"Там, де китайський дрон здатний пролетіти лише 5 кілометрів, український легко долає дистанцію у 20 кілометрів, і все це за однакову вартість," - зазначив Олексій Бабенко, генеральний директор Vyriy Drone.

Співзасновник компанії Vyriy Drone, яка першою в Україні представила "100% український" дрон, поділився з УНІАН своїми поглядами на актуальні тенденції у сфері дронобудування. Він також зазначив, чому українські розробники вже "у мільярд разів перевершують" своїх китайських колег.

Яке уявлення має середній українець про безпілотники? По-перше, вони знають, що ці пристрої можуть літати та завдавати шкоди. По-друге, вони усвідомлюють, що дрони суттєво змінили "правила ведення війни", що дозволяє Україні протистояти чисельній перевазі супротивника. Проте ще в 2022 році FPV-дрон сприймався лише як забавка для гонок.

FPV-дрони стали справжнім "геймченджером" у війні, перевернувши наші уявлення та вплинувши на світову військову практику, започаткувавши нову еру в історії збройних конфліктів. В Україні цю сферу активно розвивають ентузіасти дронобудування, такі як Олексій Бабенко зі своїм проектом Vyriy Drone, який у березні представив перший повністю вітчизняний FPV-дрон. Нова індустрія відкриває можливості для нових підприємців.

Кількість таких виробників збільшується, а їхні технологічні підприємства розвиваються стрімко, немов гриби після дощу. Це свідчить про наявність вільного ринку та конкуренції, які ставлять під загрозу переваги російської централізованої системи і відкривають можливості для "реіндустріалізації" України.

CEO Vyriy Drone розповів УНІАН про різницю у підходах до застосування, замовлення та виробництва дронів українцями й росіянами - чому наші шляхи "розійшлися". Про "дронову блокаду" китайців, та як українці її обходять. А також - про новітні тенденції дронобудування (зокрема й про зенітні дрони, які вже здатні збивати "Шахеди") і про те, чому українські розробки на світовому рівні будуть "у мільярд разів кращі" за аналоги, якщо експорт дронів все ж буде дозволено.

Поділіться, будь ласка, інформацією про вашу компанію Vyriy Drone. Як вона була заснована і в чому полягає її особливість?

Розробка та виробництво дронів у нас стартували після завершення бойових дій навколо Києва. У початковий етап команди складали всього три людини. Протягом приблизно року ми займалися розробкою, тестуванням та виїздами на фронт. Після того, як зрозуміли, що наші рішення справді ефективні, ми вирішили розширити виробництво. На той час ми працювали над FPV-дронами та гексакоптерами, які могли виконувати бомбові завдання.

Після цього ми зосередили увагу на FPV-дронах, оскільки вони демонструють вищу ефективність в контексті "долар за уражену ціль". Відтоді ми активно розвиваємо цей напрямок, пропонуючи моделі різних розмірів, частот, волоконно-оптичні технології та можливості донаведення.

Також виробляємо комплектуючі до дронів. Взагалі минулого року займалися саме розвитком вітчизняного виробництва комплектуючих для дронів. Ми самі робимо в Україні льотні контролери, регулятори обертів, плати зв'язку, плати ініціації і багато чого дрібного.

За стандартами виробництва FPV-дронів, ми є досить великою компанією. Що стосується фінансових показників, то як бізнес ми також досягли значних результатів, хоча за чисельністю співробітників займаємо середню позицію.

Ми прагнемо, незважаючи на вартість, максимально закуповувати комплектуючі у вітчизняних виробників. Хоча з економічної точки зору це не завжди вигідно через "неадекватні" податкові умови в Україні, ми вважаємо, що підтримувати українських виробників — це наша відповідальність. Тому ми вирішили зробити це.

Кажуть, що ваша компанія є першою, яка досягла практично повної локалізації виробництва дронів в Україні. Чи це правда?

Все вірно, у березні ми випустили першу тисячу стовідсотково українських FPV-дронів. Але це був наш спеціальний проєкт. У звичайному дроні десь 80% українських компонентів, і ще частина - китайські. Ми хотіли показати, що в Україні дійсно таке вже можливо. Три місяці це все готувалося. По тепловізорах термін виробництва якраз близько 3-х місяців, по передплаті.

Це, можливо, не найзручніший варіант для виробництва, проте ми все ж вирішили реалізувати цю ідею. Багато людей в Україні сумнівалися у можливості створення повністю українського дрону та у конкурентоспроможності вітчизняної електроніки з китайською. Але так, це можливо.

