"Всі нагороди залишилися в Криму": Різатдінова розповідає про своє життя після закінчення кар'єри, участь у "Танцях з зірками" та чому це викликає у неї глибокі емоції.

Друга частина великого інтерв'ю "Спорт 24" з Анною Різатдіновою - легендою української художньої гімнастики, бронзовою призеркою Олімпійських ігор-2016.

Анна Різатдінова не задовольняється лише олімпійською бронзою. Вона вирішила заснувати власну академію, де готує нове покоління спортсменів і формує майбутнє спорту, незважаючи на виклики війни, блекаутів та повсякденного хаосу.

У цьому інтерв'ю вона щиро ділиться своїми думками про те, як знайти баланс між особистим життям і публічною діяльністю, як зберігати свою ідентичність під тиском суспільних очікувань і критики, а також пояснює, чому тріумф на сцені - це лише частина шляху, адже справжня боротьба розгортається за межами виду.

"Якби я висловила все, що насправді думаю, у нашій гімнастичній сім'ї, яка є частиною світової спільноти, напевно, на мене б уже ніхто не звертав уваги."

- Анно, ви створили власну академію і фактично будуєте нову систему. Які три уроки зі свого спортивного минулого ви вирішили не повторювати?

По-перше, важливість умов. Я усвідомила, що діти проводять у тренувальному залі чотири години шість днів на тиждень, і ці години повинні бути комфортними. Це не ті старі радянські зали без опалення, які ми колись терпіли. Звичайно, не існує ідеальних умов, але я вважаю, що дітям необхідно тренуватися в сучасних, світлих і теплих приміщеннях, де не протікає дах і де справді хочеться займатися.

По-друге, не виділяти когось особливо. У нашому виді спорту природно порівнювати себе з іншими. Але коли тренер демонструє "ось ця дівчинка зірка, а ти - ні", це дуже боляче б'є по дитині. Навіть якщо потенціал очевидний, не треба його підкреслювати публічно - всі повинні зростати в рівних умовах.

По-третє, важливо більше позитиву. Нас навчали швидко залишати позаду досягнення та йти далі, але навіть у тяжкі часи слід вміти відзначати успіхи.

Я досі згадую той момент, коли наша команда з академії здобула перемогу в чемпіонаті міста. Я вирішила замовити великий торт, і ми влаштували справжнє свято разом. Спорт завжди привчає нас до дисципліни та вимагає рішучості, але не менш важливою є і підтримка з боку тренера, яка додає позитиву у цей процес.

- Минулого року ви видали власну книгу "Мій роман зі спортом", де відкриваєте багато особистого. Яку правду про спорт або про себе було найважче винести на папір? І чи є речі, які ви свідомо залишили "між рядками"?

- Авжеж, щось я залишила. Якби написала все чесно, у нашій родині гімнастичній, всесвітній, на мене, напевно, вже б не дивилися. Людям не все потрібно знати. Найскладніше було писати про кожного тренера, адже важливо нікого не образити - не може бути так, що про когось більше, про когось менше, чи краще, чи гірше.

І, до речі, складно було все згадати, бо всі медалі залишилися в Криму. Я вже не пам'ятаю, скільки нагород виграла на Кубку світу в Будапешті у 2014 році. Слава Богу, є Вікіпедія, яка все нагадала, бо так реально неможливо все пригадати.

У часи війни український спорт стикається з численними труднощами. Яке ваше ставлення до висловлювання Інфантіно щодо можливого допуску російських атлетів до міжнародних турнірів?

Цілковито не може бути жодних поступок у питаннях, що стосуються цих двох держав. Я часто спілкуюся з іноземцями і з кожним разом дедалі більше усвідомлюю: багато людей не мають повного уявлення про те, що насправді відбувається.

Як спортсменка, я розумію, що підготовка до значних змагань вимагає наявності чітко продуманого плану. Існують етапи максимальної продуктивності, які чергуються з періодами зниження навантаження, адже підтримувати пікову форму безперервно просто неможливо.

Тепер уявіть, наскільки важливо зіставити психологічний стан наших спортсменів із атлетами з інших європейських країн. Під час підготовки у нас є безліч факторів, таких як рівень стресу, пульс, артеріальний тиск, частота серцебиття та загальний емоційний стан, які суттєво впливають на досягнення результатів.

Коли вночі спостерігаються тривожні моменти, атлет виходить на тренування, але не здатний віддатися повністю. Це призводить до того, що результату не досягається, а процес відновлення стає ускладненим. У спорті все взаємопов'язано, і психоемоційний стан грає надзвичайно важливу роль.

Ми живемо в постійному стресі: холодно, світло відключають, літають ракети. У когось воює брат або тато - це зовсім інший рівень кортизолу і стресу. Наші спортсмени стартують не в рівних умовах.

