Глобальна криза з міддю: катастрофа на шахті в Чилі матиме наслідки для боєприпасів і дронів в Україні.

На тлі новин з Чилі та Китаю, світові ціни на мідь зростають. Як це вплине на Україну та ЗСУ, чому в нас не видобувають власну мідь, якщо відомо про "сотні рудопроявів", та до чого тут брехня зі звітів радянських геологів, - з'ясовував УНІАН.

Мідь не відноситься до рідкісних металів, що робить її менш помітною для широкого загалу. Проте, цей метал має стратегічне значення. Без мідних проводів та кабелів неможлива робота електроніки, а сантехніки зіткнуться з серйозними труднощами, оскільки мідні компоненти є ключовими в будь-яких змішувачах для води. Крім того, військово-промисловий комплекс також залежить від міді, адже саме з цього матеріалу виготовляються гільзи.

Саме тому питання цін на мідь, попит на яку є величезним у світі, важливий і для України. Без перебільшення, мідь є стратегічним питанням для нас, адже сучасна війна - це війна дронів та снарядів. І зміни у її ціні будуть впливати на вартість кожного виробу та засобу, яке є на озброєнні ЗСУ.

УНІАН провів детальний аналіз "мідної кризи" за участю експертів та представників індустрії. Вивчили масштаби, причини та наслідки проблеми, а також спробували з'ясувати, чому, незважаючи на наявність сотень мідних рудопроявів, видобуток залишається на нульовому рівні. І до всього цього, ми ще й підписали угоду зі США щодо надр...

Глобальний ринок будь-якого ресурсу нагадує величезну річку, в якій існує безліч "струмків-джерел", але також чимало "витоків", через які реалізується попит. У центрі цього "гирла" знаходиться безліч трейдерів з "лінійками", які вимірюють "потік" ресурсів, порівнюють його з попитом – "витоками" – і швидко реагують на зміни в балансі, коригуючи котирування. Коли попит зростає, а "джерела" починають "всихати", ціна підвищується, і навпаки.

Саме таке становище спостерігається на ринку міді сьогодні — високий попит поєднується зі зниженням пропозиції. В результаті, ціни на мідь цього літа досягають рекордних значень. Зокрема, зменшення пропозиції викликане інцидентом на шахті в Чилі, але водночас Китай зміг обійти митні обмеження, встановлені адміністрацією Трампа, через посередників, що дозволило йому не лише зберегти, але й збільшити експорт своїх товарів. Варто зазначити, що сама Китайська Народна Республіка є одним з провідних виробників міді у світі.

Але про все по порядку. Про те, що мідь ледь не стала новим біткоїном з бурхливим зростанням котирувань, світ дізнався через розголос у західних ділових виданнях, таких як Bloomberg. Піку цей медійний ажіотаж досяг 3-4 серпня, а почався - 31 липня, коли стало відомо про аварію на одній з найглибших мідних шахт у світі під назвою El Teniente у Чилі. Тоді частина шахтарів загинула, а їхні колеги на деякий час опинилися у пастці під землею.

В кінці липня на шахті El Teniente, що належить компанії Codelco, сталася трагедія, внаслідок якої загинули 5 працівників, що призвело до зупинки видобутку. 10 серпня компанія отримала дозвіл на відновлення роботи на шахті, яка постраждала. Codelco займає 8% у глобальному видобутку міді та 10% у світових запасах, - зазначає в інтерв'ю УНІАН Михайло Жернов, незалежний директор австралійсько-американської компанії Critical Metals Corp, яка також займається видобутком міді, але не в Україні.

Про важливість цієї чилійської компанії для глобального ринку зазначає також Ксенія Оринчак, виконавчий директор Національної асоціації гірничої промисловості України. Вона додає деякі подробиці, зокрема вказує, що трагічний випадок на шахті El Teniente, судячи з попередніх даних, стався через підземні поштовхи, які призвели до людських втрат і повної зупинки підземного видобутку.

