"Інфляційні процеси, відкриття себе та жабогадюкінг в економіці Росії"

У березні в Росії продовжувалася еуфорія навколо Трампа: "Трамп наш! Разом з Америкою ми розділимо світ і будемо жити в достатку! Наш величезний слон!". Тим часом цей "слон" залишався головним постачальником озброєнь для України і навіть дав змогу реалізувати частину санкцій Байдена проти російських фінансових установ. Однак це не заважало оптимістам, які, неначе в трансі, активно купували російські акції та облігації. Не допомогли навіть заяви Євросоюзу про те, що санкцій не скасують.

Що характерно, березень же став місяцем камінг-аутів російської влади. Замість звичних запевнень про успішну трансформацію економіки вони заговорили про охолодження, м'яку посадку, галузі-банкрути й бюджетну чорну діру.

Поки всі святкували "остаточну перемогу", новинні агентства видавали цікаві заголовки:

Почнемо з головного геостратега й майстра багатоходівок. Цей автор нетленок "нас просто кинули", "нас надули" й іншої класики явно розуміє, чим закінчаться "мирні переговори", і тому несподівано зробив камінг-аут, заявивши, що уряду й Центробанку слід тонко працювати, аби не допустити обвалення російської економіки, і що охолодження економіки неминуче. Він також заявив, що запроваджені проти Росії санкції не тимчасові, із сумом додавши: "Як було колись, уже не буде". Чомусь цього разу він забув розповісти, наскільки санкції були корисними для економіки. Очевидно, вік бере своє.

Дмітрій Мєдвєдєв несподівано заявив, що російська влада не отримувала жодних офіційних запитів від іноземних компаній щодо повернення. Він також зауважив: "Хай з ними, не шкода". Це викликало відчуття, що насправді йому шкода, і це дійсно прикро. Можливо, його слова були зумовлені результатами опитування західних фірм, згідно з яким 100% респондентів не мають наміру повертатися до Росії.

Голова Російського союзу промисловців і підприємців Олександр Шохін несподівано розкритикував Міністерство фінансів, заявивши, що бізнесу хочеться не лише «виживати», а й «розвиватися», проте відомство не надає фінансової підтримки, а радить просто молитися. У відповідь Антон Сілуанов порадив зменшити витрати та позбутися непрофільних активів.

"Газпром" вловив натяк і підтримав ініціативу щодо скорочення 1500 робочих місць та продажу активів внаслідок трильйонних збитків, зафіксованих за результатами 2024 року.

Найбільш вражаючим аспектом російської економіки за минулий рік стала грандіозна суперечка між Центральним банком і Міністерством фінансів. У 2022-2023 роках ці установи працювали в унісон, активно вливаючи кошти в економіку, однак у 2024 році Центробанк вирішив зосередитися на своїй головній меті — підтримці стабільності національної валюти.

ЦБ намагається хоч якось зменшити обсяг грошового дощу через ставку й макропруденційні заходи, а Мінфін робить усе для збільшення вливань.

У результаті ЦБ не тільки залишив ставку на рівні 21%, але й зафіксував падіння видачі іпотечних кредитів у лютому більш як на 30%, кредитних карт -- удвічі, товарних (POS) кредитів -- на 63%, а видачі автокредитів упали до дворічного мінімуму.

У цьому контексті питання, звісно, не вирішуються, а лише наростають. Наприклад, заборгованість за іпотекою, що має прострочення, зросла на 70%, а обсяг проблемної іпотечної заборгованості, яка була передана колекторам, зріс у три рази.

В цілому, вже без особливих зусиль можна помітити зменшення кредитних можливостей. Наслідком цього стало зниження споживчого попиту: наприклад, у лютому імпорт нових легкових автомобілів скоротився на 73% у порівнянні з минулим роком. Крім того, будівельний сектор переживає складні часи, оскільки обсяги нових будівництв зменшилися більш ніж на 20%.

У той же час Міністерство фінансів як би нівелює свої зусилля, активно розподіляючи кошти в різних напрямках. Витрати державної скарбниці з початку року склали 8,05 трлн рублів, що є збільшенням на 30,6%. Протягом січня та лютого Міністерство фінансів витратило майже 20% річного бюджету, а перевищення витрат над доходами досягло 2,7 трлн рублів, незважаючи на те, що на 2025 рік планувався дефіцит у 1,17 трлн рублів.

