Трамп у пошуках ресурсів: що приховано за "угодою про корисні копалини" і чи підпише її Україна?

Нову версію угоди, ймовірно, підпишуть не президенти Сполучених Штатів та України.

Церемонія підписання "угоди про копалини" у її колишньому варіанті повинна була відбутися 28 лютого в Вашингтоні. Однак цього не сталося через конфлікт, що виник між президентом США Дональдом Трампом, віцепрезидентом Джей Ді Венсом та українським президентом Володимиром Зеленським.

Після напружених переговорів в Овальному кабінеті американська сторона представила нову версію угоди з більш жорсткими умовами для Києва.

Згідно з планами американських експертів, Київ зобов'язаний перераховувати половину своїх доходів від проектів, що стосуються природних ресурсів, включаючи стратегічні мінерали, нафту й газ, а також інфраструктури, пов'язаної з ними, як-от порти й трубопроводи, до інвестиційного фонду, що перебуває під контролем Сполучених Штатів.

Один із "секретних аспектів" проекту угоди, як стверджують, передбачає вимогу США отримати контроль над газопроводом російського "Газпрому", що проходить територією України і веде до Європи.

Очікується, що Вашингтон буде отримувати всі доходи з фонду до моменту, поки українці не компенсують щонайменше еквівалент американської допомоги, наданої під час війни, плюс 4% річних.

Сполучені Штати прагнуть зберегти за собою "право першої пропозиції" щодо нових проєктів та матимуть право вето на реалізацію українських ресурсів третім країнам. Протягом першого року дії угоди Україна не зможе пропонувати свої інвестиційні проєкти іншим сторонам на умовах, що є більш вигідними з фінансової або економічної точки зору, ніж ті, які запропонують США.

Інвестиційний фонд, як стверджується, перебуватиме під контролем урядового агентства США, що носить назву International Development Finance Corporation. Це агентство обиратиме трьох представників до правління, тоді як Україна матиме лише двох. Крім того, агентство здійснюватиме моніторинг усіх проєктів, у які будуть вкладені прибутки фонду.

Важливо відзначити, що в оновленій версії не згадувалося про жодні гарантії безпеки, які Україна повинна була б отримати в обмін на спеціальний доступ США до природних ресурсів. Це і було основною ідеєю, викладеною ще минулого року в Плані перемоги президента Володимира Зеленського.

Згідно з інформацією, отриманою від "Телеграфу", юристи зараз активно працюють над угодою. У той час як США ставлять до неї вимоги, характерні для комерційних угод, Україна наполягає на її міждержавному статусі. Під час недавніх технічних переговорів, які відбулися 11-12 квітня, Київ представив Вашингтону свої пропозиції.

Можливо, що фінальну версію документа, якщо вона буде затверджена, підпишуть перший віцепрем'єр-міністр та міністр економіки України Юлія Свириденко і міністр фінансів США Скотт Бессент.

Одночасно в США аналітики впливової консервативної організації Heritage Foundation, яка відома своїм "Проєктом 2025", активно виступають за підписання угоди, намагаючись довести відсутність у ній гарантій безпеки. Вони наполягають на тому, що угода про доступ до українських природних ресурсів стане значним досягненням адміністрації Дональда Трампа.

Аналітики вказують на те, що на даний момент Китай володіє істотною перевагою над США в області критично важливих мінералів. Ці ресурси є необхідними для просування зелених технологій, виробництва напівпровідників, які використовуються в побутовій електроніці, а також для виробництва військової техніки, включаючи ракети, літаки та боєприпаси.

Угода з Україною реалізує низку ключових завдань.

По-перше, вона забезпечує фінансування для відновлення зруйнованої інфраструктури України та має на меті залучення додаткових інвестицій з приватного сектору, відкриваючи Україні можливості для фінансового відновлення після війни.

По-друге, вона компенсує США мільярди доларів військової та фінансової допомоги, наданої Україні з початку вторгнення.

По-третє, така ініціатива не лише замінить формальну гарантію безпеки, але й забезпечить підтримку Західних країн у питаннях стабільності в регіоні, що здатне знизити ризик майбутніх агресивних дій з боку Росії.

У заключній частині, найбільш суттєвим є те, що ця угода надасть Сполученим Штатам нове джерело критично важливих мінералів і рідкісноземельних елементів, які необхідні для розширення виробництва напівпровідників, а також для модернізації та оновлення армії, — зазначається в статті, опублікованій в Daily Signal.

"Ця угода приносить переваги як Україні, так і Сполученим Штатам, і її слід реалізувати," – зазначають автори.

Утім, інші експерти на Заході налаштовані скептично щодо нібито вигоди українців від запропонованих умов. Британський економіст Тімоті Еш пояснює "Телеграфу": американські компанії працювали в Україні останні 30 років, в тому числі 2014 року, коли Росія анексувала Крим та вторглася на Донбас. Бізнес зі США розміщувався в Україні і 2022 року, коли почалося повномасштабне вторгнення. Тож це не зупинило Росію.

"Ця ідея, яку просуває Трамп -- що нібито сам факт підписання угоди й припущення, що американські компанії прийдуть в Україну, автоматично створює якусь безпеку -- це абсурд. Американські компанії не прийдуть в Україну без реальних гарантій безпеки...

Гадаю, українці сподівалися надати економічні поступки США в обмін на гарантії безпеки. Американці ж просто відкинули будь-яку готовність надавати їх, і захотіли лише мінерали. Це абсурдний план і виглядає так, ніби американці поводяться як колоніальні експлуататори.

Я був би дуже здивований, якби Україна підписала це", -- прокоментував Еш. Слід зауважити, що договір, який Зеленський і Трамп мали підписати в Овальному кабінеті в кінці лютого, мав бути рамковим. Додатково йшлося про розробку більш детального документа, який мали б підписати пізніше. Наразі вже йдеться про роботу над цим другим документом, який підпишуть на рівні міністрів.

До речі, Уряд України виділив понад 113 тисяч гривень з державного бюджету на консультаційні послуги для завершення підготовки остаточної версії угоди, "з метою захисту національних інтересів". Чи призведе це до продуктивної угоди між Києвом і Вашингтоном, чи стане ще одним джерелом напруженості між сторонами, покаже час у найближчі тижні.

Одночасно Україна не є єдиною країною, з якої Сполучені Штати шукають природні ресурси. В той же час, тривають переговори щодо потенційної угоди з Демократичною Республікою Конго, яка славиться своїми величезними запасами міді, кобальту та урану.

На сьогоднішній день Конго протистоїть повстанцям угрупування M23, які отримують підтримку від Руанди та цього року здобули контроль над значними частинами країни. У відповідь на цю ситуацію, Конго пропонує свої мінеральні ресурси в обмін на військову допомогу зі США. Водночас, на ринку корисних копалин країни, що використовуються в мобільних телефонах і електромобілях, домінують китайські компанії, які активно займаються видобутком.

У цьому сенсі жага США до українських мінералів як і до будь-яких інших у світі -- частина більшого пазла, в якому кінцевою метою постає домінування Америки над Китаєм.