсів можна було не лише бути виключеним з університету, а й втратити роботу. Боротися з цим явищем намагалися й у школах: джинси були під забороною не тільки на уроках, а навіть на шкільних вечорах. У вестибюлі завжди чергував учитель, який "зупиняв" всіх порушників, наказуючи повертатися додому та змінювати одяг, як зазначає "Історична правда".
Крім того, боротьбу із джинсами розгорнули у радянських медіа, де всіляко висміювали та принижували людей, що носять цей елемент одягу. Зокрема, популярні у СРСР сатиричні журнали "Крокодил" і "Перець" публікували їдкі карикатури, у яких зображували хлопців у джинсах як людей з усіми мислими та немислими гріхами.
Один з плакатів, що іронічно критикує носіння джинсів / Взято з соціальних мереж.
Проте радянська влада так і не змогла повністю заборонити джинси. Люди продовжували їх носити та купувати. Цей одяг став не лише частиною гардеробу, а й символом бажаної свободи. Можна було одягатися в що завгодно, але наявність фірмових джинсів у твоєму арсеналі свідчила про те, що життя склалося вдачно.
Більш того, у 80-ті роки на заводах СРСР почали виготовляти джинси. Це призвело до появи "вітчизняних" моделей під брендами "Тверь", "Орбіта", "Верея" та "Салют" у комуністичних країнах. Проте їхня якість, м'яко кажучи, залишала бажати кращого. Виробляли їх не з натурального деніму, а з щільної бавовняної тканини, яка лише наслідувала його вигляд.
Джинси "Тверь" начебто виготовляли зі справжнього індійського деніму із застосуванням італійського обладнання / Фото взято із сайту "Собергер"
У 1970-1980-х роках в СРСР активно поширювалися чутки про те, що іноземці реалізовували джинси, які нібито були заражені сифілісом. Проте з медичної точки зору це абсолютно безглуздо, зазначає Oboz.ua.
Згідно з іншою версією, західні спецслужби вшивали у джинси непомітний пакетик з блохами. І під час першого ж прання вони починали вистрибувати.
Також інсували чутки, що джинси викликають безпліддя або заражені різними хворобами. Ба більше, розповідали, що у джинсах начебто прихована мікроголка, яка може завдати шкоди здоров'ю.
Такі міфи швидко набували популярності у радянських школах і колективах. Адже окрім таких чуток, про небезпеку західних товарів переконувало на своїх лекціях Товариства "Знание". Так пропаганда намагалася утримати громадян від купівлі чужих для радянської людини товарів.
Відповідно до статті 154 Кримінального кодексу УРСР, за продаж джинсів можна було отримати до 9 років вимушеного "відриву від виробництва": спочатку до 6 років з конфіскацією майна, а потім ще на 3 роки - висилка. А спійманих на місці злочину спекулянтів могло чекати покарання аж до 15 років в'язниці.
Найрезонанснішою стала історія Яна Рокотова та Владислава Файбішенка - організаторів великої та розгалуженої мережі скуповування та перепродажу валюти та дефіцитних товарів у СРСР. Завдяки зв'язкам зі співробітниками іноземних дипломатичних відомств, арабськими військовими та студентами вони змогли налагодити цілу підпільну імперію, яка торгувала зкорема джинсами. У 1960 році, після двох років ведення справ, вони разом зі своїм спільником Дмитром Яковлєвим були заарештовані та засуджені спочатку до 8 років ув'язнення, а потім їм узагалі призначили страту.
Серед молоді в Радянському Союзі популярністю користувалися джинси лише трьох брендів: Levi's, Wrangler або Lee. Їх носили до повного зношення. Коли тканина в районі пахового шва починала рватися, на ці джинси пришивали латки, часто вирізаючи шматки деніму з нижньої частини штанин або жертвуючи задніми кишенями.
На нижчих щаблях ієрархії розташовувалися західнонімецькі та італійські джинси, а ще нижче – індійські бренди Milton's і Avis, польські Odra та болгарські "Рила". Також користувалися популярністю джинси Montana, які, за чутками, масово привозили моряки з-за кордону. Проте існує думка, що це були не справжні імпортні джинси (мовляв, з Німеччини), а вироби, виготовлені радянськими "цеховиками".
Відомі джинси Montana, популярні в СРСР / Фото отримано з соціальних мереж.
Серед інших відомих марок можна виділити Jordans, Super Perrys, Rifle, Riorda, Genesis, Ledex та Colorado.
Головною характеристикою оригінальних фірмових джинсів у порівнянні з брезентовими копіями було те, що "вони повинні були бути потерті". Носити "потерті" джинси вважалося ознакою стилю, і модники витрачали години, намагаючись досягти бажаних потертостей на своїх улюблених штанах за допомогою червоної цегли. Крім того, колір джинсів повинен був бути виключно синім, без жодних відхилень.