Недостатність фінансування компенсується залишками Фонду національного добробуту, який, схоже, не доживе до 2025 року, а також за рахунок зростання державного боргу. Цей борг активно збільшується (принаймні, щось показує позитивну динаміку!), але обслуговування його стає все дорожчим — у 2024 році на ці потреби буде виділено безпрецедентні 2,3 трлн рублів, що на одну третину більше, ніж у попередньому році.

У бюджеті виникли труднощі з доходами. Під час формування бюджету орієнтувались на ціну нафти в 69 доларів і курс 96 рублів (приблизно 6600 рублів за барель). Наразі ж вартість Urals становить менше 60 доларів, а курс досягнув близько 80 рублів, що означає, що барель тепер коштує менше 5000 рублів. У підсумку, за лютий скарбниця отримала 771,3 мільярда рублів від нафтогазових податків, що на 18% менше, ніж у попередньому році.

Росстат, зменшуючи офіційні показники в три рази, повідомляє про контроль над інфляцією. Тим часом економісти звертають увагу на нове поняття - "всефляція".

Пояснимо його на прикладі: виробники солодощів 2025 року підвищили ціни на 5-15% і одночасно знизили вагу продукції. Упаковку шоколаду вагою 200 г замінюють на 180 і 150 г, а 100 г -- на 90 г. Тобто маємо одночасно зростання цін (інфляцію), зменшення розміру продукції (шринкфляцію) і зниження якості (скімпфляцію). У сумі -- "всефляція".

Зниження рівня інфляції в березні можна частково віднести на рахунок зміцнення рубля, однак це явище є тимчасовим. У подальшому очікується ослаблення рубля, що, в свою чергу, призведе до зростання інфляційних показників.

За чутками, зміцнення рубля пов'язане з тим, що бізнес не купує валюти не через відсутність потреби, а через відсутність грошей. В умовах санкцій і економічних проблем дедалі менше компаній потребують валюти для імпорту.

Ще один фактор, що сприяє "уповільненню інфляції", — це зниження споживчого попиту, яке веде до дефляційних процесів. Якщо попит падає, виробники змушені знижувати ціни, іноді навіть реалізуючи продукцію зі збитками, що врешті призводить до скорочення виробництва. Не дивно, що з’являється інформація про масове закриття фабрик з виробництва одягу та взуття в Росії.

Отже, ми спостерігаємо, що на вході є 8 трильйонів рублів, які були виділені Міністерством фінансів, але на виході маємо нульове зростання в промисловому секторі за лютий. І це враховуючи оборонну промисловість. Якщо ж звернути увагу на реальний стан економіки, ситуація виглядає досить похмуро. Виробництво взуття, трикотажних виробів, оптоволоконних кабелів, причепів та цистерн зменшилося на понад 40%, а виробництво напівпровідникових приладів, автобусів і кузовів для автомобілів - на більше ніж 30%.

З інших успіхів варто відзначити падіння врожаю зерна на 14% за підсумками 2024 року, а також той факт, що через фінансові проблеми вісім вугільних підприємств Кузбасу призупинили роботу.

Цей список трансформаційних досягнень зовсім не є вичерпним. Дехто може стверджувати, що ми обрали лише найбільших невдах. Але у нас є завдання для перевірки – перевезення вантажів. Якщо все зростає, то логічно, що і обсяги вантажоперевезень повинні зростати.

Залізничні перевезення в лютому знизилися на 9,3% рік до року: навантаження зерна -- на 28,7%, будівельних вантажів -- на 26, цементу -- на 15,6, чорних металів -- на 13,1%.

Автомобільні вантажоперевезення в січні-лютому впали на 30% рік до року. Найбільше -- на 35% -- скоротилася доставка будівельних матеріалів, на 25-30 -- товарів повсякденного попиту, на 20% -- промислових товарів.

В цих обставинах інформація про те, що Росія займає третю позицію у світі за темпами економічного зростання, викликає тільки усмішку. У Китаї, при зростанні економіки на 5%, обсяги вантажоперевезень залізничним транспортом зростають, на відміну від деяких країн, де вони знизилися на 10%.

Таким чином, весь цей переговорний процес може виявитися безнадійною спробою вирватися з гри, яку стрімко програють.

Ми спостерігаємо значний конфлікт між потребами економіки (збереження життєздатності) та політичними амбіціями (збереження іміджу). Результат буде залежати від того, наскільки критичною є ситуація в економічній сфері. Як було зазначено раніше, економічні справи виглядають досить складно для досягнення компромісу. Однак це в умовах раціонального світу. А де ви останнім часом бачили щось подібне?