Відома причина, чому Захід не здатний підтримати Київ у боротьбі проти Москви.

Відмова Росії вести переговори щодо припинення конфлікту в Україні викликала роздратування у президента США, який вжив перші заходи санкцій проти Москви. Це завдає удару по фінансах Кремля, навіть якщо Китай і Індія продовжують купувати російську нафту, а Росія знаходить способи обходити обмеження для її продажу. Ефективність санкцій залежатиме від готовності США закривати всі можливі лазівки для росіян. Захід діє повільно і без узгодженості, що дозволяє Кремлю продовжувати бойові дії. Ось деякі з новин, що з'явилися у світових медіа на цьому тижні.

Ця телефонна розмова, без сумніву, стала однією з найбільш витратних у всій історії. Коли 20 жовтня міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров повідомив своєму американському колезі Марко Рубіо про те, що Кремль не має наміру поступатися неокупованими територіями України, він ненавмисно ініціював важливий зворот у зовнішній політиці США під час другого президентського терміну Дональда Трампа.

Досі Трамп наполегливо уникав запровадження санкцій США проти Росії. Кожні кілька місяців Велика Британія та ЄС оновлювали обмеження та усували лазівки, проводячи кампанію проти дедалі витонченішого обходу санкцій РФ. Не зробивши того ж самого, Трамп дозволив усій системі санкцій США зів'яти.

Несподівано ситуація змінилася. Трамп оголосив про перші санкції, спрямовані проти Росії. Основними об'єктами його дій стали два ключові елементи російської економіки – нафтові гіганти "Роснєфть" і "Лукойл", які забезпечують близько 50% експорту сирої нафти з країни.

Росія вже втратила більшість закордонних ринків газу, залишивши поставки нафти найбільшим джерелом доходу для військової машини Володимира Путіна. Минулого місяця їй вдалося експортувати 5,1 млн барелів нафти на день, що є найвищим показником за два роки. Нижчі ціни на нафту означали, що вересневі доходи склали відносно скромні $13,4 млрд, але це всеодно багато.

Зараз тиск з боку США може суттєво під загрозу поставити ці прибутки. Росія виявляє небезпечну залежність від двох держав – Китаю та Індії, які спільно закуповують 75% її морського експорту нафти.

Головне питання полягає в тому, як нафтопереробні підприємства цих держав реагуватимуть на дії Трампа. Чи зменшать вони обсяги імпорту російської нафти?

Санкції, введені США 22 жовтня, формально не стосуються іноземних компаній. Всі організації, що працюють на території США, не можуть взаємодіяти з "Роснєфтью" та "Лукойлом", а також їх дочірніми структурами, і будь-які їх активи в США підлягають замороженню. Однак Трамп не має права впливати на ситуацію поза межами Америки.

Чи піде він далі, запровадивши "вторинні санкції" проти іноземних компаній, які співпрацюють з російськими гігантами? Чи переслідуватиме трейдерів в ОАЕ, які торгують російською нафтою, банки, які займаються розрахунками, і китайськими та індійськими НПЗ, які тримають Кремль на плаву?

Лише сама ймовірність того, що США можуть запровадити "вторинні санкції", може спонукати деяких союзників Путіна відмовитися від його підтримки. Трамп вже заявив, що Індія вирішила зупинити імпорт російської нафти. Китай, однак, є найскладнішим партнером і, ймовірно, стане останньою країною, яка відмовиться від Путіна. Сі Цзіньпін переконаний у "безмежній" дружбі з російським лідером, якого він вважає важливим союзником у боротьбі проти американського домінування.

З моменту запровадження перших санкцій, Китай та Індія купували російську нафту зі значною знижкою. Цього місяця Росія була змушена пропонувати барель нафти Urals на $13 нижче ринкової ціни, яка становить $65. Завдяки санкціям Трампа ця знижка збільшиться, що зменшить доходи РФ. Навіть якщо Китай та Індія далі будуть купувати ту ж кількість нафти, доходи Москви будуть меншими.

Кремль може знайти втіху в тому, як Трамп досі утримувався від "вторинних санкцій". Усі економічні обмеження, якими б жорсткими вони не були, є отрутою повільної дії. Американська петля на шиї призведе до постійного зменшення російських доходів, а не до раптової смерті.

Трамп досі не наважується на рішучий крок - надати Україні Tomahawk для атак на російські нафтопереробні заводи. Обмеження експорту Путіна за межі країни в поєднанні з постачанням зброї для знищення енергетичного сектору всередині Росії стало б найсерйознішим ударом. Трамп зберігає цей важіль впливу, прагнучи максимально посилити позицію Америки по відношенню до Росії.

Якби було легко, це б сталося давно. Але це складно, бо Путін не зацікавлений у мирі, який не принесе перемоги, якої він прагне з дня вторгнення. Це також складно, бо резерви України виснажені, Трамп готовий втручатися лише тією мірою, якою може монетизувати війну, а Європі бракує військової сили та єдності, щоб заповнити порожнечу.

Поєднання рішучості та реалістичного підходу Заходу дало Путіну підстави вважати, що достатньо просто почекати, поки підтримка України ослабне, і він зможе втілити свої амбітні плани. На жаль, нещодавні дії США, такі як запровадження нових санкцій та постачання ракет Tomahawk, більше підкріплюють цю думку, ніж ставлять її під сумнів.

Санкції, що стосуються "Роснєфті" і "Лукойлу", мають значення лише в контексті їхнього впливу на держави, які імпортують російську нафтопродукцію, такі як Китай, Індія та Туреччина. Коли ці заходи вступлять в силу 21 листопада, іноземні компанії, які продовжують купувати нафту у Росії, можуть опинитися під загрозою санкцій та відповідних наслідків. Або ж, можливо, і ні.