А чи були українські матриці в тепловізорах?

Ні-ні, це імпортні матриці. Вірніше, корейського виробництва, якщо я не помиляюся. В усьому світі існує лише чотири компанії, які виготовляють такі матриці: Китай, Південна Корея, США та одна з європейських країн (схоже, що це Франція). Це надзвичайно вузький ринок з обмеженою кількістю виробників.

Виходить, що "український дрон" насправді не є абсолютно українським?

Існує кілька ступенів локалізації виробництва. Перший ступінь умовно можна охарактеризувати як ситуацію, коли ми купуємо дрон з Китаю, а потім його "прошиваємо" та налаштовуємо. Це рівень програмного забезпечення. Другий ступінь полягає у закупівлі готових китайських компонентів, з яких ми самостійно збираємо, налаштовуємо і експлуатуємо дрон. Третій рівень — це вже виробництво в Україні окремих компонентів, з яких формується наш дрон.

Наступний етап — це ситуація, коли ми також починаємо виготовляти елементи, що входять до складу компонентів, прямо в Україні. Усі дроти та подібні матеріали. А найвищий рівень локалізації досягається тоді, коли ми самостійно видобуваємо та обробляємо руду для цих компонентів і проводів на території нашої країни.

Ми зараз вийшли на третій рівень локалізації. Йти глибше неможливо зараз. І взагалі немає сенсу. Бо ці комплектуючі доступні на світовому ринку. Їх продаж неможливо повністю заборонити.

Наприклад, чіпи є яскравим прикладом цієї ситуації. Їх виготовляє швейцарська компанія, проте на основі британської архітектури у фабриках, розташованих у Китаї, Південній Кореї чи на Тайвані. Після цього продукція постачається в Україну. Таким чином, формально це швейцарські чіпи, але фактично вони виготовлені в Азії. То з якої ж країни вони насправді походять? Яка юрисдикція може їх заборонити? Це схоже на спробу заборонити експорт проводів. Теоретично це можливо, але насправді виглядає абсурдно.

Ви зараз про китайську "блокаду" для дронів та комплектуючих до них?

Отже, спочатку Китай ввів заборону на експорт дронів. В результаті, китайські виробники почали поставляти нам дрони у напівзібраному вигляді. Це був період першої локалізації, коли потрібно було лише закрутити вісім гвинтів, і все було готове. Проте згодом Китай запровадив нові обмеження і на цю практику.

Але неможливо щось реально заборонити для однієї країни, якщо ти не контролюєш реекспорт через інші країни. А китайці реекспорт не контролюють. Тому зараз можливо купити всі китайські компоненти через треті країни. Це можливо і для України, і, на жаль, для РФ. Це робоча історія.

Наявність посередників впливає на строки, на вартість?

Впливає, але не суттєво. Додає 1-2% до вартості.

Український дрон з локалізацією третього рівня – яка його вартість у порівнянні з китайським аналогом?

Наразі ціни зросли на 5-10%, але це не пов'язано із зростанням витрат на виробництво в Україні. Причина криється у податковій системі, яка працює таким чином, що коли ми імпортуємо компоненти з Китаю, китайський постачальник отримує повернення ПДВ, тоді як в Україні цей податок не сплачує. Якщо ж ми виробляємо аналогічні компоненти в Україні, то на всі наші продажі накладається ПДВ, ми купуємо сировину з ПДВ, і в результаті наші товари стають дорожчими на 20%. Якби умови були рівними з китайськими виробниками, український дрон міг би бути на 10% дешевшим за аналогічний китайський продукт.

А як по строках виробництва?

Якщо це власне виробництво на рівні компонентів, то в Україні все буде довше. Щоб випускати велику кількість виробів, потрібно на складі мати значний запас комплектуючих. І якщо я планую виробляти льотнік, то я повинен за два місяці замовити чіпи та все необхідне. Бо на них черга. Або їх немає в наявності у потрібній кількості. А ще місяць потрібно, щоб виробити сам дрон.

З українськими виробниками можна обговорювати терміни співпраці, якщо у них є достатній фінансовий ресурс. Через ці труднощі ми іноді укладаємо угоди на умовах відстрочки платежу. Ми також готові інвестувати власні кошти, а не покладатися на замовника. Однак такий підхід потребує більше часу в порівнянні з виробництвом з компонентів, які постачаються з Китаю.