Важливість цієї події важко переоцінити. Codelco є найбільшим виробником міді у світі, а El Teniente — найбільшою підземною мідною шахтою, яка щорічно видобуває понад 400 000 тонн. Експертка зазначає, що зупинка видобутку призвела до швидкого вичерпання запасів руди на підприємстві, що змусило Codelco призупинити роботу збагачувальних фабрик та мідеплавильного заводу Caletones, перевівши їх у режим консервації. Це призвело до значного, хоча й тимчасового, зменшення обсягу пропозиції на ринку від одного з ключових гравців.

Це вже підкреслює важливість Codelco для глобальної торгівлі та промислового сектору. Незважаючи на це, ринки виявили обережність і уникнули панічних настроїв, як зазначають обидва фахівці.

Незважаючи на серйозність ситуації, ринкова реакція не була надто панічною. На Лондонській біржі металів (LME) ціни на мідь піднялися лише на 0,4-0,6 відсотка, досягнувши рівня близько 9 672-9 685 доларів за тонну. Це не був той різкий ріст, якого можна було б очікувати в умовах простого дефіциту. Більше того, це підвищення швидко згасло, і ціни навіть трохи знизилися до 9 642 доларів за тонну після виходу інформації про несподіване збільшення запасів міді на складах LME, - зазначає пані Оринчак у своїх аналізах.

Михайло Жернов з цими даними згоден.

"Не минуло й кількох днів після обвалу тунелю 31 липня, як ціна міді на LME піднялася всього на 0,4%, сягнувши приблизно $9 672 за тонну. Але вже наступного робочого дня, 4 серпня, ф'ючерси на мідь зросли на 1%, майже досягнувши позначки $9 722,5 за тонну. Отже, реакція ринку на цю подію виявилася досить стриманою", - зазначає він.

Але, якщо аварія призвела лише до помірної реакції ринку, чому тоді західні ЗМІ вийшли з такими щокуючими заголовками про "мідну кризу", а ціни, у більш довгостроковій перспективі, зросли не на 0,4%, а фактично подвоїлися - хай і у період з 2021 до 2025 року, а не миттєво? Для сировинного товару це дуже багато.

Codelco також зазначила, що її видобуток постійно зростає на 17% щороку, що переважно обумовлено розширенням мережі шахт у Чилі. Компанія настільки активно розвиває свою інфраструктуру, що з 2021 року її шахти зазнали "санкцій" через порушення техніки безпеки вже 29 разів, а також сталося 7 аварій на об'єктах.

Отже, існує попит. Тому виробники поспішають, не зважаючи на можливі ризики. Хоча аварія стала великою трагедією для робітників, в загальному контексті ринкових трендів це лише окремий епізод, який свідчить про зростання. І до справжньої масштабної кризи це не призвело. Ціни й так постійно підвищуються. Що ж насправді відбувається? Ксенія Оринчак підкреслює, що ситуація є набагато складнішою.

"Глобальний ринок міді сьогодні визначається фундаментальною напругою між потужними, довгостроковими структурними драйверами попиту, такими як енергетичний перехід та цифровізація, і значною короткостроковою волатильністю, спричиненою перебоями в поставках, макроекономічними труднощами та геополітичними маневрами, - дійсно дещо складно пояснює очільниця асоціації. - Для України це створює подвійний виклик: з одного боку, необхідно управляти негайними ціновими ризиками для нашої воєнної економіки та майбутньої відбудови, а з іншого -- стратегічно оцінювати довгостроковий, хоча й надзвичайно складний, потенціал власних ресурсів".

За її словами, цей інцидент у Чилі наочно ілюструє, що ринок міді зараз підпадає під вплив численних, часом суперечливих, чинників. З одного боку, зниження курсу долара підтримує ціни, роблячи метал більш доступним для власників інших валют. З іншого боку, постійні занепокоєння щодо стану світової економіки, а також невизначеність, пов'язана з тарифною політикою США, стримують інвесторів і змушують їх діяти обережніше.

