Ультиматуми Трампа: чому "магістр угод" не здатен обійти Путіна та інших суперників.

14 липня президент США Дональд Трамп виступив з ультиматумом до Росії, вимагавши завершення військових дій проти України протягом 50 днів, після чого термін був скорочений. Після 8 серпня, замість запровадження тарифів і жорсткої реакції на дії Росії, світ дізнався про заплановану зустріч Трампа з Володимиром Путіним на Алясці. Ця зустріч, яка відбудеться у п'ятницю, 15 серпня, стане першою особистою бесідою між Трампом і Путіним з моменту початку повномасштабного вторгнення.

Трамп і Росія: Український контекст та історія з його першого терміну на посаді президента.

Ультиматуми Трампа визначили геополітичну динаміку під час його першого президентського терміну з 2017 по 2021 роки. Тому Трамп продовжує цю тактику під час свого другого терміну.

Зустріч на Алясці та навіть плани Трампа "повернути деякі території, а інші -- обміняти" не викликають почуття оптимізму.

У своєму ранковому виступі 9 серпня президент Зеленський прокоментував ці звинувачення: "Відповідь на питання територіальної цілісності України закладена в нашій Конституції. Ніхто не має наміру відмовлятися від цього принципу. Українці не здадуть свою землю агресору".

Даг Клейн, аналітик неурядової організації Atlantic Council, вважає, що зусилля США щодо тиску на Росію принесуть результати лише в тому випадку, якщо заяви Трампа матимуть справжні наслідки.

Відновлення військової допомоги Україні з боку Трампа є найзначнішим кроком, який він зробив за останній рік у прагненні до миру. Йому слід посилити свої зусилля в цьому напрямку, забезпечивши українців необхідними ресурсами для захисту своєї країни та протистояння російській агресії. Путін не повинен мати жодних ілюзій щодо перемоги на фронті, і цей крок може стати важливим початком. Проте, замість запровадження тарифів, Трамп повинен ввести реальні санкції проти Росії і зробити це без зволікань.

Даг Клейн зазначив у своєму коментарі для RFI Українською.

На його думку, найбільш ефективними санкціями є ті, що націлені на ослаблення банківської та енергетичної інфраструктури Росії, а також на заборону обходу санкцій, імпорт компонентів для військового виробництва та отримання прибутку від експорту енергетичних ресурсів на міжнародних ринках.

Трамп не вперше стикається з Росією під час свого президентства. Так під час його першого терміну президентства США вийшли з Договору про ліквідацію ракет середньої та меншої дальності (INF Treaty), підписаного у 1987 році між США та СРСР (набрав чинності у 1988 -- Ред.).

Ще в 2014 році президент Обама висловив звинувачення на адресу Росії щодо випробувань крилатої ракети, хоча розробка системи 9М729 "Новатор" розпочалася ще у 2008 році. У січні 2017 року Трамп готувався до зустрічі з Путіним у Брюсселі, в той час як Росія звинувачувала США у порушенні Договору через використання безпілотників MQ-9 Reaper.

У 2017 році адміністрація Трампа поставила Росії ультиматум: зупинити розробку "Новатора" або ризикувати знищенням ракет. Та вже у жовтні 2018 року США офіційно вийшли з Договору, який радник Болтон назвав "пережитком Холодної війни", а в серпні 2019-го випробували наземний "Томагавк" із дальністю до 2 500 км.

Однією з причин виходу стали розгортання в Китаї ракетного комплексу DF-26, який має дальність до 4000 км. У лютому 2019 року обидві сторони призупинили дію Договору, а в серпні США остаточно вийшли з нього. Запуски китайських міжконтинентальних систем у Південно-Східній Азії та на Маріанських островах змусили США шукати нові способи стримування.

Результат залишається: перший ультиматум Трампа Путіну не спрацював. Договір розпався, а Росія продовжила переозброєння. США, своєю чергою, сфокусували увагу на потенційній загрозі від Китаю у Південно-Східній Азії.

Трамп і Іран: зусилля зупинити ядерні амбіції Тегерана.

Ситуація з Іраном знову стала актуальною для Дональда Трампа під час його другого терміну на посаді президента. 13 червня Ізраїль розпочав військові операції проти іранських ядерних установок. З періоду з 13 по 21 червня під ударами опинилися важливі об'єкти в Натанзі, Фордо та Ісфахані. У відповідь Іран провів ракетні атаки на Тель-Авів та інші ізраїльські міста.

22 червня США випустили по іранських ядерних об'єктах ракети "Томагавк". Через два дні Іран та Ізраїль узгодили припинення вогню. Іран відновив переговори з європейськими посередниками, але все ще наполягає на тому, щоб мати ядерну програму.

У липні 2015 року Іран узгодив з США та Євросоюзом Спільний всеохоплюючий план дій (JCPOA). Ядерна програма Ірану мала б стати обмеженою в обмін на зняття частини санкцій. Трамп під час своєї президентської кампанії назвав цю угоду "катастрофою".

Після інавгурації у 2017 році адміністрація Трампа кілька місяців виконувала угоду: спостерігала за ядерними обʼєктами Ірану та публікувала звіти щодо цього. Та вже в першому кварталі 2017 року Дональд Трамп виставив Ірану ультиматуми щодо заборони випробувань балістичних ракет і додаткового збагачення урану.