Якщо виробляти з готових китайських компонентів, то на доставку й виробництво, в середньому, йде близько місяця.

Тобто, загалом залежність українського дронобудівництва від Китаю залишається значною?

Ми маємо певні залежності, але не в усіх аспектах. Наприклад, в області камер та частково в моторах. В Україні щомісячно виготовляється приблизно 80-100 тисяч моторів, що вистачає для створення близько 25 тисяч дронів. Проте загальний обсяг виробництва дронів може досягати 250 тисяч одиниць на місяць. Таким чином, наше власне виробництво моторів покриває лише близько 10% від потреби. Проте це вже позитивний крок. Що стосується інших електронних компонентів, українські виробники дронів мають реальну можливість перейти на вітчизняні комплектуючі впродовж одного-двох місяців. А в плані рам дронів ми взагалі не залежимо від імпорту.

Точну цифру виробництва дронів, звісно, важко визначити, але чи можете поділитися інформацією про динаміку? Які зміни відбуваються з року в рік?

Воно зростає. Ось, наприклад, зараз є зміни до системи держзакупівель, щоб бригади закупляли дрони напряму. Про це повідомлялося. В результаті в нас динаміка продажів на бригади зросла у 8 разів. Але це лише один з каналів, по яких в нас замовляють дрони. Є ще Агенція оборонних закупівель (АОЗ), ДССЗЗІ (Держспецзв'язок), фонди, муніципалітети та інші.

Проте саме в тих сферах, де фінансування збільшується і прозорість процесу закупівель покращується, спостерігається реальний ріст продажів. Завдяки цим позитивним змінам, наш виробничий план на поточний рік виявився у вісім разів більшим у порівнянні з минулим роком.

Отже, чи можливе насправді те, що Міністерство оборони анонсувало 4,5 мільйона дронів у цьому році?

Звичайно, це абсолютно не є проблемою. Особливо якщо вони створять ефективну систему закупівель. Наразі у них дійсно є хороші ідеї. Завдяки змінам у процедурах, вони зможуть укласти більше контрактів в рамках того ж бюджету. До того ж, ціни на дрони вже починають знижуватись.

Як саме змінюється система держзакупівель? Бо чутно багато критики.

В даний момент АОЗ очолює Арсен Жумаділов. Його призначення відбулося досить неординарно... Проте те, що команда робить сьогодні, кардинально трансформує алгоритми та принципи ринку дронів в Україні. Вони підвищують значення командирів рот, батальйонів і бригад, одночасно зменшуючи роль "ручного" управління у процесі закупівель. Крім того, зараз відбувається цифровізація всієї системи, що дозволяє знизити витрати та підвищити якість.

Бо тепер командир підрозділу, який буде безпосередньо дроном користуватися, обирає що саме купляти й в кого. А державні органи, які раніше відповідали за закупівлю, тепер будуть лише оплачувати замовлення.

Тобто тепер військові самі зможуть обирати що їм потрібно без посередників?

Є така ситуація. Держава фактично лише фінансує. Але існує й інша історія – оголошують конкурси на закупівлю FPV-дронів. Це ініціатива міністра Федорова для Державної служби спеціального зв'язку, завдяки якій вдалося втричі знизити витрати на закупівлі. Хоча зараз зниження цін не таке суттєве, все ж дрони купуються на 30% дешевше в порівнянні з попередніми цінами. Це порівняння проводиться з найдоступнішими аналогами того ж розміру. Я вважаю, що в середньому ціна знизилася на більше ніж 50%.

Якою мірою, в контексті впровадження реформ і розширення виробничих потужностей, може знизитися вартість українського дрона до кінця року? Чи зможе він конкурувати з китайськими аналогами на глобальному ринку?

Це дивлячись від чого рахувати. Але, думаю, на 20-30% українські дрони протягом року точно ще подешевшають. Це якщо мова про стандартний FPV-дрон, без наведення або складних систем зв'язку. Але українські дрони не конкуренти на світовому ринку порівняно з китайськими. Бо, насправді, наші у мільярд разів кращі. Їх просто неможна порівнювати.

Я знайомий з експертизою українських виробників і військових. Начебто компоненти майже ті ж, що й в китайців, але трошки змінені, трошки вже інші. Вони гарно налаштовані й перевірені бойовими умовами. Там, де китайський дрон полетить лише на 5 кілометрів, український полетить на всі 20 кілометрів. І це за ту саму ціну. І українські, і російські дрони зараз "на голову" вищі за китайські вироби.

