Що станеться в Сирії без Асадової влади? Звіт DW з Дамаска.
"Ласкаво просимо до Сирії" - написано на табличці, що побачили журналісти DW, які прибули до Дамаску з Лівану 11 грудня 2024 року - лише через три дні після повалення режиму президента Башара Асада. І перетин кордону виснаженої 14-річною війною країни, де панував режим, падіння якого довгий час видавалося немислимим, справді відбули без перешкод і затримок.
По обидва боки дороги, що веде до сирійської столиці, стоять згорілі бойові машини, а також кинутий танк. Подекуди натрапляєш і на військові однострої, наспіх зняті та викинуті тими, хто ще недавно їх носив. На першому КПП нас спиняють четверо бородатих молодих людей, які, посміхаючись, пропускають наше авто попереду. За часів Асада про цей КПП ходила неслава через хабарі, які всім доводилося давати під час його перетину.
Протягом цих років зовнішній вигляд Дамаска залишився майже незмінним. Однак 14 років війни настільки вичерпали та виснажили сирійський народ, що це можна побачити на їхніх обличчях. Незважаючи на це, ближче до площі Омеядів, розташованій у самому центрі міста, атмосфера стає доброзичливішою. Сотні людей зібралися на цій площі, щоб відзначити падіння режиму, який тримав владу в країні понад п'ятдесят років. Тут лунає сміх, змішаний з революційними піснями, а нові прапори майорять на стовпах. Патрулюють площу молоді бійці збройної опозиції, які охоче фотографуються з радісними співвітчизниками.
"Я вірю в світле майбутнє", - говорить молода сирійка, яка на своїй щоці намалювала прапор нової Сирії і вже з радістю розмахує справжнім. "А я, нарешті, можу мріяти про щасливе майбутнє", - додає її подруга. На кілька метрів далі стоїть студент на ім'я Нур, який висловлює величезну надію на те, що нова Сирія справді встане. "Ситуація зараз значно краща, ніж ми сподівалися. Ми закликаємо нову владу зберегти цей прогрес. Вона повинна також захищати права меншин", - зазначає студент.
Проте Нур зазначає, що він і його друзі одночасно відчувають і радість, і тривогу щодо майбутнього. "Але ми все ж сподіваємось, що нові керівники не змусить нас боятися. Зараз найважливіше, щоб інтелектуали та сирійці, які не дотримуються релігійних переконань, також долучилися до формування нової Сирії і не залишали цю справу лише одній партії", - поділився думками молодий чоловік.
Сара, молода жінка, яка перебуває неподалік, також відчуває змішані емоції щодо майбутнього. Її тривога переплітається з надією: "Сучасна молодь має кращу обізнаність про проблеми, ніж ті, хто починав протести проти Асада у 2011 році". Вона зазначає, що сьогодні існує бажання, аби країна знову стала затишним домом для всіх сирійців. Проте всіх турбує питання того, як будуть функціонувати державні інституції під новим керівництвом.
"Ми, як учасники руху за свободу, висловлюємо свою підтримку новому прем'єр-міністру", - зазначила Сара. "Проте ми також наполягаємо на збереженні всіх наших прав і свобод. Наприклад, я хочу мати можливість вільно висловлюватися як жінка. Кожен сирієць повинен мати право самовираження у спосіб, який вважає за необхідний". Нова влада призначила Мохаммеда аль-Башира на посаду голови тимчасового уряду. Щодо нової адміністрації, багато аналітиків вважають її ісламістською, хоча сама влада намагається підкреслити, що враховуватиме інтереси всіх сирійців, включаючи етнічні та релігійні меншини.
Зовсім інша ситуація спостерігається біля в'язниці Седна, розташованої на північ від Дамаску. Тут сотні людей скупчилися навколо великої будівлі, сподіваючись впізнати тіла своїх близьких. На вулиці повісили фотографії 35 загиблих. Родичі завантажують зображення своїх рідних на смартфони, щоб зіставити їх зі старими світлинами, вірячи, що серед зниклих більше десятка років тому, можливо, є й ті, хто ще живий.
У морзі знаходяться кілька частково понівечених тіл. Умм Ахмед впізнала серед них свого сина. "Мені тоді сказали, що його вб'ють і викинуть невідомо куди. Тепер я нарешті знайшла його тіло," - говорить вона, з слізьми на очах. "Принаймні, я знаю, де буде його останній спочинок, і зможу приходити туди, щоб вшанувати його пам’ять."
