Суд не удовлетворил апелляционную жалобу обвиняемой, которая украла 2 миллиона у переселенки из Бучи и использовала эти средства для приобретения автомобиля, чтобы скрыться.
Судебная коллегия Тернопольского апелляционного суда провела рассмотрение апелляционной жалобы адвоката обвиняемой, которая украла 2 миллиона гривен у переселенки из Бучи. Это касалось решения Кременецкого районного суда, вынесенного 9 января 2024 года. Информацию об этом предоставила пресс-служба Тернопольского апелляционного суда.
За рішенням суду, 17 березня 2022 року, 56-річна жінка, яка тимчасово проживала в одному з сіл Кременецького району, зайшла до спальні своєї знайомої, переселенки з Бучі Київської області, і вкрала чорну жіночу сумку. У цій сумці перебувало 2 мільйони 44 тисячі гривень у різних валютах. Після скоєного злочину підозрювана разом із сином на автомобілі вирушила в бік державного кордону, але була затримана правоохоронними органами.
9 січня 2024 року Кременецький районний суд ухвалив вирок, у якому обвинувачену визнали винною за частиною 5 статті 185 Кримінального кодексу України (таємне викрадення чужого майна — крадіжка, вчинена в особливо великих розмірах під час воєнного стану). Їй було призначено покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Речові докази, що становлять 598 тисяч гривень та 6 тисяч 234 долари США, суд вирішив повернути потерпілій стороні.
Для вашої інформації: згідно з частиною 5 статті 185 Кримінального кодексу України, за дане правопорушення передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на термін від 7 до 12 років, а також конфіскацію майна.
Не погодившись із рішенням суду, адвокат обвинуваченої подала апеляційний запит, в якому вимагала скасувати винесений вирок і повністю виправдати її підзахисну. Вона підкреслила, що не було доведено, що саме її підзахисна скоїла вказаний злочин (п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України), а також зазначила відсутність переконливих доказів того, що на момент виїзду з Київської області потерпіла мала вказану нею суму грошей.
Під час засідання Тернопільського апеляційного суду колегія суддів уважно розглянула всі матеріали кримінального провадження в рамках поданої апеляції. Вони дійшли висновку, що провина жінки доведена без жодних сумнівів, а призначене покарання адекватно відображає як серйозність скоєного злочину, так і характеристики особи обвинуваченої. Отже, немає підстав для зміни рішення суду.
Хоча підозрювана стверджувала, що суми, які вона видала під час затримання (530 тисяч гривень та 434 долари США), були отримані як оплата за догляд за матір'ю потерпілої та від заробітків за кордоном, вона не надала жодних доказів, які б підтверджували, що могла мати такі особисті заощадження. Під час судового засідання вона також зазначила, що була в курсі того, що потерпіла володіла пунктами обміну валют, і що перед її від'їздом з Бучі працівники обмінників у її присутності передавали потерпілій значні суми у різних валютах.
Також апеляційний суд врахував, що винуватість обвинуваченої доведена сукупністю письмових доказів, які здобутих під час досудового розслідування, та показаннями свідків і потерпілої. Зокрема, постраждала зазначила, що обвинувачена не знала, що вона помічала купюри. Під час проведення слідчих дій за участю понятих такі позначки виявили на окремих банкнотах, добровільно виданих обвинуваченою (530 тис. грн та 434 долари США) та свідком (66 тис. 400 грн й 5 тис. 400 доларів США), в якого після вчинення крадіжки обвинувачена разом зі своїм сином в той же день купила автомобіль.
Колегія суддів відхилила аргументи обвинуваченої, яка стверджувала, що не має жодного відношення до крадіжки коштів, підкресливши, що її версія є абсолютно не переконливою. Обвинувачена намагалася довести, що мала достатньо фінансів, проте проживала у потерпілої, яка не лише винаймала її, а й фінансово підтримувала; між ними існували дружні стосунки, і вона продовжувала піклуватися про матір потерпілої після переїзду з Бучі до Тернопільської області. Проте суд зазначив, що ці свідчення обвинуваченої спростовуються хронологією подій та характером її дій. Зокрема, в день злочину син обвинуваченої відвіз потерпілу до перукарні в селі неподалік Кременця, а потім залишив її в центрі міста. У той час, мати обвинуваченої зібрала свої речі, не попередивши потерпілу та залишивши її матір самотньою у спільному домі, і попросила власника житла відвезти її до центру Кременця. Там, поспіхом купивши автомобіль разом із сином, вона негайно вирушила в бік державного кордону.
