Економіка України витримала випробування війною, зазначає Бураковський. 21 грудня 2024 року.
Зображення: Ілюстративне зображення з asiatimes.com
"Сьогодні ми зосереджені не лише на війні, але й на процесі відновлення."
Видання The Economist проаналізувало стан економік РФ і України, дійшовши висновку, що Україна виграє економічну війну проти Росії. Якщо говорити про що пише конкретно The Economist, то там виділяються три етапи в економічній історії України з моменту повномасштабного військового вторгнення Росії. Перший етап - точилися важкі бої, було запроваджено воєнний стан, мільйони українців залишили свої домівки, дії Нацбанку були підпорядковані військовим цілям, профінансовано половину дефіциту бюджету, запроваджено суворий контроль за рухом капіталу, банки наповнювалися ліквідністю, інфляція різко зросла, а ВВП скорочувався. Другий етап почався із середини 2022 року, після відбиття ворожого наступу на півдні країни. Стабілізація ВВП, можливості знову постачати українське зерно, повернення Нацбанку з інфляцією, припинення фінансування дефіциту бюджету і відновлень валютних резервів. І третій етап, який спостерігається зараз: економіка України стикається з найсерйознішими загрозами - це гостра нестача електроенергії, людей, грошей. Росія продовжує атакувати українську енергосистему, але Україна, на думку авторів публікацій, краще підготовлена до цього. І все ж одна цифра промовиста: нестача електрики може скоротити зростання ВВП у 2025-му році на один порядковий пункт. Що ви думаєте?
Я можу погодитися з такою періодизацією нашої економічної історії, але коли ми говоримо про наш третій етап, то це вже виклики пов'язані з тим, що війна триває, українська економіка більш-менш адаптувалася до цих проблем, і ми сьогодні думаємо не тільки про війну, але і про таке завдання, як поточна відбудова. Зрозуміло, що українська економіка і країна перебувають у досить складному становищі. У нас фактично немає тилу, багато регіонів України перебувають не тільки під прямою загрозою, а й під реальними атаками, тому у нас дуже непроста ситуація.
Перший етап — це дійсно був момент шоку. Нам потрібно було терміново приймати рішення і вживати заходів, щоб допомогти людям з евакуацією, а також організувати процес переміщення бізнесу. Це також стало важливим завданням. Крім того, ми мали залучати значні фінансові ресурси, переважно з-за кордону, адже початок війни вимагав швидкого забезпечення великої кількості зброї, боєприпасів та інших необхідних ресурсів.
Щодо нашого поточного етапу, ми стикаємося з трьома суттєвими викликами.
Перша проблема в економічному плані - це проблема людей -- і тих, хто сьогодні може працювати в Україні й хто буде її відбудовувати в майбутньому. Також це енергетична проблема. І, звичайно, проблема, пов'язана з коштами, тому що економіка без коштів не працює.
Однак існує ще один важливий аспект, на який слід звернути увагу. Згідно з нашими щомісячними опитуваннями, зараз багато підприємств, а бізнес у свою чергу є основою економіки, доходів населення та всього, що з цим пов’язано, повідомляють про високий рівень невизначеності. Ми не можемо спрогнозувати, коли війна закінчиться і в якому вигляді це станеться, що ускладнює економічне планування. Проте є й інша сторона. Багато людей і підприємств висловлюють занепокоєння щодо забезпечення фізичної безпеки своїх бізнесів та працівників. Це також впливає на проблеми з підбором кадрів та інші аспекти. Отже, ситуація залишається досить складною та неоднозначною. Проте, незважаючи на все, українська економіка все ж зуміла вистояти. Так, у 2022 році ми втратили майже третину ВВП, але економіка відновилася і змогла зберегти цей рівень. Сьогодні наше завдання - забезпечити економічну стабільність, що є основою для нашої військової підтримки та відновлення після війни.
Ігор Бураковський. Автор фото: Sasha Gulich
Порядок у державних фінансах та корупційні схеми є найбільшими викликами.
