Українські владні структури почали виявляти ефективні методи взаємодії з Трампом.
Україна дає зрозуміти, що ми готові працювати з Трампом і вже це робимо
Вчора на шпальти The New York Post вийшла стаття з промовистим заголовком: "Права рука Зеленського дякує Трампу за скасування призупинення допомоги від Пентагону та називає його "єдиним лідером", який може покласти край вторгненню росії".
The New York Post - це більше ніж просто американське видання. Це улюблений журнал Дональда Трампа та платформа, на якій активно розвиваються наративи його виборчої кампанії.
І коли саме там з'являється інтерв'ю з Єрмаком, в якому той дякує Трампу, хвалить його риторику, називає його "єдиним лідером, здатним змусити путіна до справжніх переговорів", - це не випадковість.
Трамп цінує таку форму компліментів, і, без сумніву, Єрмак це добре усвідомлює. Дональд Трамп є політиком з нарцисичними рисами, для якого публічна похвала його влади, сили та "унікальності" стає своєрідною валютою. Він постійно шукає визнання і прагне бути центром уваги в будь-якій ситуації.
До речі, цей самий прийом майстерно використовує і Біньямін Нетаньяху. Він давно зрозумів, що з Трампом найкраще працює не мова аргументів, а мова компліментів. Під час візиту до Вашингтона на зустрічі в Білому домі прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу вручив Трампу копію листа, який він надіслав до Нобелівського комітету.
І це дійсно ефективно.
Отже, коли представники України відкрито заявляють: "Він - єдиний, хто може зупинити Путіна", це не лише вираження вдячності. Це стратегічний крок, покликаний спонукати Трампа до дій, змусити його відчути себе героєм, миротворцем і переможцем. Саме в такому ключі варто вести розмову, якщо прагнеш, щоб він дійсно щось зробив.
Не дивно, що команда Трампа розглядала можливість заміни Оксани Маркарової на посту посла України в США, незважаючи на її високий професійний рівень. Вона була призначена ще за часів адміністрації Зеленського в епоху Байдена і здебільшого асоціюється з ліберальними колами та демократичним істеблішментом. Для республіканців, особливо в оточенні Трампа, вона виглядає чужою: занадто обережна, надто дипломатична, без прямого контакту з "трампістськими" середовищами.
Республіканці орієнтуються на зовсім інший підхід – вони цінують відвертість, рішучість, медійність і здатність спілкуватися не через дипломатичні формулювання, а через яскраві гасла. Маркарова часто виглядала занадто "системною" і неефективною у політичних баталіях, що точилися навколо Конгресу та МАГА. Тому її можливу заміну можна розглядати не лише як зміну особи. Це вказує на потребу в іншій стратегії комунікації з адміністрацією, яка більше орієнтується на шоу, емоційний вплив і маніпуляцію, ніж на дотримання традиційних протоколів.
Тут безумовно необхідно змінити підхід. Потрібно стати більш адаптивними та винахідливими.
Україна демонструє свою готовність до співпраці з Трампом і вже активно займається цим. Ми не чекаємо на результати виборів і не покладаємося виключно на демократів, а прагнемо встановити особистий зв'язок між Зеленським і Трампом.
І цей канал комунікації працює як ніяк. Звісно, не вистачає системності в діях від адміністрації Трампа, щоб робити якісь чіткі висновки. Але тенденція вже позитивна для нас. Трамп скасував призупинення допомоги Україні, а його публічні заяви про Путіна стали жорсткішими, ніж будь-коли.
Важливо зазначити, що Єрмак використовує стиль, який резонує з Трампом та його прихильниками. Тут немає місця для пафосу, моралі чи прохань про співчуття. Лунає лише заклик до дій, вигоди та угод. Він висловлює свою думку чітко: "Ми не тут, щоб жалітися. Ми тут, щоб працювати. Важливі лише вигідні угоди". Це мова Трампа — мова бізнесмена, а не дипломата. Саме тому ці слова знайшли своє місце в потрібний момент.
Окрім цього, Єрмак висловлює позитивну думку щодо законопроєкту, що передбачає 500% мита для країн, які продовжують імпорт російської нафти. І знову ж, його аргументи базуються не на моралі, а на економічних вигодах для США: "Нехай обирають американські продукти. Це вигідно для всіх". Цей підхід повністю віддзеркалює стиль Трампа. Саме така логіка може знайти підтримку не лише серед республіканців у Конгресі, а й у представників середнього класу в США, які голосують за Трампа не з ідеологічних міркувань, а через прагматичну вигоду.
