"Все існує лише в рамках системи, або ж не існує зовсім."

Майбутнє не існує без сьогодення. Завтрашні результати залежать від наших сьогоднішніх вчинків. Все не стане добре саме по собі. Лише те, що ми створимо, визначить наше завтра.

Я проводжу багато часу у потягах Укрзалізниці. Мої лекції та виступи, спрямовані на підтримку українського духу серед військових та цивільних, вимагають постійного пересування. Тому вислів "Рух - це життя" для мене має особливе значення і звучить дуже знайомо.

Почуваюся на 26,5. Називаю це психологічною молодістю. Є чимало ідей, які хочу втілити. Коли ти молодий духом, це дається легше.

Втома мені не чужа. Маю п'ять оаз відновлення: духовні практики, фізичні вправи, книжки, музика і друзі.

У дошкільному віці на мене вплинула "Сповідь" Аврелія Августина. Згодом вивчив напам'ять пів "Кобзаря" Шевченка. Після розвалу Союзу з'явилося багато книжок про життя святих. Вони теж мали на мене значний вплив.

Молодість завжди асоціюється з горизонтом. Коли перед тобою світиться мета і ти відчуваєш сили, щоб іти до неї, ти залишаєшся молодим. Проте втекти від втоми не під силу жодному віку. І в умовах війни також потрібно знаходити сили, щоб пройти через усі труднощі.

Життя – це шлях до досягнення мети, а не безладна метушня. Завжди існує щось більше, ніж просто існування. Я прагну приносити користь іншим, особливо в сьогоднішніх умовах.

Найкращий учитель - досвід. Люди невпинно конструюють реальність своїм ставленням до світу, до інших і до себе. Людина людині не вчитель, а радше - співмандрівник у вагоні на ймення "Життя".

Індивід – це сплетення досвіду та мови. Пережитий досвід прагне вираження через мову, тоді як оволодіння мовою стимулює нові переживання.

Мова є своєрідною операційною системою нашої свідомості, яка формує особистість, тоді як комунікація створює суспільство. Кожна людина приходить у світ і розвивається через подорож власного досвіду. Різноманітність переживань і словниковий запас визначають, ким ми є. Мова виникає в контексті історичних подій. Двадцять років тому термін "безпілотник" був малознайомим, а сьогодні він став невід'ємною частиною української лексики. Мова збагачується, коли нові слова з'являються разом із новими досвідами. Формування нашої нації пронизане драматичними моментами: голодомори, репресії, колективізація стали частиною нашої мовної спадщини. Ми це пережили і продовжуємо обговорювати.

Структура має велике значення. Ми сприймаємо світ через образи, які формуються у реченнях. В українській мові існує безліч безособових та пасивних конструкцій, де підмет і суб'єкт відсутні. Наприклад, "Дощить" чи "Тарілка розбилася". Але тарілка не може сама себе розбити – хтось це зробив. Довгий час нам не дозволяли проявляти свою індивідуальність, що призвело до нашої знеособленості. Це відображається й у мові. Прийшов час відновити та здобути свою суб’єктність, навчитися відповідати за свої вчинки. Свобода - це не просто гасло; її потрібно підкріпити ресурсами та реалізувати в реальному житті.

Мова дає людині змогу приручити реальність. Людина народжується в мову й там формується. Гайдеґґер мав рацію: мова - дім буття. Зміна мови й особистого словника дають змогу рости над собою. Переписати себе на голову вищим.

Ми не завжди самостійно визначаємо свій маршрут. Іноді наш шлях обирається за нас. Потрібно бути підготовленими до різних можливостей.

Словник — це не лише колекція слів, а й важлива частина нашого зв'язку зі світом, яка надає нам ідентичності. Він формується в контексті спільноти, де люди ділять досвід і знаходять спільні значення для опису реальності. Коли дитині стає обмежено в словнику батьків, підліток починає шукати друзів, аби створити свій власний лексикон.

Часу не існує в абсолютному сенсі. Є лише тривалість руху, яку ми спробували у систематизувати за допомогою поняття часу. Це ментальна конструкція, створена людьми для опису тривалості різних рухів і змін. Час стає словесним відображенням реальності нашого існування. Це зручна умовність, що дозволяє нам планувати свої дії. Він сприяє нашій взаємодії зі світом і людьми, а також допомагає реагувати на виклики, що постають перед нами. Врешті-решт, час - це те, що дозволяє нам виживати. Він є процесом, а не статичним об'єктом, дієсловом, а не іменником.

Я відрізняю реальне від реальності. Перше - це те, що має місце, тоді як друге - це те, як ми його сприймаємо і описуємо. Це індивідуальне уявлення про світ, в яке наша свідомість перетворює те, що ми бачимо та відчуваємо. Реальність - це суб'єктивне сприйняття реального, що формується через наш досвід та мову.