Чи є доцільним скасування обмежень на експорт безпілотників?

Ситуація з експортом не така проста. Основний ризик, пов'язаний з відкриттям ринку, полягає в тому, що виробники можуть почати розробляти дрони, орієнтуючись не на потреби української армії, а, наприклад, на вимоги німецької. На перший погляд, може здатися, що обидві армії зацікавлені в однакових типах дронів. Проте, це не зовсім так — мова йде про абсолютно різні види зброї. Технології, створені для німецьких потреб, можуть виявитися абсолютно непридатними для використання в контексті українського конфлікту.

Отже, важливо не лише забезпечити експорт, а й створити стимули для українських дослідницьких та розробницьких центрів, щоб вони активно співпрацювали на користь Збройних сил України. Водночас, необхідно також відкривати експорт, щоб залучати фінансові ресурси.

На мою думку, існують дві раціональні пропозиції стосовно цього питання. Перша з них - запровадження квот. Це означає, що компанії можуть експортувати половину від обсягу виробництва в Україні. Наприклад, якщо ви реалізували 10 літаків на внутрішньому ринку, то маєте можливість продати ще 10 за кордоном.

А друга історія - щоб та країна, яка купляє українські дрони, купляла таку ж кількість і для української армії. І цей варіант, наскільки я знаю, вже проробляється для контрактів. Наприклад, Німеччина купує для себе 50 українських FPV-дронів. І тоді вона повинна купити ще 50 дронів за свій кошт для ЗСУ.

Отже, ми надаємо можливість українським компаніям, що займаються виробництвом дронів, розширювати свої масштаби, а також забезпечуємо збільшення обсягу української зброї та ресурсів в країні.

Ви щось розробляєте на експорт?

Сподіваємося, що вдасться "протягнути" ці дві ідеї для розблокування експорту. У нас в розробці є продукти, які мають експортний потенціал. Ми розробляємо власний аналог Mavic та дрон-бомбер середнього розміру. Такий, дуже розумний-розумний, автономний дрон, з власною камерою.

DJI зняла з виробництва Mavic 3, а це був основний розвіддрон для нас та для росіян. Китайці перейшли на іншу модель, але до неї ще немає прошивки і нормально підготувати її для війни поки що не можемо. Відсутність Mavic'ів це реальна проблема. Тому багато виробників в Україні та за кордоном намагаються цю нішу зайняти.

В нас це вироби, які мають таку технологічну перевагу над конкурентами, що там вже не важлива ціна. Це зовсім інший порядок цін, порівняно зі звичайними FPV-дронами.

Але звичайні FPV-дрони теж потрібні. За рахунок масовості. Більше 50% всіх уражень на полі бою припадає саме на FPV-дрони. Це незамінна зброя. Презентувати їх плануємо на кінець весни або початок літа, бо потрібно протестувати на фронті, налагодити лінію виробництва. Це доволі скоро.

Це питання плавно підводить нас до обговорення трендів. Які основні тенденції в індустрії ви б виділили на початку 2025 року?

Дрони, що працюють на базі оптоволоконних технологій, вже активно розвиваються. Перші контракти на їх виробництво були укладені з невеликими компаніями, які не можуть швидко розширити свої можливості, особливо в контексті цінової політики. Однак це значний ринок, і виробникам варто розглянути можливість входження в нього з метою пропонування більш доступних, якісніших та масштабніших рішень.

Інша тема, яка заслуговує на увагу, стосується автономності безпілотників, систем навігації та їх використання в роях. Ця сфера активно розвивається завдяки численним компаніям, які займаються цими технологіями. Хоча ідеальні рішення поки що відсутні, вже існують ефективні технології, які суттєво полегшують завдання нашим військовим.

Головна проблема і одночасно перевага полягає в можливості виявити супротивника раніше, ніж він зможе нас помітити. Для цього необхідні високоякісні камери. Саме тому ми почали працювати над створенням камер, які б значно перевершували всі нинішні китайські аналоги. Завдяки такій камері, процес наведення стане набагато ефективнішим. Адже з низькоякісними камерами наведення може виглядати цікаво, проте, якщо ви вже бачите ворога, то ризикуєте потрапити під його вогонь.

У контексті активного використання ворожих засобів радіоелектронної боротьби, що є більш ефективним: дрон з можливістю донаведення чи система, що працює на основі оптоволокна?

