Від обіцянок до фінансових реалій: аналіз державних програм підтримки ветеранів.
1 жовтня, в день, коли вшановують захисників і захисниць, Міністерство у справах ветеранів прийняло рішення призупинити програму "Ветеранський спорт". Фінансування на 2026 рік вичерпалося значно раніше, ніж очікувалося.
Задумана як експеримент на 100 тисяч людей, програма за кілька місяців переросла свої межі, і кожен, хто вже будував навколо неї свій режим відновлення, дізнався про паузу з новин. Проте, як розповіли у програмі "По живому" заступник міністра у справах ветеранів України Руслан Приходько та голова НСЗУ Наталія Гусак, ця картина є набагато ширша, бо реабілітація ветерана сьогодні складається з десятка різних програм, і якість відновлення залежить від того, чи знає людина, куди йти, і чи вистачить на неї грошей.
Експеримент, що народився з власних ідей.
заступник міністра у справах ветеранів України Руслан Приходько, фото: mva.gov.ua
Спочатку "Ветеранський спорт" був досить непомітним. Як зазначає Руслан Приходько, в перші три місяці програми лише кілька тисяч ветеранів скористалися її можливостями. Проте згодом все набуло обертів: до ініціативи приєднувалися нові спортивні установи, а разом з ними зростала кількість учасників. Планований бюджет у 600 мільйонів гривень був розрахований на приблизно 100 тисяч отримувачів. Проте, за словами заступника міністра, їх насправді виявилося більше 350 тисяч.
Приходько відверто зізнається, що вважає цей результат справжнім успіхом:
Цей вражаючий прогрес свідчить про те, що спорт для ветеранів війни нині є надзвичайно ефективним засобом як для соціалізації, так і для відновлення фізичного та психологічного стану наших захисників і захисниць.
Для багатьох ветеранів спортзал стає справжнім початком повернення до звичного життя: тіло відновлює свою форму, встановлюється режим, і з'являється можливість спілкування з людьми, які розуміють один одного без зайвих слів. Саме тому призупинення програми вразило не тільки статистичні дані, а й реальних людей, які щойно знайшли свою опору.
Чому ж ніхто не дав знати?
Міністерство виділило додаткові 600 мільйонів гривень з інших бюджетних програм, довівши загальну суму до 1,2 мільярда гривень. Однак на четвертий квартал цих коштів виявилося недостатньо. Як зазначив Приходько, для отримання нових фінансів були необхідні зміни до закону про державний бюджет. Проект був розроблений і направлений, але через призупинення видатків, які не є критичними, він не отримав подальшого розвитку.
"Нам було зроблено всі необхідні дії для того, щоб дофінансувати, але, знову ж таки, загальнодержавна ситуація вплинула на реалізацію даного проєкту", - пояснює він.
Отже, логіка тут виглядає зрозумілою: фронт потребує фінансування, тому "все, що не є критично важливим", відкладається. Проте, у цій логіці є певна вразливість. Якщо вже відомо, що бюджетні зміни не плануються, ветерани повинні були бути про це проінформовані заздалегідь, а не в середині кварталу. На запитання, коли саме міністерство усвідомило, що коштів недостатньо, чіткої відповіді так і не надано.
Ще раніше військовослужбовець та громадський активіст Сергій Гнізділов звернув увагу на пріоритети. Він написав, що на "Єдиний марафон" у 2027 році виділять 1 мільярд 600 мільйонів гривень, а "Ветеранський спор" коштував 1 мільярд 200 мільйонів.
"Якщо вам скажуть, що у бюджеті немає коштів на це, знайте: ви просто не докладали зусиль для пошуків. Варто шукати!" - зазначив він у своїх публікаціях у соціальних мережах.
Список добрих намірів та цільове фінансування.
З січня 2027 року міністерство обіцяє запровадити програму на постійній основі. У проєкті держбюджету на неї передбачено 1,2 мільярда гривень, стільки, скільки було витрачено цього року. Остаточну суму визначатиме парламент.
Основна новація, яку представляє Приходько, полягає у новій системі відбору установ:
Імовірно, буде введено білий список, що означатиме встановлення критеріїв для підприємств, які можуть надавати відповідні послуги.
Згідно з його висловлюваннями, основна мета полягає в тому, щоб ветерани "цілеспрямовано витрачали фінансові ресурси", а платежі, які не відповідають цій меті, були відсіяні під час укладання контрактів. Для ветеранів це створить можливість отримати доступ до відкритої карти всіх закладів, де вони можуть займатися спортом.
Ще одна складова планів стосується малих громад, які страждають від нестачі спортивної інфраструктури. Міністерство розробляє спільний проект з фундацією "Invictus Games Foundation", мета якого полягає в тому, щоб спортивні можливості були доступні вже в реабілітаційних та медичних закладах. Це дозволить ветеранам плавно переходити від процесу лікування до тренувань, без жодних перерв. За словами Приходька, на сьогодні близько 70 клубів безкоштовно надають ветеранам можливість займатися спортом.
Питання масштабу залишається невирішеним. Заступник міністра не дав чіткої відповіді на те, скільки ветеранів планується на наступний рік і чи буде достатньо фінансування, оскільки програму "підлаштують під доступні ресурси", зазначив він.
Реабілітація не вичерпується спортом
Спорт – це лише один з варіантів відновлення. Основою, за словами голови НСЗУ Наталії Гусак, є програма медичних гарантій, яка забезпечує безкоштовне покриття первинної та екстреної медичної допомоги, спеціалізованого лікування, діагностичних послуг, реабілітаційних заходів і паліативної допомоги, а також безкоштовних медикаментів у рамках програми "Доступні ліки".