Проте бізнес залишається незадоволеним. Варто лише звернути увагу на кількість фізичних осіб-підприємців, які закрили свої справи після підвищення податків. Цей показник вражає. Бізнесмени висловлюють сподівання на більш лояльне ставлення з боку влади, а також на розуміння їхніх проблем, включаючи питання бронювання та інші важливі аспекти. І тут виникає таке неприємне поняття, як корупція. Мені цікаво дізнатися вашу думку стосовно того, як ми справляємося з боротьбою з цим явищем?
Основні складові антикорупційної системи були закладені ще до початку війни, і, на жаль, ми вступили в конфлікт з уже існуючими недоліками в цих структурах. Ці проблеми стосуються, зокрема, нестачі кваліфікованих кадрів та необхідності розвитку самих структур. Сьогодні можна створити Бюро економічної безпеки, але зрозуміло, що найближчими днями його діяльність навряд чи буде продуктивною. Це справді є серйозною проблемою. Ще однією складністю є те, що під час війни державні ресурси та можливості в першу чергу переорієнтовані на забезпечення військової безпеки та захисту території. Відтак, хочемо ми цього чи ні, завжди доводиться чимось жертвувати — власним комфортом та багатьма іншими аспектами, щоб дійсно захистити нашу країну. Повертаючись до теми бізнесу, на жаль, немає простої та оптимістичної відповіді. Взаємини між державою та бізнесом завжди були складними, хоч і було зроблено чимало для покращення бізнес-клімату. Сьогодні нам усім потрібно усвідомити, що перемога у війні залежить і від наших власних ресурсів.
Яка роль грошей у нашому житті і чому сьогодні ми шукаємо їх не лише за межами країни, але й всередині неї? Макрофінансова допомога, яку ми отримуємо від міжнародних партнерів, не призначена для військових потреб. Вона слугує для вирішення соціальних питань, покриття пенсійних виплат та фінансування бізнесу. Однак цього недостатньо, адже для фінансування війни нам необхідні власні ресурси. Перші кілька місяців 2024 року виявилися дуже складними через відчутну невизначеність у питанні міжнародної допомоги, зокрема військової. У зв'язку з цим Міністерство фінансів вдавалося до різних нестандартних заходів, щоб підтримати нашу обороноздатність. Тому я був би обережним у висловлюваннях про те, що ми можемо продовжувати жити, як раніше, під час війни.
Але при цьому є два питання, які сьогодні мені здаються найскладнішими для системи українського державного управління. Перше питання -- це корупція, і, на жаль, за часів війни ми можемо констатувати, що кількість корупційних схем, очевидно, зростає, тому що менше контролю і виникає багато можливостей для корупції. З іншого боку, є також проблема, що ми повинні навести лад у державних фінансах, ми повинні брати гроші від наших міжнародних партнерів, але використовувати їх максимально ефективно. Тому що інколи складається така ситуація, коли нам готові надавати фінансову допомогу і не тільки її, а ми банально не можемо її використати. Тому ці дві проблеми треба вирішувати. Ясно, що корупція за часів війни - це мародерство, і це просто найвищий воєнний злочин із погляду економіки.
Нестача робочих місць та повернення ВПО з-за кордону
Однією з основних проблем залишається дефіцит робочої сили. Влада вважає, що єдиним рішенням є повернення мільйонів українців на батьківщину. Як ви гадаєте, чи є ймовірність, що мільйони українських переселенців повернуться з-за кордону?
Сьогодні важко оцінити ситуацію, оскільки рішення людей залишитися чи виїхати залежить від багатьох факторів. На жаль, нині життя в Україні становить значну загрозу, що змушує багатьох не повертатися. Це цілком зрозуміло з людської точки зору. Інша проблема полягає в тому, що повертаючись, людям необхідно мати належні соціальні умови, зокрема, забезпечення житлом. Якщо розглядати велику кількість внутрішньо переміщених осіб, які навіть перебувають на території України, то проблеми з житлом та ситуація на окупованих територіях залишаються невирішеними. Тому, я вважаю, що цей процес не буде ані простим, ані швидким. Навіть якщо ми сьогодні здобудемо перемогу у війні, зміни, які принесуть миттєві результати, можуть виявитися не такими вже й реальними в контексті економічної політики. Люди все ще будуть зважувати свої можливості, обираючи між життям тут та за кордоном.