Фінанси – це соціальна конструкція. Це спільна угода, що втілює працю, зусилля та ресурси, які необхідні для існування та прогресу. Це образ, що ілюструє суть економічних відносин.

Ми, українці, маємо пристрасть до спілкування. Розмова є цінною, коли за словами стоїть реальна дія - втілене життя. Іноді в словах можна заплутатися або навіть загубитися. Через історичні події ми стали надто ідеологізованими. Свобода часто сприймалася як ефектне гасло на мітингах, поки не настала необхідність її захищати зі зброєю в руках. Війна відкрила нам справжнє значення свободи. Словесна свобода перетворилася на сутнісну.

Свобода — це форма буття. Це відповідь на питання "Хто я?". Це можливість без перешкод втілювати своє існування. Межі свободи визначаються лише межами свободи інших людей.

Наше сприйняття життя може або ізолювати нас, або ж відкривати нові горизонти свободи.

Гідність - ресурс свободи. Імперії, які панували над українцями, позбавили їх відчуття гідності. "Я малий українець, від мене нічого не залежить". Це хибне програмне забезпечення, заражене вірусом відчуження. Треба повернути людині здатність поважати себе. Сильніший має підтримати слабшого, зневіреного в собі. Людина, яка підсилює іншу, вияскравлює своє "я". Це найкращий прояв буття - старлайтинг. Запалювання зір у людях.

Буття - це дар, але не даність. Його можна інвестувати в якісні проєкти. Твоє буття може приносити плід іншим, якщо ти до цього дозрів.

Зрілість — це вміння дарувати життя. Процес становлення і служіння веде нас до справжньої зрілості. Стигла вишня здатна передати своє життя далі. Проте, щоб досягти зрілості, необхідно спочатку усвідомити свою сутність та реалізувати свій потенціал. Лише після цього ти зможеш ділитися ним з іншими. Це і є суть служіння — піклування про загальне благо. Зріла особистість відчуває себе господарем своєї свободи. У такому стані ти є істинним собою, і інші можуть на тебе покластися.

У мене є три основні джерела духовної стабільності: моє бачення світу, моє ставлення до оточуючих і моє самоусвідомлення.

Особи, які стикаються з нестачею часу або фінансів, часто підпорядковують свою свободу обмеженням, накладеним матеріальними ресурсами. Проте справжні багатства криються всередині тебе — знайди їх і стань володарем власного життя.

Світ – це дар, який з'явився завдяки любові. Він спілкується з кожним з нас, але не всі здатні почути його голос. У цьому світі можна здобувати знання та щодня відкривати нові грані. Найважливіше – вміти слухати та спостерігати.

Усе існує як система або не існує взагалі.

Історія є відображенням пам'яті про досягнення наших предків. Вона також втілює наші сьогоднішні дії, які, спираючись на цю пам'ять, формують теперішнє. За кожним етапом нашої історії стоїть вільна і гідна особистість. Незважаючи на виклики, що тривали століттями, український народ обробляв землі, будував мости та освітлював нічні небеса.

Людина сприймається оточенням відповідно до того, як вона усвідомлює себе та реалізує свої можливості.

Важливо не втомитися любити. Бачиш, що ближньому важко, підтримай словом чи усмішкою. Вислухай.

Ми інвестуємо себе в тих, кого любимо. Коли їх не стає, зникає частинка нас. Замість неї лишається порожнеча. Її заповнити найважче.

Шлях воїна - це мандрівка до своєї суб'єктності. Коли ти вперся головою в мур власної реальності й переступаєш через нього, то стаєш воїном. Мандрівка починається за межами твого звичного, приборканого уявлення про світ, про інших і про себе. Воїн народжується тоді, коли горизонт і серце стають одним цілим. Для воїна світ - можливість, люди - команда, власна особа - господар своєї свободи.

Конфлікт розпочинається з нав'язування своїх уявлень про істину іншим. Агресор проголошує: "Я створив свою правду. Ви повинні з нею миритися". Війни ініціює той, хто втрачає зв'язок із людяністю та вмінням помічати красу. Війни виникають через відсутність любові.

Кулям не здолати любові. Вона сильніша.

У часи війни люди прагнуть знайти значення. Коли військові втрачають тих, на кого можуть покластися, виникають глибокі духовні прогалини, які потребують заповнення. Капелан здатен надати підтримку, слухаючи серцем та перебуваючи поруч. Висловлення болю робить його менш нестерпним.

Не існує універсально-втішальних слів. Кожному болить по-своєму. Не маю священницьких заготовок. Спершу визначаю тип рани, а тоді накладаю "пластир". Так працює душпастирська допомога. Треба вміти зчитувати людину й давати надію. Втім, надія - не те, що ти кажеш, а те, що прожив. Якщо ви з бійцем в окопі поруч і тобі знайомий його біль, ти знайдеш доречні слова розради.