Абу Нідаль з вологими очима переглядає фотографії, сподіваючись знайти свого сина, якого затримали десять років тому, коли тому було всього 18. За словами Абу Нідаля, якщо його син загинув, йому принаймні потрібно дізнатися правду.
Численні люди з прапорами нової Сирії зібралися в районі мечеті Омеядів. Деякі з них тримають портрети Ахмеда аш-Шараа, лідера радикального ісламістського угрупування "Хаят Тахрір аш-Шам" (ХТШ), більш відомого як Абу Мохамед аль-Джулані. ХТШ стало ключовим гравцем у коаліції повстанців, які скинули режим Башара Асада.
У той же час у районах Баб Тума та Баб Шаркі, де здебільшого проживають християни, атмосфера зовсім інша. Тут також відчувається радість у зв’язку з падінням режиму Асада та сподівання на те, що корупція більше не матиме місця в країні. Проте мешканці цих кварталів виявляють занепокоєння. Вони надають перевагу висловлювати свої страхи тихо, обговорюючи свою тривогу щодо невизначеного майбутнього.
Знову і знову порушується питання про те, що ХТШ у минулому була сирійським відгалуженням терористичної організації "Аль-Каїда", хоча згодом аль-Джулані порвав із нею.
Сучасне переосмислення позицій лідера ХТШ не викликає довіри у багатьох сирійців, особливо серед представників різних меншин. Незважаючи на всі обіцянки нової влади, християнські церкви закликали своїх вірян уникати святкування Різдва у публічних місцях. Мішель, підприємець, що займається імпортом медичного обладнання, відкрито визнає, що відчуває тривогу. Це пов'язано з тим, що його близькі родичі брали участь у війні на боці Асада. "Проте, на особистому рівні я дивлюся на майбутнє з обережним оптимізмом завдяки зниженню курсу долара стосовно сирійської валюти та можливому скасуванню санкцій," - зазначає Мішель.
Молоді озброєні опозиційні бійці, які зібралися поблизу будівлі, де колись функціонувала розвідка сирійських військово-повітряних сил, сповнені оптимізму. Вони наразі охороняють вхід до приміщення з метою захисту важливих документів, що там зберігаються, адже їх потрібно буде згодом проаналізувати. Варто зазначити, що розвідка ВПС також мала свої в'язниці, і більшість тих, хто потрапив туди, вже ніколи не повертався живими.
Ознайомтеся також: Сирійські спецслужби за режиму Асада: під впливом націонал-соціалістів та "Штазі".
Ахмед, двадцятирічний молодий чоловік, також перебуває біля входу до в'язниці. Він входить до числа тих, хто відповідає за зберігання документів. Його сім'я змушена була залишити Дамаск у 2017 році. Тепер, коли конфлікти завершилися, Ахмед прагне якомога швидше покласти зброю, знайти роботу та заснувати власну сім'ю.
Цивільні особи, як і бійці збройних формувань, також прагнуть розпочати нове життя. Нині більшість із них стурбована насамперед одним: не допустити, щоб будь-яка партія, незалежно від її ідеологічної орієнтації, монополізувала владу в країні. Адвокат Анас Джудех розповідає, що організовує семінари та зустрічі для обговорення подальших дій. На думку адвоката, методи роботи нової влади нині викликають побоювання.
Тим важливіше зараз мати чіткий план майбутнього розвитку країни. У колах традиційної опозиції, констатує Джудех, існує занепокоєння сильною роллю очільника ХТШ Мохаммеда аль-Джулані. Він, додає адвокат, практично керує країною, а також став контактною особою для голів іноземних держав та урядів, зрештою, не маючи на те законних повноважень.
Що чекає на Сирію в майбутньому? За найпесимістичнішим сценарієм, вона може повторити шлях Ірану після революції 1978 року, попереджає феміністка та громадська активістка Раджа Танжур. Проте, на відміну від Ірану, сирійці сьогодні мають можливість виходити на вулиці та організовувати акції протесту, і вони готові це робити, впевнена Танжур. Якщо екстремістські сили все ж зможуть здобути перевагу, єдиним варіантом залишиться залишити країну, зазначила активістка.
