Ситуація зовсім не оптимістична. Які економічні виклики стоятимуть перед Росією в 2025 році?

У 2024 році видатки Кремля на війну з Україною сягнуть рекордних 16,3 трлн рублів - понад 8% ВВП та 41% усього центрального бюджету. Цьогоріч військові витрати зросли на 59% в порівнянні із 2023 роком, що зумовлено ескалацією інтенсивності бойових дій.

Спираючись на концепції "воєнного кейнсіанства", керівництво РФ сподівалося, що такі державні витрати сприятим макроекономічній стабільності та постійному економічному розвитку. Проте цей підрахунок не виправдався через значну залежність країни від імпортних товарів та відчутне обмеження ресурсів для цивільного сектора внаслідок пріоритету військових потреб.

Існує один ключовий аспект у структурі цієї війни. Кремль обрав модель, що передбачає значні фінансові компенсації для своїх військовослужбовців. Це новий підхід до військових конфліктів з боку Росії, адже в минулому російські солдати зазвичай вважалися майже безкоштовними.

Річні виплати одному контрактнику становлять 4-4,5 млн руб, стільки ж виплачують у випадку важкого поранення або загибелі на фронті.

Таким чином, населення Російської Федерації залучене у війну заради фінансових вигод. Це величезні кошти, що фінансуються з державного бюджету, які можуть сягати до 3,5 трильйонів рублів щорічно. В результаті, значна частина бюджетних витрат на військові потреби потрапляє до рук тих, хто безпосередньо задіяний у конфлікті.

Кошти "перетікають" на рахунки депозитів комерційних банків з двох основних причин: по-перше, високі депозитні ставки, що досягають 22-23% річних, в той час як облікова ставка становить 21%; по-друге, недостатня пропозиція товарів і послуг, що ускладнює використання цих грошей. На кінець 2024 року сума депозитів населення перевищила 52 трлн рублів.

Цей фінансовий "пузир" створює ілюзію зростання матеріального добробуту росіян. Однак, наявні в громадян кошти не забезпечені відповідною товарною пропозицією, а також не генерують додану вартість у вигляді корисних продуктів і послуг.

Війна є величезним витрачанням ресурсів, що не приносять користі. Танк або артилерійська установка, виготовлені для бойових дій, не мають жодної споживчої цінності для особи, навіть для тих, хто їх використовує на полі бою. Знищена цивільна економіка не в змозі забезпечити таку кількість корисних товарів, яка могла б задовольнити попит і створити баланс.

З червня 2024 року в Росії офіційно оголосили про зупинку зростання промислового виробництва. Це явище має кілька причин. По-перше, спостерігається нестача робочої сили, викликана мобілізацією, міграційними процесами 2022 року та депортацією громадян із Центральної Азії, що стала наслідком расових переслідувань влітку цього року.

Другою причиною є висока вартість позикових коштів, які підприємства запозичують для операційної діяльності. На сьогодні вона вже перевищує 25% і забирає у великої частини компаній майже весь валовий прибуток.

Варто зазначити, що наслідки виходу західних компаній з російського ринку, зокрема призупинення обслуговування виробничих ліній, стають все більш відчутними. Ця проблема, що нагадує міну уповільненої дії, вже починає проявлятися.

Для того щоб внести зміни в існуючу ситуацію, необхідно перенаправити економічні ресурси на розвиток цивільного виробництва. Це, в свою чергу, передбачає суттєве зменшення фінансування військових потреб, що фактично означає призупинення або завершення конфлікту.

Під впливом згаданих факторів в економіці РФ розвинулось суттєве порушення балансу попиту і пропозиції або, іншими словами, відсутність корисних товарів під наявні грошові знаки. Інфляція, що розкручується у РФ, є прямим наслідком цієї деформації.

У ситуації, коли війна триває і санкції не скасовуються, існують два можливі сценарії: перший — це стагфляція, що характеризується зниженням виробництва на фоні зростання цін; другий — це галопуюча інфляція, яка може перерости в гіперінфляцію, здатну знищити виробничі потужності.

Це і є пасткою, в яку загнала економіку РФ воєнна авантюра її лідера.

Уряд Російської Федерації був змушений визнати, що рівень інфляції у листопаді та грудні становить приблизно 0,4-0,5% щотижня, що відповідає 1,5-2% на місяць. Однак, з урахуванням можливого спотворення статистичних даних, реальні показники можуть бути вищими, досягаючи 3% на місяць.

Про початок стагфляції оголосив Центр макроекономічного аналізу і короткострокового прогнозування. Рада директорів Центробанку РФ 20 грудня ухвалила рішення зберегти ключову ставку на рівні 21%. Це рішення ухвалене під тиском промислового лоббі, зокрема представників військових виробництв Росії, у яких висока вартість кредитів відбирає ресурси.

Де-факто, рішення Банку Росії показує, що регулятор вичерпав інструментарій інфляційного стримування. Підвищення облікової ставки до 22% чи 23% не матиме ефекту і це прекрасно усвідомлює голова Центробанку РФ Ельвіра Набіулліна, як і свою безсилість.