Душевне оздоровлення і відновлення потребують часу. Не існує магічної фрази, яка б забезпечила миттєве лікування. Необхідно дати собі можливість пережити втрати.

Ми існуємо в епоху, наповнену викликами. Втрачаємо чудових людей, і це вражає нас до глибини душі. Проте ми повинні подолати ці випробування, ставши сильнішими, а отже, здобути нові знання. Що саме ми повинні зрозуміти? Володіти часом. Відновити справжнє відчуття людяності. Оволодіти своєю землею. Відстояти свободу особистості та зберегти свою людську гідність.

Маємо вчитися будувати мости, а не руйнувати. Увласнити свою державу. Найкраще це відбувається на полі бою. Час повернути собі вкрадене історією - власну суб'єктність.

Реальність для нас, людей, є складним текстом. Саме через слова впливових особистостей ми сприймаємо світ. Вони стають основою наших думок, розмов і навіть нашого способу життя.

Справедливість - це існування, яке гармонійно поєднується з істинною сутністю. Це той ступінь свободи, що дозволяє людям виявляти свою гідність. У суспільстві, де панує справедливість, переважає спокій, адже особі не доводиться боротися за можливість втілити свої потенціали.

Істину слід шукати. Це подорож, шлях до відкриттів. Той, хто не готовий шукати правду, ризикує опинитися в постійному конфлікті із власною свідомістю.

Людські потенціали, хоча й не безмежні, вражають своєю величчю. Що ж гальмує їх розвиток? Відповідь криється у генетиці та характері. А також у неправдивих уявленнях з дитинства. Ми часто дотримуємося стереотипної думки, що українці — це лише чемні та доброзичливі хлібороби. Проте, загляньмо в підручник історії та дізнаємося, скільки битв виграли українці. Радянська пропаганда намагалася нас заспокоїти, але не змогла знищити в нас дух воїна — він все ще проявляється, незважаючи на десятиліття окупацій.

Формула для нейтралізації церковного "русского мира" складається з двох основних компонентів: держава забезпечує захист національних інтересів та безпеку громадян, тоді як самі громадяни повинні підтримувати культуру національної та особистої гідності, позбавлену ворожих наративів. Необхідно унеможливити їхнє існування, оскільки вони є нежиттєздатними. У Україні держава та Церква співпрацюють на основі партнерства. Щоб у людей не виникало бажання шукати свободу та гідність в "русском мире", національна безпека повинна стати стабільною і безпечною.

Православна церква України та Українська греко-католицька церква мають спільне коріння в хрещенні, яке здійснив князь Володимир. Між нами немає підстав для розділу. Христос заповідав своїм послідовникам єдність. Наша сила полягає в усвідомленому об'єднанні. Ми повинні прагнути до цього спільного горизонту, довіряючи Богу, а не зважаючи на політичні обставини. Об'єднання є лише питанням часу, яке вимагає взаємного розвитку та досягнення згоди.

Бог є безмежним абсолютом, що проявляється в особі Ісуса з Назарета. Це вічність, що переходить у час. Бог, який приймає людську природу. Сила, що перетворюється на крихкість і охоплює нашу людяність. За завісою руйнувань воєнного часу залишається поранена любов, яку не можуть знищити ні ракети, ні кулі. Існує вічність, яку не зможе зламати час. Людське буття знаходить своє вираження в мові, але є також досвіди поза словами, де можна зустріти Бога.

Крихкість — це лише одна з рис людини. Вона не є тільки слабкою, а також володіє силою. За фасадом крихкості приховані дух і здатність до любові. Саме в них найяскравіше розкривається вічність.

Тварини теж володіють душею, але вона не є раціональною в образі Божому, як у людей. Їхня душа не є безсмертною. Вони здатні на роздуми та емоції, проте їхній рівень розуміння і почуттів значно відрізняється від людського.

Особистість - не духовна складова людини, а ціла людина, неповторна й конкретна єдність тіла й душі.

Матеріальна свобода не є гріхом. Зарахував гроші, зробив покупки, відчув радість - це позитивно. Проте важливо усвідомлювати глибший духовний зміст того, що ми отримали матеріально. Гроші лише відображають певну цінність. Якщо людині бракує смаку до життя, яким вона могла б поділитися з іншими, жодні фінансові засоби не зможуть це компенсувати. Людина повинна заробляти й витрачати свої ресурси на втілення власної свободи та підтримку тих, хто цього потребує. Повноцінне життя вимагає відкритості до духовного виміру існування та усвідомлення відповідальності за себе і оточуючих.

Світ і людина - частина великого задуму люблячого Творця. Результат осмисленої волі Бога.

Перемога - це втілена в життя мрія.

Щастя - це вміння проявляти свою істинну сутність і приносити користь оточуючим.