Це може стати серйозною перешкодою для індійських споживачів, поки вони не виявлять альтернативні варіанти. Відповідь китайських нафтопереробних підприємств буде залежати від указів уряду, проте ситуація залишається невизначеною. Це навряд чи змусить Путіна переглянути свою політику.

Частина вирішення питання полягає в фінансах. Україна має потенціал для виробництва зброї та боєприпасів, але недостатньо коштів для їх придбання. Політична ситуація в Європі більше не дозволяє затягувати з фінансуванням, особливо після того, як США скоротили свою допомогу Києву. Відповідь на цю проблему вже давно відома лідерам Євросоюзу – слід використати залишок €140 млрд заморожених активів російського центробанку, перетворивши їх на кредити для України, які будуть підлягати поверненню лише в разі, якщо Росія виплатить Україні репарації після війни. Однак цю ініціативу досі блокує Бельгія.

Єдиний сталий спосіб протистояти атакам Росії на Україну - дати Києву те, що потрібно для знищення заводів Путіна. Звідси галас навколо Tomahawk. Щоб показати, що це можливо, у вівторок Київ використав британську Storm Shadow для удару по хімічному заводу в Брянську, який виробляв порох і ракетне паливо. Ця ціль була недалеко від України. Завод у Єлабузі, де Росія будує свої Shahed - за 1600 км. Це перевищує дальність Storm Shadow - 250 км, зате в межах дальності Tomahawk.

Багато з доводів США проти Tomahawk є помилковими. Наприклад, стверджується, що підготовка українських військових триватиме до року, а запускати ракети повинні будуть лише американські солдати. Такі ж самі аргументи звучали щодо Abrams, HIMARS та F-16, перш ніж ці системи були передані. На практиці українцям знадобилося лише кілька тижнів або, у випадку з F-16, місяців, щоб освоїти нові технології.

Існує аналогічний хибний аргумент, що в України немає способу застосовувати Tomahawk, які зазвичай запускають з кораблів. Хоча США розробили наземну установку Typhon, вона нібито експериментальна. Її випробували у 2023-му, розгорнули на Філіппінах у 2024-му і провели навчання в Австралії та Японії у 2025-му. Ці пускові установки придатні для України. Вони вже є на складі.

Мій улюблений аргумент проти Tomahawk - вони не матимуть великого значення. Ага, як і HIMARS. Запитайте у Кремля. Його хвилює, щоб Україна не мала ракет, які можуть шкодити Росії так само, як російський еквівалент - "Калібр".

Російське виробництво безпілотників, на відміну від українського, має централізовану структуру. Удар по заводу в Єлабузі та ще кільком іншим об'єктам здатен істотно обмежити можливості Росії в повітряній війні. Введення систем HIMARS у бій у липні 2022 року справило значний вплив, адже вони знищили численні російські склади боєприпасів та командні пункти. Це призвело до значних втрат у наступі росіян, подібного до нинішнього, який опинився в безвихідній ситуації.

Через місяць Україна за кілька тижнів відвоювала на 75% більше території, ніж Росія захопила за три роки війни. Російські генерали потім адаптувалися. Тож хоча HIMARS не виграли війну, але вони її змінили.

Справжня проблема полягає не в Tomahawk, санкціях чи заблокованих активах Росії. Головним викликом є непослідовність і відсутність рішучих дій з боку Заходу. Необхідна стратегія, яка об’єднає всі елементи в реальну загрозу, здатну спонукати Кремль до припинення війни.

Розчарування Трампа стосовно Росії посилилося останнім часом, коли стало очевидно, що його широко анонсований саміт на Алясці не зміг зупинити зростання насильства в Україні. Він навіть переглянув свою позицію щодо українських ударів вглиб території Росії, збільшуючи обмін розвідувальними даними для підтримки Києва в атаках на військові та енергетичні об'єкти.

Після того, як численні погрози Трампа посилити санкції проти Москви нічого не дали, як і телефонна розмова з Путіним, він таки пішов на крок проти російських нафтових гігантів та їх дочірніх компаній.

"Це виглядало незвично, оскільки між словами та вчинками Трампа завжди існувала певна невідповідність. Його терпіння, здається, добігає кінця", - зазначила Марія Шагіна, старша наукова співробітниця лондонського Міжнародного інституту стратегічних досліджень.

Вплив, який нові санкції можуть мати на російську економіку, є предметом дискусій. Шагіна каже, що цей крок відбувається у "вразливому місці" для Москви, яка стикається з подвійним ударом західних санкцій й того, що називає українськими "фізичними санкціями" - атаки дронів на російську енергетичну інфраструктуру. Ці атаки вже призвели до 20% падіння енергетичних доходів Росії з початку року, хоча Москва планує компенсувати частину дефіциту за рахунок підвищення податків.

"Це сильний сигнал, але це радше сигнал, ніж величезний удар по російській економіці", - каже Яніс Клюге з Німецького інституту міжнародних та безпекових справ.

Аналітики прогнозують, що, незважаючи на можливі короткочасні перешкоди в постачаннях, Росія зможе знайти шляхи для доставки своєї нафти, зокрема від компаній "Лукойл" і "Роснєфть", до світових ринків.

"Росія розробила самостійну інфраструктуру для безперервного постачання нафти своїм комерційним партнерам, зокрема в Індію та Китай. Фахівці з Росії адаптують свої стратегії та запровадять нові альтернативні маршрути", - зазначив Аджай Пармар, директор з нафтових ринків та енергетичного переходу в Independent Commodity Intelligence Services.