Після такого рішення можемо очікувати ще інтенсивнішого розкручування інфляції. В жертву війні приноситься не лише цивільна економіка, а й фінансова система Росії.

Здається, це рішення спрямоване на те, аби зберегти виробництво військової продукції та прибутки олігархів, які в цьому задіяні. Проте фінансова система підпорядковується своїм власним законам і не витримує адміністративного тиску, про що вона незабаром дасть знати.

У даній ситуації ключовим є питання фінансування військових витрат. Витрати на війну Росії будуть покриватися з трьох основних джерел: Фонду національного добробуту, доходів від нафтогазового сектору та безпосередньої емісії грошей з боку Центрального банку.

На даний момент ці джерела фінансування значно ослаблені. Фонд добробуту, який на початок великої війни мав 150 мільярдів доларів, зараз містить лише близько 47 мільярдів доларів у вигляді золота, що підлягає санкціям, та китайських юанів. Протягом 2022-2023 років цей фонд щороку скорочувався приблизно на 50 мільярдів доларів. Найбільші витрати спостерігаються наприкінці року, коли необхідно проводити бюджетні розрахунки в економічній та соціальній сферах.

Заборгованість цього року особливо висока, тому можна припустити, що залишків фонду буде не достатньо, щоб покрити під кінець року бюджетний дефіцит.

Підтвердженням цього виступає прихована емісія грошей Центробанком РФ. Згідно з нею, комерційні банки в грудні отримали короткотермінові кредити для покупки урядових облігацій. Обсяг цієї емісії сягнув 2 трлн руб. Отже, згаданий фонд вже не може виконувати покладених на нього функцій фінансової подушки уряду на особливий період.

Прибутки нафтогазових компаній почали зменшуватися ще з кінця 2023 року. Наслідком цих експроприацій стає фінансова ситуація в компаніях та їхня капіталізація. Яскравим підтвердженням цього є різке зниження вартості акцій "Газпрому".

На кінець, емісія стала одним із засобів, які Кремль активно використовує для забезпечення фінансування військових дій.

Протягом трьох років обсяги грошової маси зросли в 1,5 рази, що суттєво вплинуло на підвищення інфляції та виникнення згаданих економічних деформацій. Внаслідок вищезгаданої емісії в економіку було введено додаткові 2 трлн рублів. Значна частина цих коштів очікується на споживчому ринку в січні-лютому 2025 року.

В наступному році складається несприятлива для Росії комбінація факторів: "обміління" Фонду національного добробуту і очікуване падіння цін на нафту, яка залишається основним паливом мілітарних витрат ворога. Ключові агенції прогнозують ціну 65-70 дол за барель марки Brent в порівнянні із 80 дол цього року.

Емісійні можливості ще існують, проте вони супроводжуються високими ризиками в умовах перегрітої економіки з підвищеною та зростаючою інфляцією. Без використання цього засобу обійтись не вдасться, тому можна прогнозувати істотне фінансове розбалансування у країні-агресорі вже в 2025 році.

Після провалу бліцкригу нав'язувана Кремлем війна стала війною на ресурсне виснаження. Це означає, що вона все більше забирає кошти з інших сфер, зокрема і соціальних. Ціни підвищуються темпами 2% щомісячно, а виробництво щонайменше не зростає.

Населення Російської Федерації все більше відчуває негативні наслідки війни, зокрема через зниження купівельної спроможності та усвідомлення втрат у Україні. Ця війна має більш значний вплив на економічну ситуацію, ніж всі попередні конфлікти, в яких брала участь Росія.

У цій війні громадяни Росії беруть участь за фінансову винагороду. Знецінення цих коштів внаслідок інфляційних процесів призведе до зменшення їхньої мотивації боротися і ризикувати своїм життям.

У Кремля немає ефективних засобів для контролю інфляції та розвитку цивільного виробництва, окрім скорочення військових витрат і зняття санкцій. Це друге стало б істотним полегшенням для їхньої економічної ситуації.

У 2025 році економіка Російської Федерації функціонуватиме в умовах виснаження фінансових резервів, які зберігаються у Фонді національного добробуту, а також на фоні зниження цін на нафту. Випуск грошей залишається найбільш простим способом фінансування урядових потреб, але водночас цей підхід є значно ризикованішим у ситуації з високим рівнем інфляції.

Не можу з упевненістю вказати точну дату початку серйозної кризи, проте в умовах таких обставин у першому та другому кварталах ми можемо спостерігати інфляцію, що прискорюється до 3-4% на місяць, що фактично означає наближення до кризи. В подальшому, до середини року, ймовірно, ми станемо свідками різкого загострення кризових настроїв серед населення.

На відміну від супротивника, українська економіка, завдяки підтримці партнерів, має фінансування на 2025 рік. Отже, твердження про можливість Російської Федерації вести війну на виснаження значно довше, ніж Україна з міжнародною допомогою, є лише елементом пропаганди.