Джинси вирізнялися високою якістю, адже їхня тканина була настільки щільною, що штани виглядали правильно сконструйованими. Особливу цінність мали моделі, які облягали фігуру, немов друга шкіра. Впоратися з їхньою посадкою вдавалося лише за допомогою "милого" зусилля, а щоб застебнути блискавку, доводилося лягати на спину і затягувати живіт.
Існувала також інша крайність. Оскільки знайти ідеальний розмір було практично неможливо, часто доводилося купувати джинси на кілька розмірів більшими. Проте і в цій ситуації існував своєрідний вихід: можна було на деякий час залягти в новому одязі у гарячу ванну і почекати, поки тканина не зменшиться.
Перевірка якості джинсів відбувалася в два етапи. На першому етапі уважно оглядали шви: чи вони рівні, чи не виступають нитки, а також чи заклепки розташовані правильно. Потім проводили експеримент, терши розжованим сірником по джинсовій тканині — вважалося, що "справжній" денім повинен був залишати сині сліди на деревині. Однак цей метод не був коректним, оскільки така реакція спостерігалася лише у тканини, виготовленій з дешевих барвників, які не застосовувалися американськими виробниками.
У ті часи, щоб придбати справжні американські джинси, потрібно було витратити від 200 до 300 рублів. Для порівняння, середня заробітна плата становила лише 100 - 120 рублів.
Дійсно, були пропозиції джинсів за більш вигідною ціною - всього 120 рублів. Проте, їхня якість залишала бажати кращого, незважаючи на те, що вони походили з Європи чи Азії.
Студенти вишів, де навчалися іноземці, мали можливість придбати якісні товари за досить прийнятні ціни. Повертаючись з відпусток, іноземні студенти привозили з собою джинси для перепродажу. Для безпеки продажу вони реалізовували їх лише своїм однокурсникам, встановивши ціну в 80 рублів за пару. Продаж п'яти пар дозволяв покрити витрати на річну стипендію.
Незважаючи на високу ціну, джинси в Радянському Союзі були надзвичайно популярними. Тому не дивно, що підприємливі особи швидко освоїли мистецтво їх підробки: вони брали імпортні брезентові штани, фарбували їх у звичний колір індиго, нашивали фірмові етикетки та з успіхом продавали. Як правило, їхній товар користувався великим попитом і швидко розходився.
Москва в 1970-х годах / Снимок Всеволода Тарасевича
Щасливи володарями джинсів були, зокрема ті, хто за обов'язком служби часто їздив за кордон - це моряки, актори, спортсмени. Щоправда, і вони були змушеними проходити митний огляд. І якщо ще на одну пару джинсів, куплених "для себе", влада дивилася крізь пальці, то три пари імпортних штанів у валізі однієї людини вже вважалис спекуляцією. Винахідливі матроси оминали цю заборону по-своєму: перед прибуттям у порт вони одягали на себе по п'ять джинсів одночасно, а зверху на додаток до всього натягували формені матроські штани. Дивно, але це спрацьовувало. Найчастіше саме так справжні фірмові джинси і потрапляли до СРСР.
Є ще одна знаменита історія, що сталася в 1978 році, коли відомий тренер збірної СРСР з гірськолижного спорту Тягачов намагався незаконно провести через аеропорт вражаючу партію джинсів — цілих 200 одиниць. Схоже, він вірив, що ніхто не зверне уваги на коробки з-під гірськолижних черевиків. Однак "контрабанду" вдалося виявити, і проти тренера було відкрито кримінальне провадження. Та справа так і не дійшла до суду, адже у тренера були впливові знайомі. Однак усю партію джинсів все ж конфіскували.
Як джинси стали символом бунтарства та справжнім культом: дивіться відео 24 Каналу
Навесні 2026 року на модній сцені з'явився новий безумовний лідер - сірий денім. Як вказують стилісти, цей відтінок є ідеальною основою, але має значно стриманіший і сучасніший вигляд у порівнянні зі звичайними варіантами. Він прекрасно підкреслює м'які кольорові палітри і органічно вписується в будь-який гардероб, надаючи фешн-естетики навіть найпростішим буденним образам.
Цю тенденцію активно помічають і на вулицях європейських модних столиць. За інформацією спеціалізованих джерел, інфлюєнсери зі Скандинавії та Франції все частіше обирають сірий денім як основний елемент свого стилю.
Фахівці вважають, що традиційні світло-блакитні джинси стають все складнішими для нових стилізацій, тоді як сірі варіанти чудово гармонують з головними трендами цього сезону. Рекомендується поєднувати їх із сріблястими або золотистими деталями, широкими поясами, а також з модними шкіряними виробами в шоколадних або винних відтінках.
Більше про сірий колір джинсів, який очолить тренди весни 2026 року, - у матеріалі 24 Каналу.
