Трамп обґрунтував введення нових тарифів неіснуючою кризою, а експерти з економіки спростовують тези адміністрації -- Bloomberg.

Адміністрація Трампа запровадила нові імпортні мита у 15%, посилаючись на фундаментальні міжнародні платіжні проблеми США. Але є проблема: провідні економісти та фінансові ринки про ці проблеми навіть не чули.

Президент Сполучених Штатів Дональд Трамп ввів нові глобальні мита на рівні 10%, які згодом підвищив до 15%, що викликало жваві обговорення. Він обґрунтував своє рішення не лише бажанням відновити торговельну політику після її скасування Верховним судом, але й заявою про "глибоку кризу платіжного балансу" в американській економіці, як повідомляє Bloomberg.

Для введення нових мит він звернувся до Розділу 122 Закону про торгівлю 1974 року, що надає президенту США право встановлювати мита на період до 150 днів "в умовах критичних міжнародних фінансових труднощів". До таких труднощів відносяться "значний і серйозний дефіцит платіжного балансу Сполучених Штатів" та "неминуче і суттєве знецінення долара".

У своїй декларації щодо запровадження нових мит Трамп акцентував увагу на торговельному дефіциті Сполучених Штатів та інших фінансових показниках, які, на його думку, свідчать про "значний та серйозний" дефіцит платіжного балансу. Зокрема, він згадав міжнародну інвестиційну позицію США – різницю між американськими інвестиціями в інших країнах і іноземними вкладеннями в США, яка наразі становить -26 трильйонів доларів.

Однак Трамп не згадав про два ключові факти:

Провідні економісти відкидають аргументи Трампа. Гіта Гопінат, колишня перший заступник директора-розпорядника Міжнародного валютного фонду, написала у соцмережах: "Як співробітник (колишній) МВФ, скажу: США не мають фундаментальної міжнародної платіжної проблеми".

Вона також зазначила, що 150-денні мита навряд чи суттєво вплинуть на тривале зменшення торгового дефіциту. Натомість це, скоріше, призведе до нового етапу нестабільних торговельних показників, оскільки імпортери намагатимуться оптимізувати час своїх закупівель, щоб уникнути сплати мит.

Джей Шамбо, колишній головний міжнародний чиновник Міністерства фінансів США під час адміністрації Байдена, у своєму інтерв'ю зазначив: "Це була б ситуація, коли фінансові надходження до країни не покривали б усі витрати. Але це не відповідає дійсності". Він підкреслив, що якби це було так, то долар "швидко б зазнав знецінення, оскільки інвестори не бажали б вкладати свої кошти в американську економіку".

Марк Собел, колишній старший чиновник Мінфіну, заявив, що сама концепція, на яку спирається Трамп, є пережитком давно неіснуючої Бреттон-Вудської системи фіксованих валютних курсів та золотого стандарту. Він також зауважив, що президент "рухається не у тому напрямку".

"Президента має набагато більше турбувати бюджетна перспектива. Чимало прогнозів свідчать, що наш бюджетний дефіцит у середньому становитиме 6% ВВП щорічно протягом наступного десятиліття, а потім зростатиме ще вище", -- попередив Собел. Це означає величезний обсяг випуску казначейських облігацій, який може суттєво підвищити процентні ставки.

Брад Сетсер, колишній чиновник Мінфіну та торговельного відомства США, нині в Раді з міжнародних відносин, зазначив: на сьогодні дефіцит рахунку поточних операцій США (близько 3-4% ВВП) достатньо великий, аби відповідати визначенню "великого та серйозного". Однак він підкреслив, що "фундаментальна міжнародна платіжна проблема" -- складніше питання, адже портфельні інвестиції до США у 2025 році залишаються достатньо сильними для фінансування зовнішнього дефіциту в $500 мільярдів, "а долар наразі досить сильний".

Перспективи нового митного режиму викликають певні сумніви з правового боку. Дженніфер Гіллман, колишня провідна торговельна юристка США та суддя, яка нині викладає у юридичній школі Джорджтаунського університету, висловила свою невпевненість: "Я не можу зрозуміти, чи відповідає він вимогам Розділу 122, і чи є взагалі правові підстави для цього закону, адже США відмовилися від золотого стандарту".

Ніл Катьял, знаний юрист, який представляв інтереси у справі проти попередніх мит Трампа у Верховному суді, звернув увагу на те, що адвокати президента у судових документах минулого року стверджували, що Розділ 122 "не має очевидного застосування" у випадках, де питання стосується торговельного дефіциту, а не дефіциту платіжного балансу, які є концептуально різними поняттями.

Проте Сетсер вважає це питання не таким вже й важливим з практичного погляду: він упевнений, що судові процеси малоймовірно завершаться до закінчення 150-денного терміну дії мит, тому "я прогнозую, що мита завершаться раніше, ніж суди встигнуть ухвалити рішення".

Останній раз, коли президент США застосовував мита для вирішення питання платіжного балансу, було в 1971 році, коли Річард Ніксон запровадив 10% мита, що діяли лише кілька місяців. Тоді США стикалися з серйозною проблемою: їхні резерви не могли забезпечити золотовалютний стандарт долара, що призводило до атак спекулянтів на валюту. Розділ 122, який нині використовує Трамп, був ухвалений як законодавча відповідь Конгресу на дії Ніксона, щоб встановити обмеження для майбутніх президентів.