Згідно з деякими статистичними даними, які не підлягають публікації, оптимальним рішенням буде впровадження надійної системи зв'язку. Тут є багато аспектів, на які варто звернути увагу. Якщо оптоволокно високої якості, яке не має перерв, і немає проблем із котушками, то це дійсно непоганий варіант. Проте існують суттєві обмеження щодо відстані – максимум 10-15 кілометрів, а 20 кілометрів – це вже крайня межа. Крім того, є й інші обмеження. Наприклад, неможливо прокладати кабель над дорогами, оскільки при проїзді автомобіля зв'язок може перериватися.

Щодо наведення теж є нюанси. Ми, наприклад, ставимо режим круїз-контролю, що дає змогу пролітати РЕБ і наш, і чужий, і взагалі будь-який, не напружуючись.

Насправді, те наведення, і те оптоволокно, які є зараз, не ідеальні рішення. Але за потенційними можливостями, ідеальне наведення звісно виграє у майбутньому у ідеального оптоволокна.

А яка ситуація в нашого ворога з цим?

У них ситуація з оптоволоконними з'єднаннями виглядає краще - хоча ціни вищі, проте якість також на вищому рівні. Крім того, у них його значно більше. Але загалом їхній підхід відрізняється від нашого. Ми маємо більше досвіду у сфері зв'язку. Після встановлення системи можна не хвилюватися за радіоелектронну боротьбу (РЕБ), що забезпечує нам більшу дальність. У той час як вони працюють на відстані 15 кілометрів (а раніше могли лише на 10 км), ми здатні покривати відстані в 20-25 кілометрів. Саме тому наші звичайні FPV-дрони часто переважають їхні команди оптоволоконних спеціалістів.

А як ви ставитеся до безпілотників, призначених для зенітної боротьби?

Ми також займаємося їх виробництвом, але лише за умови, що буде велике прохання. Це не є нашим основним напрямком. Ми виготовляємо кілька сотень таких одиниць на місяць. Якщо говорити про зенітні дрони, які взаємодіють з розвідувальними літаками, то це українські дрони-камікадзе та стандартні FPV з цифровими камерами. Усі ці технології ефективно функціонують.

Є вже невеличкий прогрес по перехопленню "Шахедів". Публічно повідомлялося про декілька збиттів дронами-камікадзе літачкового типу. Я тут очікую у цьому році прорив. Якісь зміни точно будуть, адже технологічного рівня вже вистачає, щоб "Шахеди" збивати системно. Це поки досить дорогі рішення, але це вже можливо.

Як ви оцінюєте перспективи дронів з різним озброєнням - кулемети, дробовики тощо? Як "винищувачі" проти інших дронів, так і "штурмодрони", які б могли частково замінити людину-штурмовика на фронті.

Формат "дрон проти дрона" виявився цілком ефективним. Я мав можливість поговорити з фахівцями у цій сфері. Найбільшою складністю залишається виявлення ворожого дрону. Але проблему з управлінням зброєю на дроні вже успішно вирішили.

Використання штурмових дронів є досить складним завданням, оскільки вимагає високих швидкостей та захисту від ворожих атак. Ці дрони більше підходять для літаючих апаратів, ніж для мультироторних, оскільки літаки можуть досягати значно більших швидкостей і мають кращу маневреність. Додаткове бронювання, в свою чергу, робить дрон важчим, що може перевищувати його підйомну здатність.

Які можливості матиме штучний інтелект у 2025 році? Наскільки він зможе демонструвати "інтелект"?

В нас ШІ вже вміє виокремлювати людину з групи, трекати її. Але замаскований танк у полі він ще не розпізнає. Як допоміжна функція ШІ - це класна історія, але "автономна автономність" поки що не працює.

Росіяни дедалі частіше виводять на поле бою техніку, оснащену комплексами активного захисту (КАЗ). Чи є це просто "потьомкінським КАЗ", призначеним для демонстрації, або ж ці системи дійсно здатні знищувати ПТУРи та дрони? Чи маємо ми щось подібне для захисту нашої техніки?

Ані я, ані ті, з ким я працюю, поки що з російськими КАЗами не стикалися, тому не знаю як їх оцінювати. А ось з українського боку, знаю, йде розробка таких систем для захисту техніки від дронів. Проте на якій вони стадії, та яка буде ефективність, поки сказати важко.

Продовжуємо обговорення. Які сильні та слабкі сторони України як місця для розвитку технологічного бізнесу?