Дійсно, безпосередньо перед катастрофою ціни не просто не зросли, а навпаки, різко впали з досягнутого максимуму. Це сталося через введення президентом Трампом 50% мит на імпорт міді до США, яке набрало чинності 1 серпня. Таким чином, два протилежні тренди зіткнулися в один момент — аварія 31 липня та "митна атака" США 1 серпня.

Ціна на мідь не слідує єдиній схемі. Вона перебуває у стані "перетягування канату" між тривалим "бичачим" трендом, що викликаний структурним дефіцитом, зумовленим енергетичним переходом, та короткостроковим "ведмежим" трендом, який характеризується зниженням цін внаслідок можливої затримки в світовій економіці та торгових конфліктах. Стабільне прогнозування цін є неможливим. Натомість, необхідно враховувати постійний ціновий ризик у бюджетах та усвідомлювати, що події, віддалені від наших кордонів, можуть мати вплив через макроекономічні показники або політичні заяви з Вашингтона чи Пекіна, - зазначає пані Оринчак.

На думку експертів, ситуація на глобальному ринку міді має велике значення для України. Тому важливо детально вивчити основні причини підвищення цін. Кожне підвищення котирувань безпосередньо впливає на вартість боєприпасів і дронів, які постачаються до країни, а також створює труднощі для будівельників, які займаються відновленням інфраструктури.

Інформаційно, Трамп для українців є, скоріше, подразником та вісником поганих новин, аніж добрим "Сантою", який "дарує" нам радість та оптимізм. Його "торгові війни" порушили українським експортерам сировини багато планів.

Але у випадку з міддю дії Білого дому нам виявилися корисними - адже Україна є, хай і не найбільшим, але досить потужним імпортером міді. І цей попит в нас зростатиме, відповідно до темпів реіндустріалізації країни. Чим ціні нижчі - тим нам вигідніше. Втім, навіть зараз ціни все одно близькі до своїх попередніх рекордів. Тому є цікавим питання, хто ж може замістити видобуток на El Teniente, де 10 серпня хоч і поновили роботу, але лише частково - повністю обіцяють відновити видобуток лише наприкінці серпня.

Компанія "кровно" зацікавлена у цій ситуації, оскільки, згідно з інформацією від міжнародних медіа, Codelco має значні фінансові зобов'язання. До кінця 2025 року мідна компанія повинна виплатити $553 мільйони, а в 2026 році - ще приблизно $1 мільярд. Це пояснює поспіх, скорочення витрат на безпеку та інциденти. Хоча ще зарано стверджувати, що цей гігант опинився на "глиняних ногах", слід уважно стежити за його конкурентами.

Питання, хто може стати альтернативою чилійським сировинним ресурсам, є ключовим для розуміння стабільності ринку. Чилі продовжує залишатися безсумнівним світовим лідером у виробництві міді, щорічно випускаючи від 5 до 5,3 мільйона тонн, що складає приблизно 23% від загального світового видобутку. Проте на ринку відбуваються суттєві зміни, як зазначає Ксенія Оринчак у коментарі для УНІАН. Демократична Республіка Конго стрімко піднялася на друге місце, виробляючи від 2,5 до 3,3 мільйона тонн, обігнавши Перу з його 2,6 мільйона тонн. Це є важливою геополітичною зміною для ринку міді. Серед інших значних учасників, які могли б потенційно збільшити пропозицію, можна назвати Китай (1,7-1,8 млн тонн), США (1,1 млн тонн), Росію (0,9 млн тонн) та Австралію (0,8 млн тонн). Зростання обсягів постачання за межами Чилі значною мірою зумовлене новими проектами. Важливим чинником є розширення комплексу Kamoa-Kakula компанії Ivanhoe Mines у Конго, який вважається одним з найбільших і найякісніших нових родовищ у світі.

А звідки ж отримує мідь Україна? Ксенія Оринчак спростовує інформацію, що головним постачальником цієї сировини до нас є сусідня Польща, яка досить активно розвиває власний видобуток. Але тут теж все значно складніше. Бо типів міді багато.