Коли українські атлети повертаються з Парижа з золотими медалями, люди вражені: як таке можливо? Для мене вони справжні супергерої.

Компромісів бути не може, проте ми спостерігаємо зовсім іншу картину: російські спортсмени вже зареєстровані для участі в міжнародних змаганнях з художньої гімнастики, і їх допускають на всі турніри. Це викликає у мене глибоке засмучення. Уявити собі, що я була б гімнасткою і повинна була б тренуватися на одному килимі з ними, просто неможливо.

- Як ви переживаєте блекаути? Зараз багато людей виїжджали взимку за кордон. Чи розглядали ви такий варіант для себе?

Мені справді хотілося, як жінці, як матері. Я думала про такий можливий шлях, проте маю академію, що накладає свої обмеження – тепер я відповідаю за дітей. Ми активно готувалися до важливих змагань, які мали відбутися в Естонії наприкінці лютого.

Я усвідомлюю, що не можу залишити свою команду, тренерів і дітей, просто поїхавши в Дубай, щоб "пересидіти" ситуацію там (розмова відбулася до початку війни на Близькому Сході, - Спорт 24). Хоча, повірте, у мене була б можливість це зробити. Але для мене це питання цінностей — що обрати в цій ситуації. Тому я залишаюсь у Києві, і ми активно готуємося до змагань.

Після участі в "Танцях з зірками" я знову переглянула всі коментарі.

Образ Анни Різатдінової вже давно став знаковим — вона вражає силою, емоційністю та красою. Але що лежить за межами її публічного іміджу? Як би ви реалізували себе сьогодні — як жінка, мама, особистість, якби гімнастика не займала місця у вашому житті?

Нещодавно я замислилася: "Хто я насправді? Що мене визначає?" (Сміється). Якщо відкинути всі олімпійські нагороди та професійні досягнення, то в першу чергу можу сказати, що я дуже чуйна людина. Це частина моєї сутності, яка, ймовірно, пов'язана з моїм знаком зодіаку – я Рак. Я володію добротою й вірністю, а також завжди намагаюся бути чесною та порядною – це абсолютно точно. І це стосується не лише моєї роботи, але й взаємин із тренерами.

Я відверта і відчуттєва. Для мене поняття "виступати" є досить складним. Коли під час "Танців з зірками" мені пропонували щось зіграти, це ставало справжнім випробуванням. Я маю глибокий внутрішній світ і мене легко зворушити. Я емпатійна, жіноча, сексуальна та завжди готова до нових відкриттів.

Я не для всіх відкрита книга. Багато людей кажуть: "Ми тебе не розуміємо, не знаємо, ти дійсно загадкова". Хтось вважає мене стервозною, хтось - закритою, хтось - що я не усміхаюся для всіх. Я дуже різна.

Роздумуючи про своє життя - від безтурботної дитини до визнаної особистості - яку істину про себе ви ще не поділилися з іншими, але готові розкрити саме в цю мить?

Це дійсно цікаве питання. У мене є безліч задумів і планів, які я прагну втілити в життя – як у особистій сфері, так і в професійній. Проте я вважаю, що не варто ділитися всіма своїми цілями заздалегідь, тому зараз не планую розкривати всі деталі.

Я є людиною, яка цінує структуру у всьому. Важко переживати, коли ти точно усвідомлюєш, як повинно бути, а на ділі це ще не здійснилося. Проте в моїй уяві існує ясний образ того, як все має виглядати: і моя академічна діяльність, і я сама, і моя родина. У моїй свідомості це зображено до найдрібніших нюансів.

- Анно, ви живете в публічному просторі вже багато років. А був момент, коли через хейт і постійну увагу замислювалися, чи не надто високу ціну доводиться платити за цю публічність?

Багато подій відбулося. Як спортсмен, ти вважаєш, що твої зусилля заслуговують на справедливе визнання. Коли ти щиро взаємодієш з публікою, піднімаєш національний прапор і робиш багато для своєї країни, виникає відчуття, що люди завжди підтримуватимуть тебе, адже ти стаєш символом і героєм для них.

Але це всього лише ілюзія. Лише один невірний жест або слово можуть змінити сприйняття, перетворивши героя на об'єкт ненависті.

Я отримую велике задоволення від того, що можу бути на виду і допомагати іншим – це невід’ємна частина мого існування, яка мені необхідна. Проте, перебуваючи у центрі уваги, я усвідомлюю, якою маю бути і як усе повинно виглядати. Я також бачу, чого мені не вистачає і над чим слід працювати. Наразі я не можу сказати, що повністю задоволена собою: у різних сферах життя у мене є свої цілі. Це стосується як спортивних досягнень, так і особистісного розвитку, але до них потрібно прагнути.

Який коментар або відгук залишив у вас глибокий слід? Що саме спонукало вас переосмислити свої погляди чи вчинки?

