США та Китай: холодна торгова конфлікт. Чи може він перейти в активну стадію?
Торговельний конфлікт між Сполученими Штатами та Китаєм являє собою початковий етап значних геополітичних змін, де ризики досягають рекордних рівнів.
США ввели рекордні мита проти Китаю, заблокували його вплив у Панамі та направили флот у зону каналу. У відповідь Пекін оголосив про підвищення мит на американські товари до 84%. Чи переросте нова економічна холодна війна в гаряче протистояння і як це вплине на Україну ?
Сполучені Штати оголосили про початок торгової війни з Китаєм.
З 9 квітня Сполучені Штати впровадили безпрецедентне підвищення мит на китайські товари, яке досягає 104%. Цей крок навряд чи можна вважати виключно економічним. Це свідчить про стратегічну атаку на основного глобального суперника США.
Проблеми між двома супердержавами були давно. Вашингтон неодноразово звинувачував Пекін у тому, що він десятиліттями використовував нечесні методи: державне субсидування компаній, маніпуляції з курсом юаня, крадіжки інтелектуальної власності та заниження цін для захоплення ринку. За даними Міністерства торгівлі США, тільки через недобросовісну конкуренцію з боку КНР американська економіка щороку втрачала понад 200 млрд дол.
По завершенні пандемії та у зв'язку з війною в Україні Сполучені Штати вирішили внести корективи в свої постачальні ланцюги. Основна мета цього процесу полягає в зниженні залежності від Китаю, особливо в ключових галузях, таких як напівпровідники, екологічна енергетика та військові технології.
"Це не лише питання фінансів. Це стосується світового лідерства", - підкреслила речниця Білого дому Каролайн Левітт. Її слова звучать так ясно, ніби це удар кулаком по столу.
Очікується, що обмеження завдадуть серйозної шкоди високотехнологічному експорту Китаю, включаючи електромобілі, акумулятори, чіпи та розумні пристрої. За інформацією Bloomberg, китайські фірми можуть зазнати втрат, що перевищують 30 мільярдів доларів вже в 2025 році.
Фахівці з Goldman Sachs застерігають: зростання економіки Китаю може уповільнитися до 3,8% у найближчому майбутньому. Хоча американським споживачам доведеться зіткнутися з підвищенням цін, аналітики у Вашингтоні вважають, що це буде ціною, яку потрібно заплатити для збереження лідерства в глобальному змаганні.
ГЕОПОЛІТИЧНА ШАХІВНИЦЯ: "ПАНАМСЬКИЙ ГАМБІТ"
Якщо митна війна завдає шкоди економіці, то конфлікт за Панамський канал є справжньою геополітичною акцією.
Гонконгська компанія CK Hutchison володіє стратегічними портами по обидва боки каналу. Коли у березні стало відомо, що американський фонд BlackRock хоче їх викупити, усі чекали тихого узгодження. Але Китай сказав - "ні". Антимонопольна служба КНР раптово заблокувала угоду.
Це справжнє випробування. І Вашингтон реагує в характерний для себе спосіб - за допомогою флоту. До Панами на шляху перебуває одна з оперативних авіаносних груп ВМС США, що включає в себе авіаносець, есмінці з ракетним озброєнням, підводні човни та судна забезпечення. Це не просто повідомлення - це потужна демонстрація військової сили.
Ця група здатна виконувати завдання з блокування вод, протиповітряної та протикорабельної оборони, запуску крилатих ракет та повітряного прикриття в зоні каналу. Їхнє розгортання означає, що США готові не тільки дипломатично, а й військово гарантувати свободу навігації та нейтралізувати будь-які спроби тиску КНР у регіоні.
Суть справи полягає в тому, що Сполучені Штати намагаються відновити контроль або, принаймні, зменшити зростаючий вплив Китаю на ключові логістичні вузли світу. Панамський канал є одним з найбільш уразливих пунктів у цій схемі. Американська сторона усвідомлює, що подальше розширення китайської присутності в цьому регіоні буде серйозним ударом по їхньому глобальному впливу. Тож питання вже не стільки фінансів, скільки стосується геополітичного престижу та забезпечення безпеки світової логістики.
Чому Панамський канал є настільки значущим?
У ХХ столітті канал став символом американського глобального домінування. Після його відкриття у 1914 році США мали ключ до контролю над міжокеанською торгівлею. Навіть під час Другої світової війни канал став критичним маршрутом для постачання між театрами бойових дій. І тепер, у XXI столітті, боротьба за контроль над логістикою повертається в геополітичний центр уваги.
Як зазначає аналітик Atlantic Council Джош Ліпскі, "Панамський канал - це не просто економіка, це інструмент впливу. І той, хто контролює логістику, контролює темп глобалізації".
Щороку через Панамський канал проходить понад 12 тисяч суден, що становить близько 5% світової торгівлі. Канал з'єднує Атлантичний і Тихий океани, скорочуючи маршрут між ними на понад 12 тис. км. Це дає змогу економити час, паливо і гроші. Через нього перевозять нафту, зріджений газ, промислову продукцію, а також контейнери з товарами з Азії до США.
Згідно з інформацією, наданою Адміністрацією Панамського каналу, у 2023 році через цей водний шлях було перевезено китайських товарів на суму, що перевищує 270 мільярдів доларів. Частка товарів з Китаю у загальному контейнерному трафіку досягла 38%, в той час як США склали 47%. Таким чином, обидві країни мають значну залежність від стабільної роботи цього важливого логістичного вузла.