"Твердження, що основним постачальником міді для України є Польща, є широко визнаним і частково вірним, проте ситуація насправді є набагато складнішою і вказує на важливі вразливості в цій сфері. У 2024 році загальний обсяг імпорту "міді та виробів з неї" до України досягнув вражаючих $140,93 мільйона. Однак варто звернути увагу на різні категорії міді," - зазначила експертка.

Перший тип, який Ксенія Оринчак виділяє у імпорті, це мідні руди та концентрати.

"У 2023 році обсяги імпорту виявилися незначними і склали всього 42 тисячі доларів, здебільшого з Китаю та Боснії і Герцеговини. При цьому Україна майже не має власних потужностей для обробки та очищення первинної руди," – підкреслила вона.

Наступний тип - це рафінована мідь.

"Цей метал відзначається високим ступенем чистоти (катоди, катанка). У 2023 році імпорт складав лише 528 тисяч доларів, що є досить скромною цифрою. Основні постачальники включали Туреччину ($231 тис.), Італію ($99,4 тис.) та Польщу ($64 тис.). Це безпосередньо спростовує думку, що Польща є головним джерелом рафінованої міді", - додає експертка.

Це свідчить про те, що на даний момент ми не дуже активно імпортуємо мідь для складних технологічних процесів. Натомість, ми більше зосереджені на імпорті готових мідних виробів та металевого брухту. Проте, варто зазначити, що обсяги цих поставок також не є вражаючими.

"Відходи та брухт міді - це критично важлива сировина для вторинного виробництва. І ось тут Польща є ключовим гравцем. У 2023 році Польща експортувала до України мідного брухту на суму $13,8 мільйона, - надає конкретику пані Оринчак. - Наступна категорія - "Вироби з міді" (профілі, прутки тощо) охоплює напівфабрикати та готову продукцію. Дані свідчать про значний імпорт з країн Європейського Союзу, Китаю та Німеччини".

Основним споживачем міді на глобальному рівні є Китай, що підтверджується даними Trading Economics. На другому місці розташовані Японія, Індія, Південна Корея та Німеччина — всі ці країни мають розвинуту промисловість. Вони імпортують мідь з таких країн, як Чилі, Конго, Перу, Китай, США, Австралія, Індонезія, Замбія, Канада та Польща. Цікаво, що, незважаючи на активний розвиток своєї індустрії, Польща займає лише 10-ту позицію серед світових експортерів міді.

На фоні очікуваних митних заходів Трампа проти Індії, Китаю та інших країн зі списку (хоч і з "перервами"), можна прогнозувати збереження різних цінових тенденцій. Китай, завдяки своєму попиту, буде "піднімати" ціни, тоді як США через мита знову зможе "знижувати" їх на певний час. Проте, суттєва потреба в міді свідчить про розвиток промисловості. Отже, варто звернути увагу і на українські родовища цього металу.

Михайло Жернов, незалежний директор австралійсько-американської компанії Critical Metals Corp, зазначає, що їхня організація не займається видобутком міді в Україні. За його словами, "родовища в Україні мають невисокі запаси, і виникають сумніви щодо економічної вигоди від їх розробки".

В Україні відсутні промислові запаси мідних руд, незважаючи на значні прогнози щодо перспективних ресурсів. На території країни зафіксовано понад 150 проявів міді, з яких деякі можуть бути визнані потенційними родовищами, - зазначає представник галузі. - Найбільший інтерес викликає Волинсько-Подольська металогенічна провінція, де виявлена самородна мідна мінералізація, а також виділені обіцяючі райони: Волинський, Манецький та Кухотсько-Кольський. Проте більш детальний аналіз поки не проводився.

На запитання про можливість інвестицій американських інвесторів у видобуток та розвідку української міді (враховуючи, що Critical Metals Corp є американсько-австралійською компанією, яка вже має присутність в Україні), пан Жернов, на жаль, не зміг надати чіткої відповіді.