Існувало чимало подібних відгуків. Наприклад, після шоу "Танців з зірками" я вирішила переглянути всі коментарі, оскільки мені здавалося, що ми танцюємо відмінно, і я не могла зрозуміти, що ж могло бути не так. Але там було багато критики: говорили, що мені легко, адже я гімнастка; що нас штучно підштовхують до фіналу; що я не виявляю емоцій, не сексуальна і не жіночна.

Це був 2019 рік, і я була вражена: чому у людей стільки агресії? Тепер я займаюся самоосвітою і можу з упевненістю сказати, що хоча б частково стала менш чутливою до подібних проявів. Безсумнівно, деякі ситуації все ще залишають слід, проте я вчуся не приймати їх надто близько до душі.

Яким є звичайний день Анни Різатдінової? Коли ви востаннє вдавалися до чогось абсолютно несподіваного?

Я відводжу дитину до школи о восьмій ранку, а потім займаюся спортом. Сніданок можу приготувати вдома або вирушити в затишне кафе, залежно від настрою. Після цього у мене заплановані зустрічі, зйомки або онлайн-зустрічі в Zoom.

З 16:00 до 20:00 я займаюся в академії. Після цього повертаюся додому, вечеряю, і на цьому мій день закінчується.

Неділя, фактично, єдиний день, коли я можу провести час з дитиною в кінотеатрі чи театрі. А ось спонтанні рішення... Наприклад, коли одна з подруг пропонує: "Ходімо кудись!" - ми не роздумуємо і просто вирушаємо. Або в п’ятницю, коли подруга запитує: "Чому б тобі не пропустити академію сьогодні? Давай щось придумаємо!"

Як ви уявляєте своє життя через два роки?

- Це стосується моїх мрій, тому тут я не можу розповісти все. Але про академію можу сказати: дівчата дуже класні, показують результати, у нас є світло і тепло, ми тренуємося без тривог. Можливо, навіть відкриються нові філії, хоча наразі просто не до цього.

Мій особистий бренд та присутність у соціальних мережах є досить потужними, що дозволяє мені активно допомагати, співпрацювати з фондами, підтримувати спортсменів та впроваджувати грантові програми і стипендії.

Я б хотіла спробувати свої сили в ролі ведучої, наприклад, на талант-шоу або в якості судді. Багато людей запитують: "Чому?", але це справжня моя мрія.

В якому проєкті чи шоу ви б найбільше хотіли проявити свої таланти як ведуча?

- "Україна має талант". Там, де є компетентні люди і де діяльність пов'язана з дітьми та молоддю - це мені подобається.

"Анютко, ти це зробила!"

Фінанси у спорті: реальність чи міф?

- Свобода.

- Перша велика покупка після успіху - для себе чи для родини?

- Для себя самого.

Чи варто обирати стабільність, чи ризикувати заради значного досягнення?

- Перед Олімпійськими іграми - це час ризику, в той час як зараз - період стабільності.

Яка страва є вашою улюбленою, але ви довгий час утримувалися від її вживання?

Власне, існує безліч різноманітних страв: макарони, десерти та ще багато інших смаколиків.

- Їжа - задоволення чи все ще контроль?

Удоволення.

Солодощі після тріумфу чи після невдачі?

Після невдачі.

Талант, який залишився непоміченим багатьма?

Маю здатність уважно слухати і розуміти співрозмовника.

Тактика Реброва або ж магнетизм Шевченка?

- Чарівність Тараса Шевченка.

Спортсмен чи неспортсмен – який чоловік кращий?

- Не зі спорту.

"Холостячка" – це виклик для спортсменки чи захоплюючий експеримент?

Цей захоплюючий експеримент, проте є забороненим для спортсменки.

Яка риса вашого характеру найбільше сприяла вашому успіху, а яка, навпаки, створювала труднощі?

- Наміреність.

- Ваше головне кредо сьогодні - одним реченням?

- "І це пройде".

Як ви бажаєте, щоб ваше ім’я залишилося в історії українського спорту? Не лише за здобуті медалі – то за що саме?

- Одна з перших дівчат-спортсменок, яка змогла створити свій особистий бренд і розвивати свій вид спорту в Україні, будучи спортсменкою.

Які з ваших улюблених занять сьогодні могли б бути заборонені у світі спорту?

Спати надто довго - це однозначно не дозволено.

Який слоган ви б обрали для опису своєї спортивної кар'єри?

- "Анютко, ти це зробила!"

Отримайте ще більше унікального контенту на Спорт 24!

"Єдине справжнє виправдання для пропуску тренування — це смерть," — висловився українець, відомий як Біла гроза Чорного континенту.

"Перетворюю агресію на натхнення": один із наймолодших гросмейстерів планети - про свої поєдинки з російськими суперниками, здобуття європейського золота та Манчестер Юнайтед.