В нас ніша специфічна. Для нас головна перевага - це мотивація фахівців йти до нас на роботу. Бо так вони працюють на перемогу. Хоча, попри кількість охочих, людей все одно бракує. Бо роботи дуже багато. В нас сотня вакантних місць зараз відкрита.

Загалом, вести бізнес на ринку, в якому ти сам присутній, завжди легше. У випадку з FPV-дронами, міжнародного ринку фактично не існує — все зосереджено тут. Це безпосередньо впливає на фінансові можливості компанії. В Україні навіть є доступні кредитні програми, які функціонують, хоча й не так швидко, як хотілося б. Отже, якщо ви виготовляєте дрони в Україні для українського споживача, це стає зручним, швидким та економічно обґрунтованим рішенням.

Якщо компанія має можливість розширюватися, це свідчить про її прибутковість. Якщо ж вона не приносить доходу, вірогідно, що масштабування для неї неможливе. Ми не залучали інвестицій, проте наш ріст відбувається завдяки зростанню кількості замовлень. Це досягається навіть при низьких цінах на послуги, адже оптимізація виробничих процесів сприяє отриманню прибутку.

У світі бізнесу ключовим аспектом є участь у зростаючих ринках. Ринок дронів демонструє значне зростання, тому мені незрозуміло, чому деякі компанії не досягають успіху в таких обставинах або ж скаржаться на нестачу фінансів і низький попит. Це свідчить про те, що їм слід переглянути свої підходи.

Які фактори найчастіше перешкоджають масштабуванню?

Недостатня кількість кваліфікованих спеціалістів середньої ланки. До початку війни в Україні, особливо у Києві, існувало обмежене число виробництв. Як наслідок, лише кілька людей мають навички для ефективної організації виробничих процесів. Це змушує компанії інвестувати в навчання таких фахівців, що, в свою чергу, гальмує можливості для масштабування бізнесу.

Однак це формує екосистему. Адже навіть після закінчення війни залишаться спеціалісти в галузі управління виробництвом, фінансів, розробки технологічних рішень та інших сфер. Ці компетенції також знайдуть своє застосування в цивільному секторі. Це стане справжньою нашою перевагою після перемоги, в яку я щиро вірю.

Але, звісно, безпекові питання - зараз головні чинники, що стримують масштабування компанії. А державі зараз варто просто не заважати виробникам й створювати умови вільного ринку. В нас ринок розвивається, але до цих пір він розвивався всупереч державним алгоритмам закупівель, а не завдяки. Лише цього року вперше у держзакупівлях дронів з'явилися ознаки вільного ринку.

Вільний ринок має унікальну здатність "піднімати" виробників, які пропонують якість, і "викидати" тих, хто працює неефективно або повільно. "Ручний" підхід завжди буде відставати в порівнянні з сумою знань військових та виробничих спеціалістів. Тому я сподіваюся, що команда АОЗ зосередиться на розвитку вільного ринку. Цей рік може стати переломним у сфері оборонних закупівель, якщо реформа отримає подальший розвиток.

Вільний ринок у сфері оборони є великою перевагою для України, що дозволяє їй конкурувати з Росією, незважаючи на її значні фінансові ресурси. У Росії система нагадує ту, що існувала в Україні раніше, але з більшими бюджетами. Там "свой человек" може отримати фінансування для розвитку своїх дронів, навіть якщо вони не зовсім відповідають вимогам. Раніше українська держава активно закуповувала дрони, але часто вони виявлялися непридатними для використання.

Ми відмовляємось від цього підходу, оскільки вільний ринок дозволяє нам більш ефективно розподіляти обмежені ресурси. У нас існує жорсткіша конкуренція завдяки участі різних державних органів, військових підрозділів, фондів та місцевих адміністрацій у закупівлях.

З іншого боку, нам потрібна стандартизація дронів, щоб не було такого, що кожен тиждень новий дрон йде у підрозділ, з яким не знають, як працювати, немає прошивки. Це якраз був результат ручного керування, який зараз долаємо. Вільний ринок сам обере кілька кращих виробів та виробників, які й стануть стандартом.

Які рекомендації ви б дали тим, хто прагне розпочати кар'єру в цій сфері? Чи має сенс зараз входити в цю галузь, зважаючи на її перенасиченість?

Варто, але у ті сегменти, де більше проблем. Це складніше, бо багато невідомого, зате там навіть посередній продукт матиме попит, якщо ви проблему вирішите. Також треба йти до клієнта і більше спілкуватися з військовими, знаходити їх проблеми, а потім їх вирішувати у кооперації з іншими виробниками.