США і Венесуела: конфлікт, нафтові інтереси та можливість військового втручання з боку Трампа.

Повторний прихід Дональда Трампа до Білого дому спричинив суттєве загострення відносин з Венесуелою, що супроводжувалося відмовою визнати Ніколаса Мадуро легітимним президентом і збільшенням військових загроз. Незважаючи на те, що Венесуела володіє найбільшими запасами нафти у світі, країна опинилася в серйозній гуманітарній та економічній кризі.

З початком другого терміну президентства Дональда Трампа, взаємини між Сполученими Штатами та Венесуелою стали значно напруженими.

Вашингтон відмовився визнавати чинного президента Ніколаса Мадуро легітимним, звинувативши його у фальсифікації виборів у 2019 році, а також звинуватив країну в недостатній боротьбі з наркотрафіком.

Трамп використовує агресивну риторику щодо Каракаса, постійно підкреслюючи напруженість. Сполучені Штати активізують свою військову присутність у Карибському регіоні, а також лунають заяви про можливі удари по військовим цілям.

Наприкінці листопада Трамп заявив про можливість закриття повітряного простору над Венесуелою.

Попри ці погрози, масштабна військова операція США так і не розпочалася.

Вашингтон обмежився кількома смертоносними атаками на венесуельські судна.

Експерти, зокрема аналітики Reuters, застерігають: у разі, якщо Сполучені Штати вирішать застосувати військову силу для усунення Мадуро, це, швидше за все, призведе до партизанських конфліктів або ж перетворить Венесуелу на "некеровану територію", а не сприятиме стабільності.

Незважаючи на свої багаті природні ресурси, Венесуела стикається з тривалою політичною та гуманітарною кризою.

Венесуела володіє найбільшими у світі підтвердженими запасами нафти (у 2023 році оцінювалися в 303 мільярди барелів).

Внаслідок обмежувальних заходів, введених Сполученими Штатами та Європейським Союзом під час першого терміну президентства Трампа, країна значно відстає від інших виробників у сфері експорту.

Санкції призвели до зростання вартості імпорту, що зробило дефіцитними товари базової потреби, такі як продукти харчування та засоби гігієни. У 2019 році, під час гострої урядової кризи, людям навіть не вистачало туалетного паперу.

Бразильська репортерка Сільвія Коломбо підкреслює: "Незважаючи на те, що більшість населення живе в бідності, Венесуела є надзвичайно заможною країною завдяки своїм нафтовим ресурсам. Мадуро має можливість забезпечити собі підтримку в таких умовах."

Наталія Шевченко, доцентка Київського національного університету імені Тараса Шевченка, зазначає, що поточна криза виникла через невдалу політику, проведену Уго Чавесом та його наступником Ніколасом Мадуро.

Чавес був переконаний, що Венесуела здатна забезпечувати своє існування виключно за рахунок експорту нафти, імпортуючи всі інші необхідні товари з-за кордону, що в підсумку призвело до серйозних наслідків.

Згідно з оцінками Міжнародного валютного фонду, до завершення року інфляція може досягти 270%, що стане найвищим рівнем у світі.

Протягом лише одного року вартість національної валюти знизилася більш ніж на 80% стосовно долара.

У 2024 році 86\% венесуельців жили за межею бідності.

Складнощі у виживанні стають очевидними при зіставленні місцевих доходів та вартості життя.

Офіційна мінімальна зарплата у Венесуелі на сьогоднішній день складає приблизно 3,5 долара на місяць, проте завдяки різноманітним бонусам, державні службовці можуть отримувати до 140 доларів.

Багато хто у Венесуелі поєднує кілька робіт -- в підсумку зазвичай виходить еквівалент 200 доларів на місяць.

Водночас за три десятки яєць доведеться заплатити 6,4 долари, а за кіло сиру -- близько десяти.

У Венесуелі існує безліч труднощів з транспортною системою, спостерігається нестача товарів у супермаркетах та на ринках, а також відчувається брак медикаментів.

Там просто відсутні медикаменти.

У Венесуелі люди, які борються з раком, вимушені шукати ліки для хіміотерапії на нелегальному ринку.

"Все це дійсно спонукає людей виступати проти влади", -- зазначає Коломбо.

У цих обставинах, зазначає Наталія Шевченко, поширеною стала практика "пайкової" допомоги, соціальної підтримки, на яку мали право лише ті венесуельці, що залишалися вірними режиму.

Більше 93% населення держави живе в urbanізованих територіях.

Парамілітарні групи, які реально контролюють регіони країни, дуже добре ознайомлені з ситуацією і можуть надавати режиму Мадуро інформацію про лояльність тієї чи іншої родини.

Таким чином, лояльні користувачі отримують більше переваг.

"Ті, хто не змогли досягти згоди зі своєю совістю, вирушають за межі країни, приєднуючись до іммігрантів як в сусідніх державах, так і в Сполучених Штатах", -- зазначає Шевченко.

За різними підрахунками, наразі за кордоном опинились від чотирьох до восьми мільйонів венесуельців.

Близько 600 тисяч людей з цієї кількості знаходилися в США в рамках програми тимчасового захисту.

Незважаючи на заклик Трампа скасувати цю програму та повернути венесуельців на батьківщину, в кінці літа апеляційний суд ухвалив рішення, яке заблокувало його ініціативу.

Утім, понад 350 тисяч тих, чий захист завершено ще навесні, наслідки рішення Трампа вже відчули.

Деяким із них надали можливість покинути роботу, інших утримували в імміграційних установах, розлучали з дітьми, які є громадянами США, а також депортували.