Тому, коли ми говоримо про проблеми робочої сили, то українці є величезним ресурсом за кордоном, але при цьому нам також треба думати про продуману імміграційну політику. Це також проблеми, пов'язані зі структурними проблемами. Очевидно, треба вирішувати соціальні проблеми для того, щоб жінки, які сьогодні залишаються в Україні, які доглядають за дітьми і виконують дуже важливі сімейно-соціальні функції, мали можливість піти на роботу. А це питання дитячих садків та інфраструктурного забезпечення відповідних потреб, хто буде сидіти з дітьми. І це питання безпеки для дітей. Прекрасно розуміємо, в мене може бути робота, зранку тривога, починається обстріл, я сиджу з дитиною в бомбосховищі й про жодну роботу не йдеться. Зрозуміло, що тут не може бути єдиного рішення, їх має бути цілий пакет, у рамках якого можна бути вирішити цю проблему. Не думаю, що одразу, але в середньостроковій і довгостроковій перспективі це можливо.
У 2024 році практично всі економічні труднощі Російської Федерації стали очевидними, і вони були зумовлені війною.
Для всебічного дослідження необхідно здійснити оцінку економічної ситуації в державі-агресорі Російській Федерації.
З моєї точки зору, як і багатьох моїх колег-експертів, саме 2024 року виявилися практично всі економічні проблеми Російської Федерації, пов'язані з війною. Ті проблеми, які не вирішувалися роками, але влада закривала на них очі, тому що надходили долари від колосального експорту природних ресурсів газу, нафти, металів тощо. Крім того, війна не є безплатним задоволенням. Ми бачимо, що на сьогодні в Російській Федерації вже багато людей розуміють, що дилема "гармати проти масла" вирішується на користь гармат. Тут є три економічні аспекти.
Перший аспект: ми спостерігаємо значні труднощі, з якими стикаються провідні підприємства російської економіки, вперше за всю їхню історію. 2024 рік обіцяє стати роком величезних фінансових втрат для "Газпрому" та багатьох інших великих гравців, на яких до цього часу базувалася російська економіка. Другий аспект: виклики, пов'язані з робочою силою та відтоком капіталу, адже близько тисячі компаній залишили Росію, а реалізація імпортозаміщення була проблематичною навіть у найкращі часи, і зараз це завдання стає ще складнішим. Третій момент — підвищення цін. Ми спостерігаємо надзвичайні зусилля, які робить Центральний банк Росії для стримування інфляції. Якщо цього не вдасться досягти, економіка може потрапити в стан, який економісти визначають як стагфляція. Це означає, що ми бачимо одночасне уповільнення економічного зростання та зростання цін.
Слід визнати, що російська економіка все ще має певні резерви. Навряд чи у 2025 році ми станемо свідками катастрофічного падіння, коли бідні та голодні люди блукають вулицями, а підприємства закриваються. Такого не станеться, однак ми вже можемо спостерігати зростаюче невдоволення, хоча не знаю, як воно проявляється серед загального населення, але серед великих бізнесменів, які дійсно зазнають фінансових втрат, це відчутно. Крім того, існують проблеми, пов'язані з загальною деградацією російської економіки. Важливо пам’ятати, що, коли ми говоримо про цю економіку, ми маємо на увазі "Газпром", великі корпорації та банки, а також такі міста, як Москва і Санкт-Петербург. Проте не слід забувати про те, що багато регіонів Росії завжди жили в умовах економічної скрути. У цьому контексті російські жителі, особливо в глибинці, звикли до свого способу життя. Це питання, яке потребує уважного розгляду.