Ксенія Оринчак з Національної асоціації добувної промисловості пояснює, чому інвестори та видобувники досить обережні щодо міді та взагалі видобутку в Україні, яка нібито багата на поклади буквально всього: просто радянські геологи, які робили дослідження десятиріччя тому, як виявилося, "прикрашали" свої звіти та на повірку їхні дані виявляються далекими від реальності.

"Геологічна правда полягає в тому, що на сьогодні в Україні немає жодного комерційно розвіданого та розробленого родовища міді. Весь потенціал базується майже виключно на оцінках радянських часів, які, як зараз доведено, є глибоко помилковими та ненадійними. Детальна сучасна переоцінка цих історичних досліджень, зокрема у Волинському рудному районі, виявила систематичне "значне штучне завищення" ресурсних показників, - жаліється пані Оринчак. - Радянські геологи систематично порушували сучасні стандарти розрахунків. Ігнорували мінімальний вміст міді (0,2%), мінімальну товщину рудного тіла (1 м) і штучно поєднували невеликі, лінзоподібні поклади, щоб заявити про великі, безперервні рудні тіла".

Проте ситуація не така вже й безнадійна. Зокрема, на Волині, про яку також згадував Михайло Жернов.

"Хоча мідь, що добувається у Волині, відрізняється високою якістю, інші родовища можуть містити руди із зниженим вмістом металу, що ускладнює їх економічно вигідну розробку застарілими методами. Сучасні технології здатні витягувати мідь навіть з бідніших руд, однак це знову ж таки вимагає значних інвестицій у новітнє обладнання," - зазначає експерт.

Вона зазначає, що українська мідь дійсно входить до Угоди про мінеральні ресурси, укладеної між Україною та США, і є частиною списку з 57 корисних копалин, які мають стратегічне значення для обох країн. Проте наразі немає конкретної інформації з цього питання, хоча в майбутньому вона може з'явитися. З ростом потреб вітчизняної промисловості, особливо у сфері оборонно-промислового комплексу, зросте й інтерес до видобутку міді. Особливо це стосується Волині, адже на сусідніх польських територіях видобуток мідних ресурсів проходить досить успішно.

Ксенія Оринчак також роз'яснює, яким чином мідь застосовується у процесі виробництва:

"Найбільшим споживачем є виробництво боєприпасів. Гільза стандартного 155-мм артилерійського снаряда, виготовлена з латуні (сплаву міді та цинку), містить близько 0,5 кг міді. Враховуючи, що Збройні Сили України використовують до 7 000 таких снарядів на день, щоденне споживання міді лише для цього типу боєприпасів може сягати 3,5 тонн. У глобальному масштабі, за оцінками експертів, військове використання міді, що становило 2,19 мільйона тонн у 2021 році (10,5% від загального виробництва рафінованої міді), може майже подвоїтися до 4,22 мільйона тонн до 2026 року через глобальне переозброєння, стимульоване війною в Україні", - звертає увагу виконавча директорка Національної асоціації добувної промисловості України.

Мідь для нас та для всього світу є критичним, хоча й не надто рідкісним елементом. Попит постійно зростає - і в нас, і за кордоном. До України імпортують головним чином вже готові вироби, але зі зростанням власної промисловості і, відповідно, потреб, українці та іноземні інвестори змушені будуть звертати все більше уваги на українські родовища. Ситуація з якими, на жаль, не дуже зрозуміла через маніпуляції радянських геологів, завданням яких було показати не реальні площі для видобутку, а зробити чергову "перемогу" під партійний з'їзд.

Отже, українські надра ще не вичерпані, і робота в цій сфері триває. Це стосується і держави, яка має виконати свої "домашні завдання" — надати дозволи, гарантії, вирішити земельні спори та інші питання, які вже три десятиліття стримують наш розвиток у використанні цих надзвичайно цінних ресурсів. Це також важливо для збільшення нашої автономії в задоволенні військових потреб.