Спор между кредитором и наследником должника относительно возврата средств по контракту на продажу фермерского хозяйства рассматривается в хозяйственном суде, КГС ВС.

Спор между кредитором и наследником должника относительно применения последствий недействительности договора о продаже фермерского хозяйства (взыскания денежных средств), не являющегося сделкой в семейных или наследственных правоотношениях, подлежит рассмотрению в порядке хозяйственного судопроизводства. Такой вывод сделал Верховный Суд в составе коллегии судей Второй судебной палаты Кассационного гражданского суда.

Між позивачем і власником фермерського господарства було підписано угоду про купівлю-продаж цього підприємства як єдиного майнового комплексу. Згідно з умовами угоди, право власності на фермерське господарство переходить до покупця в зазначений термін. Проте до цієї дати продавець помер, і його син став спадкоємцем фермерського господарства.

Державний реєстратор здійснив реєстрацію змін до установчих документів сільськогосподарського підприємства (С(Ф)Г), внаслідок чого позивач став власником та головою цього підприємства. Однак Міністерство юстиції, розглянувши скаргу спадкоємця, анулювало реєстрацію змін до статуту С(Ф)Г через те, що угода купівлі-продажу не була нотаріально засвідчена. У зв'язку з цим позивач звернувся до суду з вимогою стягнути кошти, які він витратив, з сина померлого, який є спадкоємцем.

Суд першої інстанції, який підтвердив своє рішення в апеляційній інстанції, задовольнив подану скаргу.

Касаційний цивільний суд Верховного Суду анулював раніше ухвалені судові рішення та завершив розгляд справи, сформулювавши відповідні правові висновки.

Суперечки, пов'язані з угодами, незалежно від учасників, що стосуються акцій, часток, паїв та інших корпоративних прав у юридичних особах, підлягають розгляду господарськими судами. Виняток становлять спори, що стосуються дій, спрямованих на отримання, зміну чи припинення сімейних та спадкових прав і обов'язків, які повинні розглядатися в рамках цивільного судочинства.

У цій справі позивач, виступаючи в ролі кредитора, подав позов до спадкоємця з вимогою повернення грошових коштів, які, на думку позивача, були сплачені за нікчемним договором купівлі-продажу фермерського господарства внаслідок його недійсності. Конфлікт між сторонами виник стосовно угоди про продаж фермерського господарства. Ця угода не пов'язана із набуттям, зміною або припиненням сімейних чи спадкових прав і обов'язків, а також між сторонами не існувало жодних сімейних або спадкових правовідносин. Таким чином, договір, щодо якого пред'явлено вимоги про застосування наслідків його недійсності, не має відношення до сімейних чи спадкових правовідносин.

Таким чином, враховуючи специфіку правовідносин у цій ситуації, конфлікт між учасниками виник безпосередньо з договору про продаж підприємства (корпоративних прав у юридичній особі), який не підпадає під категорію правочинів у сфері сімейних та спадкових відносин. Це, у свою чергу, виключає можливість розгляду справи в рамках цивільного судочинства відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 20 ГПК України. Варто також зазначити, що наявність спадкових правовідносин у даному випадку не є ключовим фактором для визначення юрисдикції справи.

Судові інстанції повинні були завершити розгляд справи, оскільки цей конфлікт не підпадає під юрисдикцію цивільного судочинства, а повинен бути вирішений в рамках господарського судочинства.

Ви можете ознайомитись із рішенням Верховного Суду, ухваленим 14 серпня 2024 року у справі № 201/13599/19, за цим посиланням.