Китай активно експлуатує маршрути для доставки товарів на східне узбережжя Сполучених Штатів, зокрема до портів Нью-Йорка, Чарлстона та Саванни. Цей шлях є критично важливим для Пекіна. Його перекриття чи навіть ускладнення транспортування можуть серйозно порушити логістичні системи Китаю.
Чи зможе Китай надати відповідь?
Офіційно це так. Військово-морські сили Китаю є найбільшими у світі за кількістю кораблів, їх кількість перевищує 370 бойових одиниць. Країна має три основних флотських командування: Північне в Циндао, Східне в Нінбо та Південне в Чжаньцзяні, а також близько 250 тисяч військовослужбовців. Китай активно розвиває свій флот, зокрема, будує нові авіаносці (наразі їх у нього два) та збільшує кількість підводних човнів. Крім того, у країні триває розробка гіперзвукової зброї.
Але є одне "але": цей потенціал зосереджено тільки в межах Індо-Тихоокеанського регіону. Пекін не має власної логістичної мережі баз і союзників, які забезпечили б тривале розгортання сил поза межами регіону. Його флот боєздатний на коротких дистанціях - у Південно-Китайському морі, біля Тайваню, навколо архіпелагів, і він не здатен протистояти США за межами цієї зони. Логістика не дозволяє.
Таким чином, Китай не здатний адекватно реагувати на дії США в Західній півкулі. В найкращому випадку, це можуть бути військові маневри в районі Тайваню, дипломатичні зусилля або кіберактивності. Однак, прямих військових конфліктів поблизу Панами не передбачається.
ДОМІНАНТНЕ ПОЗИЦІОНУВАННЯ США НА ВОДАХ
Військово-морські сили США представляють собою не лише флот, а й потужну, мобільну військово-політичну силу з глобальним охопленням. Вони можуть здійснювати операції в різних регіонах світу, від північних арктичних широт до вод Індійського океану. У їхньому арсеналі налічується понад 480 бойових суден, серед яких 11 авіаносців, 92 есмінці та крейсери, а також 68 атомних підводних човнів.
Основною перевагою є мережа партнерів та військових баз. У Тихоокеанському регіоні США підтримують військово-морську присутність у Японії (база 7-го флоту в Йокосука), на Гуамі, у Південній Кореї та на Гавайських островах. Ці стратегічні локації дозволяють оперативно розгортати військові сили в будь-якому куточку регіону.
Якщо провести порівняння, то Китай має обмеження через своє узбережжя, тоді як США діють з глобальної перспективи. У випадку Пекіна це виглядає як укріплена позиція, тоді як Вашингтон володіє всесвітнім логістичним центром, оснащеним ракетами.
ЯК ЦЕ ПОЗНАЧИТЬСЯ НА РОСІЇ І УКРАЇНІ?
На перший погляд, вигоду отримує Росія. Китай, зі свого боку, змушений компенсувати свої втрати, тому активно збільшує імпорт нафти, газу, вугілля та металів з РФ. Це призводить до додаткових валютних надходжень, які Кремль може використати для фінансування військових дій проти України. Крім того, Росія намагається зміцнити свої зв'язки з країнами Південної Азії, прагнучи створити власну зону впливу в умовах нового багатополярного світу.
Проте ця вигода має й іншу сторону. Залежність від Китаю стає всеохоплюючою. Пекін контролює ціни, умови та формати співпраці. Росія поступово втрачає самостійність, перетворюючись з партнера на додаток, що постачає сировину. А загострення санкційного тиску з боку США на Китай може також вплинути на Росію, якщо вона стане інструментом для обходу цих обмежень.
Україна також опиняється в нових умовах. З одного боку, у Вашингтона з'являється ще один фронт геополітичного протистояння - і є ризик часткового розфокусування уваги від війни в Україні. Але з іншого - саме у таких глобальних кризах США мобілізують ресурси і демонструють силу. І підтримка України в такому контексті - це ще один спосіб показати лідерство.
Але є і ризики. Якщо глобальна економіка сповільниться, попит на сировину зменшиться. А Україна як сировинна економіка може втратити частину доходів. Це напряму вдарить по державному бюджету, що значною мірою наповнюється через податки від експорту зерна, металів, руди. Падіння цін на світових ринках може означати зниження валютної виручки, а отже - брак коштів для армії, соціальних програм, відновлення інфраструктури.
Отже, ключовим викликом для України є не залишатися в тіні, а активно позиціонувати себе як важливий елемент нової архітектури світового розвитку. При цьому варто враховувати свої слабкі сторони та потребу в структурних реформуванні економіки.
Замість підсумків: Світ на межі значних змін.
Торговельна суперечка між Сполученими Штатами та Китаєм виходить за межі простих питань про митні ставки та торгові обсяги. Це перший етап великого геополітичного перезавантаження, де ставки досягають небачених висот. Америка демонструє свою міць, активізуючи ресурси та нав'язуючи власні правила гри. У той же час Китай прагне знайти шляхи обходу цих обмежень, аби підтримати своє економічне зростання. Панамський канал стає символом нової доби – епохи, в якій відбувається боротьба не лише за території, а й за контроль над логістикою, потоками товарів і глобальним впливом.
У цій грі немає місця миттєвим тріумфаторам. Проте, безсумнівно, з'являться тривалі наслідки.
Світ вступає в епоху невизначеності, в якій економічні, безпекові та технологічні аспекти переплітаються в єдину боротьбу за майбутнє. Кожній державі потрібно чітко визначити свою позицію та роль у новій глобальній ієрархії.
Віктор Таран, експерт з оборонних та військово-технічних інновацій, спеціалізується на безпілотниках та кібербезпеці