Щоб підтвердити свої наміри щодо Ірану, адміністрація Трампа у лютому 2017 року заборонила в'їзд для іранських громадян та ввела санкції проти 25 високопосадовців у зв'язку з проведенням випробувань озброєнь. Водночас, Іран запевняв, що дотримується умов угоди. Цю угоду підтримував Європейський Союз, і країни Європи не планували приєднуватися до позиції Трампа.

У квітні 2018 року прем'єр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу виступив з промовою, у якій висвітив ядерні програми Ірану, після чого Дональд Трамп оголосив про рішення США вийти з угоди JCPOA.

У травні 2018 року Управління контролю за іноземними активами США оголосило про запровадження санкцій проти більш ніж 700 фізичних та юридичних осіб, а також літаків і суден. Внаслідок цього іранська валюта ріал зазнала значного падіння, інфляція сягнула 50%, а приблизно третина населення опинилася за межею бідності. Крім того, безробіття серед молоді перевищило 15%. Проте ці обставини не стали на заваді Ірану у прагненні здобути власну ядерну зброю.

Олександр Краєв, директор програми "Північна Америка" в аналітичному центрі "Українська Призма", у коментарі для RFI Українською зазначає, що стратегія ультиматумів, яку застосовує президент Трамп, має певну ефективність.

Цей підхід ефективний лише у тих країнах, які піддаються залякуванню. Наприклад, на такі держави, як Китай або Європейський Союз, він не має ваги. Це всього лише ще один інструмент тиску, який використовується для того, щоб активізувати переговорний процес. Це елемент трампівської політики, який не передбачає глибокої аналітики. Його мета – чинити тиск на ці країни, намагаючись налякати їх для початку певних переговорів та встановлення контакту, і не більше.

На думку Олександра Краєва.

Трамп і Північна Корея: конфронтації, дипломатичні зусилля та прагнення запобігти загостренню ситуації.

Даг Клейн висловлює свою думку в RFI Українською, зазначаючи, що ультиматуми стали улюбленою стратегією Дональда Трампа у веденні двосторонніх відносин. Проте цей підхід не завжди є ефективним.

"Трамп -- великий шанувальник ультиматумів, і вони працювали протягом багатьох років з різним ступенем успіху. Ключовим фактором завжди є вірогідність загрози. На цей час Трамп погрожує Росії так само як він мав неоднозначний досвід виконання своїх інших погроз щодо тарифів та торгівельних війн з іншими країнами", -- говорить Даг Клейн.

У 2017 році стало відомо, що Північна Корея змогла створити ядерну бомбу невеликої потужності та заявила, що має на озброєнні балістичну ракету дальністю до 10 000 кілометрів. Того ж року президент Дональд Трамп пригрозив Північній Кореї "вогнем і люттю" після чергового випробування міжконтинентальної ракети. Уже в листопаді США повторно включили КНДР до списку країн-спонсорів тероризму, але це не зупинило Північну Корею від подальшого розвитку ядерної програми.

Незважаючи на те, що КНДР була внесена до переліку країн, що фінансують тероризм, Трамп планував зустріч з її лідером Кім Чен Ином. Навесні 2018 року почалась активна підготовка до саміту між двома сторонами, і в квітні влада Північної Кореї звільнила трьох американських громадян, які перебували в ув’язненні. 12 червня в Сінгапурі відбулася перша історична зустріч між США і КНДР, під час якої було підписано спільну декларацію про безпеку та денуклеаризацію. Однак уже в вересні Північна Корея вимагала повного скасування санкцій, продовжуючи при цьому таємно нарощувати свій ядерний потенціал.

Другий раунд переговорів у Вʼєтнамі між Трампом і Кім Чен Ином зазнав провалу через вимогу лідера КНДР щодо скасування всіх санкцій, накладених на країну. Хоча Північна Корея спростовувала цю інформацію, переконати Трампа не вдалося.

Незважаючи на це, Трамп прийняв рішення знову зустрітися з Кім Чен Ином. У червні 2019 року, під час візиту президента США до Південної Кореї, було організовано терміновий саміт між ними. Трамп символічно перетнув демілітаризовану 38-му паралель, відвідавши Північну Корею, але це не призвело до суттєвих змін у стратегічному курсі. Після 2022 року увага США переключилася на внутрішні питання, а Росія та КНДР відновили військову співпрацю, що включала обмін технологіями та ракетами, заклавши підґрунтя для нового рівня взаємозалежності в регіоні.

Президент Трамп вважає укладання угод своїм "козирем" і для тиску готовий і до погроз, і до переговорів. Та цей підхід Трампа не завжди працює, як показує історія першого його президентства. То чи спрацює ультиматум проти Росії цього разу?

Аналітик Олександр Краєв зазначає, що Україні навряд чи слід розраховувати на істотні досягнення:

"Трамп має можливість просто відступити. Він може й надалі постачати зброю та підтримувати вже запроваджені санкції," — підкреслює він.

На думку Краєва, справжній тиск може виникнути з боку Китаю.

Ефективність тактики Трампа може проявитися лише в тому випадку, якщо Китайська Народна Республіка відчує загрозу від його руху та матиме підстави чинити тиск на Росію або якщо Росія вирішить піти на переговори.