В індійських банках накопичуються рупії від продажу нафти, і Росія не має можливості їх вивести, - зазначив економіст Ус.

Індія здійснює закупівлю російської нафти, використовуючи рупії, проте ці кошти не відправляються до Москви, а залишаються на рахунках російських компаній в індійських банках. Коли ж росіяни намагаються перевести їх до Москви, центральний банк Індії відповідає: "Ні".

Цю інформацію в ефірі Еспресо поділився головний консультант Центру зовнішньополітичних досліджень при Національному інституті стратегічних досліджень, кандидат економічних наук Іван Ус, під час програми "Світ і ми" з Євгеном Магдою.

Коли я слухаю заяви Нарендри Моді, мені на пам'ять приходить один жарт: найпростіше в житті - це кинути палити. Це можна робити стільки разів, скільки забажаєш, навіть десятки разів на день. Так само і Нарендра Моді може заявляти, що ми припинимо купувати російську нафту, і робити це багаторазово протягом дня. Проте є один цікавий момент: пан Амбані, найбагатший індієць, який має тісні зв'язки з Моді, активно імплементує закупівлі російської нафти. Вони підписали контракт у грудні минулого року на постачання, якщо не помиляюся, півмільйона барелів на добу, що є досить значною сумою.

Ус зазначив, що виникало враження, ніби вони прагнуть змусити Росію опинитися в ситуації, коли вона не зможе виконати свої контрактні зобов'язання щодо постачання, що, в свою чергу, призведе до необхідності виплати штрафів.

Варто зазначити, що стосунки між Росією та Індією, з особистої точки зору, як людина, яка трохи цікавиться світовою торгівлею, я сприймаю через призму складності розрахунків. Про це у нас нечасто говорять: коли Росія у 2022 році розпочала повномасштабну війну і зіткнулася із санкціями, виникла ідея: "Чому б не відмовитися від доларів і євро на користь інших валют?" Індія відреагувала: "Гаразд, давайте використовувати рупії", - підкреслив експерт.

Він повідомив, що Індія розпочала здійснювати платежі в рупіях Росії за нафту, проте існує одне суттєве зауваження.

"Рупії не є вільно конвертованою валютою. Виникла ситуація, де російські постачальники нафти отримують рупії від Індії, але ці кошти не йдуть до Москви, а залишаються на рахунках російських компаній в індійських фінансових установах. Найцікавіше те, що коли росіяни прагнуть перевести ці гроші до Москви, індійський центральний банк заперечує: "Ні". Це зумовлено тим, що без його дозволу такі дії заборонені, а виведення великих сум може створити ризики для економіки. У результаті, до 2024 року на рахунках російських фірм в індійських банках накопичилося рупій, що еквівалентно 39 мільярдам доларів США," - зазначає Ус.

На його думку, мало того, що Індія нам трохи допомагає в тому плані, що Росія не може це отримати.

Неодноразово як Лавров, так і інші російські урядовці, усвідомивши ситуацію, висловлювали думку: "Чому б нам не змінити валюту, давайте перейдемо на юань". Однак Індія не має можливості перейти на юань. Потім з’явилася пропозиція використовувати дирхам Об’єднаних Арабських Еміратів. Проте ОАЕ зробили власні розрахунки і зрозуміли, що це може призвести до ризиків. Вони також не хотіли давати відповіді контролюючим органам США, тому питання було вирішено іншим чином, - підкреслив економіст.

Ус зауважив, що воно повинно було бути вирішеним під час візиту Моді до Москви.

Проте хочу нагадати про те, що в момент перебування Моді в Москві, коли була досягнута угода про проведення зустрічі бізнесменів, відбувся удар по Охматдиту в Києві. Він виїхав, і ця зустріч не відбулася. Саме на ній планувалося обговорити подальшу співпрацю. Як, до речі, і в Анкориджі. Я бачив пропозиції Росії до американської сторони, оформлені на шести сторінках, в яких говорилося про бажання співпрацювати. Однак, тоді відбулася зустріч між Трампом і Путіним. Трамп усвідомлює, що Путін не виконає те, на що він сподівався, тому зустріч скорочують, скасовують вечерю, і бізнесмени не змогли зустрітися. Як це було з Індією і Росією, так і зараз у випадку з Росією і США — бізнесові кола Росії постійно стають жертвами політичних рішень своєї країни. На мою думку, це вже другий вагомий сигнал про те, що, можливо, варто пошукати способи вирішення проблеми, подібно до того, як це робилося раніше.