"Війна вносить свої корективи", - зазначає вона, і пакет послуг вже зазнав змін: окремо виділено послуги, що стосуються військових травм, а також переглянуто коефіцієнти в сфері хірургії та реабілітації.
Існують також специфічні програми. Найбільш вдалу з них, на думку Гусака, представляє стоматологічне лікування та протезування зубів: "Ця програма користується великим попитом серед ветеранів та ветеранок". Факти це підтверджують: у 2026 році НСЗУ виділила на неї більше 800 мільйонів гривень, а лікування отримали майже 130 тисяч пацієнтів, з них близько 30 тисяч скористалися послугами протезування. Попит на ці послуги зростає, тому в наступному році на програму передбачено понад півтора мільярда гривень.
Окрему увагу Гусак приділяє довготривалому догляду. Його запровадили як експериментальний проєкт разом з Міністерством у справах ветеранів, бо війна принесла в суспільство багато сімей, де "необхідно вже просто доглядати за травмованими війною" захисниками. Послуга допомагає і самому пацієнтові, і його близьким.
Невпинний попит
Найважливіша теза голови НСЗУ стосується не окремих програм, а тенденції:
"Війна приносить збільшення попиту за окремими послугами".
Щороку зростає кількість послуг із реабілітації, стаціонарної й амбулаторної, і розширюється коло надавачів. Дедалі більше людей потребують підтримки психічного здоров'я. З прикрістю Гусак констатує зростання звернень щодо залежностей. У відповідь систему доповнюють центрами ментального здоров'я, де працює мультидисциплінарна команда.
Для регулювання навантаження НСЗУ використовує договори з закладами: "ми вже на етапі укладання договорів регулюємо доступ пацієнтів до цих послуг", зважаючи на територіальну й фінансову доступність. Коли попит у зуболікуванні виріс, службі вдалося перерозподілити ще майже 100 мільйонів з інших програм, якими розпоряджається Міністерство охорони здоров'я.
Міністерство ветеранів, в свою чергу, ділиться інформацією про інші ініціативи: цього року понад 130 тисяч ветеранів отримали компенсації за поліси цивільно-правової відповідальності. Крім того, близько 5,7 мільярда гривень було виділено на житло для ветеранів з інвалідністю, і на наступний рік планується збільшити ці видатки. Також реалізуються програми професійної адаптації, підтримки підприємництва серед ветеранів та допомоги тим, хто має проблеми з залежностями. Для полегшення навігації запроваджено сервіс "ВетеранПро" та залучено спеціалістів для супроводу.
Дорога до допомоги: з чого почати
Навіть найбільш ефективні програми не принесуть користі тому, хто не знає, як ними скористатися. Гусак підкреслює, що в нашому суспільстві все ще існують недоліки в інформуванні, і НСЗУ активно працює над їх усуненням, навчаючи спеціалістів, які супроводжують ветеранів, а також сімейних лікарів. Алгоритм дій варіюється в залежності від конкретної ситуації:
* Вкрай термінова ситуація. Виклик швидкої медичної допомоги. Як зазначив Гусак, це "можливо, найбільш простий, але водночас і найскладніший" спосіб потрапити в систему.
* Звичайні кроки до підтримки здоров'я після повернення з фронту. Вона зазначає, що "початковою ланкою" у цьому процесі є сімейний лікар. Для тих, хто тривалий час перебував на передовій і втратив зв'язок із медичною системою, рекомендує відновити цей зв'язок. А якщо лікаря немає, варто оформити декларацію з новим спеціалістом.
* Реабілітаційний процес. Для його проходження необхідно отримати направлення від лікаря, який веде пацієнта або сімейного спеціаліста. Після завершення стаціонарного лікування травм, отриманих під час війни, зазвичай виписку робить лікар, що надавав допомогу ветерану. Наступним кроком є пошук медичного закладу, що має укладений контракт з Національною службою здоров’я України.
* Лікування зубів та протезування. Вам просто потрібно звернутися безпосередньо до клініки з укладеним договором.
* Тривалий процес догляду. Основна відповідальність за маршрут покладається на родичів і вимагає електронного направлення.
Знайти заклад допоможуть гаряча лінія НСЗУ 1677 і сайт служби: там є мапа надавачів, зокрема й тих, що лікують і протезують зуби.
Система все ще знаходиться на етапі навчання.
Розмови з двома чиновниками вказують на важливу деталь — українська система реабілітації все ще адаптується в умовах тривалої війни. Попит на реабілітаційні послуги зростає швидше, ніж його вдалося передбачити, що є одночасно і позитивним, і негативним аспектом: люди активно звертаються за допомогою, але кожна нова хвиля запитів ставить під сумнів фінансову спроможність бюджету.
Для "Ветеранського спорту" ключовим чинником стане державний бюджет на 2027 рік, а також те, яким чином міністерство визначить правила: хто, в якій кількості та на яких умовах зможе скористатися програмою. Що стосується інших напрямків, основною проблемою залишається забезпечення доступності: важливо, щоб ветерани, які потребують реабілітації, психологічної підтримки чи догляду, не витрачали час на пошуки необхідних ресурсів.
В кінцевому підсумку, основним критерієм ефективності політики щодо ветеранів є не стільки кількість реалізованих програм, витрачені кошти або навіть кількість людей, яких вони охоплюють. Головне — чи може конкретний ветеран, який повернувся з війни з фізичними або психологічними травмами, чи просто із потребою адаптуватися до цивільного життя, отримати своєчасну необхідну підтримку. Україна поступово створює таку систему, проте зростаючий попит, бюджетні обмеження та проблеми з інформуванням свідчать про те, що ще багато роботи попереду.
